Надія Петрів Ужгород, 30 жовтня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Понад дві третини закарпатських сіл не мають установлених меж. Це спадок часів Радянського Союзу, а також недбалості окремих чиновників. Нині закарпатська влада ініціює встановлення меж та розроблення генеральних планів забудови міст і сіл, бо без них, кажуть чиновники, область просто не може розвиватися. А ще проблема, вже традиційно, впирається у відсутність коштів.
| Закарпатське село з висоти пташиного польоту: такі фото знадобилися б і для складання генеральних планів та електронних карт Закарпаття |
| (RadioSvoboda.Ua) |
«У мене був такий випадок: ми з товаришем хотіли побудувати автомийку при дорозі, пішли до сільради, візуально до якої ця земля належала, але нам відмовили. Там сказали, що в них немає чітких меж визначених. Хоча автомобільний знак визначення села стоїть, значить, це межа… Побудувати нічого ми так і не змогли, на жаль…» – згадує він про свою спробу.
Закарпатські чиновники кажуть, що за радянської влади централізовано розробляли генплани для міст, але не для сіл. Але з розвитком України генеральні плани стали нагальною необхідністю, каже начальник управління економіки Закарпатської облдержадміністрації Віктор Погорєлов.
«Попередні генплани були розраховані на 20 майбутніх років, вони вже пройшли. Вже зовсім інше ставлення до екології, інші виникають питання щодо виробництва та інших напрямків. Дуже велика потреба в розробці генпланів розміщення об’єктів у населених пунктах, щоб, відповідно, населення саме визначило, де на їхній території має бути завод якийсь або цех заводу, або філія заводу, а де мають бути, наприклад, очисні споруди», – зауважує фахівець.
| Більшість закарпатців впевнені: принаймні по автошляхах межі між населеними пунктами регулюють вказівники з назвами сіл |
| (RadioSvoboda.Ua) |
Головний економіст Закарпаття каже, що більшість сільських голів навіть не усвідомлюють, наскільки важливо для них мати генеральні плани. Здебільшого вони чинять так: розпайовують землі між людьми, а потім, коли постає питання про будівництво чи дитячого садочка, чи підприємства, яке б усе село забезпечило роботою, починають ламати голови.
«У нас є такий приклад у Перечинському районі: там прийшов інвестор, який хоче залучити 1 мільярд євро в об’єкт туристичної індустрії, але не може розмістити його, бо коли дізналися, що є зацікавленість інвесторів, сільські голови, села яких розташовані біля підніжжя гір, розпаювали землю. Сьогодні селяни просять там за сотку землі по 20 тисяч доларів. Це ненормально», – каже Віктор Погорєлов.
Він стверджує, що через таке горе-господарювання інвестор може піти. Як результат будуть втрачені і робочі місця для безробітної Перечинщини, і надходження до бюджету, і взагалі розвиток цього гірського району.
Гроші обіцяють наступного року
Острах втратити такого потужного інвестора чи не найбільше й підштовхнула закарпатську владу ініціювати розроблення генеральних планів та встановлення меж населених пунктів у всьому Закарпатті. Щоправда, є проблеми з фінансуванням, каже заступник головного архітектора Закарпаття Роман Микитин.
«Топозйомка, топооснова, на основі якої розроблялася дана документація, – все це, в середньому, для одного населеного пункту обійдеться в 20–25 тисяч гривень», – нагадує він.
Закарпатські чиновники кажуть, що для коригування нагальних генпланів 135 населених пунктів Закарпаття з обласного бюджету нададуть 7 мільйонів гривень. Їх обіцяють знайти вже наступного року. А паралельно на розсуд та обговорення громадськості закарпатських сіл винесуть проекти планів, до яких можна буде вносити зміни й поправки.