Кирило Булкін Київ, 24 жовтня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Міністр оборони США Роберт Ґейтс вважає вступ України до НАТО питанням не найближчої перспективи. Про це він сказав, відповідаючи на запитання Радіо Свобода. Він також пояснив, чому Сполучені Штати вважають Росію своїм стратегічним партнером.
Р.Ґ.: Гадаю, що ми маємо вважати Росію стратегічним партнером, доки не буде підстав вважати навпаки. Було багато риторики, але якщо говорити про конкретні дії, то росіяни не ухвалили жодних незворотних рішень. І в деяких галузях вони відіграють конструктивну роль. Тож, на мій погляд, ми маємо й далі вважати їх стратегічними партнерами, співпрацювати з ними, де тільки можна, і намагатися переконати їх у тих питаннях, в яких ми з ними маємо розбіжності.
Р.С.: Ви маєте великий досвід у тому, що стосується Росії, ще з часів Радянського Союзу. Як було мати справу з Росією за Радянського Союзу? Чи можете Ви порівняти це з тим, що є зараз?
Р.Ґ.: Ми перебували у конфліктних стосунках з Радянським Союзом, цей конфлікт мав світовий масштаб. Часто це було через сурогати. Але, так чи інакше, ми мали справу з 40 тисячами кубинських вояків в Ефіопії, 40 тисячами кубинських вояків в Анголі... Куба була експортером революції в Центральній та Північній Америці. Вони отримували величезні дотації від Радянського Союзу. Також Радянський Союз субсидував цілі уряди в Європі, ми мали справу з Варшавським договором. Країни, що входили в нього, не були вільними, вони витрачали на озброєння набагато більше, ніж зараз. Тож світ був зовсім іншим. А тепер реальність така, що є сфери, де ми можемо співпрацювати і де ми співпрацюємо. І зараз нема нічого схожого на глобальну конкуренцію, глобальний конфлікт, який був тоді, коли люди жили в неспокої через те, що ми мали ракети, націлені один на одного. Гадаю, що зараз світ зовсім інший, і, як я казав на конференції в Мюнхені, ніхто не хоче нової холодної війни. Гадаю, що і росіяни не хочуть.
Р.С.: Україна теж демонструє останнім часом бажання вступити в НАТО, хоча підтримка цієї ідеї всередині країни слабкіша, ніж, наприклад, у Грузії. Що Ви думаєте про перспективи України стосовно вступу до НАТО найближчими роками?
Р.Ґ.: Гадаю, це є питанням не найближчої перспективи. Так, в Україні справді є деякий інтерес до вступу в НАТО, але, наскільки я розумію, так само є і дуже суттєва антинатовська опозиція. Тож, я думаю, треба дивитись, як там розвиватимуться справи.
Р.С.: Ви маєте великий досвід у тому, що стосується Росії, ще з часів Радянського Союзу. Як було мати справу з Росією за Радянського Союзу? Чи можете Ви порівняти це з тим, що є зараз?
Р.Ґ.: Ми перебували у конфліктних стосунках з Радянським Союзом, цей конфлікт мав світовий масштаб. Часто це було через сурогати. Але, так чи інакше, ми мали справу з 40 тисячами кубинських вояків в Ефіопії, 40 тисячами кубинських вояків в Анголі... Куба була експортером революції в Центральній та Північній Америці. Вони отримували величезні дотації від Радянського Союзу. Також Радянський Союз субсидував цілі уряди в Європі, ми мали справу з Варшавським договором. Країни, що входили в нього, не були вільними, вони витрачали на озброєння набагато більше, ніж зараз. Тож світ був зовсім іншим. А тепер реальність така, що є сфери, де ми можемо співпрацювати і де ми співпрацюємо. І зараз нема нічого схожого на глобальну конкуренцію, глобальний конфлікт, який був тоді, коли люди жили в неспокої через те, що ми мали ракети, націлені один на одного. Гадаю, що зараз світ зовсім інший, і, як я казав на конференції в Мюнхені, ніхто не хоче нової холодної війни. Гадаю, що і росіяни не хочуть.
Р.С.: Україна теж демонструє останнім часом бажання вступити в НАТО, хоча підтримка цієї ідеї всередині країни слабкіша, ніж, наприклад, у Грузії. Що Ви думаєте про перспективи України стосовно вступу до НАТО найближчими роками?
Р.Ґ.: Гадаю, це є питанням не найближчої перспективи. Так, в Україні справді є деякий інтерес до вступу в НАТО, але, наскільки я розумію, так само є і дуже суттєва антинатовська опозиція. Тож, я думаю, треба дивитись, як там розвиватимуться справи.