Наталка Коваленко, Олександр Лащенко Цієї суботи у Львові мають офіційно відкрити пам’ятник лідеру Організації українських націоналістів Степану Бандері.
| ГЛАС НАРОДУ: |
- Навіщо пам''ятники, тим паче нові - це нісенітниця. Це зайве і сьогодні це вже не актуально. |
- Взагалі пам''ятники не можна ставити - це поклоніння ідолам, то є несерйозно. Хто поставив - я не маю права зносить, але я не поставив би нікому. |
- Ну як це? Вони ж для когось ставляться?! Повинні бути пам''ятники, аякже. Будуть особистості, які щось зроблять для народу і яких кроки оцінить народ - тоді будемо ставити. |
- Потрібні і ідеологічні і патріотичні пам''ятники. Як без пам''ятників? Тоді ж не буде історії. |
- Не завадило б, щоб пам''ятали про людей, про їх заслуги перед народом - так побачить якийсь школяр і знатиме. |
Степану Бандері встановили наразі в Україні лише кілька пам’ятників. Натомість бронзові, гранітні Іллічі досі прикрашають центральні площі десятків українських міст. Один із “вождів світового пролетаріату” вже понад шістдесят років стоїть у Києві. Кореспондентка Радіо Свобода Наталка Коваленко завітала до підніжжя Леніна:
**********
| Пам’ятник Леніну навпроти Бессарабського ринку |
| (RadioSvoboda.Ua) |
Це не тільки серце столиці, а й для багатьох – найкраще місце для зустрічі, розповідає Олександр:
“Реально я тут сиджу і чекаю людину. В основному буває так: або просто зустрічаємося з друзями і п’ємо пиво або домовляємося з кимсь зустрітися тут”.
На Леніна Олександр уваги не звертає:
“Тому що приходжу я сюди з іншою ціллю”.
Дмитро перегортає сторінки газети. Читає заголовки, анекдоти і нервово потирає холодні руки:
“В центрі єдине зручне місце для зустрічі – це пам’ятник Леніну. На Хрещатику на лавці, першій, другій, п’ятій, десятій – ми один одного просто не знайдемо. А тут. Центр. Лавочки. Орієнтир”.
Навколо пам’ятника по колу - червоні дерев’яні лавочки. Порожні пляшки, недопалки, обгортки з під цукерок. Тут частенько сплять Бомжі, в теплу погоду. Тут п’ють пиво студенти. Тут збираються неординарні компанії. Тут просто гуляють, відпочивають і призначають зустрічі. Однак уже рідко фотографуються з Леніним на пам’ять.
**********
ЯК ОЦІНИЛИ ПАМ’ЯТНИК СТЕПАНУ БАНДЕРІ У ЛЬВОВІ
А у Львові все готове до відкриття пам’ятника Степану Бандері. Розповідає львівська кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук:
**********
Бронзовий постамент Степані Бандері обійшовся близько в 400 тисяч гривень. Вартість усього монументу становитиме більше 8 мільйонів. Частину грошей виділяє львівська облрада, а решту – спонсори і свої пожертви роблять галичани. Ось як оцінили пам’ятник воїни ОУН-УПА:
“Сама обстановка життя змушує їх усвідомити, що якби не те УПА, то ми сьогодні не мали б того, що маємо”.
Однак чимало людей говорить про те, що сам постамент Бандери доволі схожий на ті, які колись робили у радянський час Володимирові Леніну. Невідома наразі яка вікова категорія полюбить відпочивати на площі перед пам’ятником провідникові ОУН-УПА . А ось молодь полюбляє сьогодні такі пам’ятники у Львові:
“Пам’ятник імені Івана Франка, пам’ятник імені Тараса Шевченка і біля Нептуна ”.
Найпопулярнішим місцем зустрічі для львів’ян є площа біля пам’ятника засновникові Львова Данилові Галицькому.
**********
ПАМ’ЯТНИК РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРАТРИЦІ КАТЕРИНІ ДРУГІЙ В ОДЕСІ
В Одесі збираються відкрити пам’ятник іншій історичній особі – російській імператриці Катерині Другій, яка у другій половині вісімнадцятого століття остаточно ліквідувала Запорізьку січ. Докладніше про пам’ятник – одеський кореспондент Радіо Свобода Петро Каландирець:
«Він був цілком готовий до відкриття ще у вересні, але дотепер він під цілодобовою охороною. Ще донедавна на Катеринівській площі представники козацьких товариств з багатьох областей України, обурені планами влади, стали навіть учасниками сутичок з працівниками спец-загону “Беркут”, коли вирішили знести, на їх думку, символ знущання над українським народом. Представники влади запевняють, що подібні акції козацтва завершаться разом з виборчими перегонами в Україні».
ЗАМІСТЬ ЛЕНІНА - СВЯТИЙ ГЕОРГІЙ. ХТО ГІДНИЙ МОНУМЕНТА?
“Архітектурна споруда, призначена для увічнення людей, подій, об''єктів...” Так визначають – чим є “пам’ятник” - енциклопедії. Як використовують пам’ятники люди? І хто вирішує – чи гідний той або інший історичний діяч монумента?
У колишній соціалістичній державі – Чехії – наприкінці вісімдесятих років минулого століття бронзу комуністичних пам’ятників перелили і потім завдяки їй створили меморіал жертвам нацизму в селищі Лідіце. У Грузії, крім пам’ятника Сталіну в місті Горі, тепер теж практично не знайдеш монументів комуністичним діячам і заміна їм також знайшлась. Докладніше - журналіст грузинської служби Радіо Свобода Коба Ліклікадзе:
“У центрі Тбілісі, де раніше стояв пам’ятник Леніну, тепер - монумент Святого Георгія, замість пам’ятника Серго Орджонікідзе, сталінського підручного, поставили рекламний біг-борд”.
В УКРАЇНІ АРХІТЕКТУРНИХ СПОРУД РАДЯНСЬКОГО МИНУЛОГО ЗБЕРЕГЛОСЯ НАЙБІЛЬШЕ !!!
На відміну від Чехії та Грузії, в Україні архітектурних споруд радянського минулого збереглося БІЛЬШЕ. Хоча тепер з’являються монументи не більшовикам, робочому класу або “дівчині з веслом”... Наприклад, пам’ятник галушці у Полтаві, варенику та самогонному апарату в Черкасах. Хоча, ставлять, звичайно, і серйозні монументи. От завтра у Львові офіційно відкриють пам’ятник Степану Бандері. Чи заслуговує історичний діяч монумента вирішує або уряд, або місцева влада, констатує член Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць Віктор Вечерський:
“Якщо діяч чи подія має загальнодержавне значення, то такий пам’ятник встановлюється рішенням Кабінету Міністрів України. Якщо діяч або подія мають місцеве значення, то вирішує міська рада. Чи можна, чи не можна? – Якщо людина не визнана злочинцем, то можна. Так, наприклад, якщо хтось захоче поставити пам’ятник Сталіну, то він зможе це зробити, оскільки у нас немає судового рішення, яке би визначало комуністичну ідеологію злочинною і відповідних персонажів було названо злочинцями”.
Від установленого на міському майдані пам’ятника пересічним городянам може бути і користь, і шкода. Все залежить від якості монумента, зазначає скульптор, член Спілки художників України Юрій Багаліка:
“Якість цієї роботи може або збагатити простір, або зруйнувати його. Візьмуть міста Європи. Там буде пластика і ідеологічна, і історичним діячам, і декоративно –паркова скульптура – цей простір у їхніх містах насичений. У нас це ідеологічна радянська скульптура. Мистецької , нажаль, ніхто не робить”.
“ПАРК РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ"
Своє використання пам’ятників пропонує литовський колекціонер бронзових, гранітних Іллічів, Сталінів, Марксів - Вілюмас Малінаускас. Він відкрив біля курортного містечка Друскінінкай “Парк радянського періоду". Його вже відвідали сотні тисяч туристів. Серед тих, хто “повертався у СРСР”, була і киянка Ольга:
"Стоять звезені звідусіль ідоли – чимало пам’ятників Феліксу Едмундовичу Дзержинському, Леніну, місцевих діячів, котрі служили комуністичній владі. Бачиш усе це і стає моторошно. А ті люди, котрі залишилися в душі комуністами, теж у принципі задоволені таким розвитком подій. Бо там усе це завезено в одне місце, і дуже бережно зберігається та охороняється. І це пам’ять для нащадків”.
“Лише той заслуговує пам''ятника, хто його не потребує”, йдеться в одному відомому афоризмі. Про це згадуєш, коли дізнаєшся про чергові архітектурні споруди, які з’являються в українських містах.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: