Чи занадто «заполітизовані» українці?

Останнім часом психологи справді відзначають надмірну політизованість, зацикленість українців на політиці. Чимало людей бере участь у різноманітних політичних акціях, відвідує мітинги, активно обговорює політичні події. У транспорті, на робочих місцях і навіть на базарах точаться запеклі дискусії про те, яка політична сила «краща», а на телебаченні рейтинги політичних ток-шоу можуть змагатися з найпопулярнішими серіалами.

Нова форма залежної поведінки?

Дехто говорить навіть про виникнення нової форми залежної поведінки, як от ігроманія чи Інтернет-залежність, – політичної залежності. На політичному ґрунті нерідко виникають і стреси, депресії, неврози.

Саме тому, очевидно, деякі фахівці радять пересічним громадянам не надто занурюватися у непевні політичні сфери, віддаючи перевагу власній справі, приватному життю. Значно краще для психологічного благополуччя, стверджують вони, коли громадяни ледве згадують прізвище спікера чи прем’єра, не кажучи вже про міністрів або депутатів.

Втім, нинішня виборча кампанія була значно менш напруженою, ніж підчас минулих парламентських виборів, навіть якоюсь млявою. У суспільстві були досить помітні настрої апатії, розчарування у політиці та політиках. А напередодні виборів нерідко можна було почути, що голосувати взагалі не варто, адже «все одно нічого не зміниться». Та попри всі розчарування і позірну байдужість, українці вкотре довели свою високу політичну активність, адже у виборах взяли участь 63% виборців. Ця цифра свідчать про головне: про те, що якій би політичній силі не віддавали вони свої голоси, люди хочуть впливати на владу, хочуть самі брати участь у здійсненні цієї влади, самі вирішувати свою долю і долю країни.

Важливо, щоб громадяни відчули, що від них справді щось залежить

Ну, а щодо надмірної політизованості українців... Можливо, десь, у благополучних країнах з давніми демократичними традиціями і сталим громадянським суспільством людям справді немає потреби перейматися політикою. Але в Україні, як і в інших постсовєтських державах, де десятиліттями відбувалися вибори без вибору, а люди були лише маленьким гвинтиками великої тоталітарної машини, дуже важливо, навіть суто з психологічної точки зору, щоб громадяни відчули, що від них справді щось залежить. Тож, гадаю, певна «заполітизованість», чи, радше, громадянська активність українців – явище цілком позитивне. Принаймні, на даному етапі національного буття...