ТРАКАЙСЬКЕ ДИВО

Богдана Костюк RadioSvoboda.Ua (Тракай – Київ 27 вересня) - Тракай – одне з найдавніших міст Литви, що розташувалось на берегах трьох озер: Гальве, Лука і Тоторишко (Татарське). Свого часу Тракай був столицею Великого Литовського Князівства, аж доки князь Гедемінас не переніс центр управління державою у Вільнюс. А його онук – князь Вітовт – у чотирнадцятому столітті поєднав сучасні Литву та Україну, навіть про це не здогадуючись: він запропонував кримським караїмам поселитись у Тракаї, і відтоді караїмська громада уособлює Тракай, як і Крим.

Тракайська фортеця з‘являється несподівано: туристичний автобус повертає наліво – і у прогалині несподівано синіє озеро із червоними стінами на острові. Це знаменита Тракайська фортеця, яка відома не лише як пам‘ятка архітектури та історії світового значення, а і як «годувальниця» місцевого населення. Фортеця із замком усередині – гордість давньої литовської столиці, вона не втратила свого значення, навіть коли столичним містом став Вільнюс. І не втратила тракайська фортеця значення оборонного: збудована князями острівна фортеця була шедевром військової архітектури. Фортецю-замок будували довго, нинішні свої «характерні риси» вона отримала у ХУ ст. Повністю реконструйовано і реставровано острівний замок лише у 1926 році з ініціативи архітектора Сєрджо Лоренца.

У міцних стінах червоної цегли народився і засновник Вільнюса князь Гедемінас, і Великий Князь Вітовт; сюди приїздив на неформальні переговори і полювання польський король Ягайло – він гостював тут тринадцять разів! А у другій половині ХУІ ст. король Сігізмунд Август обрав замок у Тракаї для розташування літньої резиденції.

А ще Тракай – місце, де зійшлися долі так званих «маленьких народів», у даному випадку караїмів, і Великих Литовських Князів. Отже, понад п‘ять століть тому Вітовт «переманює» з Криму чотириста караїмських родин – для охорони князя і для обслуговування фортеці-замку. Нині у Тракаї мешкає сімдесят нащадків цього народу, вони підтримують стосунки з побратимами у Криму. Одна з туристичних «родзинок» Тракаю – це вулиця з дерев‘яними караїмськими будиночками, кенессою (збудована у ХУІІІ ст.), ресторанчиками. Також варто відвідати музей караїмської культури, заснований 1938 р. Про караїмів розповідає представник цього народу Олександр Адабаджі:


«Взагалі, караїми походять з Криму, культура нараховує не один десяток сторіч. Ми сповідуємо караїзм, заснований на законах Старого Завіту; великий вплив на цю релігію справив іслам. Караїмська мова має тюркське походження. Унаслідок економічного розвитку Європи у раннє середньовіччя, караїми роз‘їхались з Криму у різні куточки континенту – це нинішні Україна, Польща, Росія, Литва, Швеція. У двадцятому столітті перед караїмами постала загроза зникнення, асиміляції. Караїмам литовським пощастило: коли розпався Радянський Союз і Литва стала незалежною державою, її уряд ухвалив закони з підтримки національних громад і дотримується норм цих законів. А після вступу до Євросоюзу у Литві здійснюються європейські програми підтримки караїмів. І Тракай перетворився на справжній європейський центр караїмів. Ми їздимо у це озерне місто щоліта на курси вивчення караїмської мови і культури, збираються там караїми з різних міст України, з Росії, Литви і Польщі».

Блакитні озера, зелені густі ліси, старовинна фортеця- замок на острові і споруджені караїмами будинки – це все, за підтримки литовського уряду та Євросоюзу, за кропіткої праці місцевої громади створило у Тракаї справжній рай для туристів.