Володимир Притула Севастополь, 27 вересня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Цими днями виповнюється 154 роки початку першої оборони Севастополя. Після 349 днів осади Російська Імперія здала місто і втратила право мати флот на Чорному морі. Проте цю історичну подію в Севастополі відзначають широко, вшановуючи міць російської зброї. Водночас там триває дискусія, чому в Росії, яка тричі здавала це місто, популярна легенда про його «неприступність для ворогів».
«Легендарний Севастополь, неприступний для ворогів...».
Саме у ці дні у кримській пресі триває дискусія, чому в Росії, яка щонайменше тричі здавала це місто, популярна легенда про його «неприступність для ворогів». Каже відомий кримський аналітик Микола Семена:
«Якщо українську історію не можна читати без брому, то російську – без сміху. Російська історія – це просто набір міфів. Один із них – міф про неприступність Севастополя, що це неприступна фортеця. Але скільки ворогів не приходили до її стін, хто б не хотів взяти Севастополь – той його і брав». Микола Семена каже, що всі ці святкування поразок як перемог – політиканство.Кримський історик і політолог Андрій Іванець уточнює:
«Якщо дивитися історію Севастополя, то це місто тричі здавалося ворогам. Вперше – 1855 року західним альянтам і туркам. Вдруге – 1918 року кайзерівській Німеччині. І 1942 – його захопили війська нацистської Німеччини».
Учора російська агенція «Новий регіон» згадала ще одну здачу Севастополя – під українську юрисдикцію. І назвала «севастопольським парадоксом» те, що «неприступне для ворогів» місто Росія, цитую: «завжди здавала, але у будь-якого росіянина тут «кров починає швидше обертатися у венах». Кінець цитати.
Тим часом, у Севастополі все більш популярною стає українська версія пісні про це місто легенд і міфів:
«Величавий Севастополь, Місто слави й кораблів, Білокам’яна столиця Українських моряків...»