Сергій Рахманін Дійова особа: один з керівників Комуністичної партії України, редактор газети “Комуніст” Олександр Голуб.
Олександр Голуб(переклад): Добрий вечір.
Сергій Рахманін: Олександре Володимировичу, а що для Вас особисто значить День Незалежності? Чи вважає комуніст Голуб цей день святом?
Олександр Голуб(переклад): Ви знаєте, я, звичайно, прекрасно розумію, що цей день є. Але незалежності, як людина досить об’єктивна і прагматична, я все ж вважаю, що її нема. Тому у цей день треба подумати про якісь надії і мрії, що не збулися, які люди вкладали і в поняття незалежності, і голосуючи за Акт про державну незалежність України 16 років тому.
Сергій Рахманін: Все-таки ваш лідер неодноразово, і цього року в тому числі, говорив, що насправді для українських комуністів днем української державності він вважає 7 листопада, бо саме Велика Жовтнева революція зробила Україну державою в широкому розумінні цього слова. Чи означає це, що і Петро Симоненко, і Ви як його один з найближчих соратників взагалі заперечуєте існування цього дня?
Олександр Голуб(переклад): День не можна перекреслювати чи робити вигляд, що його не існує. Я ще раз підкреслюю: цей день є, але, на жаль, нема незалежності. Я ось подивився – і те, про що каже Симоненко, він, без сумніву, також правий. Розумієте, коли на День Незалежності нам пишались, розказували про те, що в Україні пошито найбільший прапор, з ним носилися як з писаною торбою...
Я про що згадав: в Україні, в радянській Україні був збудований найсучасніший, найпотужніший літак “Мрія”. Ось напевно є різниця – найпотужніший, найбільший літак “Мрія” чи найбільший прапор. Я не веду до того, що я проти прапора. Але розумієте, коли у країни немає нових технологій, коли країнa не виготовляє ті ж літаки сучасні високого рівня, прапор такого розміру, він перетворюється просто у прямокутне полотнище певного розміру.
Тобто я кажу про те, що незалежність, гордість для країни має підтверджуватись економікою, реальними здобутками, у тому числі і в соціальній сфері, і в реальній політиці, яку відчувають на собі мільйони людей.
Сергій Рахманін: Я можу посперечатися хоча б у тому, що днями, буквально, на Московському авіасалоні було підписано угоду про постачання Росії літаків, сучасних модерних літаків, які переважно збираються якраз українськими авіаконструкторами і українськими робітниками. Тому я б не стверджував так категорично, що у нас немає сучасних літаків.
Олександр Голуб(переклад): Сергію, але українські робітники сьогодні збирають і мерседеси, і лади, і шкоди і так далі.
Сергій Рахманін: Не будемо заперечувати, що АН – це український літак.
Олександр Голуб(переклад): Безперечно, але це все ще розробки радянського періоду.
Сергій Рахманін: Добре, не будемо сперечатися. Я хотів повернутися до цього: на сайті газети “Комуніст” і на сайті Комуністичної партії розміщено проект нової конституції України, який Комуністична партія пропонує винести на всеукраїнський референдум і затвердити. Там багато різних новацій. Хоча деякі з них я б особисто не назвав новаціями, тому що це повернення, скажімо, до старих устоїв. Але про це трохи пізніше.
Починається цей проект (я зацитую): “Керуючись Декларацією про державний суверенітет і Актом проголошення незалежності, схваленим 22 грудня всенародним голосуванням”... Тобто в преамбулі ви вже, комуністи, пропонуючи нову конституцію все-таки спираєтесь на те волевиявлення, яке населення України реалізувало і під час голосування, і під час проголошення актів, які зробили депутати, обрані народом. Тобто все-таки ви берете це як відправну точку. Це трошки не комутується з тим, що Ви говорили перед цим.
Олександр Голуб(переклад): Безумовно, це комутується дуже. Я хотів би нагадати, що тоді більшість у Верховній Раді все ж складали комуністи. Другий момент – що комуністи і закликали, і голосували за цей Акт. Різні були причини. Кожен вкладав різне поняття в незалежність. Ми це сприймали, як дійсно демократичну соціальну державу. Хтось це сприймає, як націоналістичну державу. Ще хтось це сприймав, як можливість пограбувати країну і стати олігархом.
Тобто ми, голосуючи за незалежність, я маю на увазі члени нашої партії, вкладали окреслений сенс у це. І ми не винні, що за 16 років цей сенс був перекручений і, до слова мовити, ми прийшли, до чого прийшли. Ось чому я кажу: ніякого розриву тут немає. І коли я кажу про радянський літак “Мрія” і про розробки нових, я не хочу сказати: “От тоді було”, хоча, без сумніву, тоді щось було краще...
Мова не про це. Я хочу закцентувати якраз на тому, що незалежність, реальна незалежність, якщо вона є, вона повинна підкріплюватися реальними речами. Вона повинна підкріплюватися реальною економікою, вона має підкріплюватися реальною соціальною політикою, вона має підкріплюватися якимись самостійними кроками у зовнішній політиці. Ось тільки для цього я і хотів це сказати.
Сергій Рахманін: Просто оця преамбула, яку я навів, вона означає, що, в принципі, проголошення незалежності як історичний крок Ви підтримуєте, просто Ви не підтримуєте те, що відбувалося потому.
Олександр Голуб(переклад): Безумовно.
Сергій Рахманін: Чому тоді 7 листопада? Було б логічно, якби в проекті нової конституції ви писали: “Спираючись на волевиявлення народу, висловлене 7 листопада...”
Олександр Голуб(переклад): Ми не підтримуємо таку концепцію, що історія України почалася 16 років тому і від цього треба вести відлік. Україна – це все-таки країна з тисячолітньою історією, і викидати, за політичними моментами, якщо комусь не подобається, радянський період історії – ми вважаємо це зовсім нерозумним і неправильним.
Тим більше, що достатньо позитивних моментів було досягнуто в тому числі і за цей період. Але якщо Ви мене запитаєте, я абсолютно впевнений, це моє переконання, що реально незалежною за свою тисячолітню історію Україна була лише 72 роки – починаючи з 19-го по 91-ий рік.
Сергій Рахманін: Тобто якщо навіть, уявімо собі, проект конституції, який зараз на стадії розробки, бо ви принаймні стверджуєте так на власному сайті про те, що громадяни мають можливість вносити свої пропозиції та зміни до цього проекту, уявімо собі, що цей проект буде винесено на всенародний референдум і підтримано переважною більшістю населення, і він стане тілом нової конституції. Це не означає, що ви скасуєте 24 серпня як державне свято, як День Незалежності?
Олександр Голуб(переклад): Ні, ми його наповнимо новим сенсом, причому таким сенсом, за який дійсно всі громадяни держави, не залежно від мови, якою вони спілкуються, культури, яку вони вважають рідною, вони будуть пишатися країною і поважати і країну, і це свято.
Сергій Рахманін: Неоднозначне ставлення у наших громадян до цього дня і, взагалі, незалежності як такої. Це, напевно, може вважатися і дивним, хоча, з огляду на ті кульбіти, які робила наша політика і наша країна протягом цих 16 років, нічого дивного в цьому немає. Тому зараз ми пропонуємо вашій увазі наше традиційне опитування. Пересічних киян на вулицях міста запитували: “З чим саме у вас асоціюється поняття “незалежність”?” Що з цього вийшло, почуємо просто зараз.
Респондентка(переклад): Із нинішньою владою. Прізвищ не буду називати. Але те, що вона придушує скрізь все, нав’язує все - це явно. Так що незалежність ми зовсім не відчуваємо.
Респондентка(переклад): Напевно, Сполучені Штати. Тому що вони, дійсно, дуже цінують свою незалежність, для них це національна гордість.
Респондент(переклад): Я сам є прибічником Радянського Союзу. І тому незалежність, це після розвалу була, тому для себе я не вважаю це святом.
Респондент: Мабуть, віра в незалежність була, коли стояли на Майдані, зараз вона щось потроху вгасає.
Респондентка(переклад): Людина сама по собі має бути вільною, тоді вона і незалежна.
Респондентка(переклад): Сітка Інтернету, тому що там я відчуваю себе незалежною ні від яких упереджень.
Респондентка: Людина створена, щоб бути від чогось залежною, від чогось незалежною.
Респондентка(переклад): У мене незалежність асоціюєтеся з першими розтоптаними черевиками на підборах. І також більш образні поняття – це свобода слова і свобода думки.
| Сергій Рахманін і Олександр Голуб. |
| (© RadioSvoboda.Ua) |
Трошки повертаючись до світоглядних речей, які пов’язуються з незалежністю, з програмовими засадами Комуністичної партії, якщо подивитися на передвиборну програму і, взагалі, на програмові документи Комуністичної партії і, скажімо, порівняти їх з тими документами, які були 16 років тому, то ми побачимо суттєву різницю: що раніше, наприклад, Комуністична партія виступала за возз’єднання Радянського Союзу, за відновлення влади рад, то сьогодні ми бачимо тільки про братні політичні так економічні стосунки з Росією та Білоруссю, про вступ до Єдиного економічного простору, про владу рад теж не йдеться.
Йдеться про ліквідацію інституту президентства, це завжди було програмовими засадами Комуністичної партії. І все-таки Ви можете говорити про певну еволюцію поглядів всередині Комуністичної партії? Тому що якщо подивитися на вашу програму, то вона стала, скажімо, більш ліберальною, і комуністи-ортодокси, у тому числі і закордонні, вони критикують Компартію України за те, що вона стала трошки буржуазною, якщо хочете.
Олександр Голуб(переклад): Я не зовсім згоден з подібними оцінками. Справа в тому, що комуністи сьогодні так уявляють, і я так розумію, і мені хотілось би, щоб її люди сприймали, як сучасну ліву партію. Безперечно, партія прагне до цього. Я розумію, що у нас ще багато проблем, які ми не вирішили і які нам ще треба вирішити. Але ви знаєте, ми цілком прагматична партія, ми прекрасно розуміємо ті зміни, які відбулися в країні. І, безумовно, у зв’язку з цим змінюється і наша програма.
Це не є відхід від якихось ідеологічних принципів і постулатів. Я зовсім не згоден з тим, що ми відмовляємося, припустимо, від влади рад. Інша справа, що це по-іншому може бути сформульовано. Адже дивіться, коли ми пропонуємо відмінити пост Президента (до слова мовити, Ви правильно кажете, це не пов’язано безпосередньо з Ющенком, ми і раніше виступали за це), ми вважаємо, що парламентський шлях, тобто коли більше влади є у Верховної Ради України як органу, в якому представлені всі політичні сили, які отримали підтримку виборців, і представлені практично всі регіони України, – це більш оптимальний шлях для України, ніж одноосібне правління Президента. Чому? Тому що Україна досить конфліктна країна, вона багатонаціональна, вона багатокультурна, полікультурна, полірелігійна, тому ламати через коліно, продавлюючи будь-яке рішення, в Україні неможливо.
Потрібен компроміс. Ми вважаємо, що його легше досягти саме в парламенті, а не, скажімо, в оточенні одного Президента, не залежно від того, з Донецька він буде, із Львівської області чи Івано-Франківської. Це цілком нормальний, на наш погляд, чіткий, логічний крок.
Те, що ми ідемо шляхом надання місцевим радам більшої влади – це не декларація, ми, дійсно, пропонуємо тим людям, які обрані на місцях, самим сформувати виконкоми, тобто виконавчу владу на місцях, які були б підзвітні їм і які могли б вирішувати конкретні завдання, і питати з цих людей, а не адміністрації, які призначаються з центру і підпорядковуються, і звітують тільки одній людині. Ми вважаємо, що це цілком європейський шлях. І він зовсім не суперечить гаслу: “Вся влада радам!”
Сергій Рахманін: Неодноразово лунали закиди на адресу Комуністичної партії останніми роками саме за таку, з точки зору їх опонентів, вгодовницьку політику. Нагадували, що свого часу комуністи допомогли обратися Леоніду Кучмі в 94-му році, що комуністи голосували за конституційну угоду, за Конституцію. Нагадую, що 23 комуністи попередньо голосували і 41 комуніст проголосував за ухвалення її в цілому. Це при тому, що наступного ж дня комуністи почали її критикувати. І у зв’язку з цим, коли ви говорили про те, що по-різному це можна сформулювати...
Мені сподобалось, як сформулював ваш керманич Петро Симоненко кілька років тому, до речі, в газеті “Комуніст” він надрукував статтю, в якій послався на виступ Леніна на 6-му з’їзді РКП(б). Він говорив про (переклад): “Якщо ти не зумієш пристосуватися, не налаштований повзти на череві по багнюці, то ти не революціонер, а базікало... тому що іншої дороги немає, тому що історія склалася не так приємно”. Петро Миколайович, я думаю, не даремно навів ці слова. Деколи вам доводиться повзати на череві.
Олександр Голуб(переклад): По-різному доводиться. І це не виняток, тому що цілком зрозуміло, є конкретна ситуація от, умовно кажучи, Ви говорили про програму – що змінилося. Якщо раніше в програмі було: зберегти колгоспи як форму колективного господарства, сьогодні їх практично не залишилося. Зовсім інші реалії. Безумовно, ми тоді змінюємо і формулювання, і підходи до цього питання. Точно так же стосовно інших питань, позицій. Тому що ми абсолютно реальні політики, ми не приймаємо політично, але беремо до уваги, які зміни відбулися в суспільно-політичному житті країни.
Що стосується вгодівництва, я зовсім з цим не згоден, нас якраз намагаються звинуватити у цьому ті люди, які йшли на цей крок. До слова мовити, цілком зрозуміло. Ми пам’ятаємо – можна підняти газети, можна підняти Інтернет – хто саме підтримав Кучму на виборах. І фактично ті ж політичні сили, які сьогодні представляє “Наша Україна”, вони ж сторгувалися, вони сторгувалися, продалися за пост Прем’єр-міністра для Віктора Ющенка і підтримку Кучми.
Сергій Рахманін: Ви будете заперечувати, що в 94-му році і в 95-му комуністи фактично підтримали Кучму?
Олександр Голуб(переклад): Безумовно, ми Кучму в 94-му році сприймали як кандидатуру, яка альтернативна націоналістичному курсу, який тодішнє керівництво провадило. І, безумовно, ми його тоді підтримали. До слова мовити, я вважаю, що це була велика помилка комуністів, що ми тоді не увійшли в уряд і не стали працювати з Кучмою, а стали в опозицію до того курсу, який він провадив. Зовсім я не згоден стосовно вгодівництва у цьому випадку. Я розумію, що є закони політичного життя, тим більше закони передвиборної кампанії, все це використовується, але це мало співвідноситься з реальними речами.
Сергій Рахманін: Ви все-таки неодноразово наводили в своїх виступах, в статтях в газеті “Комуніст”, яку редагуєте, про те, що сьогодні 90% населення України мешкає або за межею бідності, або на цій межі. Тобто практично переважна більшість українців жебракує. Натомість, у Верховні Раді, за Вашими підрахунками, є близько...
Олександр Голуб(переклад): 90% мільйонерів.
Сергій Рахманін: 400 мільйонерів – Ви наводили таку цифру, яких делегувало населення помилково, сподіваючись, марно сподіваючись, хибно сподіваючись на те, що вони розв’яжуть їх проблеми. Натомість, ви створили коаліцію з Партією Регіонів, де 90% у фракції – будемо називати речі своїми іменами – є саме мільйонерами. Це не угодовство?
Олександр Голуб(переклад): Ні. Я хотів би сказати, це те, що називається реальною політикою. Ми виходили з тої ситуації, що склалася конкретно. Ми не стільки з Партією Регіонів створювали коаліцію, скільки ми створювали коаліцію з тими 9 мільйонами виборців, які проголосували за цю партію, які вимагали навести порядок в економіці, які вимагали припинити ці корупційні скандали, в які вляпалися “любі друзі” Ющенка, які вимагали налагодити нормальні стосунки з Російською Федерацією, які вимагали або провести референдум, або виступали проти НАТО, які обстоювали ідею російської мови як другої державної. От з цими людьми, тобто ідучи, умовно кажучи, на зустріч цим людям, коаліцію створювали.
Ми прекрасно розуміли, до речі, коли підписувався договір між трьома партіями, там було записано, що ми різні політичні сили, у кожної є своє ідеологія, у кожної є своя програма. Але, в той же час, у тій ситуації це цілком очевидно: було з одного боку, відійти вбік, подивитися, як “помаранчеві” або з Партією Регіонів, або між собою створюють більшість і продовжать, на наш погляд, той згубний курс, який був; або ж завадити цьому процесу і увійти в коаліцію з Партією Регіонів, і намагатися впливати на політику.
Я розумію, що, припустимо, так, як ми хотіли, чи в тому масштабі, як би нам хотілося, ми не могли впливати. Безумовно, це обумовлювалося цими процентами і тою підтримкою, яку партія отримала на останніх виборах, безумовно, але ми вирішили зі цієї ситуації зробити максимальний крок і максимально спробувати наблизити ті обіцянки, які Партія Регіонів давала в тому числі і своїм виборцям, максимально наблизити до реальності. В тому числі, і за допомогою нашої принципової позиції.
Олександр Голуб(переклад): В тому числі, ми про це теж кажемо, до слова мовити, зовсім не звертаючи увагу на те, що ми є членами коаліції, ми досить різко, що пан Ахметов незаконно приватизував “Азовсталь”, ми виступаємо проти цього, ми виступаємо за повернення цього підприємства державі. Тобто ми, увійшовши у коаліцію, ми не відмовились ні від яких своїх ідеологічних постулатів. І ми не пішли на поступки не перед своїм сумлінням, не перед своїми виборцями.
В рамках тої коаліції, яка є, безумовно, ми намагаємось відстояти ці позиції, наскільки нам це вдається. Стосовно розкрадання і стосовно приватизації, ви знаєте, майже всі потужні політичні партії, які представлені в парламенті якраз цим і грішать, на жаль, цим грішать. І саме тому в Україні запущено, на мій погляд, досить небезпечну політичну тенденцію, коли з політичного життя штучно витісняються партії, саме політичні партії з ідеологічною платформою.
Я не говорю зараз тільки про комуністів, така сама ситуацію з правими політичними партіями, з іншими, а на зміну їм політичні партії намагаються замінити такими фінансово-промисловими холдингами, які вирішують свої питання. На мою думку, це дуже велика небезпека для України. І тому, працюючи в тому числі і з Партією Регіонів, ми намагаємося максимально примусити їх в тому числі виконувати свої обіцянки.
Ви знаєте, немає жодної буржуазної партії в Україну, яка б не використовувала під час перевиборної агітації комуністичні або, якщо хочете, ліві лозунги і обіцянки. Інша справа, що коли вони приходять в парламент, вони наступного дня про це забувають.
Сергій Рахманін: Відбувається певне взаємозбагачення. Праві партії використовують ліві лозунги, ліві гасла – це притаманно абсолютно всім політичним партіям. Якщо ми подивимось на передвиборні програми “Нашої України – Народної самооборони”, БЮТ, Партії Регіонів – побачимо силу-силенну саме лівих соціальних гасел, і це цілком нормально для сьогоднішньої політики.
Натомість, ми можемо побачити, як я вже говорив, певну лібералізацію програми Комуністичної партії. І вже два роки ми спостерігаємо те, що не могли уявити, - Комуністична партія підтримує Українську православну церкву Московського патріархату і пояснює це необхідністю відродження духовності, що теж нормально.
Олександр Голуб(переклад): Я, наприклад, вважаю, що це не нормально, це не є взаємозбагачення, це все-таки грабіжництво. Коли сьогодні нам Тимошенко каже, що ми підемо китайським шляхом, вибачте, таких бізнесменів, як Тимошенко, у Китаї розстрілюють. Або, припустимо, коли Ющенко нам каже, що ми підемо європейським шляхом, але в Європі таких банкірів, як Ющенко і Жердицький саджають у в’язниці. Тобто мова йде про використання лозунгів, і мова йде про реальну політику, яка робиться.
Що стосується Православної церкви – я зрозумів це питання. Ви знаєте, напевно, Симоненко був одним з небагатьох лідерів комуністичних партій чи пост-комуністичних партій, який офіційно, причому не під цю комуністичну кампанію, не під минулу, а, здається, 4 роки тому офіційно від імені Комуністичної партії приніс вибачення віруючим, священнослужителям за ті перегини і злочини, які проти них були здійснені у відомі роки. Це чітка і нормальна позиція Комуністичної партії України.
І, скажімо, те, що ми розуміємо, в ситуація, яка склалася тут, і за рівнем моралі, і за духовністю, в тому числі і за соціальними вимогами, дуже багато речей перегукуються з Українською православною церквою. А враховуючи, що після обрання Ющенка Президентом на Українську православну церкву, з нашої точки зору, почався тиск, і фактично мова йде про її ліквідацію, безумовно, ми як демократична партія виступи на підтримку і захист цієї церкви. Це цілком природний і логічний крок.
Сергій Рахманін: Дай Боже, щоб ці вибачення були щирими. А намагання підтримати православну церкву будь-якої конфесії йшло від серця, дай Боже, щоб воно так і було. Давайте говорити про інші речі. Наприклад, коли ми говорили про те, що комуністи справді послідовно виступали за скасування інституту президентства, у варіанті конституції, який комуністи пропонують цього інституту не існує, фактично усі повноваження, повна влада переходить виконавчому органу, який буде називатися Рада Міністрів за вашою пропозицією, і Верховній Раді.
Тим не менше, Петро Симоненко регулярно брав участь у президентських виборах – це при тому, що комуністи постійно підкреслюють, що вони проти інституту президентства як такого. Протягом останнього року комуністи неодноразово говорили про те, що дочасні парламентські вибори не мають під собою жодних правових засад, вони є неконституційними, тим не менше, вони йдуть на ці вибори. Це теж не лукавство – ви проти інституту президентства, але берете участь, вважаєте вибори незаконними, але берете участь?
Олександр Голуб(переклад): Я зовсім тут не бачу ніякого протиріччя. Симоненко коли йшов на вибори Президента, останні вибори, коли з Кучмою було протистояння, він цілком чітко говорив: “Я готовий стати останнім Президентом. Тобто, ставши Президентом, я докладу усі зусилля до того, щоб...”
Сергій Рахманін: Так можна було б стверджувати, якби були справді шанси Президентом стати.
Олександр Голуб(переклад): Оскільки у нас було президентська республіка і повноваження Президента були абсолютно необмеженими, і якраз Президент-комуніст міг би ліквідувати, використавши ті повноваження, цей пост. Другий момент: суть, беремо ми чи не беремо участі у виборах, беззаконність і антиконституційність цих виборів від цього зовсім не змінюється.
Безумовно, хочу ще раз підкреслити, ми реальні політики і розуміючи те, що вибори незаконні, розуміючи, що вони не мають конституційної основи, адже хто б не домовлявся – Прем’єр, Спікер, Президент – вони не можуть замінити Конституцію. До речі, ми за цю позицію розкритикували і пана Мороза, і пана Януковича. Не можна було йти на це погодження.
Сергій Рахманін: Але ви берете участь у незаконному заході. Фактично ви легалізуєте собою цей незаконний захід.
Олександр Голуб(переклад): Ми не легалізуємо, ми про це кажемо, ми діємо в реальних обставинах, які складаються, для того, щоб щось змінити. Ми йдемо на ці вибори, щоб наступного подібного кроку ніколи не було, у тому числі, незалежно від того, який буде Президент – біло-синій, помаранчевий, рожевий і так далі, щоб і тому Президенту не прийшло у голову розпустити парламент, якщо він йому не сподобається. Ми йдемо на вибори, щоб не допустити диктатури. До речі, ми відверто про це говоримо в програмі, з якою ми йдемо, виборцям.
Не допустити цього можна тільки в одному випадку – якщо партія є реальним політичним гравцем, якщо вона бере участь у формуванні політики – чи-то в парламенті, чи-то у складі уряду. Ви знаєте, знаходячись в маргінесі чи на узбіччі, можна дуже багато розмірковувати і висувати, знаєте, там прекраснодушні ідеї красиві, але реального впливу, реальних змін вони, на жаль, не принесуть.
Ми обрали якраз шлях, яким ми можемо... Я прекрасно розумію сьогоднішній рейтинг Компартії, я прекрасно розумію, що сьогодні неможливо стовідсотково виконати програму не тому, що вона нереальна, а тому, що ми на сьогоднішній день ще не можемо отримати необхідної кількості голосів, але це не означає, що ми нічого не маємо робити у цьому напрямку.
Сергій Рахманін: У тому-то і справа, Ви самі зауважили: щоб впливати на ситуацію треба бути реальним гравцем, треба мати відповідну електоральну підтримку. Ми з Вами пам’ятаємо ті часи, коли компартія справді була реальним гравцем, вона мала фракцію у 123 народні депутати, але, тим не менше, вона на ситуацію суттєво не впливала. Потім у неї було 65 - вона впливала ще менше. Зараз у вас фракція, вибачте, невелика. І у зв’язку з цим я хочу запитати ось про що...
| (© RadioSvoboda.Ua) |
Сергій Рахманін: Суперечлива теза.
Олександр Голуб(переклад): Чого ж суперечлива?
Сергій Рахманін: Давайте говорити не про минуле все-таки, а про майбутнє. Сьогодні за різними рейтингами, які я дивився - до них можна по-різному ставитися – рейтинг у комуністів тримається, приблизно, на рівні 4-5%. Ви стверджуєте, що ваш реальний показник – це 7%. Але Комуністична партія і її керівники, в тому числі і Ви, заявили про можливість отримання 10-12%, тобто ця планка поставлена. Звідки такий оптимізм, на чому він ґрунтується?
Олександр Голуб(переклад): По-перше, ті рейтинги, які ми маємо, у тому числі і закриті, свідчать про те, що сьогодні Комуністична партія має 7.2% підтримки виборців, ми виходимо з цього. Що стосується решти відсотків, я хотів би про це сказати, і всі соціологи про ця говорять: комуністи стали, напевно, однією з небагатьох політичних сил, яка після виборів не знизила свій рейтинг, а динамічно його нарощує.
Сергій Рахманін: За рахунок чого, можете пояснити?
Олександр Голуб(переклад): За рахунок нашої реальної участі в політиці, нашої реальної позиції, і там, де ми пішли у владу, на мій погляд, ми дійсно показали, що ми можемо намагатися змінити ситуацію на краще і можемо реалізовувати ті обіцянки, які даємо. Хай це не звучить лозунгом, але я глибоко впевнений в тому, що та політична сила, яка зберігає вірність своїм переконанням, вона зберігає вірність і своїм обіцянкам, які вона дає.
Сергій Рахманін: В чому змінилась ситуація на краще там, де комуністи мали можливість впливати на реальну політику?
Олександр Голуб(переклад): Добре, я вам можу розповісти. Перше питання – що стосується житлово-комунального комплексу. Вперше за весь час, - на жаль, не ми очолили це питання в уряді, хоча ми хотіли за це взятися, - розуміючи реальний стан, в якому опинилося це господарство, ми домоглися від уряду виділення близько 8 мільярдів на цю галузь. Це сталося вперше. Вперше за 16 років незалежності було запущено програму вітчизняного сільськогосподарського машинобудування: 12 заводів отримали державні замовлення і запрацювали по країні. Це що – не крок? Крок.
Вперше, напевно, за роки незалежності село отримало – зрозуміло, що цього ще не достатньо, воно не може вирішити всіх проблем – воно отримало необхідні кошти на свій розвиток, тобто сільськогосподарський комплекс. Міністр охорони здоров’я – людина є міністром тільки три місяці, а ми вже запустили програму “Здоров’я нації” – мається на увазі обстеження людей в далеких сільських районах, причому цілковито безкоштовне, цілковито безкоштовне обстеження цих людей і лікування силами, які приїдуть з Києва з нормальною технікою.
Причому, до речі, ми зовсім це не підлаштовували під вибори. Ця програма буде працювати до кінця цього року. І її фінансування закладено до 2008 року, не залежно від результатів виборів. Я багато ще можу подібних речей говорити, але я думаю, що все ж основна маса голосів... Чому не голосували за Комуністичну партію. Дуже багато людей підтримували ті ідеї, з яким йшла Комуністична партія, але вони не вірили – цілком справедливо не вірили – що ми їх не можемо реалізувати, знаходячись постійно в опозиції.
Після того, як ми увійшли в правлячу коаліцію, показали, що ми можемо вирішувати конкретні питання і впливати на ситуацію, безумовно, люди почали по-новому дивитися на нас, і завдяки у тому числі нашій принциповій позиції з багатьох питань – і економічних, і політичних, це дало додаткові голоси.
Сергій Рахманін: Наскільки я Вас правильно зрозумів, Ви говорити про те, що можливість перебування комуністів при владі дала їм можливість продемонструвати якісь реальні речі. І за рахунок цього ви здобудете додаткові голоси на цих виборах?
Олександр Голуб(переклад): Так, цей момент. Наступний момент, Сергію, давайте, я закінчу відповідати. Справа в тому, що ми по-новому подивилися. Та підтримка, про яку Ви казали колись у Комуністичної партії, з одного боку, це було добре, з іншого боку, це було погано. Чому? Це був багаж старої Компартії України, от голоси, які в 94-му році Компартія отримувала і так далі.
І якщо хочете це розслабило Компартію на тому етапі. Тобто, умовно кажучи, не докладаючи якихось зусиль, можна було отримати голоси виборців, не змінюючись, не модернізуючись, не шукаючи якісь нові підходи, в тому числі і у виборчих технологіях. Сьогодні ми розуміємо, що інша ситуація. Сьогодні ми ставку робимо саме як на нову ліву партію. І, безумовно, використання іде і нових технологій, які ми намагалися, але пізно запустили на минулих виборах – ви пам’ятаєте цілий ряд роликів.
Зараз ми працюємо з виборцями, працюємо у тому числі і в Інтернеті, орієнтація на людей середнього віку і молодь. Безумовно, ми вважаємо, якщо нам вдасться ті задачі, які ми поставили перед партійними комітетами, змобілізувати ті сили, які у нас є і запустити ці технології, то цілком реально нам отримати ті 10-12% голосів.
Коли ми виходили з позиції 10-12% голосів, ми сумарно складали ті голоси, які отримують ліві партії на сьогоднішній момент. Прекрасно розуміючи, що, за даними соцопитувань, єдиною лівою партією, яка проходить в парламент, сьогодні є комуністи, ми звернулися і до виборців тих лівих партій з тим, щоб їх голоси не пропали даремно, щоб вони не пішли в порожнечу, і, тим більше, щоб вони не були перерозподілені потім на користь правих націоналістичних партій, підтримати саме нашу партію як ту, яка реально проходить в парламент, щоб захистити і ідею соціальної справедливості, і ліву ідею в парламенті.
Тому я не вважаю нереальною цю задачу. Інша справа в тому, що партії для цього дуже добре доведеться попрацювати, до того ж попрацювати по-новому. В цьому є проблема.
Сергій Рахманін: Чи встигнете ви, чи ні – це покажуть вже найближчі дні, тому що швидкоплинна дуже парламентська кампанія, 30 вересня вже відбудуться вибори. Стосовно того, що Ви говорили, з Вашого дозволу, така невеличка репліка. Стосовно сільського господарства, яке Ви піднімаєте на прапор, наскільки я чув, є різні точки зору, що система державної закупівлі, в тому числі нова система впровадження за участю комуністів, на думку багатьох фахівців тільки збільшила обсяги корупції у цій сфері.
А стосовно того, що Ви казали про форму житлово-комунального законодавства, про форму охорони здоров’я, то в принципі тільки започатковані ці речі, і реалізація цих проектів відбудеться в найліпшому випадку тільки наступного року. Як ці конкретні наслідки зможуть відчути виборці під час дочасної кампанії – наразі не зрозуміло.
Повертаючись до теми парламентських виборів: Ви говорили про те, що в разі, якщо буде створено у наступній Верховній Раді коаліція за участю Партії Регіонів і Комуністичної партії, не виключено варіант, що Партії Регіонів буде віддано на відкуп формування нового уряду, в Комуністична партія отримає можливість відповідати за формування керівництва Верховної Ради.
У мене два питання у зв’язку з цим. Це Ваше с особисте припущення, чи воно ґрунтується на якихось домовленостях, які вже існують, - це з одного боку? І з іншого боку: Ви говорили про те, що комуністи хочуть лишатися реальним гравцем, в тому числі впливати на ситуацію в економіці, чи не є ризик, що ви не зможете контролювати уряд, який фактично одноосібно буде формувати Партія Регіонів?
Олександр Голуб(переклад): Ризик є завжди, при будь-якій ситуації. І ми прекрасно розуміємо, що можливі якісь зміни, не такі, як нам би хотілося. Однак говорячи про рейтинг довіри, який має на сьогоднішній день Партія Регіонів і комуністи, цілком можна прогнозувати - якщо не відбудуться масові фальсифікації на користь “помаранчевих” - що Коаліція національної єдності буде в цьому форматі створена в наступній Верховній Раді. Ми завжди виступали проти якихось закулісних і таємних домовленостей.
Безумовно, ми не хотіли б бути престібком до будь-якої з політичних сил, яка б тільки демонструвала кількість членів коаліції чи ще щось – ми хотіли б впливати. Тому ми відкрито і перед нашими колегами з Партії Регіонів, і перед суспільством заявили, якщо хочете, про наші амбіції. Якщо хочете, заявили, яку ношу влади ми готові на себе взяти. До речі, той проект конституції - поки інші тільки говорять і розказують, ми розробили і опрацювали, і фактично внесли його на розгляд – він якраз передбачає підвищення ролі Верховної Ради, покладання на неї додаткових можливостей. Безперечно, якщо ми це пропонуємо, то ми готові взятися за цю роботу.
Що стосується уряду: дати можливість Партії Регіонів формувати уряд, це не означає, що повністю весь уряд стовідсотково віддати. Так само, як говорячи про керівництво Верховною Радою, це не означає, що спікер і обидва його замісники мають бути комуністами. Зовсім ні. Ми говорили про те, що маємо лідера, який за своїми даними і досвідом міг би очолити парламент, безумовно, щоб очолити ті реформи, які ми пропонуємо. Це цілком нормальний процес.
Ми готові дати Прем’єр-міністру Януковичу сформувати уряд з тим, щоб той курс, який був за цей рік роботи, був продовженим, і включаючи у нього представників нашої партії чи представників, які ідуть за нашою квотою. Ми від цього не відмовляємось.
Сергій Рахманін: Я не почув чіткої ствердної чи заперечної відповіді на моє запитання. Якісь перемовини з цього приводе проводились чи ні? Якась згода знайшлась?
Олександр Голуб(переклад): Наскільки мені відомо, цю пропозицію на зустрічі з Януковичем Симоненко цілком чітко сформулював.
Сергій Рахманін: Принаймні це було з розумінням сприйнято протилежним блоком?
Олександр Голуб(переклад): Наскільки мені відомо, це було сприйнято з розуміння – така позиція і такі, якщо хочете, вимоги Комуністичної партії України чи побажання.
Сергій Рахманін: Чому тоді одразу кілька представників Партії Регіонів заперечувало це?
Олександр Голуб(переклад): Я думаю, що це зробили ті люди, які не брали участі у перемовинах. І вони просто були не обізнані у тонкощах.
Сергій Рахманін: Якщо у вас є певні кадрові амбіції щодо уряду, то на які посади теоретично можуть розраховувати комуністи в новому уряді в разі, якщо вони з Партією Регіонів створять коаліцію і у них буде достатньо голосів, щоб сформувати уряд.
Олександр Голуб(переклад): Я вважаю, у нас досить ефективний зараз міністр охорони здоров’я, якого партія запропонувала на цю посаду. У нас є кандидатура на пост МНС – ця людина зараз працює замісником міністра. У нас є своя кандидатура і на міністра МВС.
Сергій Рахманін: А хто, якщо не таємниця?
Олександр Голуб(переклад): Чому? Я, наприклад, вважаю, що таж сьома людина у списках – Віталій Бевз, генерал міліції, який пропрацював начальником у трьох областях України міліції, який сьогодні, до речі, працює одним із замісників міністра з надзвичайних ситуацій. Ця людина і за рівнем, і за своєю освітою, і по службі могла б обійняти посаду керівника МВС. Він з цього середовища, він прекрасно знає цю ситуацію, він міг би працювати. До речі, міністр з соціальної політики - Петро Цеберко, який уже довгий час керував відповідним комітетом Верховної Ради...
Сергій Рахманін: ...Міг би обійняти відповідну посаду в уряді.
Олександр Голуб(переклад): Безумовно. Катерина Самойлик – це або віце-прем’єр, або міністр з питань сім’ї та молоді. Точно так же вона себе зарекомендувала як грамотна людина. Мені здається, той же Адам Мартинюк міг би стати віце-прем’єром з гуманітарних питань – людина цілком готова до цієї роботи і за рівним освіти, і за політичним... Тобто ми готові запропонувати цілий ряд питань. Але з іншого боку – навіщо ділити шкуру невбитого ведмедя. Курчат, як кажуть, будемо рахувати восени. Я хотів би сказати, що у нас є кадри. Є реальні люди, які могли б займатися конкретними справами.
Сергій Рахманін: Ви категорично виключаєте таку можливість, що Комуністична партія взагалі не перетне тривідсотковий бар’єр?
Олександр Голуб(переклад): Це з області фантазій. Сьогодні якраз мова йде про те, з яким результатом ми пройдемо, наскільки ми будемо впливовими в цьому парламенті і в уряді, якщо буде створена коаліція.
Сергій Рахманін: Ви неодноразово заявляли про те, що Верховна Рада або цього скликання, п’ятого, – я, правда, собі не дуже чітко уявляю, як це можна зробити зараз , – або вже наступна новообрана Верховна Рада шостого скликання – мала б розпочати процедуру імпічменту Президента. З Вашої точки зору, це дозволить зробити посаду Президента вакантною, Ви вважаєте, що або під тиском громадської думки Ющенко сам піде у відставку, або це можна зробити за рахунок дочасних президентських виборів. Найцікавіше у цих Ваших прогнозах було те, що Ви не виключали, що в цьому процесі вам зможе зарадити Блок Юлії Тимошенко. Звідки таке припущення?
Олександр Голуб(переклад): Ви знаєте, цілком очевидні речі. Я думаю, що і прибічники Президента, і противники розуміють, що не за Микиткою свитка – не може людина бути керівником такого рівня. Я розумію ту вимушену ситуацію, в якій зараз знаходиться БЮТ, але повірте мені, спілкуючись в парламенті з багатьма членами цієї фракції і знаючи, і ви теж бачили, в тому числі і Закон “Про Кабінет Міністрів” – певні кроки цієї фракції говорять про те, що вони чудово розуміють суть цих питань.
Розумієте, я дострокові вибори розумію не тільки як дострокові вибори – фактично дано старт президентським перегонам. За допомогою цих виборів, нам мій погляд, Ющенко хотів би зачистити правий спектр, що йому успішно зараз вдається, об’єднати навколо себе чи навколо своєї партії оті нечисленні праві націоналістичні сили, навколо своєї позиції. Другий момент: в ході цієї виборчої кампанії він хотів би поставити те місце (можливо, це дуже грубо сказано), знизити рейтинг однієї з тих політичних сил, які на цьому ж полі грають, я маю на увазі Блок Юлії Тимошенко.
І цілий ряд кроків, які організовуються проти цього блоку, у тому числі на регіональному рівні, на мій погляд, свідчать про це. До речі, останні ініціативи Ющенка, я маю на увазі, Конституційна комісія, в День Незалежності ініціатива, з якою він виступив, - це на мій погляд дуже вдалий PR-хід, яким він, власне кажучи, помножив на нуль Юлію Тимошенко з її конституційними ініціативами, тобто тут він її, безумовно, переграв.
Сергій Рахманін: Тобто Ви вважаєте, що БЮТ може підтримати відповідну ініціативу – імпічменту чи дострокових президентських виборів – саме через це, що це буде скеровано інстинктом самозбереження?
Олександр Голуб(переклад): Безумовно. І я не кажу, що він це зробить, я цього не виключаю, спілкуючись з цим людьми, а приводів, щоб це зробити, велетенська кількість – Президент не може або не хоче виконувати свої обов’язки, обов’язки гаранта Конституції. І коли Ви сказали, що не уявляєте, як це може зробити цей парламент, – я абсолютно це уявляю.
Тому що я думаю, що виборами 30 вересня у нас не тільки все закінчиться, у нас, навпаки, все почнеться. І я не впевнений, що у нас будуть визнані результати цих виборів. І представники БЮТу також заявили, що вони не виключають можливості, якщо результати для них будуть не бажаними, що вони не будуть реєструватися.
В цій ситуації, згідно з Конституцією, у нас діє закон про неперервність влади, та Верховна Рада, яка у нас є зараз, може зібратися і почати процедуру імпічменту Президента, безумовно. Або ж виходити вже: якщо можна порушити Конституцію і досягти політичних домовленостей щодо дострокових виборів парламенту, то чому не можна так же вчинити і щодо Президента?
Сергій Рахманін: В принципі, тема співпраці, ситуативної, якщо хочете, співпраці КПУ і БЮТу – це дуже цікава тема. І Ви самі часткові підтвердили про наявність таких неформальних контактів між КПУ і БЮТом, що є цілком природним.
Олександр Голуб(переклад): Немає ніяких формальних контактів, я кажу про своє спілкування з депутатами у рамках парламенту.
Сергій Рахманін: Це і є неформальне спілкування. Тиждень тому у цій студії сидів, до речі, Ваш ровесник Микола Томенко, який, обговорюючи тему дострокових виборів мера міста Києва, говорив про те, що як не дивно, але спільником Блоку Юлії Тимошенко у дочасних виборах Київського міського голови може стати не “Наша Україна”, як це сприймається на загал, а саме комуністи, тому що вони якраз є спільниками БЮТ в цьому питання, тому що кандидатура нинішнього мера їх не влаштовує, на відміну від попередника, бо з цим по життю не складається співпраця. Якби БЮТ виступив з такою ініціативою, Ви підтримали б?
Олександр Голуб(переклад): Безумовно. Справа не в тому – складається, не складається співпраця. Те, що сьогодні відбувається на рівні Київської міської адміністрації, інакше, як абсурдом, назвати не можна.
Сергій Рахманін: Я б сказав страшніше. Це – катастрофа.
Олександр Голуб(переклад): Це відчувають всі кияни. І будь-яка політична сила, якщо вона відповідальна, вона має це розуміти.
Сергій Рахманін: Але ви проводили якісь формальні чи неформальні перемовини з тими політичними силами, які теж виступають за переобрання міськради і Київського міського голови?
Олександр Голуб(переклад): Я не буду брехати, я не беру участі в таких перемовинах і не знаю, чи проходять вони. Але, знаючи позицію нашої партії, я можу сказати, що ми, безумовно, таку ініціативу підтримаємо.
Сергій Рахманін: Я розумію, можливо, це питання не оговорювалося, але з тих наявних кандидатів на посаду Київського мера, якщо вибори відбудуться, хто Вам найбільше симпатичний – Омельченко, Кличко? Хто? Луценко, я так розумію, ні, напевно.
Олександр Голуб(переклад): На минулих - виборах ми йшли з кандидатурою Адама Мартинюка. Я цілком впевнений, він міг би стати реальним, нормальним головою і мером Києва, хоча я розумію, що сил поки що недостатньо, щоб провести цю кандидатуру. Із запропонованих кандидатур, я б вибирав, не зациклювався на тих, що Ви назвали, авжеж таки подивився: невже у такому мегаполісі, як Київ, немає нормального, добротного господарника, який рівновіддалений від політичних центрів і політичних ігор. Я думаю, що такі люди є.
Сергій Рахманін: Актуальною, взагалі, є тема дочасних виборів до органів місцевого самоврядування. Йдеться не лише про Київ, а про всі органи. З подібною ідеєю на рівні представників перших десяток підтримала і Партія регіонів, і “Наша Україна”, і Блок Юлії Тимошенко. Чи сприймає цю ідею Комуністична партія, чи готова вона теж підтримати ідею проведення дочасних виборів до місцевого самоврядування? Якщо так, то коли їх краще провести? І в який спосіб це можна зробити – рішенням Верховної Ради?
Олександр Голуб(переклад): Я цілком чітко розумію, чому цього хочуть Партія Регіонів і “Наша Україна”. Вони хочуть змінити ситуацію, можливо, на свою користь у місцевих радах, прибравши в більшості обласних, районних, міських радах бютівську більшість, яка зараз є. Я це знову таки сприймаю тільки через призму підготовки до президентських виборів і можливість впливати на цей процес. Нашій партії це питання не обговорювалося і, говорячи про свою позицію, я все ж дав би можливість тим органам влади, місцевим органам влади, не залежно від того, де яка більшість, все-таки допрацювати свій термін і показати, наскільки їх обіцянки співпадають з їх справами.
Сергій Рахманін: Це Ваша особиста думка?
Олександр Голуб(переклад): Це моя особиста думка. Дану ініціативу Партії Регіонів і “Нашої України” я сприймаю, як крок президентської кампанії для того, щоб від активного впливу на місцевому рівні усунути БЮТ.
Сергій Рахманін: А точки зору розбігаються з якого приводу? Якщо я говорив про те, що переважна більшість політиків, яка сголосилася говорити на цю тему, то Партія Регіонів, І БЮТ, і “Наша Україна – Народна самооборона” підтримують дочасні вибори до органів місцевого самоврядування. Розбіжності є у посуттєвому питанні. Виборча модель: “Регіони” та частина “Нашої України” підтримує повернення до мажоритарної системи, а частина “Нашої України” і здебільшого БЮТ стверджують, що це має бути пропорційна система. Я знаю, що і комуністи, і особисто Ви є прихильниками збереження імперативного мандату. Чи можна зробити висновок, що Ви все-таки за пропорційно-мажоритарну модель саме на місцевому рівні?
Олександр Голуб(переклад): Якщо ми хочемо, щоб у нас були створені політичні партії й у державі, для того, щоб влада, яку обираємо на рівні району, області, міста, безумовно, вибори мають бути пропорційними. Тобто має бути політична сила, яка бере на себе результати.
Сергій Рахманін: Але на рівні села чи селища це віддаляє виборця від...
Олександр Голуб(переклад): На рівні села чи селища нема пропорційних виборів. На рівні області, міста, району, безумовно, на цьому етапі, на мою думку, треба іти. Я розумію, чому багаті партії чи партії, що мають величезний фінансовий ресурс за мажоритарну систему – це дозволяє прикупити окремі кола, як це раніше було, і проводити будь-яких своїх ставлеників, незалежно від волі народу.
Сергій Рахманін: Але БЮТ теж не бідна, а вони виступають за пропорційну систему.
Олександр Голуб(переклад): Я думаю, що у даному випадку представники БЮТ, як і комуністи, дивляться в майбутнє і все-таки прагнуть до того, щоб в країні встановилася стабільна політична система і відповідальна влада.
Сергій Рахманін: Чим далі Вас слухаю, тим більше розумію, що ви все-таки тяжієте один до одного, як це не дивно, - БЮТ і комуністи.
Олександр Голуб(переклад): Якщо Тимошенко говорить про те, що ми готові іти шляхом комуністичного Китаю, і дуже активно використовує ліві лозунги у своїй виборчій кампанії, хоча, власне, є правою політичною силою, недавні їх переговори з Європейською народною партією якраз свідчать про те, що вони рухаються в іншому, але принаймні на рівні лозунгів – чому б і ні.
Сергій Рахманін: Ви самі говорили про те, що імперативний мандат як такий не є дуже демократичною нормою, ви це усвідомлюєте, розумієте, але вважаєте за необхідне залишити цей інститут на перехідний етап. Як довго триватиме цей етап і чи варто досягати демократичної мети в недемократичний спосіб?
Олександр Голуб(переклад): Ви знаєте, варте того, тому що ми вже протягом 16 років обпеклися. А чому ми стоїмо за імперативний мандат? Ми стоїмо, тому що якщо людина обирається від однієї політичної партії, дає одні обіцянки, а прийшовши до влади, кардинально їх змінює, то це в першу чергу навіть не стільки його – хоча це, безумовно, показує його моральне обличчя - але це говорить про те, що відбувається обман виборців. З
наєте, я колись раніше працював в газетах, була така рубрика “Не треба нас дурити”, так от, виходячи з цієї ситуації, виходячи з цієї ситуації, щоб цей обман припинився або звести його майже до нуля, ми вважаємо, що як мінімум на дві найближчі виборчі кампанії імперативний мандат має бути збережено, щоб у людей і у політиків виробилась відповідальність. У людей - кого вони обирають, хто проходить за тими чи іншими списками, а у політиків – до тих обіцянок, які вони дають своїм виборцям.
Сергій Рахманін: Лідер Комуністичної партії України, виступаючи, говорив про те, що гасла скасування депутатської недоторканності – це лише риторика, якби хотіли, давно б скасували, комуністи, наприклад, давно за це виступали, і, взагалі, це не є проблема - це можна зробити будь-якої миті, а сьогодні цю ідею підтримують всі, в тому числі Партія Регіонів і Соцпартія, у той чи і інший спосіб, у тому числі. Якщо це було так легко зробити, то чому ви це не зробили протягом цього року?
Олександр Голуб(переклад): По-перше, тому що ми вважаємо, що це не є настільки актуальна проблема, як її зараз намагається представити “Наша Україна”, зробивши основною фішкою цієї виборчої кампанії, тому що, очевидно, більше нічого запропонувати людям. Другий момент: депутати ніколи не мали необмеженої недоторканості, тобто депутати притягаються, але зі згоди Верховної Ради.
До речі, крім Юлії Тимошенко, яка скористалася депутатською недоторканністю, всі подання, які робив Генеральний прокурор, Верховна Рада вдовольняла. Тобто проблеми в цьому питанні немає. У тому числі я повертаюся до Конституції, представники нашої партії не голосували за цю норму Конституції і не голосували за сам текст у Конституції, який включав, а тих, хто проголосував – Ви правильно сказали – ми їх виключили з партії, я маю на увазі за Конституцію. Цілком чітка, прозора позиція.
Про те, що це можна зробити сьогодні – якщо всі політичні сили виступають сьогодні за зняття недоторканності (до речі, ми не тільки депутатів маємо на увазі, ми маємо на увазі всі органи влади, в тому числі Президента і його оточення) про позбавлення пільг, вони це декларують. Ми вважаємо, що можна було б зібратися зараз у приміщенні Верховної Ради, всі політичні сили могли б за це проголосувати. Чому? Тому що одним рішенням одноосібним, це не вирішити, тому що це норма Конституції. Наступний парламент міг би завершити цю почату справу.
Нам кажуть, що Верховну Раду розпущено, хтось там не визнає... Ну, вибачте, коли треба було прийняти закон про ці дострокові вибори і цю ситуацію – повернулись в залу, проголосували, це можна зробити. То якщо це можна зробити у справі дострокових виборів – прийняти необхідне законодавство, зібратися для того, щоб провести ці позачергові вибори, і якщо сьогодні всі політичні сили – і “Регіони”, і “Наша Україна”, і БЮТ, і соціалісти, і комуністи виступають з таких позицій, чому зараз не зайти до зали засідань Верховної Ради, не проголосувати 440 голосів за цей процес.
Нехай Конституційний Суд почне розгляд цього питання, як це належать за законодавством - зміни до Конституції. А вже наступна Верховна Рада, яка буде обрана, - ну, буде, не буде, подивимося... Запустила б цей процес, от про що іде мова.
Сергій Рахманін: Я просто не вбачаю логіки, Ви говорите про те, що це не є такою, аж над актуальною темою. В переліку бід українських недоторканність не буде навіть двадцятою. Який тоді сенс - зараз під час кампанії скликати Верховну Раду...
Олександр Голуб(переклад): Щоб показати абсолютну неспроможність блоку “Наша Україна - Народна самооборона”, яка на цьому намагається заробити бали. Це цілком очевидно, тому що крім цього у них нічого немає.
Сергій Рахманін: Ви згадали про те, що Петро Симоненко, справді, зробив неочікуваний свого часу крок, коли вибачився перед вірянами за ті злочини, які припустилася Комуністична партія у 20-30 роки. І, за деякими дослідженнями, це дещо збільшило рейтинг Комуністичної партії серед вірян, серед тієї частини населення, яка, скажемо, відвідує церкву частіше, ніж загал. Чи не було перед виборами, під час виборів чи, взагалі, безвідносно до виборів такого бажання вибачитися за Голодомор?
Олександр Голуб(переклад): Що стосується Голодомору, по-перше, оцінка тих подій, які відбувалися, вона вже цілком чітко дана політбюро української Компартії. До речі, всі документи, які сьогодні подаються, наче як з тайників, таємні, розкриті, вони ще в радянській Україні, в радянські часи були видані, більша частина. І оцінка цим подіям була дана діючою Комуністичною партією.
Сергій Рахманін: Оцінка і вибачення – це різні речі.
Олександр Голуб(переклад): Що стосується Голодомору – ми розуміємо, що сталася трагедія, стався злочин, у результаті якого загинули мільйони людей. Але ніколи ми ніколи не підтримаємо ідею Ющенка про те, що це відбувалося на основі етно-національної ознаки, що це був геноцид за національною ознакою. Голод був у Білорусі. Хто проводив...
Сергій Рахманін: Я не говорю про оцінку, я кажу про вибачення комуністів за голодомор, який стався, тому що розуміло, що без тієї політики, яку проводила Українська комуністична партія ... Я не кажу про Геноцид проти українців. Вибачення Компартії за Голодомор.
Олександр Голуб(переклад): Певна оцінка дана. Ті, хто хоче, щоб ми, сучасна Комуністична партія, яка до цього має таке ж відношення, як до Куликовської битви, постійно перед кимсь вибачалась і каялась...
Сергій Рахманін: Чекайте, за злочини проти церкви ви ж вибачились, хоча теж не маєте до нього відношення.
Олександр Голуб(переклад): Тому що за цим рішенням не було ніякої постанови ні ЦК Компартії, ні з’їзду попередніх партій. За цим було. За цим була. Тобто оцінку зроблено, утому числі і партійним керівникам, які допустили голод. На сьогоднішній момент ніхто ж не заперечує цієї трагедії, ніхто не збирається, на відміну від наших політичних опонентів, заробляти на цьому політичні бали.
Тобто ми цілком чітко розуміємо, про що йдеться у даному питанні. МИ свою політику намагаємося спрямувати на те, щоб не було сучасного Голодомору. А, на жаль, ви знаєте, що українці віднесенні ООН до вимираючої нації.
БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА
У 93-му закінчив факультет журналістики Київського університету імені Шевченка, а також Національну юридичну академію імені Ярослава Мудрого, юрист.
У 84-85-му працював техніком-конструктором у проектно-конструкторському бюро об''єднання "Укркінотехніка". Потім два роки стройової у армії.
Паралельно працює кореспондентом газет "Львовская правда", "Міліцейський кур''єр", "Вечерний Львов", "Благовіст"; оглядач інформаційного аґентства.
З 92-го кореспондент газети “Правда” в Україні.
З 93-го впродовж п’яти років – кореспондент газети “Вільна Україна". Очолював оргкомітет з відновлення діяльності обласної організації КПУ на Львівщині. Був депутатом Львівської облради.
У 94-му вперше балотувався у Верховну Раду, однак у парламент не потрапив.
Став народним обранцем третього скликання у 98-му. У Раді - Член Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; член фракції КПУ.
У 2002-му повторно потрапляє до Парламенту за списками КПУ. Працював у тому ж комітеті.
Народний депутат 5-го скликання, сьомий номер у списку КПУ. Заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації.
Балотується у депутати Верховної Ради 6-го скликання за списками КПУ. 9-ий номер у списку.