Тетяна Ярмощук Київ, 17 серпня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Рейтинговий бум напередодні виборів. Як впливають на вибір людей глянцеві шеренги тих, хто «най-най…»? Чи завоює зрештою популярність особа, про яку місяцями говоритимуть як про найвпливовішу, найпопулярнішу, най-най-най…?
Найвпливовішими людьми в Україні є Віктор Янукович, Віктор Ющенко, Рінат Ахметов, Юлія Тимошенко, Віктор Балога. Принаймні, за версією журналу «Кореспондент», який оприлюднив цьогорічну редакцію проекту «ТОП-100».
Чи здатні подібні рейтинги сформувати чи змінити ставлення людей до конкретних політиків? Психолог Тетяна Гурин вважає, що це залежить від самих цих людей.
«На людей, які вдумливо і цілеспрямовано спрямовують свою увагу на питання інформації, багато приділяють цьому часу та уваги, звичайно, це має вплив. На людей, які до цього ставляться як до преси, як до політики, ніякого особливого впливу це не матиме. Ну, і деякі люди цьому взагалі не будуть підвладні. Люди, які знають психологію, які мають підготовку, на це не зважатимуть. У них сформована своя певна думка і пояснення до ситуації, яка з’являється на певний момент», – каже психолог.
Самі рейтинги нічого не вирішать
Щоб бути популярним, політикові необхідно постійно перебувати в інформаційному полі. Втім, часте згадування ще не веде його до вершин слави, прокоментував в інтерв’ю Радіо Свобода рейтингову лихоманку заступник директора соціологічної служби Центру імені Разумкова Михайло Міщенко.
«Будь-яке згадування політика є певною мірою спонуканням, тому що для того, щоб політик був популярним, він має перебувати в інформаційному полі постійно. Це основа базисної популярності чи непопулярності того чи іншого політика. Він повинен існувати в інформаційному полі. Але це не означає, що політик, який найчастіше згадується, автоматично стає найпопулярнішим», – вважає соціолог із Центру Разумкова.
На думку ж президента Центру соціальних досліджень «Софія» Андрія Єрмолаєва, політичні рейтинги навряд чи можуть суттєво вплинути на електоральні симпатії.
«Така інформація більшою мірою впливає на більш елітні розклади, на певні настрої елітних груп, пов’язані зі взаємним сприйняттям і взаємною ідентифікацією – хто більш, хто менш впливовий. Але електоральних наслідків від таких рейтингів немає, або ж вони мінімальні. Є інформаційна кампанія, яка супроводжує такі рейтинги, тобто поширення їх в інших ЗМІ, як правило, супроводжується досить ґрунтовною критикою, коментарями, що нівелює сам ефект від такої рейтинговки. Рейтинг впливовості не є критерієм для визначення при політичній симпатії та голосуваннях», — наголошує керівник Центру «Софія».
Між тим, самі політики ревниво стежать за своїм місцем у рейтингах – навіть ті, хто всім розповідає про відсутність у них і натяку на марнославність, навіть ті, хто на всі заставки лає журналістів і каже, що не вірить жодному з соціологів…
Чи здатні подібні рейтинги сформувати чи змінити ставлення людей до конкретних політиків? Психолог Тетяна Гурин вважає, що це залежить від самих цих людей.
«На людей, які вдумливо і цілеспрямовано спрямовують свою увагу на питання інформації, багато приділяють цьому часу та уваги, звичайно, це має вплив. На людей, які до цього ставляться як до преси, як до політики, ніякого особливого впливу це не матиме. Ну, і деякі люди цьому взагалі не будуть підвладні. Люди, які знають психологію, які мають підготовку, на це не зважатимуть. У них сформована своя певна думка і пояснення до ситуації, яка з’являється на певний момент», – каже психолог.
Щоб бути популярним, політикові необхідно постійно перебувати в інформаційному полі. Втім, часте згадування ще не веде його до вершин слави, прокоментував в інтерв’ю Радіо Свобода рейтингову лихоманку заступник директора соціологічної служби Центру імені Разумкова Михайло Міщенко.
«Будь-яке згадування політика є певною мірою спонуканням, тому що для того, щоб політик був популярним, він має перебувати в інформаційному полі постійно. Це основа базисної популярності чи непопулярності того чи іншого політика. Він повинен існувати в інформаційному полі. Але це не означає, що політик, який найчастіше згадується, автоматично стає найпопулярнішим», – вважає соціолог із Центру Разумкова.
На думку ж президента Центру соціальних досліджень «Софія» Андрія Єрмолаєва, політичні рейтинги навряд чи можуть суттєво вплинути на електоральні симпатії.
«Така інформація більшою мірою впливає на більш елітні розклади, на певні настрої елітних груп, пов’язані зі взаємним сприйняттям і взаємною ідентифікацією – хто більш, хто менш впливовий. Але електоральних наслідків від таких рейтингів немає, або ж вони мінімальні. Є інформаційна кампанія, яка супроводжує такі рейтинги, тобто поширення їх в інших ЗМІ, як правило, супроводжується досить ґрунтовною критикою, коментарями, що нівелює сам ефект від такої рейтинговки. Рейтинг впливовості не є критерієм для визначення при політичній симпатії та голосуваннях», — наголошує керівник Центру «Софія».
Між тим, самі політики ревниво стежать за своїм місцем у рейтингах – навіть ті, хто всім розповідає про відсутність у них і натяку на марнославність, навіть ті, хто на всі заставки лає журналістів і каже, що не вірить жодному з соціологів…