ГЛАС НАРОДУ:
/images/photo/question_50.jpg Яке ставлення суспільства до самотніх матерів? Чи могли б сучасні жінки народити дитину-безбатченка?
/images/photo/SL_17.08.2007_n1.jpg Евеліна, викладач: - Звичайно, наважилася би. Спокійно, я думаю. Якщо мама впевнена в своїх силах, що зможе підняти цю дитину, то, чому ні.
/images/photo/SL_17.08.2007_n2.jpg Наталя, перукар: - Для чого ці чоловіки, які незрозуміло які. Я собі знайду, від кого народити і народжу собі дитинку.
/images/photo/SL_17.08.2007_n3.jpg Олена, пенсіонерка: - Я негативно відношуся до такого явища. Кожна дитина має мати тата і маму.
/images/photo/SL_17.08.2007_n4.jpg Тетяна, лікар: - Можна просто народити для себе. Діти – це радість, те, для чого ми живемо.
Марічка Набока, Надія Шерстюк Демографи зазначають, що в Україні кількість позашлюбних дітей за останні п’ятнадцять років зросла майже вдвічі. У 1991 році частка таких дітей становила дванадцять відсотків, у 2006 – вже двадцять один.
Які причини цього явища? І як до цього ставиться суспільство?
Незважаючи на те, що кількість дітей-безбатченків в Україні зростає, все ж таки їх значно менше, ніж в інших європейських країнах, зазначає директор інституту демографії Елла Лібанова. Такий великий відсоток позашлюбних дітей не повністю відповідає істині, каже вона. Адже інколи батьки просто належним чином не оформлюють шлюб, але живуть разом. Це робиться для того, щоб можна було отримати певну державну допомогу.
Позашлюбні діти діляться умовно на дві категорії, розповідає Елла Лібанова. По-перше, це діти дуже молодих мам, а по-друге – мам після тридцяти років. До другої категорії найчастіше належать жінки, які зробили цілком свідомий вибір і впевнені, що в змозі самі виховувати і утримувати дитину.
Хоча традиційне українське суспільство не сприймало безбатченків, в літературних творах цей образ був просякнутий особливою авторською симпатією і ніжністю, каже письменник Володимир Яворівський:
“Можна починати від Катерини, продовжувати Стефаником, в якого ця тема розвивалася, і аж до нашого часу. Я б назвав Григора Тютюнника “Вогник далеко в степу”.
Сучасні мами-одиначки впевнені, що виховувати дитину самій – це нормально. Олена народила сина в громадянському шлюбі, який розпався, коли малому був один рік. Жінка впевнена, що часи, коли сім’я “мама-дитина” вважалася неповноцінною, пройшли. Але зізнається, що зацікавлені погляди старшого покоління, особливо, коли у них читається зневага, виводять її з рівноваги.
Українське слово “байстрюк”
Крім юридично-нейтрального терміну "позашлюбна дитина", в українській мові є слово "байстрюк". Воно має образливий, лайливий зміст, що відображає ставлення українців до таких дітлахів, каже мовознавець Олександр Пономарів. Прийшло воно до нас з польської мови, А і в польську, і німецьку, і французьку слово прийшло з латини. У цій мові “bastardus” утворене від “bastum”, що означає “сідло”.
У сучасному суспільстві до дітей, народжених поза шлюбом, ставляться адекватно, образливі слова на зразок “байстря” можна почути рідше, ніж раніше. Психолог Катерина Скороходько впевнена, що крім тиску зовнішнього світу на таку дитину, існують й інші проблеми. Зокрема, формування образу майбутньої сім’ї починається з самого дитинства. Тож у малят, яким не вистачає спілкування з татами, часто можуть бути проблеми у спілкуванні з протилежною статтю.
Права безбатченків: в Україні та Америці
Сьогодні український сімейний кодекс цілком співвідноситься з європейськими аналогічними документами. Юрист Зорислава Ромовська розповідає, що за допомогою експертизи ДНК перевіряють, чи певна особа є батьком дитини. У новому Сімейному кодексі позашлюбні діти прирівняні у правах до дітей, народжених в офіційно зареєстрованих стосунках. Захищеність дитини, народженої поза шлюбом, зросла, порівняно з радянськими часами. Але, оскільки держава піднімає матеріальне забезпечення таких дітей, тим самим робить жінку не зацікавленою відшукати батька.
В Америці тільки чотири відсотки дітей матерів, які закінчили коледж, народжені поза шлюбом. Ще п’ятнадцять відсотків припадає на тих, хто має повну середню освіту. Найбільше матерів-одиначок серед тих, хто не закінчив школу. При цьому на афроамериканок припадає 67 відсотків. Більшість дітей-безбатченків – вихідці з бідних сімей, з неблагополучних районів. Саме вони найбільше страждають від домашнього насильства. Суспільство не засуджує байстрюків. Їм надається грошова допомога. Засуджують батьків, які полишають своїх дітей.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: