Тетяна Ярмощук Київ, 8 серпня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Чи варто очікувати застосування адмінресурсу під час нинішньої виборчої кампанії? Якщо так, то хто, і як його застосовуватиме?
«Наша Україна – Народна самооборона» позиціонує себе, як пропрезидентська сила. За Президентом стоять голови державних адміністрацій та Рада національної безпеки та оборони. За Партією регіонів – Кабінет Міністрів, міністерства і відомства. Своїх урядовців мають також комуністи та соціалісти. Блок Юлії Тимошенко має серйозні позиції у низці обласних та міських рад.
Як розпоряджатимуться цим добром політичні сили під час виборів?
Сьогодні домінуючі позиції щодо ресурсних можливостей мають дві політичні сили: «Наша Україна – Народна самооборона» та Партія регіонів, каже політичний експерт Кость Бондаренко. Втім, на його думку, ресурс застосовуватимуть всі політичні сили, не менше, а то й більше, ніж на попередніх парламентських виборах: «У нас кожні вибори, як свідчить досвід є все більш, і більш брутальними. Якщо взяти за точку відліку 1998 рік, коли у нас вперше відбулися вибори із численними порушеннями. Далі – були вибори 1999 року. Потім, повне порушення правил, і всіх законів у 2002-му, і 2004 році, під час президентських виборів. А потім 2006 рік, коли цифри були списані зі стелі, і відбулася така махінація з цифрами, при цьому було оголошено, що ми мали найчесніші вибори, а зараз говорять, що ці вибори були нечесними. Про наступні вибори, я можу сказати, що вони будуть нечесними».
На думку політолога Андрія Єрмолаєва, у порівнянні з 90 роками, з адміністративним ресурсом в Україні відбулася серйозна еволюція: «Станом на сьогодні, якщо ми серйозно говоримо про адміністративний ресурс, як про ресурс, а не як про міф, то він можливий лише на рівні дільничної комісії, і підтасовки результату. Всі компоненти, пов’язані з виїздом по місцю, де проживає виборець, чи то проблеми зі списками тих, хто виїхав за кордон, є серйозними, але не суттєвими для результату. Колишній варіант державного патерналізму і вигадування результату неможливий. Але проблема виборчої корупції, причому з застосуванням суто механічних методів, наприклад, перетасування бюлетенів, підробка підсумків на кожній дільниці, це є проблемою».
Отже проблема залишається. Як і питання хто кого: міністри голів держадміністрацій чи навпаки? Втім, можливо наявність таких потужних конкуруючих центрів сили якраз і убезпечить вибори-2007 від сумнозвісного адмінресурсу?
Як розпоряджатимуться цим добром політичні сили під час виборів?
Сьогодні домінуючі позиції щодо ресурсних можливостей мають дві політичні сили: «Наша Україна – Народна самооборона» та Партія регіонів, каже політичний експерт Кость Бондаренко. Втім, на його думку, ресурс застосовуватимуть всі політичні сили, не менше, а то й більше, ніж на попередніх парламентських виборах: «У нас кожні вибори, як свідчить досвід є все більш, і більш брутальними. Якщо взяти за точку відліку 1998 рік, коли у нас вперше відбулися вибори із численними порушеннями. Далі – були вибори 1999 року. Потім, повне порушення правил, і всіх законів у 2002-му, і 2004 році, під час президентських виборів. А потім 2006 рік, коли цифри були списані зі стелі, і відбулася така махінація з цифрами, при цьому було оголошено, що ми мали найчесніші вибори, а зараз говорять, що ці вибори були нечесними. Про наступні вибори, я можу сказати, що вони будуть нечесними».
На думку політолога Андрія Єрмолаєва, у порівнянні з 90 роками, з адміністративним ресурсом в Україні відбулася серйозна еволюція: «Станом на сьогодні, якщо ми серйозно говоримо про адміністративний ресурс, як про ресурс, а не як про міф, то він можливий лише на рівні дільничної комісії, і підтасовки результату. Всі компоненти, пов’язані з виїздом по місцю, де проживає виборець, чи то проблеми зі списками тих, хто виїхав за кордон, є серйозними, але не суттєвими для результату. Колишній варіант державного патерналізму і вигадування результату неможливий. Але проблема виборчої корупції, причому з застосуванням суто механічних методів, наприклад, перетасування бюлетенів, підробка підсумків на кожній дільниці, це є проблемою».
Отже проблема залишається. Як і питання хто кого: міністри голів держадміністрацій чи навпаки? Втім, можливо наявність таких потужних конкуруючих центрів сили якраз і убезпечить вибори-2007 від сумнозвісного адмінресурсу?