Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Зиновій Фрис: Знаєте, пані Кужель і пані Супрун, сьогодні, готуючи цю передачу, я зіткнувся з чимось дуже знайомим: мовляв, а чого це раптом про жінок серед літа – це що, ще одне Восьме березня, чи, мовляв, до 8 березня ще так далеко...
Людмила Супрун: Я впевнена, що тут проблема зовсім в іншому. Насправді, третє тисячоліття, про це говорять всі: історики, про це говорять астрологи, хто завгодно, що це починається ера жінок. І це правильно. Друге тисячоліття – ера війн. Зараз – ера будівництва. І саме тому повинні приходити до влади, повинні приходити в країнах до управління жінки – ті, хто хоче будувати, хто хоче створювати. Я впевнена, що хтось прочитав Нострадамуса, тільки не того, хто написав про одну жінку, яка ...
Зиновій Фрис: Це, може, були Ви?
Людмила Супрун: В принципі говорять, що буде три жінки. Ви можете собі уявити, який це буде рай, який едем настане для України, якщо три жінки прийдуть. Зиновій Фрис: В кожному разі, пані Людмило, Ви десь сказали, що стосується жінок у Верховній Раді, то цього разу буде прорив. Ви це підтверджуєте, це Ваші слова?
Людмила Супрун: Абсолютно підтверджую. Навіть бачу, що чоловіки намагаються унеможливити цю ситуацію. Наприклад, один із народних депутатів цього скликання, яке вже закінчилося (чи п’ять, чи чотири рази розпущене, важко сказати), але він запропонував законопроект, щоб ліквідувати останнє згадування про жіноче свято, і запропонував більше не робити Восьме березня святом міжнародної жіночої солідарності.
Олександра Кужель: Я маю зовсім інший погляд на це. Я не вважаю, що третє тисячоліття – це ми, жінки. Я думаю, що той стан, який ми маємо, ставлення чоловіків до нас – то є робота нас, жінок. Ми дуже багато років, наша культура, наша освіта давала таким чином нам виховання, жінкам, що жінка повинна все робити для чоловіка. Особливо у нас, в радянській країні, у нас тільки по партійних списках давали жінок по квотах, а всі інші – це сім’я, дитина і так далі. Я 14 років у політиці і хочу сказати: хто найбільше працює проти жінок у політиці – це жінки.
Зиновій Фрис: Самі жінки? Дуже добре, що Ви це визнаєте.
Олександра Кужель: Ми це визнаємо. Бо, на жаль, у жіночому таборі немає єдності, в жіночому таборі України. Дуже багато жіночих організацій, які не можуть об’єднатися, щоб вирішити один і той же закон. Якщо сказати, що жінок в Україні більше, і ми не можемо провести закон про необхідність квотування жінок у владі, то про що ми можемо сказати.
Ми виконуємо тільки доручення – загальний указ Президента про гендерну рівність. Загальний, нічого не ставлячий – ні вимоги, ні контролю. У кожному міністерстві, і в нашому також, є наказ, щоб всі контролювали гендерну рівність.
Знаєте, оце відчуття за 14 років, ніхто не може сказати, що жінка погана, вони розуміють, практично всі політики, що з жінками дуже комфортно працювати, вони гарні помічниці, вони дуже розумні, вони дисципліновані, відповідальні. Але дуже гарно, якщо вона референт, помічниця, заступник, а от коли збираються перші особи-чоловіки, їм некомфортно, коли між ними з’являється одна жінка: треба думати, як сказати свою мову, щоб вона була культурною...
Зиновій Фрис: Знала своє місце, мовляв?
Олександра Кужель: Ні. Вирази чоловічі – деякі дають вільності, а при жінці треба тримати марку, по-іншому виглядати.
Зиновій Фрис: Я хотів би знову повернутися до Марії Хассан. Я думаю, що ця цитата, яку ми зараз наведемо, вас потішить. Послухаємо.
Марія Хассан: Я вважаю, що жінка має шанси стати кращим політиком, ніж чоловік. Історично протягом тисячоліть жінка виробила чесноти, котрі допомагали їй зміцнювати сім’ю і вести господарство. А вести державні справи – це теж саме, тільки у більших масштабах.
Людмила Супрун: Я можу сказати, чому я ще раз буду наполягати, що сьогодні настає ера прориву саме для жінок. Тому що сьогодні змінилася система, за якою людина може себе проявити. Раніше – це розштовхування ліктями, фізична сила, хто кого. Сьогодні виступає на перший план все ж таки сила інтелекту. І тут жінки точно абсолютно не поступаються нічим чоловікам. Саме це буде причиною, яка призведе до того, що більше інтелектуальних людей, ще раз наголошую, і я впевнена, що це будуть також і жінки, будуть приходити до системи управління.
Олександра Кужель: А я маю надію на нове покоління.
Зиновій Фрис: На нові обличчя, про які сьогодні дуже багато говорять?
Олександра Кужель: Ні. Я кажу про нове покоління, яке зовсім інше має виховання і ставлення чоловіків. Для дівчат – це рівні партнери в бізнесі, це рівні партнери, коли роблять кар’єру, тут немає питання, що: “Ти жінка, ти маєш, як у радянські часи, отримувати менше, бо ти можеш народити дитину”. Зараз багато дівчат роблять дуже гарні кар’єри.
Зиновій Фрис: Це, Ви вважаєте, той шлях, завдяки якому можна позбутися політичного баласту?
Олександра Кужель: Я впевнена.
Зиновій Фрис: Але як це зробити? Ніхто не хоче іти з політики. Подивіться – в списках ті самі люди, практично.
Олександра Кужель: Ви знаєте, якщо буде знята депутатська недоторканність, хоча не знаю, кого вона торкається, відверто, наскільки я знаю, єдиний раз, коли не дали дозвіл на арешт, це була Юлія Тимошенко, коли спікером був Литвин. Практично, завжди звертались, і на Звягільського, і на Лазаренка давали дозвіл на арешт. Тобто, це більше таке питання... Якщо казали б не про недоторканність, а про щось більш матеріальне, більше людей би зрозуміло.
Зиновій Фрис: Ви вважаєте, це PR?
Олександра Кужель: Я впевнена. Тому що для Юлії Тимошенко є більш серйозним питання недоторканності, наприклад, чим для Олександри Кужіль. Мені це нецікаво. А от як для неї повернеться будь-яка влада і як з нею будуть зводити рахунки...
Зиновій Фрис: Якщо Ви вже загадали Юлію Тимошенко, то давайте продовжимо. Я не хочу давати оцінки Юлії Тимошенко, але вам не здається, що те, що відбувається сьогодні навколо неї, це жорстока поведінка? Чи справді вона заслужила того, щоб з нею так обходитися у великій політиці?
Олександра Кужель: Я хочу сказати, коли ти приходиш до великої політики, ти повинна зрозуміти, що тут немає різниці – ти чи жінка, чи чоловік, ти повинна грати по єдиних правилах. Ніяких скидок, ніяких винятків – це перше. По-друге, я не знаю, хто більш агресивний – чоловіки до Юлі чи Юля до чоловіків. Я думаю, що тут навпаки, відверто. Бо тут більше потерпають чоловіки. І Юлія Володимирівна дала б приклад, включаючи жінок у список. Якщо Ви подивитесь, вона, як жінка, дуже мало жінок підтримує.
Зиновій Фрис: У Чехії міністром без портфеля у нинішньому уряді стала Джаміла Стеглікова – казашка, яка раніше жила у Москві. Вола приїхала, пожила потрібний термін, взяла громадянство, вивчила чеську мову і стала міністром – хоча і без портфеля, опікується національними меншинами. В Україні пані Стеглікова мала б шанс?
Людмила Супрун: На сьогоднішній день це вже вдруге уряд Януковича працює – жодної жінки-міністра не було. Ні перший раз, ні другий.
Зиновій Фрис: Не кажучи вже про чужинок.
Олександра Кужель: Другий міністр був у Юлії Тимошенко або у Єханурова.
Людмила Супрун: Другий момент, я вважаю. Це теж проблема жінок – і хай на мене не ображається сьогоднішній уряд…
Зиновій Фрис: А Ви кажете про можливий уряд, пані Супрун?
Людмила Супрун: Я говорю про те, що є реально. Перше: намагалися зняти гроші з сімей при народженні дитини, обмежуючи 5 тисячами гривень доходу сім”ї на місць, зараз не фінансується практично жодна програма, яку ми з Кужель Олександрою пробивали в бюджетах, щоб підтримували жіночі організації. Вони, може, невеликі були гроші, але сьогодні не копійки. Фінансується Товариство охорони тварин, фінансується Червоний Хрест, фінансується “Знання” – що завгодно, тільки не жіночі організації. Вони викреслені звідти абсолютно. І це вже друге.
Третє, до речі, те, що я говорила про подання пропозиції по скасуванню жіночого свята – це теж був представник коаліції. І мені, наприклад, це неприємно і незрозуміло. Чому таке ставлення? Навпаки, жінок треба на руках носити, бо вони є виборці майбутнього парламенту. 67% виборців в Україні – це жінки. Чому? Тому що термін життя жінок сьогодні майже на 10 років більше, ніж чоловіків. І це спричиняє отакий перехід у кількості голосуючих. Жінок сьогодні більше серед виборців, до них тре6ба звертатися і вирішувати їх проблеми.
Які ми хочемо, щоб проблеми були вирішені? Нормального медичного забезпечення для сімї, нормального виховання дітей у школах, нормального дошкільного виховання. Ми можемо говорити про що завгодно – хтось може любити Моцарта, хтось може любити Баха – але коли мова йде про вирішення найважливіших питань життя – і я, і Олександра, ми по одну сторону барикад. Бо ми розуміємо, що тут не має значення партійність чи якісь уподобання особисті, потрібно, щоб це було вирішено.
Олександра Кужель: Я хочу додати ще, що нема жіночих питань, на мій погляд. Я в цьому впевнена. Бо якщо ми кажемо – закриття шахт чи створення робочих місць – це найбільше торкається жінок. Коли скорочували військовослужбовців, то на захист своїх чоловіків ставали жінки. Жоден військовослужбовець не міг себе так захистити, як ставали жінки на захист – ішли і до міністрів, вимагали компенсації і все, що завгодно.
Якщо ми торкаємось якості доріг– це питання жіноче. Крім того, що жінки вже за кермом автомобіля, вони переживають, в якому стані авто чоловіка – бо це бюджет сім’ї. І будь-яке питання – чи НАТО, чи ВТО. Повірте, завжди кажуть: “Ночная кукушка дневную перекукует”. Політики повинні зрозуміти, що треба робити, щоб ми могли серйозно мати підтримку жінок в Україні. Треба займатися їх просвітою, давати допомогу якнайбільше реалізуватися, і тоді, я можу сказати, я впевнена, і чоловіки-політики отримають більше підтримки.
Зиновій Фрис: Пані Супрун, так міф чи не міф, що пробитися в політику дуже важко, може, цього жінки не дуже прагнуть?
Людмила Супрун: Жінки прагнуть нормального життя і роботи. І для цього вони готові іти в політику, готові займатися суспільною справою, громадською справою – і не тільки, коли вони йдуть до парламенту, а коли займаються громадськими організаціями, дитячими установами і так далі. І я впевнена, що такий прорив буде, бо Нострадамус, якого всі критикують говорив, що в Україні буде три жінки при владі, причому одночасно.
Я б хотіла, щоб це була і Олександра Кужель, і Людмила Супрун, і інші. І я впевнена, що так і буде, бо ми сьогодні здатні знаходити спільну мову. І я тут абсолютно можу сказати, і Олександра мене в цьому плані підтримує, що ми здатні консолідуватися, щоб вирішити основні проблеми, які сьогодні існують набагато краще, ніж чоловіки.
Зиновій Фрис: Пані Кужель, доводиться чути, що у політику не йдуть талановиті і розумні. Ви з такою тезою погоджуєтесь?
Олександра Кужель: Ви знаєте, у нас казали, що всі виїхали з України найрозумніші, а інші кажуть, що залишилися найрозумніші. Кожен дивиться зі свого погляду. Я можу сказати, що я ніколи не думала, що я піду в політику і буду тут 14 років. Але це не значить, що повинна кожна людина іти в політику. Мене коли запитали, яке відчуття треба, щоб сказати – я можу іти в політику чи ні, я кажу: якщо я їду на авто і бачу, що дитина на дорозі грає в м’яч або стоїть і палить маленька, я зупинюсь, підійду і скажу: “Так не можна, обережно!” От якщо ти можеш проїхати – не йди в політику.
Тобто, якщо ця людина кожну годину, кожну хвилину переживає за людей і живе для людей, вона все рівно – або в місцевій владі, або в громадських організаціях – вона все рівно буде працювати для людей.
Людмила Супрун: Можу сказати, що ми йдемо в політику для того, щоб створити робочі місця для чоловіків і потім уже нічого не робити. Безперечно, це жарт.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)