Марічка Набока, Віола Бурда
“Ми прекрасно знаємо, що найбільший бізнес робиться на коштах держави. Це кошти, які нібито нікому не належать, і замовник, який не є прямим їх власником, їх витрачає на широку ногу.”
Голова правління Тендерної палати Володимир Лаба
Третій тиждень не вщухає скандал довкола Тендерної палати. Він почався зі змін до закону "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", які ухвалила коаліція. Віце-прем’єр Микола Азаров їх активно підтримує. Екс-президент Тендерної палати Раїса Богатирьова, в свою чергу, виступила проти них – і, зрештою, залишила свою посаду.
На думку Володимира Балоги, голови Секретаріату Президента, нові зміни до закону про держзакупівлі - це спроба наостанок захопити ще кілька мільйонів гривень з державного бюджету.
Тендерна палата, яка втягнулася у скандал довкола змін до закону про державні закупівлі, не є державним органом, це лише громадська організація. Відповідно до закону, Тендерна палата не визначає переможця конкурсу, а лише контролює, щоб він пройшов чесно. Тобто, її завданням є слідкувати за тим, щоб замовник (державна структура) купив товар найдешевше і з найкращими умовами (найбільш прийнятною якістю, строками доставки, її регулярністю тощо).
Як усе має бути...
“Цілі та завдання Тендерної палати України, визначені Законом та Статутом, полягають у сприянні розвитку системи державних закупівель в Україні, прозорості державних закупівель, підвищенню ефективності та раціональності витрачання державних коштів, забезпеченню інформаційно-методичного супроводу державних закупівель, підвищенню конкуренції на ринку державних закупівель, формуванню сучасної інфраструктури державних закупівель, підвищенню професійно-кваліфікаційного рівня спеціалістів з питань державних закупівель, забезпеченню захисту законних прав та інтересів своїх членів в державних та інших органах і організаціях, здійсненню громадського контролю.
Державний нагляд за діяльністю Тендерної палати України здійснює Наглядова рада, до складу якої, входять представники від Антимонопольного комітету, Міністерства фінансів Міністерства юстиції, Рахункової палати, Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства, а також три народних депутати України.” (www.tpu.net.ua)
Тендерна палата має контролювати, щоб держава закупила товар (починаючи від ліків, і закінчуючи запчастинами для армійських машин) за найнижчою ціною, яку пропонує ринок. Якщо в оформленні документів на тендер або в процедурі закупівлі є порушення, то тендерна палата подає свої зауваження тим підприємствам, які беруть участь у продажу, а також - у правоохоронні органи.
... І як воно є
Втім, за словами колишнього міністра фінансів Віктора Пинзеника, контролювати нічого; тендеру в розумінні "відкритого конкурсу” – немає.
“Іде ручний відбір виконавця. От коштує, наприклад, товар 10 гривень, а його купують за сто гривень, а рештою діляться, тому що нема змагань, нема відкритих процедур. Виграє не той, хто пропонує кращу, дешевшу продукцію, а той хто знайде дорогу до відповідальної особи і принесе відповідну суму для поділу. ”
Схема заробітку на державних закупівлях достатньо проста. Ось як вона працює: бізнесмени, які будь-що хочуть виграти в тендері на поставку певного товару державі, створюють кілька різних підприємств і подають від них заявки для участі в конкурсі, зазначивши при цьому різні ціни на товар. Яке б із цих підприємств не виграло тендер, все одно гроші підуть у кишеню одному власнику. Так само не особливо економлять на закупівлях і державні підприємства.
Можливий інший варіант: бізнесмени, які мають певні зв’язки, дізнаються, яку саме ціну треба поставити, щоб виграти тендер “законно”. Також працюють з “відкатами” – наприклад: віддають “своїй людині” той відсоток, на який підвищили ціну, вигравши тендер.
Словник економічних термінів пояснює слово відкат так:
За словами Віктора Пинзеника, сума відкатів під час держзакупівель – фантастична:
“Рекордна сума відкату – 90 %. Я поясню: купили - за мільйон, умовно кажучи, коштує продукт 100 тис, а 900 тис украли. Зараз проблема в тому, щоб прийняти радикально новий закон, який би робив дуже просту процедуру відбору виконавців.”
Не треба бути провидцем, щоб зрозуміти, кому вигідна заплутана, складна і непрозора система держзакупівель, каже політолог Вадим Карасьов. Тендерна палата - під контролем урядової коаліції. Замовник з боку держави - уряд, переважно це теж коаліціанти. Саме вони вивільняють з прозорого, тобто підконтрольного громадськості використання сто мільярдів гривень - це ціна чотирьох заводів "Криворіжсталь". Ці гроші, ймовірно, підуть на вибори.
Насправді ж проблема державних закупівель достатньо проста і зрозуміла: між замовником державою і продавцем є кілька посередників. Зокрема, тендерна палата (громадська організація) і “Європейське консалтингове агентство” (приватна структура). Тобто, державна установа, щоб закупити товари чи послуги, платить немалі гроші недержавним структурам. Наприклад, 300 гривень за реєстрацію оголошення про тендер, 1700 гривень за угоду про прискорену процедуру реєстрації оголошення тощо.
Вихід із ситуації теж на перший погляд простий - держава має сама закуповувати те, що їй потрібно. Це може робити, наприклад, Міністерство економіки або фінансів.
Втім, спроби Антимонопольного комітету створити альтернативну базу даних продавців потрапили під колеса старої системи - щоб створити базу, треба оголосити тендер. І зробити це треба через Тендерну палату. А їй це не вигідно.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина:
Третій тиждень не вщухає скандал довкола Тендерної палати. Він почався зі змін до закону "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", які ухвалила коаліція. Віце-прем’єр Микола Азаров їх активно підтримує. Екс-президент Тендерної палати Раїса Богатирьова, в свою чергу, виступила проти них – і, зрештою, залишила свою посаду.
На думку Володимира Балоги, голови Секретаріату Президента, нові зміни до закону про держзакупівлі - це спроба наостанок захопити ще кілька мільйонів гривень з державного бюджету.
Тендерна палата, яка втягнулася у скандал довкола змін до закону про державні закупівлі, не є державним органом, це лише громадська організація. Відповідно до закону, Тендерна палата не визначає переможця конкурсу, а лише контролює, щоб він пройшов чесно. Тобто, її завданням є слідкувати за тим, щоб замовник (державна структура) купив товар найдешевше і з найкращими умовами (найбільш прийнятною якістю, строками доставки, її регулярністю тощо).
Як усе має бути...
Тендер – 1. форма розміщення замовлення на будь-яку роботу, яка передбачає визначення виконавця шляхом конкурсного відбору кращої тендерної пропозиції за критеріями, які встановлюються замовником. // Конкурс на право виконання будь-яких робіт.
(Великий тлумачний словник сучасної української мови)
“Цілі та завдання Тендерної палати України, визначені Законом та Статутом, полягають у сприянні розвитку системи державних закупівель в Україні, прозорості державних закупівель, підвищенню ефективності та раціональності витрачання державних коштів, забезпеченню інформаційно-методичного супроводу державних закупівель, підвищенню конкуренції на ринку державних закупівель, формуванню сучасної інфраструктури державних закупівель, підвищенню професійно-кваліфікаційного рівня спеціалістів з питань державних закупівель, забезпеченню захисту законних прав та інтересів своїх членів в державних та інших органах і організаціях, здійсненню громадського контролю.
Державний нагляд за діяльністю Тендерної палати України здійснює Наглядова рада, до складу якої, входять представники від Антимонопольного комітету, Міністерства фінансів Міністерства юстиції, Рахункової палати, Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства, а також три народних депутати України.” (www.tpu.net.ua)
Тендерна палата має контролювати, щоб держава закупила товар (починаючи від ліків, і закінчуючи запчастинами для армійських машин) за найнижчою ціною, яку пропонує ринок. Якщо в оформленні документів на тендер або в процедурі закупівлі є порушення, то тендерна палата подає свої зауваження тим підприємствам, які беруть участь у продажу, а також - у правоохоронні органи.
... І як воно є
Втім, за словами колишнього міністра фінансів Віктора Пинзеника, контролювати нічого; тендеру в розумінні "відкритого конкурсу” – немає.
“Іде ручний відбір виконавця. От коштує, наприклад, товар 10 гривень, а його купують за сто гривень, а рештою діляться, тому що нема змагань, нема відкритих процедур. Виграє не той, хто пропонує кращу, дешевшу продукцію, а той хто знайде дорогу до відповідальної особи і принесе відповідну суму для поділу. ”
Схема заробітку на державних закупівлях достатньо проста. Ось як вона працює: бізнесмени, які будь-що хочуть виграти в тендері на поставку певного товару державі, створюють кілька різних підприємств і подають від них заявки для участі в конкурсі, зазначивши при цьому різні ціни на товар. Яке б із цих підприємств не виграло тендер, все одно гроші підуть у кишеню одному власнику. Так само не особливо економлять на закупівлях і державні підприємства.
Можливий інший варіант: бізнесмени, які мають певні зв’язки, дізнаються, яку саме ціну треба поставити, щоб виграти тендер “законно”. Також працюють з “відкатами” – наприклад: віддають “своїй людині” той відсоток, на який підвищили ціну, вигравши тендер.
Словник економічних термінів пояснює слово відкат так:
“Відкат - неофіційна назва частини грошей, які виділяються на виконання робіт за державним замовленням. Цими грошима виконавець замовлення віддячує замовнику, тобто керівнику державного органу, за те, що замовлення дісталося саме йому.”
За словами Віктора Пинзеника, сума відкатів під час держзакупівель – фантастична:
“Рекордна сума відкату – 90 %. Я поясню: купили - за мільйон, умовно кажучи, коштує продукт 100 тис, а 900 тис украли. Зараз проблема в тому, щоб прийняти радикально новий закон, який би робив дуже просту процедуру відбору виконавців.”
Не треба бути провидцем, щоб зрозуміти, кому вигідна заплутана, складна і непрозора система держзакупівель, каже політолог Вадим Карасьов. Тендерна палата - під контролем урядової коаліції. Замовник з боку держави - уряд, переважно це теж коаліціанти. Саме вони вивільняють з прозорого, тобто підконтрольного громадськості використання сто мільярдів гривень - це ціна чотирьох заводів "Криворіжсталь". Ці гроші, ймовірно, підуть на вибори.
Насправді ж проблема державних закупівель достатньо проста і зрозуміла: між замовником державою і продавцем є кілька посередників. Зокрема, тендерна палата (громадська організація) і “Європейське консалтингове агентство” (приватна структура). Тобто, державна установа, щоб закупити товари чи послуги, платить немалі гроші недержавним структурам. Наприклад, 300 гривень за реєстрацію оголошення про тендер, 1700 гривень за угоду про прискорену процедуру реєстрації оголошення тощо.
Вихід із ситуації теж на перший погляд простий - держава має сама закуповувати те, що їй потрібно. Це може робити, наприклад, Міністерство економіки або фінансів.
Втім, спроби Антимонопольного комітету створити альтернативну базу даних продавців потрапили під колеса старої системи - щоб створити базу, треба оголосити тендер. І зробити це треба через Тендерну палату. А їй це не вигідно.
Аудіозапис програми. Перша частина:
Аудіозапис програми. Друга частина: