Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Юлія Жмакіна: Розкол країни чи “зшивання” її західної і східної частин – це риторика політиків, навчених політтехноголами. У цьому переконана більшість оглядачів.
У реальності ж інтрига української політики у тому, чи зможуть пропрем’єрські сили знайти прихильників на заході України, а пропрезиденстькі сили завоювати серця східняків? Чим? Якими ідеями?
Шановні гості, чи є у вас нові ідеї для сходу країни?
Андрій Шкіль: Давайте тільки уточнимо позиції. Схід в Україні – це не географічне поняття. Це треба чітко усвідомити. Бо до східних чи то пак “проблемних” областей, де треба реально і дуже довго працювати, належать всього лише 2,5 області: Луганська, Донецька і Крим.
Ці області проблемні в тому, що там найдовше і найкраще, на жаль, збереглася ця радянськість. Не хочеться вживати слово “совок” – воно якби не зовсім парламентське... Тим не менше, можемо вжити, ця от “совковість” збереглася. Там не є проблема ні зі спільним чи іншим трошки минулим, ні з чим, це проблема з “совковістю”, тобто з тоталітарним мисленням.
Ідеї є. І ці ідеї ми можемо і зможемо реалізувати на цих дочасних виборах. Чому? Бо зараз буде найпростіше позбавитися від багатьох десятків міфів, які існують в Україні.
Власне, рецепт тут дуже простий. Просто, маючи можливість, проводячи кампанію, простими мазками показати, що змінилося і в який бік за час правління тих людей, за кого вони проголосували.
Я не впевнений, що це змінить думку, але це буде дана чітка інформація про те, що обіцяли і не зробили. Коли Бог допоможе, то ми переможемо на цих виборах і що пообіцяємо ми, то те зробимо. Тоді наступні вибори будуть вже “зшивати” Україну. Бо проблема не в тому, що використовується для роз’єднання, а проблема в тому, на жаль, що підстави для такого роз’єднання все ж таки знаходяться. Лілія Григорович: Я абсолютно погоджуюся з тим, що сказав пан Андрій про поняття не географічні, а трішечки ментальні. Я додала б наступне. Перемога чи то помаранчевих сил, чи то демократичних, а якщо конкретніше, то української України за 16 років є разючою. Згадайте 1990-1991 роки: Західна Україна, трішечки Київ, Волинь ще. Вже 1998 рік — Правобережна Україна. Вже 2004 рік — по 60-70% голосів давали за Президента, відтак і місцеве самоврядування,— Сумська, Черкаська, Полтавська...
Альтернативи немає одному визначенню. Якісні зміни відбуваються в часі. Суть полягає в тому, що з 1991 року, а додайте 20 років, тобто 2011 рік, то йде заміна поколінь.
Молоді люди, які виростають сьогодні на сході, на півдні України (я очолюю Союз українок і час від часу почитую роботи учнів старших класів і студентів перших курсів), найкрутіші патріоти у Луганську, в Донецьку! Начувайтеся, панове!
Тому доповідаю вам: нам допомагає сам Господь Бог і те, що називається “природою”, тому що дітки, які підростають, максималісти, вони тягнуться до порядності, до чесності, до любові до своєї Батьківщини.
Юрій Луценко, лідер “Народної самооборони” каже, що зі сходом у них проблем не буде.
Пане Доній, звідки таке переконання?
Олесь Доній: У той час, коли інші політичні сили мітингували в Києві, “Народна самооборона” оголосила наступ регіональний і проводить вже активно діяльність.
Щодо ідей, то в першу чергу потрібно не те, що нав’язувати комусь інше, а те, що потрібно починати з себе. Тобто, потрібно починати з самоочищення.
Зрештою, якщо говорити про зрадників і перебіжчиків... А хто формував списки політичних партій, які насичували такими людьми, хто займався продажем місць у списку як і до ВР, так і в місцевих радах? Адже зараз дуже багато скарг не лише на біло-блакитних депутатів у місцевих радах, а й на депутатів від наших, помаранчевих, партій, які так само, на жаль, займаються “дерибаном” землі.
Отже, якщо вимагати від когось, щоб не крали і не брехали, то потрібно починати з себе. Потрібно не просто вимагати, щоб біло-блакитні опоненти не порушували Конституцію, а потрібно й самим не порушувати Конституцію.
Саме тому “Народна самооборона” намагалася навіть формувати список у першу чергу з людей, які ніколи не були в парламенті. У цьому і є велика відмінність від інших наших дружніх блоків і партій, якими насправді є і “НУ”, і БЮТ.
Пане Олеже, саме Ваше місто, Ваш регіон згадували народні депутати. Якісь із ідей Вам уже здалися переконливими?
А які настрої в цієї молоді?
Олег Івашов: Вона дуже весела. Мої особисто студенти все, що бачать по ТБ, сприймають, як реаліті-шоу, наш український “Дом-2”. Вони ставляться до усіх політиків, як до неживих людей, як до персонажів.
Буквально сьогодні у нас була з ними розмова. Ми вирішили просто розібрати це драматичне дійство з точки зору драматургії, відсторонитися від політики, що це не люди, а що це актори. У нас прекрасно вийшло.
Що ми бачимо? Ми спостерігаємо нашу класичну українську музичну драму, тобто майданну драму. Не більше того. Це наш класичний жанр.
Так що це за жанром? Що визначили студенти?
Олег Івашо: Це, звісно, трагікомедія, тому що життя саме трагікомічне.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)