Британська преса коментує початок президентської виборчої кампанії у Франції і повертається до справи Олександра Литвиненка

Олекса Семенченко Лондон, 9 квітня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Британська преса пише про жінок-керівників держави у зв''язку з початком виборчої президентської кампанії у Франціі, де одним із головних претендентів на перемогу є жінка. А одна з газет знайомить читачів з версією убивства в Лондоні колишнього агента російської спецслужби Олександра Литвиненка.
У Франції в понеділок офіційно розпочалася кампанія з виборів президента країни. Першість в опитуваннях громадської думки ведуть консервативний кандидат Ніколя Саркозі та соціалістка Сеґолен Руаяль.

Руаяль може стати першою в історії Франції жінкою – главою держави. У зв''язку із цим щоденник Guardian коментує: "Залишається менше двох тижнів до голосування на президентських виборах у Франції. Скрізь, куди б ми не дивилися з Великої Британії: через Ла-Манш, через Атлантичний океан, через Північне море – жінки перебувають у центрі політичних дебатів. Стать уже не становить проблеми щодо компетентності. Грубе питання "чи спроможна жінка посідати найвищу політичну посаду?" трансформувалося у точні оцінки особистих атрибутів кандидатів, виходячи із стереотипів статі. Але те, що робить кампанії як Руаяль, так і Клінтон, яка бореться за висунення кандидатом у президенти від Демократичної партії у США, такими новаторськими, це те, як ці дочки феміністського руху навмисно використовують стереотипи, започатковуючи новий спосіб здійснення жінками політики. Відійшовши від моделі Тетчер (яку взяла на озброєння й Анґела Меркель), що полягає у тому, щоб підкреслено не звертати увагу на стать особи, Руаяль та Клінтон поставили факт, що вони жінки й матері, в самий центр своїх кампаній. Це захопливий експеримент!".

Хто вбив Олександра Литвиненка

Тим часом газета Sunday Times наводить уривки з нової книги-розслідування британського журналіста Мартина Сикссміта. Йдеться про історію вбивства Олександра Литвиненка.

Сикссміт, зокрема, пише, як його контактна особа у Москві показала йому таємну "лабораторію 12", яку ще 1921 року було створено НКВД для виготовлення отрут з метою усунення опонентів Кремля. За словами контактної особи, саме ця лабораторія була зв''язком між Литвиненком і його колишніми колегами в спецслужбі, які, за версією Сикссміта, знищили його у Лондоні.

У статті, зокрема, мовиться: "Місце розташування цієї фабрики отрут відоме дуже небагатьом людям. Коли ми туди їхали, моя контактна особа розповіла, що недовго працювала там у дослідницькому відділі. Він запевнив мене, що лабораторія й далі діє. Серед її жертв він назвав Віктора Ющенка – антикремлівського президента України, на якого було вчинено замах за допомогою діоксину, щоб зупинити його вибори. Потім він згадав Анну Політковську, яку невдало отруїли, перш ніж застрелити, а також депутата російської Думи Юрія Щекочихіна, що помер, як підозрюють, від радіоактивного отруєння. І Політковська, і Щекочихін розслідували можливу причетність російських спецслужб до вибухів у житлових будинках Москви та інших міст 1999 року. Вважається, що саме ці події винесли Владіміра Путіна, невідомого керівника спецслужби, на посаду президента Росії".

У статті висловлена версія, що й отрута для Литвиненка могла бути виготовлена в цій лабораторії. Сикссміт наводить певні непрямі докази, які свідчать, що вбивство Литвиненка могло бути помстою колег росіянина в таємному ескадроні смерті ФСБ. Адже Олександр, що там служив, оприлюднив інформацію про наказ знищення опального російського олігарха Бориса Березовського.

У листі, переданому із в''язниці британським журналістам колишнім агентом ФСБ Михайлом Трепашкіним, наводиться свідчення про створення 2002 року групи усунення Литвиненка. До неї начебто входили кілька колишніх колег Литвиненка. Причому провідну роль грав офіцер на ім''я Віктор Шебалін. У статті ім''я цієї людини «ідентифіковане» вперше.