«Коли в світі один день віддано циганам — це велика подія!»

Людмила Ваннек Прага, 6 квітня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Цього року Великдень збігається з іншою датою, яку відзначають щороку 8 квітня. Це Міжнародний день ромів. В Україні їх іще називають циганами. У цьогорічному звіті агенції Євросоюзу з дотримання основних прав людини мовиться про те, що дискримінація ромів у Європі є, на жаль, доведеним фактом. Міжнародні правозахисні організації б’ють на сполох.
Прапор ромів
У ромів є свій прапор: дві горизонтальні смуги — блакитна і зелена, а в центрі — восьмикутне колесо. Кольори стягу символізують небо і зелену траву, а колесо — кочове життя. Саме кочівниками здебільшого називають цей співочий народ.

Прапор був затверджений на Всесвітньому циганському Конгресі поблизу Лондона 8 квітня 1971 року. А майже через 20 років, також 8 квітня 1990-го, вже на 4-му Всесвітньому Конгресі у Варшаві вирішили відзначати цю дату як Міжнародний день ромів.

Про життя ромів у Європі я вирішила дізнатися від одного з них. Це — Ігор Крикунов, відомий актор театру і кіно, а також президент національного культурного об’єднання «Амала» і президент Міжнародного циганського фестивалю «Амала». «Амала» означає «друзі», «партнери». А в Україні є понад 80 ромських організацій, які працюють на розвиток циганського народу.

Але спершу я мусила визначитись.

Р. С.: «Роми» чи «цигани»?

І. К.: Це з Європи прийшло до нас, ось уже 2—3 роки, як роми. Взагалі, у своєму середовищі ми називаємо один одного «рома». Але історично так склалося, що нас звали циганами. Тому, що я родом із СРСР, то я почуваюся краще як циган.

Р. С.: А яка у вас родина, велика? Ви живете всі разом?

І. К.: Я, моя жіночка, донька, син, невістка, онук, і чекаємо ще одного онука. Поруч мешкає мамка наша. Тут ще, поруч, і дядьки, і сестра. Поруч із нами десь родин десять ромів.

Р. С.: Ви як президент Міжнародного циганського фестивалю і як актор дуже багато подорожуєте Європою. Що ж розповідають ваші побратими про своє життя?

І. К.: Я бачу. Я просто бачу! Те, що розповідають, — це одне. А я бачу. Я 4 місяці прожив у Братіславі. Там робили фільм і запросили мене на головну роль — циганський фільм «Чардаш Монті». І от,ми їздили Словаччиною, Чехією, і я бачив, у яких умовах живуть роми. Це страшне, це жах! Це давно було, але так і залишилося.

Р. С.: Але ж це не всюди в Європі так. Де ж циганам живеться добре?

І. К.: У Німеччині, Швеції, Франції, Англії — там зовсім інше ставлення до ромів, там колосальні соціальні програми, які працюють на ромів. Навіть у Польщі до ромів ставлення краще!

Р. С.: А де найкраще?

І. К.: В Україні!

Р. С.: Справді? Чому?

І. К.: Тому, що народ України дуже сердечний, лояльний, аби не політика, то взагалі було б…

Р. С.: А День ромів — це дійсно таке велике свято для вас?

І. К.: Як же! Коли в світі один день віддано циганам — це велика подія!

Р. С.: А як будете святкувати?

І. К.: У цьому році — це ж Великдень! Тому ми перенесемо десь на 18 квітня. І ми проведемо його не в Києві, а зробимо в Золотоноші, бо там таке ціле поселення циганів. Зробимо там для них день ромів, щоб вони відчули, що це, як це.



Ігор Крикунов розповів, що це будуть і концерти, і вернісажі, читатимуть вірші, і, звичайно, співатимуть пісень. І заспівав — про «велике свято, яке йде, хай усі знайдуть своє щастя і здоров’я від Пана Бога!»