Тільки українською!

Андрухович, Забужко, Матіос, Жадан, Дереш і багато інших… Під українськомовні новинки у «Білокнижнику», на відміну від інших дніпропетровських книгарень, віддають найкращі полички. А ще тут можна придбати альбоми українськомовних виконавців і диски з українськими фільмами, сувеніри, вироби місцевих майстрів декоративно-прикладного мистецтва і різноманітні, як кажуть, «прикольні» штучки з українською символікою. Посеред кімнати — Глобус України. Не продається, кажуть власники, — частина іміджу.

Знає про «Білокнижник» далеко не кожен мешканець міста — сюди заходить, як кажуть, свій до своїх по своє. Ті, хто продають, — і волонтери-студенти, і ті, хто працюють за зарплату, — самі вболівають за українську літературу й музику.

Все переслуховує і перечитує сам власник

Директор магазинчика — Тимофій Хом’як, історик за фахом. Намагається читати і прослуховувати все, що завозять до крамнички. Каже, тільки так може продавати: «Принцип дуже простий — абсолютно все українське. Читач собі обере, що йому читати. А як замовляємо — напряму через видавництва. Іноді, якщо людина видає за свій кошт, ми знаходимо цю людину і викупляємо або беремо на реалізацію матеріал».

Прибутки українське, говорить Тимофій, дає невеликі: 40 відсотків «накрутки» на кожній книжці — це небагато, враховуючи транспортні витрати, та й великі книжкові супермаркети «наварюють» і вдвічі більше. Крім того, розповідає він, реалізація книжок та дисків дає кошти на неприбуткові мистецькі акції, конкурси чи презентації, які організовують ті, хто гуртується навколо «Білокнижника».

«Виходить нова книжка Любка Дереша чи Сергія Жадана — вони приїздять до нашого міста і презентують її тут. Ця інформація потрапляє в ЗМІ. А те, що цю книжку можна буде купити не тільки у нас, — ми не переймаємось, дай Боже, хай максимально більше вона купується», — розповідає Тимофій Хом’як.

І магазин, і бібліотека

Щодня до підвальчика з українською книгою заходить по кілька десятків людей. В основному, це школярі й студенти, бо більше української книги купити практично ніде.

Знайшли вихід і для тих, хто не має грошей на українське — крамничка діє і як бібліотека. Взявши почитати, люди часто потім купують книжки, каже Тимофій Хом’як. «Людина залишає вартість книжки як заставу і п’ята частина вартості книжки на тиждень — це є плата за цю книжку. Якщо книжка коштує 10 гривень, то людина сплачує дві. Це — довгограючий проект, і сказати, що це чистий прибуток, не можна».

На слово «монополісти» Тимофій Хом’як тільки посміхається — яка там монополія, малесенький підвальчик, захований у дворі, на цілий мільйонник… А з приводу конкуренції, вже серйозно каже він, — хотілося б, щоб вона була максимальною. Це всім вигідно — і видавцям, і авторам, а найбільше — самим українцям.

Матеріали до теми:

• Харків — лідер книговидавництва. • Українізація кіно. • Чи готовий до дублювання українською глядач?