Валентина Одарченко Рівне, 5 лютого 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Щоденні 300 тонн побутових відходів, які вивозить із Рівного комунальне автотранспортне підприємство, накопичилися в кількох кілометрах від рідного села українського екс-Президента Леоніда Кравчука.
Від сміттєзвалища потерпають і селяни, і городяни — у спекотне літо тут іноді трапляються пожежі, сморід від яких сягає міських кварталів. Щоб покласти край сміттєвим стражданням, міська влада вирішила будувати сміттєпереробний завод.
Сміттєвих полігонів, повідомляє начальник управління комунального господарства області Ніна Весельська, на Рівненщині 21 — але ці звалища практично повністю заповнені — «на 92—93 відсотки».
Сміттєзвалищ вистачить на 2 роки
Рівненське — найпроблемніше: відведених під сміття гектарів лишилося років на два, а далі полігон може стати справжнім екологічним лихом. Тож рівняни почали гарячково шукати інвестора.
Однак від співпраці, пропонованої однією з німецьких фірм, довелося відмовитися, повідомив на засіданні Рівненського прес-клубу заступник міського голови Рівного Юрій Торгун: «Кожна квартира повинна була б платити мінімум 60 гривень на місяць за вивіз сміття — саме за таку ціну німці погоджувалися розвивати проект. На цьому ми й розійшлися, тому що зараз платять по дві гривні, і то тяжко ці кошти зібрати. На мою думку, такий завод повинен отримувати прибуток, у першу чергу, завдяки продажу виготовленої продукції, а не за рахунок населення, котре постачатиме сміття».
Синтетична нафта зі сміття
Рівненські чиновники шукали не тільки інвесторів, а й операторів за кордоном. А в той самий час підприємець із Костополя Володимир Сінозацький давно пропонує втілити вже розроблену і ліцензовану ідею сміттєпереробного заводу, вихідним продуктом якого стала б … синтетична нафта.
Банкіри поставилися до цієї пропозиції з осторогою — кажуть, тому, що про подібне не чули.
«Є аналоги періодичного завантаження і малої продуктивності, а от наша безперервної дії. А в зв’язку з тим, що такої ще нема, банк не хоче ризикувати і каже: спочатку зробіть щось маленьке, за 800 тисяч гривень, але вже під заставу. Хочу сказати, що в 90 відсотків середнього і малого бізнесу таких застав немає. Тому реклама кредитування малого і середнього бізнесу — це як мертвонароджене дитя… Це нереально», — скаржиться підприємець-винахідник Володимир Сінозацький.
Навчитися сортувати відходи
У той же час саме на Рівненщині, у селі Привільне під Дубном, працює мале підприємство, котре знищує пластикове сміття. Відходи плавляться, ідуть під прес, змішуються з піском — і виходить … черепиця для покрівлі. Його керівник, дубнівчанин Самвел Асатрян, придбав технологію у росіян.
Пластик збирають у Рівному і відвозять його у Привільне для переробки. От тільки рівненські комунальники стверджують, що навчити людей сортувати сміття в різні контейнери можна хіба що років за двадцять. І все ніяк не поставлять принаймні роздільні сміттєві контейнери.
Є «сміттєвий» спонсор
На початку року начальник управління житлово-комунального господарства Рівного Юрій Бобчук повідомив, що «сміттєвий» інвестор у Рівному таки знайшовся.
Черга — за Рівнерадою, яка має надати два з половиною гектари землі в довгострокову оренду для будівництва сміттєпереробного заводу, що має розпочатися навесні.
Матеріали до теми:
Сміттєзвалище в сосновому лісі. Чисто там, де скаржаться.
Сміттєвих полігонів, повідомляє начальник управління комунального господарства області Ніна Весельська, на Рівненщині 21 — але ці звалища практично повністю заповнені — «на 92—93 відсотки».
Сміттєзвалищ вистачить на 2 роки
Рівненське — найпроблемніше: відведених під сміття гектарів лишилося років на два, а далі полігон може стати справжнім екологічним лихом. Тож рівняни почали гарячково шукати інвестора.
Однак від співпраці, пропонованої однією з німецьких фірм, довелося відмовитися, повідомив на засіданні Рівненського прес-клубу заступник міського голови Рівного Юрій Торгун: «Кожна квартира повинна була б платити мінімум 60 гривень на місяць за вивіз сміття — саме за таку ціну німці погоджувалися розвивати проект. На цьому ми й розійшлися, тому що зараз платять по дві гривні, і то тяжко ці кошти зібрати. На мою думку, такий завод повинен отримувати прибуток, у першу чергу, завдяки продажу виготовленої продукції, а не за рахунок населення, котре постачатиме сміття».
Синтетична нафта зі сміття
Рівненські чиновники шукали не тільки інвесторів, а й операторів за кордоном. А в той самий час підприємець із Костополя Володимир Сінозацький давно пропонує втілити вже розроблену і ліцензовану ідею сміттєпереробного заводу, вихідним продуктом якого стала б … синтетична нафта.
Банкіри поставилися до цієї пропозиції з осторогою — кажуть, тому, що про подібне не чули.
«Є аналоги періодичного завантаження і малої продуктивності, а от наша безперервної дії. А в зв’язку з тим, що такої ще нема, банк не хоче ризикувати і каже: спочатку зробіть щось маленьке, за 800 тисяч гривень, але вже під заставу. Хочу сказати, що в 90 відсотків середнього і малого бізнесу таких застав немає. Тому реклама кредитування малого і середнього бізнесу — це як мертвонароджене дитя… Це нереально», — скаржиться підприємець-винахідник Володимир Сінозацький.
Навчитися сортувати відходи
У той же час саме на Рівненщині, у селі Привільне під Дубном, працює мале підприємство, котре знищує пластикове сміття. Відходи плавляться, ідуть під прес, змішуються з піском — і виходить … черепиця для покрівлі. Його керівник, дубнівчанин Самвел Асатрян, придбав технологію у росіян.
Пластик збирають у Рівному і відвозять його у Привільне для переробки. От тільки рівненські комунальники стверджують, що навчити людей сортувати сміття в різні контейнери можна хіба що років за двадцять. І все ніяк не поставлять принаймні роздільні сміттєві контейнери.
Є «сміттєвий» спонсор
На початку року начальник управління житлово-комунального господарства Рівного Юрій Бобчук повідомив, що «сміттєвий» інвестор у Рівному таки знайшовся.
Черга — за Рівнерадою, яка має надати два з половиною гектари землі в довгострокову оренду для будівництва сміттєпереробного заводу, що має розпочатися навесні.
Матеріали до теми:
Сміттєзвалище в сосновому лісі. Чисто там, де скаржаться.