Мар’яна Драч Слухати:
Прага, 2 лютого 2007 (Radio Svoboda.Ua) – Американська правозахисна організація «Дім Свободи», яка оцінює рівень розвитку демократії у світі, в останньому дослідженні дала Росії дуже низку оцінку. Але навіть такий рейтинг невідповідний, зауважив Радіо Свобода Андрєй Ілларіонов, який протягом п‘яти років був економічним радником президента Росії Владіміра Путіна. Після того як Ілларіонов покинув Адміністрацію президента Росії у 2005 році, він різко критикує політику Кремля. Російський економіст, який нині працює старшим дослідником в Інституті Като у Вашингтоні, дав ексклюзивне інтерв’ю Радіо Свобода.
А.І.: Створення нового політичного, економічного та ідеологічного режиму. Насправді загалом він уже створений. Мій термін, може, він не найкращий, це «корпоративістська» держава. Звертаю Вашу увагу, не «корпоративна» держава, зразки якої були в Італії, Іспанії у 1920-30-их роках, а «корпоративістська» держава, де влада опинилася в руках корпорації, члени якої зайняли всі провідні позиції в політичній, економічній, ідеологічній, інформаційній та в інших сферах життя. Ці люди підтримують один одного, належать до однієї організації, не підлягають звичайним законам і протиставляють себе цілому суспільству. Їхня ідеологія – «нашизм», тобто розмежування «нас» від «чужих». Ще один елемент «корпоративістської» держави і «нашизму» це широке і масове застосування сили щодо опонентів. Це культ насильства, який проповідується офіційною пропагандою на всіх офіційних каналах зранку до ночі.
Р.С.: Ви сказали, що ці люди поза звичайним законом. Чи є у них закони для себе?
А.І.: У них є свої закони, які полягають у тому, що «той, хто зачепить нашого, той і дня не проживе». (Конфлікти) розв’язуються так, як і в інших соціальних організаціях, відомих з історії півдня Італії.
Р.С.: Чи схожа нова російська еліта на номенклатуру радянських часів?
А.І.: Так, звичайно, дехто вже назвав її «новою номенклатурою». До певної міри це так, адже члени цієї номенклатури не отримують посади відкритим, конкурентним методом. Радянська номенклатура була більш ідеологічною, для неї ключовою була вірність певним догмам. Тут головне не ідеологія, а особисті відносини. Людина не може стати членом номенклатури через те, що демонструє свою готовність. У цій системі обирає сама номенклатура.
Р.С.: Чи Ви помітили руку російської влади у вбивстві в жовтні журналістки Анни Політковської та в отруєнні наступного місяця колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка?
А.І.: Це правда, що вбивства, зокрема і політичні, стаються у всіх країнах, включно з демократичними. Вбивають не тільки журналістів, вбивають і президентів. Але є велика різниця, що відбувається після вбивства. Досить порівняти два випадки. Вбивство ксьондза Єжи Попелюшка в 1982 році агентами польських спецслужб і отруєння пана Литвиненка в Лондоні та вбивство пані Політковської в Москві. Після того як убили Попелюшка, військовий уряд Польщі зробив усе можливе для того, щоб людей, винних у вбивстві, знайшли і судили, щоб вони провели належний термін за ґратами. У російському випадку, не хто-небудь, а саме влада використовує всі ресурси державної машини, включно з МЗС, Генеральною прокуратурою, Державною Думою, державними мас- медіа, щоб відволікти увагу громадськості і слідчих. Навіть тоді, коли імена вбивць вже стали практично відомі, органи влади роблять усе можливе, щоб їх ніколи не судили. У цьому різниця між вільною і невільною країною.
Р.С.: Що Ви очікуєте від цьогорічних парламентських виборів у Росії?
А.І.: Щиро кажучи, слідкувати за перипетіями так званої політичної боротьби мені не цікаво, бо це імітація боротьби, дійство, яке не має стосунку до реального життя. Для того, щоб зробити прогноз, як можуть розподілитися місця у Державній Думі за результатами грудневих виборів 2007 року, потрібно аналізувати не політичні чи виборчі симпатії російських громадян, а останні розробки Управління внутрішньої політики Адміністрації президента.