Мар’яна Драч
Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на ваш комп''ютер для подальшого прослуховування слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження, відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.
Наш сьогоднішній гість – Борис Тарасюк, довкола посади якого триває судова тяганина, в уряді доходить і до бійок. Для Президента України він міністр закордонних справ, а постановою Верховної Ради він міністр у відставці. Сьогодні Тарасюк приїхав до Праги як офіційний керівник зовнішньополітичного відомства України. Але чи він може гідно представляти міжнародні інтереси України, якщо вдома його не пускають на засідання уряду? Ким є Борис Тарасюк в українській політиці і дипломатії? Спершу пропонуємо портрет нашого гостя:
Борисові Тарасюку 58 років, він народився 1 січня 1949 року у місті Дзержинську Житомирської області.
У 1975 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету.
До 1981 року працював аташе, третім, другим і першим секретарем МЗС УРСР. Потім — 5 років у Нью-Йорку, в постійному представництві України при ООН.
Проголошення незалежності України Борис Тарасюк зустрів на посаді заступника начальника відділу головного радника МЗС.
З 1992-го до 1995-го – заступник міністра закордонних справ. Далі дипломатичні шляхи привели Борис Тарасюка до Брюсселя, де він працює Надзвичайним та Повноважним послом України в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, а потім – першим головою місії України при НАТО. Від 1998 до 2000 року – перший прихід на посаду міністра закордонних справ України. Він замінив Геннадія Удовенка. Після переорієнтації багатовекторної політики Леоніда Кучми із Заходу на Схід подає заяву про відставку.
Очолює недержавну організацію – Інститут євроатлантичного співробітництва, а в квітні 2002 Борис Тарасюк потрапляє до парламенту за списком блоку “Наша Україна” і очолює парламентський комітет з питань європейської інтеграції. Старожили Верховної Ради стверджують, що цей комітет створили саме під Тарасюка.
Паралельно з дипломатичною він займається і політичною діяльністю. За пропозицією колишнього шефа Геннадія Удовенка у травні 2003 року стає головою Народного руху України. Через 2 місяці після того, як став членом цієї партії.
А після перемоги Помаранчевої революції Президент України Віктор Ющенко вдруге призначає Бориса Тарасюка міністром закордонних справ. Він працював на цій посаді в урядах Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова.
Проблеми у глави зовнішньополітичного відомства почалися після вступу в дію політичної реформи і приходу на посаду Прем’єр-міністра Віктора Януковича.
Борис Тарасюк беззастережно проводить політичну лінію Президента, і це викликає невдоволення голови уряду. Прем’єр вносить подання до парламенту, і «антикризова коаліція» звільняє Тарасюка з посади. Президент, який згідно зі змінами до Конституції має право призначати міністрів закордонних справ і оборони, це рішення не визнає. Незаконним визнає звільнення і районний суд Києва.
Проте на засідання Кабміну Бориса Тарасюка не пускають. Спочатку міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов, а потім народні депутати з Партії регіонів.
Борис Тарасюк: «Я йшов виконувати свої функції члена Кабінету міністрів. На шостому поверсі мені дорогу перекрила група депутатів. Потім ми перемістилися на сьомий поверх, і вони почали застосовувати силу».
Попри бійку під дверима, де засідав Кабмін, Віктор Янукович, наче нічого не трапилось, проводив засідання свого уряду. Лише взятий в облогу журналістами, він так прокоментував ситуацію: «Ми прийняли рішення звернутися до Верховної Ради, до Президента України прийняти рішення і призначити тимчасово виконуючого обов‘язки міністра закордонних справ, для того, щоб врегулювати це питання. Якщо Президент не визначиться, тоді Верховна Рада прийматиме це рішення».
Конфлікт навколо Бориса Тарасюка не міг не вийти за межі України. Міністр юстиції Олександр Лавринович вважає, що усі документи, підписані відправленим парламентом у відставку міністром, не є дійсними.
А ось як прокоментував ситуацію для Радіо Свобода колишній посол США в Україні Стівен Пайфер: «Коли йдеться про зовнішньополітичні питання, й надалі існує конкуренція між Прем’єром та Президентом. І у цьому Ющенко та Янукович повинні домовитися щодо спільної політики. Складається враження, що існує конкуренція у сфері зовнішньої політики. А це не сприяє довірі до Президента, Прем’єр-міністра та України».
Прокоментувати ситуацію Радіо Свобода попросила голову Центру “Соціовимір”, політолога Сергія Тарана: «Борис Тарасюк став заручником невдалих політичних кроків Президента, який не зумів відстояти те право, яке ніхто ніколи навіть не заперечував. А саме: право визначати зовнішню політику. Якщо за часів Кучми ми мали ту парадоксальну ситуацію, що ми називали нашу зовнішню політику «багатовекторною», то після конституційної реформи наша зовнішня політика стала “багатопартійною”, і партія Тарасюка програла цю багатопартійну політику».
Щоправда не всі вважають, що партія Тарасюка програла. Серед тих, хто в цьому зовсім не переконаний, Президент України Віктор Ющенко.
Мар’яна Драч: Перед мікрофоном Радіо Свобода Борис Тарасюк, якого Чехія сьогодні приймає як міністра закордонних справ України. Наша розмова відбулася вранці в кулуарах готелю «Президент», неподалік від Карлового мосту, якраз перед початком зустрічей Тарасюка з чеськими урядовцями.
Коли я йшла на розмову з Вами, дехто з колег казав, що це, мабуть, одне з останніх інтерв’ю Тарасюка у кріслі міністра. З огляду на ті хмари, які збираються над Вашою головою у Києві, чи є відчуття, що це Ваш прощальний візит саме у Золоту Прагу?
Борис Тарасюк: Ні. У мене на цей рік досить інтенсивна програма і графік візитів. Так що я налаштований на продовження активної та серйозної роботи на посаді міністра закордонних справ.
Якщо відповідати тим, хто ставить під сумнів перебування мене на посаді, то хочу нагадати, що я перебуваю на цій посаді на законних підставах.
Рішення ВР, яке було ухвалене всупереч законодавству та Конституції, оскаржене мною в суді. Суд має розглянути справу цього тижня, а КСУ лише вправі поставити остаточну крапку в цьому питанні. Я переконаний в правоті своїй, переконаний, що я переможу.
- Питання про Вашу посаду дійсно вирішуватиме КС. Тим не менше, поклавши руку на серце, скажіть відверто: чи Ви можете зараз гідно відстоювати міжнародні інтереси України, якщо інші члени українського уряду не вважають Вас міністром і не пускають на засідання уряду?
- Я б не поширював це на всіх членів уряду. Можу назвати лише двох членів уряду, які займалися цією антизаконною діяльністю.
До речі, щодо інших членів уряду, я під час новорічних та різдвяних свят отримав дуже багато поздоровлень, в тому числі від моїх колег - членів уряду, які однозначно зверталися до мене, як це і належить, як до міністра закордонних справ.
Навіть були отримані несподівані привітання від нових членів уряду, від яких я ніколи не очікував отримати якісь привітання.
- Наприклад?
- Наприклад, Нестор Шуфрич. Так що відносно наміру гідно відстоювати інтереси України, так, цей намір та бажання є у мене. Єдине, що я хотів би, щоб мені не заважали це робити.
Тому що через те, що заважали, у минулому році не були здійснені декілька дуже важливих візитів, які мали інтерес не для Бориса Тарасюка, не для міністра закордонних справ, навіть не для МЗС, а для України.
- Ви маєте на увазі Бельгію, Швейцарію і, до меншої міри, Алжир?
- Чому "до меншої міри"? Можливо навіть і до більшої, тому що там великий економічний інтерес. І велика бізнес-делегація готувалася для участі в рамках мого візиту.
- А чому в такому разі Кабмін не пускав Вас у ці країни, але дав дозвіл на Чехію?
- Тут не йдеться про дозвіл чи не дозвіл. Мова йде про те, що чинилися різного роду фінансові перешкоди на шляху здійснення візиту, а це був комплексний візит, скажімо, в Алжир. Тому вважаю, все буде нормально, після рішення Конституційного Суду пристрасті і емоції вгамуються.
- Перед Новим роком Ви заявляли, що Кабмін заблокував фінансування закордонних установ України. Чи це фінансування зараз відновилося?
- В принципі, воно було розблоковано в останні два дні минулого року. Це була дуже неприємна, ганебна та аморальна ситуація з боку її організаторів. Врешті, вдалося розблокувати наші рахунки, і все, що було укладене за трудовими угодами, за нашими зобов’язаннями, було сплачене.
Водночас значна частина коштів, виділених у бюджеті, так і не була використана Міністерством закордонних справ через обструкцію і небажання з боку Міністерства фінансів.
Що стосується цього, 2007 року, то я хочу сказати, що МЗС фактично позбавили трьох бюджетних програм загальною сумою близько 90 мільйонів гривень.
Це дуже важлива програма, яку чекають: “Закордонне українство” – програма допомоги і співпраці із закордонним українством.
Це програма іміджу України за кордоном та програма розвитку інфраструктури зовнішньополітичного відомства, тобто закордонних установ. Близько 90 мільйонів гривень.
- Як Ви оцінюєте щойно ухвалений Верховною Радою закон про Кабінет Міністрів? Як буде працюватися за таким законом міністрові закордонних справ?
- Я вважаю його таким, що суперечить Конституції. Але авторитетне слово має сказати лише і саме Конституційний Суд. Відомо, що Президент має намір звернутися до КСУ.
Думаю, вся логіка Конституції, буква і дух Конституції візьмуть гору, і врешті КСУ ухвалить рішення, яке відкине ухвалений закон. Думаю, Конституційний Суд поставить все на свої місця.
- Нафтовий конфлікт між Росією та Білоруссю розв’язаний, і Європа з полегшенням це сприйняла. Але неприємний осад у багатьох залишився. Як Ви оцінюєте те, що сталося між Москвою та Мінськом? Які уроки бачите для України?
- Україна пройшла через аналогічну неприємну конфлікту ситуацію роком раніше. Фактично, досвід України спонукав ЄС, об’єднану Європу, реагувати на аналогічні питання шляхом вироблення нової енергетичної стратегії.
Як відомо, ЄС зараз активно працює над новою стратегією, це є результат того протистояння, яке було рік тому між Україною та РФ. Майже рівно через рік це протистояння знову повторилося, тільки учасником його була Білорусь.
Все це свідчить про те, що об’єднана Європа і кожна країна повинні працювати над зменшенням своєї односторонньої залежності в сенсі поставок енергоносіїв від одного джерела.
Тобто, по-перше, треба урізноманітнити поставки енергоносіїв. І друге, треба ухвалювати однакові правила для всіх: що для Росії, що для України, що для Німеччини.
- На чиєму боці була Україна під час цього конфлікту? Чи Ви вважаєте, що Україна все ж таки мала нейтралітет?
- Окремі заяви деяких членів уряду лунали, вони лунали не зовсім, на мою думку, тактовно щодо Білорусі.
Вони, врешті, як було з’ясовано, були позбавлені будь-якого сенсу, оскільки Україна не мала додаткових можливостей для того, щоб замінити шляхи поставок нафти з Росії до об’єднаної Європи. Тому що той самий нафтопровід, який йшов у Білорусь, він продовжував свій шлях територією України, це одна труба.
У даному разі наші симпатії мають бути на боці єдиних правил, єдиних стандартів, які визначені Європейською енергетичною хартією. Україна, до речі, є стороною цієї хартії. Якби всі країни діяли, згідно з положеннями цієї хартії, то не було б таких критичних ситуацій.
- Яка доля нафтогону «Одеса-Броди»? Роками тривають переговори. Чи могли б Ви коротко відповісти на запитання, коли нафтопроводом «Одеса-Броди» потече каспійська нафта? Чи настане цей день?
- Це може статися у 2008-2009 роках. Тут мова йде не про бажання деяких політиків, мова йде про наявність вільних ресурсів нафти. За нашими планами, вони виникнуть у 2008-2009 роках.
- Президент Олександр Лукашенко закликав Україну виступати єдиним фронтом у енергетичних відносинах з Росією. Чи варто очікувати народження такого фронту у лютому, коли має відбутися зустріч президентів України і Білорусі?
- Я б не говорив так однозначно щодо зустрічі двох президентів.
Це Лукашенко оголосив про таку зустріч.
Є пропозиція, вона зараз розглядається. Ще рано говорити про часові рамки цього візиту, оскільки для нас важливо не стільки сама зустріч, для нас важливий результат. Якщо результат буде від зустрічі, очевидно, вона буде працювати.
- А щодо енергетичного фронту, чи енергетичної координації щодо відносин з Росією, чи це можливо?
- Я думаю, що в такого роду війні будь-хто програє, тому не варто говорити військовою термінологією. Мова йде про співробітництво і спільний інтерес. Чи є він в України та Білорусі? Так, він є. Чи є можливості для поєднання цих інтересів? Так, вони є. Як в України, так і в Білорусі.
- Тепер про Ваш візит до Чехії. Відомий євроскептик, президент Чехії Вацлав Клаус щойно заявив, що вступ Чехії та Словаччини до ЄС не приніс суттєвої користі цим країнам. Як Ви сприйняли ці слова? Чи Ви будете з’ясовувати, що означає такий висновок?
- Звичайно, для мене перебування тут у Празі буде слушною нагодою, щоб з’ясувати, що вкладалося в це поняття.
З тієї інформації, що є в моєму розпорядженні, переважно виграють громадяни і бізнес нових країн членів ЄС. Що стосується Чеської республіки, може, тут якийсь унікальний випадок, я це спробую з’ясувати.
- У Чехії працюють тисячі українських заробітчан, переважно нелегально, тобто без соціальних гарантій. Що робить українська влада, щоб захистити їхні інтереси?
- Я б не перебільшував, говорячи про переважно нелегальний статус. Тому що, за нашими даними, більше половини українських мігрантів легалізовані.
Значна частина, звичайно, працюють у нелегальному статусі, це буде однією з тем моїх переговорів з міністром закордонних справ. Також я буду порушувати це питання в розмові з прем’єром Тополанеком і лідерами обох палат парламенту Чеської Республіки.
- Конкретніше, що саме Україна пропонує на цих переговорах?
- По-перше, наше посольство запропонувало провести конференцію за участю урядовців двох країн, яка буде присвячена саме питанням українських мігрантів у Чеській Республіці, як легальних, так і нелегальних.
Звичайно, ми зацікавлені, щоб опрацювати нову угоду щодо соціального захисту українських робочих мігрантів. Саме це і є суттю нашої пропозиції.
- Українська громада в Чехії також не може жити без своєї культури. Які перспективи відкриття Культурного центру України в Празі?
- Ми плануємо продовжувати виконання державної програми співробітництва і зв’язків із закордонним українством, яка ухвалена до 2010 року.
Попри те, що нам обрізали фінансування на 2007 рік, ми будемо співпрацювати з Міністерством культури, Міністерством освіти, іншими міністерствами, продовжувати роботи з надання допомоги закордонному українству. У тому числі і у Чеській Республіці.
Президент ухвалив програму створення культурно-інформаційних центрів. З минулого року ми почали реалізацію цієї програми, вже в трьох країнах засновані ці центри, в 4 країнах плануємо в цьому році. Багато в чому це буде залежати і від фінансування, і від активності посольства.
- Українські дипломати обіцяли, що в 2006 році у Празі відкриють пам’ятник Тарасові Шевченку. Цього пам’ятника досі так громада і не побачила. Чи Вам відомо, які плани щодо цього?
- Я думаю, цю справу я з’ясую разом з послом, на якій стадії вона є. У той же час хочу сказати, що передбачається відкриття пам’ятної дошки відомій українській поетесі та політичному діячу Олені Телізі у Подєбрадах. Так що будемо ці питання з’ясовувати.
- Чехія традиційно наголошує, що активно сприяє і буде сприяти євроатлантичній інтеграції України. А в Україні тим часом рішенням ЦВК назріває референдум щодо НАТО, можливо, ще до реальних переговорів про вступ. Які наслідки може мати таке голосування для євроатлантичної інтеграції України?
- Дійсно, 2005 року ми з міністром закордонних справ Свободою підписали основні напрями співробітництва в європейській і євроатлантичній інтеграції. Сьогодні маємо підписати черговий документ з міністром закордонних справ, який розвиває і конкретизує нашу співпрацю в європейському напрямі.
Щодо референдуму, то я особисто не бачу ніякого сенсу в його проведенні зараз, оскільки суспільство, за соціологічними опитуваннями, не готове до референдуму. Якщо вже його проводити, то не раніше 2008-2009 року.
У будь-якому разі Президент, наскільки я знаю, має намір передати питання щодо конституційності до КСУ.
- Чи достатньо робить український уряд, щоб інформувати українське суспільства про НАТО? Прем’єр Янукович, коли був у Вашингтоні у грудні, то обіцяв, що докладе до цього чималих зусиль. Що насправді відбувається, на Вашу думку?
- Так, дійсно було обіцяно активізувати та залучити весь уряд до цієї роботи. Наведу дві цифри. На 2006 рік у бюджеті було закладено 5,2 мільйона гривень, на 2007 рік - 5 мільйонів, тобто менше. Це про декларації і дії.
Державна програма інформування населення, як була затверджена в 2004 році і до 2007 року, вона має виконуватися. У цьому відношенні лише в минулому році МЗС дуже багато зробило для реалізації цієї програми.
Будемо сподіватися, що за деклараціями будуть конкретні дії всього уряду.
- Україна не може бути осторонь світових подій, зокрема, подій в Іраку. Як Ви оцінюєте нову стратегію Білого дому в Іраку і плани збільшити американський контингент до 20 тисяч осіб?
- Якщо це призведе до більшої стабільності, до підтримання миру в Іраку, то це можна вітати.
- Сьогодні в Іраку стратили ще двох соратників Саддама Хусейна. Ваша реакція?
- Така ж сама, як і на страту Саддама Хусейна. Україна як член Ради Європи зобов’язалася і ухвалила на законодавчому рівні рішення про відмову від смертної кари як методу покарання. Звичайно, ми сподіваємося, що й інші країни світу будуть дотримуватися таких принципів.
У той же час, якщо рішення було згідно з іракською Конституцією та іракськими законами, тут мало що можна додати.
- Після повернення з Чехії, чи Ви будете знову прориватися на засідання Кабміну?
- Я є членом уряду і як член уряду зобов’язаний брати участь у засіданнях.
- Чи Ви будете брати з собою судових виконавців? Президент Ющенко пообіцяв допомогти при потребі...
- Я знаю, в мене є свої методи того, як добиватися виконання Конституції і закону.
- А що це за методи? Може, Ви почали займатися спортом? Боксом?
- Побачимо.
У 1975 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету.
Проголошення незалежності України Борис Тарасюк зустрів на посаді заступника начальника відділу головного радника МЗС.
З 1992-го до 1995-го – заступник міністра закордонних справ. Далі дипломатичні шляхи привели Борис Тарасюка до Брюсселя, де він працює Надзвичайним та Повноважним послом України в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, а потім – першим головою місії України при НАТО. Від 1998 до 2000 року – перший прихід на посаду міністра закордонних справ України. Він замінив Геннадія Удовенка. Після переорієнтації багатовекторної політики Леоніда Кучми із Заходу на Схід подає заяву про відставку.
Очолює недержавну організацію – Інститут євроатлантичного співробітництва, а в квітні 2002 Борис Тарасюк потрапляє до парламенту за списком блоку “Наша Україна” і очолює парламентський комітет з питань європейської інтеграції. Старожили Верховної Ради стверджують, що цей комітет створили саме під Тарасюка.
Паралельно з дипломатичною він займається і політичною діяльністю. За пропозицією колишнього шефа Геннадія Удовенка у травні 2003 року стає головою Народного руху України. Через 2 місяці після того, як став членом цієї партії.
А після перемоги Помаранчевої революції Президент України Віктор Ющенко вдруге призначає Бориса Тарасюка міністром закордонних справ. Він працював на цій посаді в урядах Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова.
Проблеми у глави зовнішньополітичного відомства почалися після вступу в дію політичної реформи і приходу на посаду Прем’єр-міністра Віктора Януковича.
Борис Тарасюк беззастережно проводить політичну лінію Президента, і це викликає невдоволення голови уряду. Прем’єр вносить подання до парламенту, і «антикризова коаліція» звільняє Тарасюка з посади. Президент, який згідно зі змінами до Конституції має право призначати міністрів закордонних справ і оборони, це рішення не визнає. Незаконним визнає звільнення і районний суд Києва.
Проте на засідання Кабміну Бориса Тарасюка не пускають. Спочатку міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов, а потім народні депутати з Партії регіонів.
Борис Тарасюк: «Я йшов виконувати свої функції члена Кабінету міністрів. На шостому поверсі мені дорогу перекрила група депутатів. Потім ми перемістилися на сьомий поверх, і вони почали застосовувати силу».
Попри бійку під дверима, де засідав Кабмін, Віктор Янукович, наче нічого не трапилось, проводив засідання свого уряду. Лише взятий в облогу журналістами, він так прокоментував ситуацію: «Ми прийняли рішення звернутися до Верховної Ради, до Президента України прийняти рішення і призначити тимчасово виконуючого обов‘язки міністра закордонних справ, для того, щоб врегулювати це питання. Якщо Президент не визначиться, тоді Верховна Рада прийматиме це рішення».
Конфлікт навколо Бориса Тарасюка не міг не вийти за межі України. Міністр юстиції Олександр Лавринович вважає, що усі документи, підписані відправленим парламентом у відставку міністром, не є дійсними.
А ось як прокоментував ситуацію для Радіо Свобода колишній посол США в Україні Стівен Пайфер: «Коли йдеться про зовнішньополітичні питання, й надалі існує конкуренція між Прем’єром та Президентом. І у цьому Ющенко та Янукович повинні домовитися щодо спільної політики. Складається враження, що існує конкуренція у сфері зовнішньої політики. А це не сприяє довірі до Президента, Прем’єр-міністра та України».
Прокоментувати ситуацію Радіо Свобода попросила голову Центру “Соціовимір”, політолога Сергія Тарана: «Борис Тарасюк став заручником невдалих політичних кроків Президента, який не зумів відстояти те право, яке ніхто ніколи навіть не заперечував. А саме: право визначати зовнішню політику. Якщо за часів Кучми ми мали ту парадоксальну ситуацію, що ми називали нашу зовнішню політику «багатовекторною», то після конституційної реформи наша зовнішня політика стала “багатопартійною”, і партія Тарасюка програла цю багатопартійну політику».
Щоправда не всі вважають, що партія Тарасюка програла. Серед тих, хто в цьому зовсім не переконаний, Президент України Віктор Ющенко.
Мар’яна Драч: Перед мікрофоном Радіо Свобода Борис Тарасюк, якого Чехія сьогодні приймає як міністра закордонних справ України. Наша розмова відбулася вранці в кулуарах готелю «Президент», неподалік від Карлового мосту, якраз перед початком зустрічей Тарасюка з чеськими урядовцями.
Коли я йшла на розмову з Вами, дехто з колег казав, що це, мабуть, одне з останніх інтерв’ю Тарасюка у кріслі міністра. З огляду на ті хмари, які збираються над Вашою головою у Києві, чи є відчуття, що це Ваш прощальний візит саме у Золоту Прагу?
Борис Тарасюк: Ні. У мене на цей рік досить інтенсивна програма і графік візитів. Так що я налаштований на продовження активної та серйозної роботи на посаді міністра закордонних справ.
Якщо відповідати тим, хто ставить під сумнів перебування мене на посаді, то хочу нагадати, що я перебуваю на цій посаді на законних підставах.
Рішення ВР, яке було ухвалене всупереч законодавству та Конституції, оскаржене мною в суді. Суд має розглянути справу цього тижня, а КСУ лише вправі поставити остаточну крапку в цьому питанні. Я переконаний в правоті своїй, переконаний, що я переможу.
- Питання про Вашу посаду дійсно вирішуватиме КС. Тим не менше, поклавши руку на серце, скажіть відверто: чи Ви можете зараз гідно відстоювати міжнародні інтереси України, якщо інші члени українського уряду не вважають Вас міністром і не пускають на засідання уряду?
- Я б не поширював це на всіх членів уряду. Можу назвати лише двох членів уряду, які займалися цією антизаконною діяльністю.
До речі, щодо інших членів уряду, я під час новорічних та різдвяних свят отримав дуже багато поздоровлень, в тому числі від моїх колег - членів уряду, які однозначно зверталися до мене, як це і належить, як до міністра закордонних справ.
Навіть були отримані несподівані привітання від нових членів уряду, від яких я ніколи не очікував отримати якісь привітання.
- Наприклад?
- Наприклад, Нестор Шуфрич. Так що відносно наміру гідно відстоювати інтереси України, так, цей намір та бажання є у мене. Єдине, що я хотів би, щоб мені не заважали це робити.
Тому що через те, що заважали, у минулому році не були здійснені декілька дуже важливих візитів, які мали інтерес не для Бориса Тарасюка, не для міністра закордонних справ, навіть не для МЗС, а для України.
- Ви маєте на увазі Бельгію, Швейцарію і, до меншої міри, Алжир?
- Чому "до меншої міри"? Можливо навіть і до більшої, тому що там великий економічний інтерес. І велика бізнес-делегація готувалася для участі в рамках мого візиту.
- А чому в такому разі Кабмін не пускав Вас у ці країни, але дав дозвіл на Чехію?
- Тут не йдеться про дозвіл чи не дозвіл. Мова йде про те, що чинилися різного роду фінансові перешкоди на шляху здійснення візиту, а це був комплексний візит, скажімо, в Алжир. Тому вважаю, все буде нормально, після рішення Конституційного Суду пристрасті і емоції вгамуються.
- Перед Новим роком Ви заявляли, що Кабмін заблокував фінансування закордонних установ України. Чи це фінансування зараз відновилося?
- В принципі, воно було розблоковано в останні два дні минулого року. Це була дуже неприємна, ганебна та аморальна ситуація з боку її організаторів. Врешті, вдалося розблокувати наші рахунки, і все, що було укладене за трудовими угодами, за нашими зобов’язаннями, було сплачене.
Водночас значна частина коштів, виділених у бюджеті, так і не була використана Міністерством закордонних справ через обструкцію і небажання з боку Міністерства фінансів.
Що стосується цього, 2007 року, то я хочу сказати, що МЗС фактично позбавили трьох бюджетних програм загальною сумою близько 90 мільйонів гривень.
Це дуже важлива програма, яку чекають: “Закордонне українство” – програма допомоги і співпраці із закордонним українством.
Це програма іміджу України за кордоном та програма розвитку інфраструктури зовнішньополітичного відомства, тобто закордонних установ. Близько 90 мільйонів гривень.
- Як Ви оцінюєте щойно ухвалений Верховною Радою закон про Кабінет Міністрів? Як буде працюватися за таким законом міністрові закордонних справ?
- Я вважаю його таким, що суперечить Конституції. Але авторитетне слово має сказати лише і саме Конституційний Суд. Відомо, що Президент має намір звернутися до КСУ.
Думаю, вся логіка Конституції, буква і дух Конституції візьмуть гору, і врешті КСУ ухвалить рішення, яке відкине ухвалений закон. Думаю, Конституційний Суд поставить все на свої місця.
- Нафтовий конфлікт між Росією та Білоруссю розв’язаний, і Європа з полегшенням це сприйняла. Але неприємний осад у багатьох залишився. Як Ви оцінюєте те, що сталося між Москвою та Мінськом? Які уроки бачите для України?
- Україна пройшла через аналогічну неприємну конфлікту ситуацію роком раніше. Фактично, досвід України спонукав ЄС, об’єднану Європу, реагувати на аналогічні питання шляхом вироблення нової енергетичної стратегії.
Як відомо, ЄС зараз активно працює над новою стратегією, це є результат того протистояння, яке було рік тому між Україною та РФ. Майже рівно через рік це протистояння знову повторилося, тільки учасником його була Білорусь.
Все це свідчить про те, що об’єднана Європа і кожна країна повинні працювати над зменшенням своєї односторонньої залежності в сенсі поставок енергоносіїв від одного джерела.
Тобто, по-перше, треба урізноманітнити поставки енергоносіїв. І друге, треба ухвалювати однакові правила для всіх: що для Росії, що для України, що для Німеччини.
- На чиєму боці була Україна під час цього конфлікту? Чи Ви вважаєте, що Україна все ж таки мала нейтралітет?
- Окремі заяви деяких членів уряду лунали, вони лунали не зовсім, на мою думку, тактовно щодо Білорусі.
Вони, врешті, як було з’ясовано, були позбавлені будь-якого сенсу, оскільки Україна не мала додаткових можливостей для того, щоб замінити шляхи поставок нафти з Росії до об’єднаної Європи. Тому що той самий нафтопровід, який йшов у Білорусь, він продовжував свій шлях територією України, це одна труба.
У даному разі наші симпатії мають бути на боці єдиних правил, єдиних стандартів, які визначені Європейською енергетичною хартією. Україна, до речі, є стороною цієї хартії. Якби всі країни діяли, згідно з положеннями цієї хартії, то не було б таких критичних ситуацій.
- Яка доля нафтогону «Одеса-Броди»? Роками тривають переговори. Чи могли б Ви коротко відповісти на запитання, коли нафтопроводом «Одеса-Броди» потече каспійська нафта? Чи настане цей день?
- Це може статися у 2008-2009 роках. Тут мова йде не про бажання деяких політиків, мова йде про наявність вільних ресурсів нафти. За нашими планами, вони виникнуть у 2008-2009 роках.
- Президент Олександр Лукашенко закликав Україну виступати єдиним фронтом у енергетичних відносинах з Росією. Чи варто очікувати народження такого фронту у лютому, коли має відбутися зустріч президентів України і Білорусі?
- Я б не говорив так однозначно щодо зустрічі двох президентів.
Це Лукашенко оголосив про таку зустріч.
Є пропозиція, вона зараз розглядається. Ще рано говорити про часові рамки цього візиту, оскільки для нас важливо не стільки сама зустріч, для нас важливий результат. Якщо результат буде від зустрічі, очевидно, вона буде працювати.
- А щодо енергетичного фронту, чи енергетичної координації щодо відносин з Росією, чи це можливо?
- Я думаю, що в такого роду війні будь-хто програє, тому не варто говорити військовою термінологією. Мова йде про співробітництво і спільний інтерес. Чи є він в України та Білорусі? Так, він є. Чи є можливості для поєднання цих інтересів? Так, вони є. Як в України, так і в Білорусі.
- Тепер про Ваш візит до Чехії. Відомий євроскептик, президент Чехії Вацлав Клаус щойно заявив, що вступ Чехії та Словаччини до ЄС не приніс суттєвої користі цим країнам. Як Ви сприйняли ці слова? Чи Ви будете з’ясовувати, що означає такий висновок?
- Звичайно, для мене перебування тут у Празі буде слушною нагодою, щоб з’ясувати, що вкладалося в це поняття.
З тієї інформації, що є в моєму розпорядженні, переважно виграють громадяни і бізнес нових країн членів ЄС. Що стосується Чеської республіки, може, тут якийсь унікальний випадок, я це спробую з’ясувати.
- У Чехії працюють тисячі українських заробітчан, переважно нелегально, тобто без соціальних гарантій. Що робить українська влада, щоб захистити їхні інтереси?
- Я б не перебільшував, говорячи про переважно нелегальний статус. Тому що, за нашими даними, більше половини українських мігрантів легалізовані.
Значна частина, звичайно, працюють у нелегальному статусі, це буде однією з тем моїх переговорів з міністром закордонних справ. Також я буду порушувати це питання в розмові з прем’єром Тополанеком і лідерами обох палат парламенту Чеської Республіки.
- Конкретніше, що саме Україна пропонує на цих переговорах?
- По-перше, наше посольство запропонувало провести конференцію за участю урядовців двох країн, яка буде присвячена саме питанням українських мігрантів у Чеській Республіці, як легальних, так і нелегальних.
Звичайно, ми зацікавлені, щоб опрацювати нову угоду щодо соціального захисту українських робочих мігрантів. Саме це і є суттю нашої пропозиції.
- Українська громада в Чехії також не може жити без своєї культури. Які перспективи відкриття Культурного центру України в Празі?
- Ми плануємо продовжувати виконання державної програми співробітництва і зв’язків із закордонним українством, яка ухвалена до 2010 року.
Попри те, що нам обрізали фінансування на 2007 рік, ми будемо співпрацювати з Міністерством культури, Міністерством освіти, іншими міністерствами, продовжувати роботи з надання допомоги закордонному українству. У тому числі і у Чеській Республіці.
Президент ухвалив програму створення культурно-інформаційних центрів. З минулого року ми почали реалізацію цієї програми, вже в трьох країнах засновані ці центри, в 4 країнах плануємо в цьому році. Багато в чому це буде залежати і від фінансування, і від активності посольства.
- Українські дипломати обіцяли, що в 2006 році у Празі відкриють пам’ятник Тарасові Шевченку. Цього пам’ятника досі так громада і не побачила. Чи Вам відомо, які плани щодо цього?
- Я думаю, цю справу я з’ясую разом з послом, на якій стадії вона є. У той же час хочу сказати, що передбачається відкриття пам’ятної дошки відомій українській поетесі та політичному діячу Олені Телізі у Подєбрадах. Так що будемо ці питання з’ясовувати.
- Чехія традиційно наголошує, що активно сприяє і буде сприяти євроатлантичній інтеграції України. А в Україні тим часом рішенням ЦВК назріває референдум щодо НАТО, можливо, ще до реальних переговорів про вступ. Які наслідки може мати таке голосування для євроатлантичної інтеграції України?
- Дійсно, 2005 року ми з міністром закордонних справ Свободою підписали основні напрями співробітництва в європейській і євроатлантичній інтеграції. Сьогодні маємо підписати черговий документ з міністром закордонних справ, який розвиває і конкретизує нашу співпрацю в європейському напрямі.
Щодо референдуму, то я особисто не бачу ніякого сенсу в його проведенні зараз, оскільки суспільство, за соціологічними опитуваннями, не готове до референдуму. Якщо вже його проводити, то не раніше 2008-2009 року.
У будь-якому разі Президент, наскільки я знаю, має намір передати питання щодо конституційності до КСУ.
- Чи достатньо робить український уряд, щоб інформувати українське суспільства про НАТО? Прем’єр Янукович, коли був у Вашингтоні у грудні, то обіцяв, що докладе до цього чималих зусиль. Що насправді відбувається, на Вашу думку?
- Так, дійсно було обіцяно активізувати та залучити весь уряд до цієї роботи. Наведу дві цифри. На 2006 рік у бюджеті було закладено 5,2 мільйона гривень, на 2007 рік - 5 мільйонів, тобто менше. Це про декларації і дії.
Державна програма інформування населення, як була затверджена в 2004 році і до 2007 року, вона має виконуватися. У цьому відношенні лише в минулому році МЗС дуже багато зробило для реалізації цієї програми.
Будемо сподіватися, що за деклараціями будуть конкретні дії всього уряду.
- Україна не може бути осторонь світових подій, зокрема, подій в Іраку. Як Ви оцінюєте нову стратегію Білого дому в Іраку і плани збільшити американський контингент до 20 тисяч осіб?
- Якщо це призведе до більшої стабільності, до підтримання миру в Іраку, то це можна вітати.
- Сьогодні в Іраку стратили ще двох соратників Саддама Хусейна. Ваша реакція?
- Така ж сама, як і на страту Саддама Хусейна. Україна як член Ради Європи зобов’язалася і ухвалила на законодавчому рівні рішення про відмову від смертної кари як методу покарання. Звичайно, ми сподіваємося, що й інші країни світу будуть дотримуватися таких принципів.
У той же час, якщо рішення було згідно з іракською Конституцією та іракськими законами, тут мало що можна додати.
- Після повернення з Чехії, чи Ви будете знову прориватися на засідання Кабміну?
- Я є членом уряду і як член уряду зобов’язаний брати участь у засіданнях.
- Чи Ви будете брати з собою судових виконавців? Президент Ющенко пообіцяв допомогти при потребі...
- Я знаю, в мене є свої методи того, як добиватися виконання Конституції і закону.
- А що це за методи? Може, Ви почали займатися спортом? Боксом?
- Побачимо.