Марія Щур Прага, 10 січня 2007 (Radiosvoboda.ua) – Єврокомісія сьогодні оприлюднила нову енергетичну стратегію, яка, зокрема, пропонує скоротити залежність країн ЄС від поставок нафти й газу з інших країн – насамперед, з Росії. Однак експерти вказують на те, що насправді країни Євросоюзу, особливо великі, більше схильні вирішувати свої проблеми з Росією самотужки, ніж разом. Про те, які тенденції панують всередині Європейського Союзу на тлі зростаючої енергетичної енергетичної могутності Росії, в інтерв’ю радіо Свобода розповів аналітик спеціалізованого енергетичного видання Федеріко Бордонаро.
Ф.Б.: Панівна думка в Європі полягає у тому, що потрібна спільна енергетична політика, щоб не дозволити Росії стравлювати між собою європейські країни, щоб створити внутрішню боротьбу за російські енергоносії на європейському ринку. З іншого боку, дехто вважає, що потрібно лібералізувати енергетичні ринки європейських країн, щоб позбавитися від деяких застарілих правил, які стримують розвиток».
Р.С.: Наскільки реально створення спільного європейського енергетичного ринку?
Ф.Б.: Гадаю, що Європа навряд чи матиме спільну, єдину енергетичну політику та енергетичний ринок. Тому міг прогноз, що кожна європейська країна намагатиметься виторгувати якісь спеціальні умови з Росією самостійно. Цим уже займаються Німеччина та Італія.
Р.С.: Чому деякі європейські країни обирають шлях індивідуальних переговорів?
Ф.Б.: Частина Європи, особливо Німеччина та Італія стають дедалі більш залежними від російських енергоносіїв, особливо від газу. Тому, на мою думку, буде дуже важко збудувати якусь спільну стратегію для всіх європейських країн. З іншого боку, є такі держави, як Франція. Вона є менш залежна від російських енергоносіїв, але вона має і менше зацікавлення у створенні спільної європейської політики у галузі енергетики. Країни, які, на мою думку, найбільш зацікавлені у протистоянні Росії, - це Британія та, можливо, Польща.
Р.С.: Яким чином на вашу думку, зростаючі ціни на енергоносії будуть впливати на спроби європейських країн досягнути енергетичної безпеки?
Ф.Б.: Великі держави будуть змушені створювати альтернативні стратегії. Наприклад, йдеться про біоенергетику. Ще за фінського керування у Євросоюзі більше уваги та інвестицій було спрямовано у біоенергетичні проекти. Також ідеться про так зване «чисте вугілля». Це – технологія, яка спирається на традиційне вугілля, але є більш екологічно прийнятною. Крім того, на підйомі ядерна енергетика.
Р.С.: Наскільки реально створення спільного європейського енергетичного ринку?
Ф.Б.: Гадаю, що Європа навряд чи матиме спільну, єдину енергетичну політику та енергетичний ринок. Тому міг прогноз, що кожна європейська країна намагатиметься виторгувати якісь спеціальні умови з Росією самостійно. Цим уже займаються Німеччина та Італія.
Р.С.: Чому деякі європейські країни обирають шлях індивідуальних переговорів?
Ф.Б.: Частина Європи, особливо Німеччина та Італія стають дедалі більш залежними від російських енергоносіїв, особливо від газу. Тому, на мою думку, буде дуже важко збудувати якусь спільну стратегію для всіх європейських країн. З іншого боку, є такі держави, як Франція. Вона є менш залежна від російських енергоносіїв, але вона має і менше зацікавлення у створенні спільної європейської політики у галузі енергетики. Країни, які, на мою думку, найбільш зацікавлені у протистоянні Росії, - це Британія та, можливо, Польща.
Р.С.: Яким чином на вашу думку, зростаючі ціни на енергоносії будуть впливати на спроби європейських країн досягнути енергетичної безпеки?
Ф.Б.: Великі держави будуть змушені створювати альтернативні стратегії. Наприклад, йдеться про біоенергетику. Ще за фінського керування у Євросоюзі більше уваги та інвестицій було спрямовано у біоенергетичні проекти. Також ідеться про так зване «чисте вугілля». Це – технологія, яка спирається на традиційне вугілля, але є більш екологічно прийнятною. Крім того, на підйомі ядерна енергетика.