Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на ваш комп''ютер для подальшого прослуховування слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження, відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.
Гості Свободи: експерти з енергетичних питань Михайло Гончар та Володимир Омельченко.
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Кирило Булкін: Початок року 2007-го, як і початок попереднього року, позначився кризою в енергетичних стосунках Росії з її сусідами.
Тільки якщо минулого року в епіцентрі конфлікту була Україна, то цього разу всі погляди зверненs в бік Білорусі.
Країна, яка завжди вважалася сателітом Росії і яка, власне, складає з Росією союзне утворення, тепер веде з нею енергетичну війну.
Розпочалося все з того, що Москва встановила вивізне мито на нафту розміром 180 доларів за тонну. Мінськ відповів митом у 45 доларів за транспортування російської нафти.
Сьогодні розпочалися переговори між сторонами, хоча й значно пізніше за часом, ніж очікували.
Моє перше запитання до експертів. Що можуть принести ці переговори? Михайло Гончар: Навряд чи ці переговори принесуть якийсь блискавичний успіх, тому що конфлікт стрімко розвивався, перебуває в стадії ескалації.
У цьому контексті для обох сторін зараз важливо зберегти політичне обличчя перед своїм народом. Цей контекст накладає відбиток на внутрішньополітичні події в Росії наступного року.
Я думаю, що прорахунок російської сторони був у тому, що вона не очікувала подібної реакції з боку Білорусі.
Я думаю, що в означеному контексті просто можливі варіанти якогось свого проміжного рішення, технологічного рішення, коли сторони фіксують статус-кво, який був перед введенням митних ставок відповідних з обох сторін, і беруть якийсь певний тайм-аут для того, щоб знайти взаємоприйнятне рішення.
І інший, так би мовити, прорахунок російської сторони — це знову ж таки неочікувано різка реакція з боку ЄС. Це зайвий раз стимулюватиме російську сторону бути більш поступливою, хоча вона на це не розраховувала.
Але разом з тим, той факт, що сьогодні переговори почалися пізніше, говорить про те, що дійсно в російської сторони не було відпрацьовано відповідної позиції, себто для них ця ситуація була відмінною від розрахункової, скажімо так.
Володимир Омельченко: Мені здається, що питання достатньо складне. Чому? Бо “Дружба” має велике значення для країн Європи, тому що по ньому йде нафта для Словаччини, Чехії, Угорщини, а також Німеччини. Десь близько 2 мільйонів барелей на добу. І ці країни вже не отримують нафту. А це понад 10% нафти, яку споживає ЄС. Безумовно, що ЄС не зможе просто так залишитися стороннім споглядачем.
Мені здається, що ці всі величезні заходи, які були Росією проведені в 2006 році, саме по проведенню саміту в Санкт-Петербурзі, де Росія доводила, що Росія – це країна передбачувана, що вона може забезпечити енергетичну безпеку, тобто такий непрорахований захід практично зруйнував усі ці зусилля.
- Ви погоджуєтеся з тим, що Росія не очікувала жорсткої реакції ЄС?
Володимир Омельченко: Мені здається, що тут просто радники президента Росії, його аналітична команда, мабуть, не спрогнозували всі ці наслідки, не спрогнозували тверду позицію пана Лукашенка.
- Яким чином на Україні може позначитися цей конфлікт?
Володимир Омельченко: Те, що ця нитка нафтогону “Дружба”, яка йде через Білорусь, південна її частина спрямована через територію України. Якщо не домовляться Росія з Білоруссю, то в першу чергу постраждають два нафтопереробні заводи: “Галичина” і “Прикарпаття” в західній Україні. Україна не доотримає нафту, а це негативно відобразиться на ринку нафтопродуктів.
Також треба сказати, що введення цього мита вивізного з боку як Білорусі, так і РФ може негативно відобразитися на ринку нафтопродуктів України теж. Чому? Бо раніше теж дуже великий обсяг нафтопродуктів Україна закуповувала в Білорусі. Але вона закуповувала ці нафтопродукти без того вивізного мита, якого раніше не було.
Михайло Гончар: Два заводи в Дрогобичі та Надвірному, власне, тримають невеликий сегмент ринку нафтопродуктів, тому катастрофічних наслідків не буде.
Але, безперечно, це негативно для цих двох підприємств нафтопереробки позначиться поза всяким сумнівом. Плюс, звичайно, транзитні постачання через південну “Дружбу” до Словаччини, Угорщини, Чеської Республіки.
У даному контексті така ситуація зайвий раз наголошує на необхідності сформувати стратегічний нафтовий резерв в Україні.
Чому наші європейські партнери в Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині зараз відносно спокійні? Тому, що в них є, відповідно до критеріїв Енергетичного агентства і директив ЄС, в кого більше, в кого менше, але десь близько 90-денний запас нафти. Себто ситуація стане критичною для тієї ж Словаччини, в якої 72-денний запас нафти, десь там за пару місяців.
Поза всяким сумнівом Україна цього не має. Тому те, що є в резервуарних парках цих двох заводів, — це, власне кажучи, і складе їхній резерв.
Я не знаю, який у них поточний, оперативний резерв, але це, як правило, 2 тижні. Навряд чи більше. Поза всяким сумнівом, що це актуалізує тематику створення стратегічних нафтових резервів не в тому вигляді, як про це говорять в Мінпаливенерго, а в тому вигляді, як це має відповідати критеріям Міжнародного енергетичного агентства.
- Свій погляд на це Радіо Свобода висловив екс-прем’єр Юрій Єхануров. Пропоную послухати, а потім висловити власну думку.
Юрій Єхануров: Нафтопроводи, які працюють на українські НПЗ, це стосується лише по західній Україні. Наші основні інтереси це не зачіпає. Я думаю, що вони зараз будуть домовлятися.
Але головне питання в іншому: програли газ, половину газотранспортної системи будуть віддавати. А нафта... Це вже, знаєте так, потім щось крикнути.
- Які висновки можна зробити для України?
Михайло Гончар: Зараз якраз є слушна нагода перейти до аверсного використання нафтопроводу “Одеса-Броди”. Це забезпечить постачання нафти і на два українські нафтопереробні заводи, і це дозволить з боку України зменшити ризики перебоїв нафтопостачання для Словаччини, Чехії, Угорщини. Тим більше, що реверс у цих умовах не може працювати.
Володимир Омельченко: По “Одеса-Броди” багато підводних каменів. Я так не сказав би різко і категорично. Але я вважаю, що для України основний урок – це стрімке просування в єдиний енергетичний безпековий простір Європи. Оце основне завдання!
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)
Кирило Булкін: Початок року 2007-го, як і початок попереднього року, позначився кризою в енергетичних стосунках Росії з її сусідами.
Країна, яка завжди вважалася сателітом Росії і яка, власне, складає з Росією союзне утворення, тепер веде з нею енергетичну війну.
Розпочалося все з того, що Москва встановила вивізне мито на нафту розміром 180 доларів за тонну. Мінськ відповів митом у 45 доларів за транспортування російської нафти.
Сьогодні розпочалися переговори між сторонами, хоча й значно пізніше за часом, ніж очікували.
Моє перше запитання до експертів. Що можуть принести ці переговори? Михайло Гончар: Навряд чи ці переговори принесуть якийсь блискавичний успіх, тому що конфлікт стрімко розвивався, перебуває в стадії ескалації.
У цьому контексті для обох сторін зараз важливо зберегти політичне обличчя перед своїм народом. Цей контекст накладає відбиток на внутрішньополітичні події в Росії наступного року.
Я думаю, що прорахунок російської сторони був у тому, що вона не очікувала подібної реакції з боку Білорусі.
Я думаю, що в означеному контексті просто можливі варіанти якогось свого проміжного рішення, технологічного рішення, коли сторони фіксують статус-кво, який був перед введенням митних ставок відповідних з обох сторін, і беруть якийсь певний тайм-аут для того, щоб знайти взаємоприйнятне рішення.
І інший, так би мовити, прорахунок російської сторони — це знову ж таки неочікувано різка реакція з боку ЄС. Це зайвий раз стимулюватиме російську сторону бути більш поступливою, хоча вона на це не розраховувала.
Але разом з тим, той факт, що сьогодні переговори почалися пізніше, говорить про те, що дійсно в російської сторони не було відпрацьовано відповідної позиції, себто для них ця ситуація була відмінною від розрахункової, скажімо так.
Володимир Омельченко: Мені здається, що питання достатньо складне. Чому? Бо “Дружба” має велике значення для країн Європи, тому що по ньому йде нафта для Словаччини, Чехії, Угорщини, а також Німеччини. Десь близько 2 мільйонів барелей на добу. І ці країни вже не отримують нафту. А це понад 10% нафти, яку споживає ЄС. Безумовно, що ЄС не зможе просто так залишитися стороннім споглядачем.
Мені здається, що ці всі величезні заходи, які були Росією проведені в 2006 році, саме по проведенню саміту в Санкт-Петербурзі, де Росія доводила, що Росія – це країна передбачувана, що вона може забезпечити енергетичну безпеку, тобто такий непрорахований захід практично зруйнував усі ці зусилля.
- Ви погоджуєтеся з тим, що Росія не очікувала жорсткої реакції ЄС?
Володимир Омельченко: Мені здається, що тут просто радники президента Росії, його аналітична команда, мабуть, не спрогнозували всі ці наслідки, не спрогнозували тверду позицію пана Лукашенка.
- Яким чином на Україні може позначитися цей конфлікт?
Володимир Омельченко: Те, що ця нитка нафтогону “Дружба”, яка йде через Білорусь, південна її частина спрямована через територію України. Якщо не домовляться Росія з Білоруссю, то в першу чергу постраждають два нафтопереробні заводи: “Галичина” і “Прикарпаття” в західній Україні. Україна не доотримає нафту, а це негативно відобразиться на ринку нафтопродуктів.
Також треба сказати, що введення цього мита вивізного з боку як Білорусі, так і РФ може негативно відобразитися на ринку нафтопродуктів України теж. Чому? Бо раніше теж дуже великий обсяг нафтопродуктів Україна закуповувала в Білорусі. Але вона закуповувала ці нафтопродукти без того вивізного мита, якого раніше не було.
Михайло Гончар: Два заводи в Дрогобичі та Надвірному, власне, тримають невеликий сегмент ринку нафтопродуктів, тому катастрофічних наслідків не буде.
Але, безперечно, це негативно для цих двох підприємств нафтопереробки позначиться поза всяким сумнівом. Плюс, звичайно, транзитні постачання через південну “Дружбу” до Словаччини, Угорщини, Чеської Республіки.
У даному контексті така ситуація зайвий раз наголошує на необхідності сформувати стратегічний нафтовий резерв в Україні.
Чому наші європейські партнери в Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині зараз відносно спокійні? Тому, що в них є, відповідно до критеріїв Енергетичного агентства і директив ЄС, в кого більше, в кого менше, але десь близько 90-денний запас нафти. Себто ситуація стане критичною для тієї ж Словаччини, в якої 72-денний запас нафти, десь там за пару місяців.
Поза всяким сумнівом Україна цього не має. Тому те, що є в резервуарних парках цих двох заводів, — це, власне кажучи, і складе їхній резерв.
Я не знаю, який у них поточний, оперативний резерв, але це, як правило, 2 тижні. Навряд чи більше. Поза всяким сумнівом, що це актуалізує тематику створення стратегічних нафтових резервів не в тому вигляді, як про це говорять в Мінпаливенерго, а в тому вигляді, як це має відповідати критеріям Міжнародного енергетичного агентства.
- Свій погляд на це Радіо Свобода висловив екс-прем’єр Юрій Єхануров. Пропоную послухати, а потім висловити власну думку.
Юрій Єхануров: Нафтопроводи, які працюють на українські НПЗ, це стосується лише по західній Україні. Наші основні інтереси це не зачіпає. Я думаю, що вони зараз будуть домовлятися.
Але головне питання в іншому: програли газ, половину газотранспортної системи будуть віддавати. А нафта... Це вже, знаєте так, потім щось крикнути.
- Які висновки можна зробити для України?
Михайло Гончар: Зараз якраз є слушна нагода перейти до аверсного використання нафтопроводу “Одеса-Броди”. Це забезпечить постачання нафти і на два українські нафтопереробні заводи, і це дозволить з боку України зменшити ризики перебоїв нафтопостачання для Словаччини, Чехії, Угорщини. Тим більше, що реверс у цих умовах не може працювати.
Володимир Омельченко: По “Одеса-Броди” багато підводних каменів. Я так не сказав би різко і категорично. Але я вважаю, що для України основний урок – це стрімке просування в єдиний енергетичний безпековий простір Європи. Оце основне завдання!
(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)