Тарас Марусик Київ, 4 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — 2006 рік у мовній сфері був, мабуть, наповненішим за попередній. Одразу після новорічно-різдвяних свят Кабінет міністрів ухвалив постанову про поступове введення державної мови на широкий екран. А з огляду на парламентські вибори звичного мовного коника осідлали різні політичні сили. І напередодні нового, 2007 року, мовна тема не затихає.
Незважаючи на таку м’якість, постанова була оскаржена, і друга судова інстанція стала фактично на бік прихильників лише російськомовних копій. А касаційну скаргу новий уряд Януковича в особі Міністерства юстиції відкликав.
І все ж, як не дивно, українськомовні копії вийшли на широкий екран і за доходом переважили російськомовні копії. Особливо успішним був прокат мультфільму «Тачки» в чудовому українському перекладі.
Рік для мови був суперечливий…
Перекладач цього мультфільму й інших стрічок Олекса Негребецький вважає цей рік суперечливим у мовному плані – були і позитивні, і негативні моменти:
«Принаймні, якось це болото скаламутилося — все-таки небувале в історії України явище, коли масово почалося дублювання фільмів для кінотеатрів. Друге: те, що ті сепаратисти порушували питання про регіональні мови, певним чином збурило настрої в суспільстві, загострило увагу до мовного питання, наклалося на загальне відчуття розчарування.
А загалом картина у мовному сенсі, мені здається, не гірша, ніж була в Україні впродовж багатьох років. Я недавно дивився кінохроніку, і в 1947 році, судячи з тих кадрів, у Києві взагалі не було жодної вивіски українською мовою. Я послухав дикторів від 30-х до 80-х років, які буквально всі робили страшні помилки. Так що зараз — ще ого-го! — дуже навіть непогано порівняно з тим часом».
…Або й просто невтішний
Завідувач кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук Лариса Масенко вважає 2006 рік для утвердження української мови у своїй державі невтішним:
«Разом із поразкою помаранчевої команди ми втратили надії і на появу нарешті державної мовної політики в нашій країні для утвердження української мови як державної. В результаті ми бачимо, що у сформованій Верховній Раді переважають, фактично, люди, дуже далекі від національних інтересів, і саме вони сформували відповідний уряд.
Все ж таки у нас починається виразно формування громадянського суспільства, відбувається самоорганізація, в тім числі і в питанні захисту української мови. Ось я нещодавно була на дуже цікавій акції, яку проводив рух „Не будь байдужим!“. Вони випустили таку книжку: „Зроби подарунок Україні до Нового року! З 2007 переходь на українську!“
Ще одна подія, яка дає надію, – це те, що вже нарешті сформульована концепція державної мовної політики, і вона подана зараз Президентові України на затвердження. У цій ситуації лише Президент залишається гарантом Конституції».
А тим часом у кінці року суди в Луганську і Києві розглядали позови громадян України, чиї права на вільне користування державною мовою не були забезпечені.