На Захід у пошуках фортуни.

І чим же вони такі особливі, ці жінки зі Східної Європи, що їм вдається так швидко і вправно закрутити голову італійському чоловікові? Це риторичне запитання часто можна почути з вуст італійців. Багато з них переконані, що дівчата зі слов’янських країн — це передусім або путани, або симпатичні аферистки, котрі розбивають сім’ї і забирають собі чоловіка з товстим гаманцем.

Зламати стереотипи

Аспірантка Веронського університету Марина Соріна, покладаючись на 12-літній досвід життя в Італії, подає у своїй книжці зовсім інший образ молодої імігрантки з України, яких насправді більшість за кордоном. Просто телевізійна камера таких не бачить, а італійська преса про таких не розповідає.

Стосовно стереотипів, які панують в італійському суспільстві, авторка в інтерв’ю Радіо Свобода сказала: «Те, що людина може захотіти втекти або просто виїхати, бо їй хочеться змінити країну, і за цим не стоїть якийсь брутальний розрахунок — цього вони (італійці) просто не розуміють! Моє завдання — щоб вони самі себе запитали: чому власне ці жінки виїхали? Чи можливо, щоб усім їм потрібно було тільки „те саме“? А може, це ми , італійці, провокуємо їх на таку поведінку в деяких випадках? Можливо, це ми дивимося на жінок зі Сходу затьмареними очима?»

Життя іммігрантки як енциклопедія двох світів

В основі роману — реальна історія 20-літньої українки, яка змалку мріяла потрапити до Італії і на початку 1990-х років, утікаючи від пострадянських реалій, випадково таки дістається берегів омріяної країни. Героїня переживає різні труднощі, часом небезпечні , але з гідністю тримається в чужій країні, намагаючись влаштувати особисте життя.

Роман «Хочу заміж за італійця», написаний італійською мовою, — як енциклопедія двох світів, двох способів життя: українського та італійського. Саме тому, на думку письменниці, книжка цікава і пізнавальна не тільки для українок, котрі вільно читають італійською: «Половина книжки розповідає про життя в Україні, тому вона розрахована і для тих італійців, переважно чоловіків, які мріють про дружину-українку. Читаючи мій роман, вони зможуть підготуватися до того, що на них чекає. Для італійців також важливі маленькі культурні побутові відмінності між двома країнами. Якщо вони заздалегідь про них знатимуть, їм буде простіше зрозуміти своїх дружин і налагодити з ними здорові відверті взаємини».

Формула успіху — не в міні-спідниці

Цікаво, скільки ж таких італійців прочитає книжку, а не просто візьме її до рук через привабливу обкладинку, яка не зовсім правдиво передає зміст роману. Бо попри реальний сюжет італійські видавці таки відстояли свій стереотип: на тлі московської Червоної площі зображені жіночі ноги, ледь прикриті міні-спідницею.

Описавши особливості закордонного життя українок, авторка Марина Соріна вивела власну формулу успіху іммігрантки в Італії: «Перш за все, досконало оволодіти мовою. По-друге, не судити італійців, не порівнювати їхній стиль життя зі своїм, не вважати себе ні кращою, ні гіршою від них, а варто вивчати їхню сучасну культуру і традиції. Дуже важливо не боятися шукати своє нове місце тут. Якщо, окрім сімейних планів, були і мрії про роботу, їх можна реалізувати і тут також. Але при цьому не треба боятися почати все спочатку».