Олекса Семенченко Лондон, 30 листопада 2006 (RadioSvoboda.Ua) – У Великій Британії вже багато десятиріч вшановують жертв Голодомору в Україні. Ще у 1970-их роках минулого сторіччя у Великій Британії з''явився пам''ятник жертвам цієї трагедії. А цього року була відкрита меморіальна дошка Ґарету Джонсу – валлійському журналістові, який один із перших сповістив світові про трагедію українського народу.
“Тут, у Великій Британії, де я народився і виріс, з юнацького віку пам''ятаю, що кожного року ми ходили до церкви й мали панахиду по жертвах Голодомору. В 1970-их роках у Великій Британії ми поставили великий пам’ятник-хрест жертвам. Від часу, коли колишній президент Леонід Кучма визначив цю дату вшанування жертв у листопаді, ми спільно, всі українці, відзначаємо цей день по всьому світі”.
Ґарет Джонс видав прес-реліз про вбивчий голод.
А цього року відбулася ще одна визначна подія для вшанування жертв Голодомору в Україні. Це було зроблено опосередковано. Річ у тім, що нарешті була віддана данина пам''яті людині, яка однією з перших широко сповістила світові про трагічні події в Україні. У березні 1933 року британський журналіст Ґарет Джонс повернувся з України і видав прес-реліз про вбивчий голод, який надрукували багато провідних видань світу, включно з New York Evening Post та Manchester Guardian. Відтак симпатики Кремля на Заході затаврували його як брехуна, а 1935 року Ґарета Джонса було вбито в Китаї, як підозрюють, за вказівкою НКВД.
І ось понад 70 років по тому з ініціативи Союзу українців Великої Британії та Українсько-канадської асоціації громадянських свобод у валлійському університеті міста Абариствит, де вчився Джонс, урочисто відкрили меморіальну дошку.
Неоспіваний герой України, який поплатився своїм життям
Як розповів Володимир Музичка, який був співорганізатором цього заходу, ідея вшанувати Джонса – неоспіваного героя України – з''явилася кілька років тому як продовження попереднього досвіду вшанування жертв Голодомору:
“Це дуже історична річ, тому що, я думаю, вперше в історії усіх наших народів з''явилася така промовиста дошка, що має напис рідною Ґаретові Джонсу валлійською мовою, англійською мовою, а також українською мовою. В урочистий день, коли ми освячували цю меморіальну дошку, був присутній посол України Харченко, представники валлійського уряду, а також було кілька представників Палати лордів британського парламенту. Це фактично зв''язало наші три народи, і ми могли разом вшанувати пам''ять Джонса. Але таким чином ми також могли вшанувати й пам''ять усіх тих, що були закатовані сталінським режимом”.
Пан Музичка вважає, що в рік трагедії українського народу мало хто на Заході намагався зробити для нього стільки, скільки зробив Ґарет Джонс, який і поплатився за це своїм життям у тридцятирічному віці. Тож він заслуговує на вшанування також і в самій Україні, де про нього мали б більше писати як історики, так і журналісти.
Про життя і смерть Ґарета Джонса в самій Україні майже не знають.
Це й не дивно, адже сам факт Голодомору в Радянському Союзі заперечувався. Та навіть у Великій Британії, де у валлійському містечку Баррі 1905 року народився майбутній журналіст, про нього знову згадали лише недавно.
Народжений у Великій Британії Володимир Музичка, один з ініціаторів відкриття цього року меморіальної дошки Джонсу у валлійському університеті міста Абариствита, де навчався Джонс, розповів:
“Про Ґарета Джонса наші батьки ще чули і знали, але із часом це загубилося для молоді. Тож для молоді у Великій Британії стало новиною, що такий чоловік існував і був одним з найперших західних журналістів, який відкрив цю катастрофу, а також, що є підозра щодо його вбивства через це НКВД”.
Після навчання у Абариствитському та Кембридзькому університетах Ґарет Джонс 1930 року став радником з міжнародних проблем тодішнього британського прем''єр-міністра Дейвіда Ллойда-Джорджа. Це призвело до стрімкої журналістської кар''єри. Він працював на численні впливові видання того часу, як от лондонська Times або Manchester Guardian.
Його найбільшим досягненням як журналіста було викриття Голодомору в Україні
Повернувшись 1933 року з пішої подорожі Україною, він повідомив про трагічну долю українських селян у багатьох часописах світу. Після цього лауреат престижної американської Пуліцерівської премії за досягнення в ділянці журналістики Волтер Дюранті на шпальтах New York Times, а також інші промосковські західні репортери звинуватив його у брехні.
У 1935 року його за підозрілих обставин викрали і вбили бандити в Китаї. Разом з ним узяли в заручники, а потім відпустили неушкодженим німецького журналіста Герберта Мюллера, який і запросив Джонса відвідати небезпечну Внутрішню Монголію. Згідно з матеріалами британської розвідки, Мюллер довгі роки був представником комуністичного Третього інтернаціоналу в Китаї. Небога Джонса Марґарет Коллей, що написала про його загибель книжку Gareth Jones – A Manchukuo Incident, недавно сказала:
“Ця книжка є кульмінацією того, що ми намагалися зробити для Ґарета. Ми відчували, що його “вичистили” з історії. Про нього абсолютно забули. Виглядає, що дуже мало людей знають, хто такий Ґарет. А це ж іще і дуже захоплива історія!”
Ґарет Джонс першим вжив термін “штучний голод” до Голодомору 1932-33 років
Він вже тоді стверджував, що радянські власті ретельно його організували. Вже тому для всіх українців він мусить бути героєм, вважає представник Українсько-канадійської асоціації громадянських свобод Любомир Луцюк:
“Для українців усього світу Ґарет Джоунс є символом людини, що завжди пам''ятала своє коріння. Він був валлійцем і пишався цим. Тож він заступився за інший пригноблений народ. Він повстав за правду і сповістив її світові, що мало для нього трагічні наслідки”.
Таким символом він, безперечно, стане й для українців в Україні.
Сайти по темі: http://www.garethjones.org/
Все про Голодомор на сайті Радіо Свобода: