Наталка Кудрик Рим, 27 листопада 2006 (RadioSvoboda.Ua) – Українські заробітчани у Римі мають гарну традицію – після трудових буднів збираються щонеділі разом біля греко-католицького храму Святої Софії. Це також місце зустрічі і для об''єднання «Родинна світлиця», яке згуртовує сім''ї українців-заробітчан разом із їхніми дітьми, які приїхали з України або народилися вже в Італії. Минулої неділі об’єднання відзначило 3 роки свого існування. Радіо Свобода поспілкувалося із активісткою «Родинної світлиці» Мирославою Горбенко.
Три роки тому, як відкрилася при церкві українська недільна школа, Мирослава почала працювати там учителькою музики. Потім за кілька місяців батьки учнів вирішили об’єднатися разом, щоб створити для дітей кращі умови вивчення української культури в Італії. Членів «Родинної світлиці» тоді було небагато, пригадує пані Горбенко:
«Спочатку у нас було 5 сімей, зараз –16. Такі, що вважаються постійними членами – це 10 родин, а 6 – тимчасові, бо народилася дитина...ми підключаємо, звичайно і їх, запрошуємо на свята, вони приходять».
«Родинна світлиця» проводить також спортивні і розважальні заходи
Окрім недільної школи, родини на власні пожертви організовують спортивні і розважальні заходи, а також подорожі Апеннінським півостровом.
Мирослава Горбенко: «Фактично наші зустрічі щонеділі. Ми маємо розроблений на цілий рік план заходів. Маємо можливість займатися спортом: це волейбол, маємо баскетбольний майданчик. Намагаємося не пропустити жодного свята. Ось наступне свято буде Андріївські вечорниці. Є у нас Андрії, тоді ми й вітаємо іменинників».
Українці гуртуються в Італії попри чималі труднощі
Є серед членів об''єднання і змішані родини: мати – українка, батько – італієць, а діти вже від спільного шлюбу. До речі, італійці, за словами Мирослави, з великим задоволенням приходять до Святої Софії і активно долучають дітей до українського життя у Римі. Але для самих українців не так легко збиратися після робочого тижня.
Хто і залишив «Родинну світлицю» у Римі, то передусім через важливі причини. Наприклад, сім''я повернулася на батьківщину, бо хоче, щоб дитина продовжувала навчання в Україні. Взагалі щодо власного майбутнього, то серед членів об''єднання є різні настрої і плани, зауважує Мирослава Горбенко:
«Кожен вирішує своє: одні бачать життя тут, інші бачать тільки там, в Україні».