Сергій Куделя Вашингтон – Голодомор в Україні став наслідком політики колективізації, але він не був навмисно спланований радянським керівництвом. Про це професор історії Єльського університету Тімоті Снайдер сказав в інтерв’ю Радіо Свобода. На його думку, Сталін скористався голодом в Україні,щоб знищити як заможних українських селян, так і національно свідомих партійних активістів.
– Сталін не планував голодомор. Голодомор став наслідком політики колективізації. Це була жахлива та бездарна політика, яка призвела до смерті мільйонів людей. Але вона не ставила за мету викликати голод. Коли ж ця політика таки призвела до Голодомору, то Сталін, як хитрий політик, використав його для досягнення власних політичних цілей.
– У чому, на Вашу думку, була особливість політики Сталіна щодо України?
– Сталін вважав Україну особливо чутливою частиною Радянського Союзу. Тому коли Голодомор розпочався, він проводив політику, яку виправдовував можливістю зради українцями СРСР. Він вдавався в Україні до таких заходів, які не вживав деінде. Як, наприклад, закриття кордонів, чи заборона селянам переїжджати до міста, партійні чистки, заміна партійного керівництва. Усе це Сталін виправдовував українським національним питанням.
– Чим саме Україна непокоїла Сталіна на початку 30х років?
– Сталін розглядав Україну як політичну загрозу, тому під час Голодомору він проводив політику, яка б призводила до найбільшої кількості смертей. Пшеницю, їжу вивозили з України у час, коли Сталін знав, що там розпочався голод. Він навіть сам використав це слово у 1932 році. І коли Сталіну вдалося провести колективізацію (без внутрішнього спротиву та втручання з боку Заходу), і вже після Голодомору він значно менше страшився України.
– В Україні тривають запеклі політичні дискусії щодо Голодомору. Одні пропонують називати його трагедією, інші хочуть офіційного визнання його як геноциду. Як Ви ставитеся до таких дискусій?
– Люди можуть не погоджуватися. Якщо подивитися на дискусії щодо геноциду вірмен, Голокосту чи навіть Голодомору в Україні, у час коли він відбувався, українці на Заході чи у Польщі не могли домовитися, як його називати. Вони не могли вирішити, вважати себе жертвами чи ні. Це завжди важко. І я не думаю, що зараз надійшов час визначитися щодо термінів. Але, я думаю, використовувати слово «трагедія» проблематично. Це слово характеризує подію як щось жахливе, але воно не ставить питання, хто несе за це відповідальність. Водночас, термін «геноцид» також проблематичний. Як міжнародний правовий термін він означає, що хтось мав намір знищити національну спільноту. Я не думаю, що це мало місце у випадку Голодомору. Я вважаю, що Голодомор використали із жахливими наслідками для українського народу. Але він не розпочався з метою знищити цей народ. Є інші промовисті терміни, як наприклад «політичне звірство» чи «терор».