Тарас Марусик Київ, 8 листопада 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Микола Сядристий, нинішній ранковий гість – людина по-справжньому унікальна. Випускник сільськогосподарського інституту, майстер СРСР з підводного плавання, відомий у світі, як неповторний майстер мікромініатюр, як той, хто свого часу підкував “блоху”. Народний художник України. Один його музей вже понад чверть століття діє на території Києво-Печерської Лаври, інший – у карликовій європейській державі Андоррі. Виставка, яка днями відкрилася в столиці України, в центрі “Дивосвіт”, об’їхала цього року Норвегію, Угорщину, Німеччину, Об’єднані арабські емірати та Ізраїль.
- Пане Сядристий! Буквально днями відкрилася Ваша виставка в одному з районів Києва, на Оболоні. Що за виставка і які твори там виставлені?
- Там я виставив 15 робіт, які створив в останні роки. Передбачалося, що ця виставка буде в США, в Канзас-сіті, принаймні така домовленість була. Але зараз на всіх літаках ввели жорсткі умови, речі не можна брати з собою в салон літака, тому я вирішив нікуди до весни не їхати і не летіти. Цю виставку я підготував на запрошення дирекції комплексу “Дивосвіт”.
Серед виставлених там робіт є дуже тонкі, навіть для мене. Наприклад, золотий комар в натуральну величину. Це копія комара. У нього – святковий вигляд. На носі в нього сидить дівчинка під золотою парасолькою. На ній – барвиста сукня. І вона звідти, з цієї космічної самітності, махає глядачеві рукою. Інша робота: на крупинці цукру – дуже багатий арабський сервіз з підносом, чарками. Вони всі виточені і зовні, і зсередини. Це все глядач бачить наче в натуральну величину, але ці речі настільки малі, що коли їх покласти просто на матерію чи будь-яку тканину, вони просипляться, як через решето, бо це пилюка, але вона має конкретну, точну форму.
- Для того, щоб це побачити і це робити, потрібен спеціальний мікроскоп?
- На виставці люди бачать за допомогою спеціальної оптики. А для того, щоб створювати роботи, то я користуюсь мікроскопом, але він нічого не вирішує. Як не вирішує це інших проблем. Скажімо, я можу попросити в Кличка, з яким я знайомий, його боксерські рукавиці. Але ж я не виграю боїв, та й ніхто не виграє. Або взяти мені в якоїсь видатної балерини пуанти. Однак я не танцюватиму так, як вона. Це все одно, як би Ви дивилися в бінокль на вершину Евересту. Ви можете її бачити, але це не значить, що Ви можете туди піднятись. Тому коли кажуть про мікроскоп, він нічого абсолютно не вирішує.
- Тобто, спритність рук?
- Звичайно.
- До такої надтонкої роботи треба йти, мабуть, ціле життя. Та все ж таки, скільки часу у Вас іде на одну роботу, наприклад, на того самого комара, на носі в якого сидить гарна дівчина?
- При своїх знаннях на роботу я витрачаю десь у середньому місяць. Якщо точніше казати, то якась фатальна цифра 27 днів. Саме в такий термін я вкладаюсь. Звичайно, кораблі – це складніше. На це потрібно десь два місяці. Уявіть собі, на 3,5 міліметрах треба розмістити корабель тієї чи іншої форми з 300 деталями.
- Чи така зайнятість над виготовленням мікромініатюр, які в сотні разів менші, ніж те, що ми можемо побачити неозброєним оком, залишає Вам час на хобі, на якісь захоплення?
- Я взагалі-то максималіст і або займаюся чимось серйозно, або не займаюсь. Але коли займаюсь, то завжди хочу бути першим. Хобі – це несерйозно. Цим я не хочу сказати, щоб над мініатюрами сиджу день і ніч. Просто прийшла якась ідея, я її обдумав і втілив. Ніби зліз на якусь вершину і знову спустився вниз.
У мене багато уподобань. Усе життя я цікавлюся світовою поезією. Але найбільше часу я присвятив вивченню технології захоплення влади і систему обману суспільства в різних ідеологіях: фашизмі, нацизмі, комунізмі. Я маю величезний архівний матеріал. Кількість літератури, я б сказав, можна вимірювати в центнерах, а то й тоннах. Я не читаю вторинних книжок, я читаю лише документи. Дуже цікаво вивчати технологію обману суспільства, як це стається, бо у всі часи людей обдурює агресивна меншість, використовуючи ті ж самі прийоми, які застосовували багато століть тому.
- Там я виставив 15 робіт, які створив в останні роки. Передбачалося, що ця виставка буде в США, в Канзас-сіті, принаймні така домовленість була. Але зараз на всіх літаках ввели жорсткі умови, речі не можна брати з собою в салон літака, тому я вирішив нікуди до весни не їхати і не летіти. Цю виставку я підготував на запрошення дирекції комплексу “Дивосвіт”.
Серед виставлених там робіт є дуже тонкі, навіть для мене. Наприклад, золотий комар в натуральну величину. Це копія комара. У нього – святковий вигляд. На носі в нього сидить дівчинка під золотою парасолькою. На ній – барвиста сукня. І вона звідти, з цієї космічної самітності, махає глядачеві рукою. Інша робота: на крупинці цукру – дуже багатий арабський сервіз з підносом, чарками. Вони всі виточені і зовні, і зсередини. Це все глядач бачить наче в натуральну величину, але ці речі настільки малі, що коли їх покласти просто на матерію чи будь-яку тканину, вони просипляться, як через решето, бо це пилюка, але вона має конкретну, точну форму.
- Для того, щоб це побачити і це робити, потрібен спеціальний мікроскоп?
- На виставці люди бачать за допомогою спеціальної оптики. А для того, щоб створювати роботи, то я користуюсь мікроскопом, але він нічого не вирішує. Як не вирішує це інших проблем. Скажімо, я можу попросити в Кличка, з яким я знайомий, його боксерські рукавиці. Але ж я не виграю боїв, та й ніхто не виграє. Або взяти мені в якоїсь видатної балерини пуанти. Однак я не танцюватиму так, як вона. Це все одно, як би Ви дивилися в бінокль на вершину Евересту. Ви можете її бачити, але це не значить, що Ви можете туди піднятись. Тому коли кажуть про мікроскоп, він нічого абсолютно не вирішує.
- Тобто, спритність рук?
- Звичайно.
- До такої надтонкої роботи треба йти, мабуть, ціле життя. Та все ж таки, скільки часу у Вас іде на одну роботу, наприклад, на того самого комара, на носі в якого сидить гарна дівчина?
- При своїх знаннях на роботу я витрачаю десь у середньому місяць. Якщо точніше казати, то якась фатальна цифра 27 днів. Саме в такий термін я вкладаюсь. Звичайно, кораблі – це складніше. На це потрібно десь два місяці. Уявіть собі, на 3,5 міліметрах треба розмістити корабель тієї чи іншої форми з 300 деталями.
- Чи така зайнятість над виготовленням мікромініатюр, які в сотні разів менші, ніж те, що ми можемо побачити неозброєним оком, залишає Вам час на хобі, на якісь захоплення?
- Я взагалі-то максималіст і або займаюся чимось серйозно, або не займаюсь. Але коли займаюсь, то завжди хочу бути першим. Хобі – це несерйозно. Цим я не хочу сказати, щоб над мініатюрами сиджу день і ніч. Просто прийшла якась ідея, я її обдумав і втілив. Ніби зліз на якусь вершину і знову спустився вниз.
У мене багато уподобань. Усе життя я цікавлюся світовою поезією. Але найбільше часу я присвятив вивченню технології захоплення влади і систему обману суспільства в різних ідеологіях: фашизмі, нацизмі, комунізмі. Я маю величезний архівний матеріал. Кількість літератури, я б сказав, можна вимірювати в центнерах, а то й тоннах. Я не читаю вторинних книжок, я читаю лише документи. Дуже цікаво вивчати технологію обману суспільства, як це стається, бо у всі часи людей обдурює агресивна меншість, використовуючи ті ж самі прийоми, які застосовували багато століть тому.