Валентина Одарченко Луцьк, 2 листопада 2006 (RadioSvoboda.Ua) – Давній Лучеськ повертається на карту України зусиллями істориків, археологів і підприємців. Хоча ще 15 років тому територія, з якої починався Луцьк, остання столиця Галицько-Волинського князівства, нагадувала швидше мальовничі руїни, а жити в старій частині міста було непрестижно і навіть небезпечно. Нині ж, потрапивши сюди, мимоволі стишуєш крок і розглядаєш старі архітектурні пам’ятки та ненав’язливо вписані у вулички з бруківкою стилізовані під старовину офіси, кав’ярні й житлові будинки. А вже в самому замкові згадуєш про давніх зодчих – можливо, саме так жваво кипіла робота на початку другого тисячоліття, коли на луці (тобто на згині) річки Стир виростали Верхній та Окольний замки Лучеська.
Історія повертається
Замок і територію навколо нього спробували оживити ще в 1976 році, однак тоді держава не була зацікавлена у відновленні старовини. Адже разом із нею з небуття поставала історія, котра, як нині видно, не імпонувала радянським ідеологам. А вона давня, славна, однак із присмаком болю і гіркоти – адже саме поряд із замком 23 червня 1941 року НКВДисти розстріляли 3 тисячі в’язнів волинської тюрми.
Але спогади повернулись. На місці розстрілу постав пам’ятник, а старі споруди все ж отримали друге життя. Розповідає Тарас Грабан: «Перше завдання – зберегти будинки, які були колись. Не повинно бути дискомфортних, дисгармонійних будинків. Ми хочемо, щоб цей організм був не тільки музейним комплексом, а й життєдіяльним. Людина повинна жити в цьому організмі, тільки це треба гармонійно поєднати… Бо якщо ми зараз звідси відселимо людей, воно стане мертвим містом – це нас також не влаштовує».
Мури Лучеська говорять про те, як у 12 столітті замок витримав шеститижневу облогу полків засновника Москви Юрія Долгорукого, згодом – хана Куремси. А вже у 14 столітті замок уподобав син великого литовського князя Гедиміна Любарт. Він одружився на місцевій княжні і, прийнявши православну віру, став істинним захисником волинян.
Саме в Луцьку відбувся середньовічний європейський з’їзд монархів, тоді ж йому було дароване Магдебурзьке право. Місто довгий час процвітало, через велику кількість сакральних споруд його називали «Римом Волині».
Нове життя луцької старовини
Тепер тут із захопленням розповідають і про створений минулого року музей книги, і про одну з небагатьох в Україні аптеку-музей, і про єдиний в Україні музей дзвонів у Луцькому замкові. А поряд, у відреставрованих середньовічних житлових кам’яницях працюють офіси і мешкають лучани.
Що ж до замку, то він ожив ще й завдяки народженим тут фестивалям – флористів, дзвонарів, фольклористів, а ще – традиційному лицарському турнірові, якого з нетерпінням чекають лучани і цього листопада.