Юлія Рацибарська Дніпропетровськ, 6 жовтня 2006 року (RadioSvoboda.Ua) - На початку цього тижня президент Віктор Ющенко своїм Указом скасував інститут власних громадських приймалень у регіонах. Однак, як виявилося, ці установи все ще продовжують діяти. Фахівці приймальні глави держави у дніпропетровській області, як виглядає, пакувати речі і не збираються.
«Таблички ми не вперше знімаємо з тієї простої причини, що періодично їх оновлюємо. Офіційної підстави поки для припинення діяльності приймальні немає».
Однак пізніше Юрій Тронза зізнається — упродовж двох днів консультанти все-таки людей не приймали: ніяк не могли вирішити, ліквідована їхня інстанція чи ні. У звичайні ж дні сюди, кажуть фахівці, надходить по 15-20 звернень громадян, половину з яких вдається вирішувати.
Павлоградський конструктор Микола Сережко вважає Президента і його приймальню в області останньою інстанцією, до якої можна звернутись. Місцеві чиновники, розповідає він, не допомагають — під різними приводами відмовляють у видачі патентів на його моделі. Про скасування інституту регіональних приймалень чоловік дізнається від кореспондента «Радіо Свобода». Якщо так, то доведеться їхати до столиці, — зітхає пан Микола:
«Особисто я пішов би пішки в Київ, в приймальню Президента, якщо б не було цієї організації. На жаль, у нас
Обласні ж чиновники поспішили з заявами щодо президентської приймальні — мовляв, її функції легко переберуть на себе приймальні посадовців облдержадміністрації та облради, а керівника приймальні Юрія Тронзу — працевлаштують десь в обласній владі. Заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Віктор Сергєєв переконаний, що так навіть краще — буде більше порядку:
«Удосконалюється система взаємодії, ліквідовується система дублювання. Я думаю, наводиться порядок».
Між тим кількість звернень громадян до місцевих та обласних органів влади на Дніпропетровщині скорочується не суттєво. Приміром, до голови облдержадміністрації у перший понеділок місяця вишиковується довжелезна черга відвідувачів, їх іноді доводиться вислуховувати до пізньої ночі. В основному це — найбідніші люди, які не мають грошей ні на поїздки до столичних можновладців, ні на суди.