Київ – Колектив газети «Kyiv Post» відстояв свого головного редактора Браяна Боннера, якого намагався усунути видавець. Журналісти оголосили страйк. Боннера прибрав із крісла власник газети, британець пакистанського походження Мохаммед Захур. Це сталося після того, як головний редактор відмовився виконати вказівку власника не давати до друку інтерв’ю з міністром сільського господарства Миколою Присяжнюком. Того, начебто, дістали незручними запитаннями. Сам Присяжнюк, дізнавшись про страйк, заявив, що ніякого невдоволення не виявляв і не причетний до подій у редакції.
Два тижні тому усунули з посади головного редактора популярного в Києві видання «Газеты по-киевски» Сергія Тихого. Власник видання (фінансово-промислова група «Приват», якою володіє Ігор Коломойський) діяв без будь-яких гальм: щоб прибрати незручного Тихого, зупинили навіть друк видання, не кажучи вже про кількамісячну заборгованість із зарплатні.
«Приват» пояснив зняття головного редактора з посади нібито економічним занепадом. Аргументи просто смішні, оскільки видання успішно розвивалося протягом дев`яти років і навіть створило низку міських газет по всій Україні. Якщо врахувати, що від інших своїх медіа-проектів Коломойський навіть не вимагає прибутковості, тим більше стає зрозумілим: причини криються зовсім не там, де це намагаються показати.
Цензурування руками олігархів
Працівники «Kyiv Post» в своїй заяві повідомили, що представники власника неодноразово казали, що «незалежна робота журналістів потенційно загрожує іншим інвестиціям компанії в секторі нерухомості, ЗМІ та інших», «інколи відбувалися спроби обмежити редакційну незалежність».
Власник навіть почав переговори з високо посадовцем адміністрації Президента.
«Ці переговори почалися через страх того, – пишуть журналісти у своїй заяві, – що незалежна журналістика може загрожувати всій іншій компанії ISTIL Group». Власником цієї компанії є добродій Захур.
Віктор Янукович наполегливо заперечує наявність цензури. Він запевняє, що є палким прихильником свободи слова. Формально і справді існує дуже мало підстав звинувачувати команду Президента у встановленні цензури, як це було за Леоніда Кучми.
Янукович пішов іншим шляхом. Він, брутально порушуючи Конституцію, інші закони, підпорядкував собі всі гілки влади. Навіть найбагатші люди України, які часто є власниками ЗМІ, стали залежними від влади. Вони мусять демонструвати лояльність до неї, бо саме від добрих стосунків із Януковичем залежить успішність їхнього бізнесу. І їм зовсім не потрібно, щоб підвладні їм ЗМІ викликали роздратування Самого. Тож вони і прагнуть заткнути пельку тим, хто ще намагається критикувати владу. А якщо не виходить, то усувають незручних головних редакторів.
Янукович, звісно, вдає, що він обурений. Він навіть заяву випустив на підтримку колективу «Газеты по-киевски», коли той прийшов до його адміністрації з протестами. Але сам пальцем не поворухнув, щоб не допустити сваволі власників. Тому повірити його заявам може лише дуже наївна людина.
В журналістському середовищі, як і в усьому суспільстві, наростає невдоволення.
2004 року журналістські протести передували помаранчевій революції.
Янукович і його бригада так і не засвоїли уроків минулого. Знову наступають на ті ж самі граблі.
Не так багато лишилося часу, коли суспільство спостерігатиме, як граблі луплять їх держаком по лобі.
Навряд чи суспільство відчуватиме при цьому співчуття. Самі ж бо винні.
Юрій Луканов – незалежний журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
«Приват» пояснив зняття головного редактора з посади нібито економічним занепадом. Аргументи просто смішні, оскільки видання успішно розвивалося протягом дев`яти років і навіть створило низку міських газет по всій Україні. Якщо врахувати, що від інших своїх медіа-проектів Коломойський навіть не вимагає прибутковості, тим більше стає зрозумілим: причини криються зовсім не там, де це намагаються показати.
Цензурування руками олігархів
Працівники «Kyiv Post» в своїй заяві повідомили, що представники власника неодноразово казали, що «незалежна робота журналістів потенційно загрожує іншим інвестиціям компанії в секторі нерухомості, ЗМІ та інших», «інколи відбувалися спроби обмежити редакційну незалежність».
Власник навіть почав переговори з високо посадовцем адміністрації Президента.
«Ці переговори почалися через страх того, – пишуть журналісти у своїй заяві, – що незалежна журналістика може загрожувати всій іншій компанії ISTIL Group». Власником цієї компанії є добродій Захур.
Віктор Янукович наполегливо заперечує наявність цензури. Він запевняє, що є палким прихильником свободи слова. Формально і справді існує дуже мало підстав звинувачувати команду Президента у встановленні цензури, як це було за Леоніда Кучми.
Янукович пішов іншим шляхом. Він, брутально порушуючи Конституцію, інші закони, підпорядкував собі всі гілки влади. Навіть найбагатші люди України, які часто є власниками ЗМІ, стали залежними від влади. Вони мусять демонструвати лояльність до неї, бо саме від добрих стосунків із Януковичем залежить успішність їхнього бізнесу. І їм зовсім не потрібно, щоб підвладні їм ЗМІ викликали роздратування Самого. Тож вони і прагнуть заткнути пельку тим, хто ще намагається критикувати владу. А якщо не виходить, то усувають незручних головних редакторів.
Янукович, звісно, вдає, що він обурений. Він навіть заяву випустив на підтримку колективу «Газеты по-киевски», коли той прийшов до його адміністрації з протестами. Але сам пальцем не поворухнув, щоб не допустити сваволі власників. Тому повірити його заявам може лише дуже наївна людина.
В журналістському середовищі, як і в усьому суспільстві, наростає невдоволення.
2004 року журналістські протести передували помаранчевій революції.
Янукович і його бригада так і не засвоїли уроків минулого. Знову наступають на ті ж самі граблі.
Не так багато лишилося часу, коли суспільство спостерігатиме, як граблі луплять їх держаком по лобі.
Навряд чи суспільство відчуватиме при цьому співчуття. Самі ж бо винні.
Юрій Луканов – незалежний журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода