Ярина Матвійчук Київ, 28 серпня 2006 (Radiosvoboda.ua) Впевненість у завтрашньому дні чи її відсутність – гранично важливий показник стану як окремої людини, так і в цілому нації. Вона сигналізує про проблеми особи, які часто пов’язані з “великою політикою”, і є красномовним сигналом можновладцям про правильність чи хибність вибраного ними курсу. Чи відчуваєте ви впевненість у завтрашньому дні? З таки питанням ми звернулися до перехожих на вулицях Києва.
- А хто сьогодні її відчуває? Обідрали нас як липку, довели до злиднів. Мені 70 років, а я стою і підпрацьовую, ну це хіба влада?
- Особисто я відчуваю. У країні зараз зміни політичного характеру, я бачу постійну стабільність.
- Я розчарувався у всіх. Ні на кого, лише на себе надіюся.
- Я впевнено абсолютно дивлюся в майбутнє, але сподіваюся на поліпшення своїх умов, безумовно.
- Патріотизм у мене змінився, чисто у мені. Відчуваю я.
- А чому це не вірити у майбутнє? Для чого тоді жити? Ми надіємося, що буде все гаразд. Треба поліпшити стан для народу, все одно так довго продовжуватися не може. Прийде час, коли все буде добре.