Ірина Іваніца Київ, 15 серпнгя 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Рік тому вперше в Україну приїхала золота пальмова гілка Канського кінофестивалю. За документальну стрічку “Подорожні” її отримав український режисер Ігор Стрембіцький. Відтоді про нього вісток не надходило. Як виявилося, режисер самоусунувся від кінопроцесу і знаходиться у творчій відпустці.
Зрештою, багато хто звертався до Ігоря із пропозицією про співробітництво. Ініціативу проявляли і політики, і телеканали. Але Стрембіцький каже, що не хоче займатися ані політично заангажованою, ані жовтою документалістикою. А часи, коли держава 100-відсотково фінансувала кіно - відійшли у минуле. Та Ігор аполітична людина і неувага держави його не засмучує: “В мене абсолютно немає таланту вибивати гроші чи десь витягувати видурювати, наприклад, брехати. Якщо в мене не буде можливості знімати кіно, піду назад на телебачення працювати. Може, це останнє кіно, яке я зняв за своє життя. Людина має робити те, що вона хоче”.
Лише нещодавно 32-річний володар найвищої нагороди Канського кінофестивалю здобув вищу кінематографічну освіту.
До того, отримав диплом технолога тугоплавких виробів. Пів року попрацювавши на цегельному заводі, Стрембіцький не виключає можливості опанування нового фаху. “Я б із задоволенням обрав таку професію, наприклад, як хірург, - наголошує Ігор, - нормальна професія така, коли ти не думаєш цілодобово про те, що тобі там щось цікаво чи записуєш, читаєш”.
Теперішній вільний час молодий український режисер вважає творчою відпусткою для спостережень за життям: подорожує Україною, робить фотографії цікавих людей та місць, а щонайголовніше, використовує це для написання сценаріїв своїх майбутніх кіноробіт.
Свій особистий портрет митець змальовує так: “Ігор Стрембіцький – це людина , для якої кіно скоріше як хобі, ніж професія, на даний момент безробітний і займається тим, що йому цікаво. Я більше на геолога зараз подібний. Ми на велосипедах за тиждень 450 кілометрів проїхали по Київській, Черкаській області. Я фотографував...Так цікаво”.