Сергій Куделя Вашингтон, 26 травня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - Ситуація навколо російської мови в Україні – кризова. Таку думку в інтерв’ю Радіо Свобода висловив Домінік Арел - професор політології Оттавського Університету, який досліджує проблеми мовної політики у багатонаціональних державах, зокрема в Україні.
- В чому, на Вашу думку, причини мовної кризи в Україні?
- Упродовж багатьох років в Україні політики не ставилися серйозно до мовної політики. Спочатку її ігнорували націонал-демократи, а тепер і помаранчева влада. Російська мова в Україні залишається домінуючою в половині регіонів країни. Але головна проблема полягає у тому, що мовна політика досі не була кодифікована у праві. Безперечно, є закон і Конституція, але залишається незрозумілим, у чому саме полягають права україномовних та російськомовних громадян. Саме тому проблема не зникає. Проблема не в тому, що російська мова перебуває під загрозою у Східній та Південній Україні. Просто державна політика залишається незрозумілою, права російськомовних громадян не врегульовані, а тому вони можуть бути по-різному розтлумачені бюрократами.
- Пане Арел, як Ви оцінюєте реакцію державної влади на дії місцевих рад щодо надання російській мові статусу регіональної?
- Офіційна позиція влади, і особливо інтерпретація Міністерства юстиції, викликає в мене серйозне занепокоєння. Перш за все, таку інтерпретацію повинен надавати суд, а не Міністерство юстиції. Отже, я занепокоєний тим, що навіть помаранчеві політики, які самі оголошують себе європейцями, ухвалюють такі рішення. Повинна відбутися відкрита дискусія з приводу цієї проблеми, а не застосування адміністративних ресурсів, щоб створити враження, що проблеми нема. Згідно з європейською практикою, якщо принаймі 20% населення регіону говорить на мові, яка відмінна від державної, то їм забезпечуються мовні права, тобто можливість користуватися цією мової у державних установах, школі і таке інше. Українська влада непрямо стверджує, що такі права повинні забезпечуватися лише у випадку, якщо у регіоні проживають більше половини громадян іншої національності. Тобто, визначальним фактором є не вживаність мови, а національність громадян. Але ж ми знаємо, що більшість у Південній та Східній Україні складають українці, але вони говорять російською. І в результаті влада говорить, що вони взагалі не мають жодних мовних прав. На практиці вони мають усі права, оскільки закон не застосовується. Просто цю ситуацію необхідно кодифікувати з точки зору права. Можливо, ця криза сприятиме досягненню компромісу з цього питання.
- А який саме компроміс, на Вашу думку, можливий?
- Компроміси повинні досягатися на місцевому рівні, а не на загальнодержавному. Але компроміс не повинен полягати у тому, що, мовляв, давайте матимемо українську як державну мову, а у Донбасі ми усі будемо говорити російською Повинна бути створена правова система, яка б забезпечувала використання української мови у цих регіонах разом із певними правовими гарантіями щодо використання російської мови.
Матеріали по темі:
У Криму проросійські радикали вимагають заборонити українську мову. (24.05.2006)
Українська книжка на Одещині на межі вимирання...(18.05.2006)
Спекуляції та зловживання довкола мовної політики України. Політичний та правовий вимір цієї проблеми.(17.05.2006)
- Упродовж багатьох років в Україні політики не ставилися серйозно до мовної політики. Спочатку її ігнорували націонал-демократи, а тепер і помаранчева влада. Російська мова в Україні залишається домінуючою в половині регіонів країни. Але головна проблема полягає у тому, що мовна політика досі не була кодифікована у праві. Безперечно, є закон і Конституція, але залишається незрозумілим, у чому саме полягають права україномовних та російськомовних громадян. Саме тому проблема не зникає. Проблема не в тому, що російська мова перебуває під загрозою у Східній та Південній Україні. Просто державна політика залишається незрозумілою, права російськомовних громадян не врегульовані, а тому вони можуть бути по-різному розтлумачені бюрократами.
- Пане Арел, як Ви оцінюєте реакцію державної влади на дії місцевих рад щодо надання російській мові статусу регіональної?
- Офіційна позиція влади, і особливо інтерпретація Міністерства юстиції, викликає в мене серйозне занепокоєння. Перш за все, таку інтерпретацію повинен надавати суд, а не Міністерство юстиції. Отже, я занепокоєний тим, що навіть помаранчеві політики, які самі оголошують себе європейцями, ухвалюють такі рішення. Повинна відбутися відкрита дискусія з приводу цієї проблеми, а не застосування адміністративних ресурсів, щоб створити враження, що проблеми нема. Згідно з європейською практикою, якщо принаймі 20% населення регіону говорить на мові, яка відмінна від державної, то їм забезпечуються мовні права, тобто можливість користуватися цією мової у державних установах, школі і таке інше. Українська влада непрямо стверджує, що такі права повинні забезпечуватися лише у випадку, якщо у регіоні проживають більше половини громадян іншої національності. Тобто, визначальним фактором є не вживаність мови, а національність громадян. Але ж ми знаємо, що більшість у Південній та Східній Україні складають українці, але вони говорять російською. І в результаті влада говорить, що вони взагалі не мають жодних мовних прав. На практиці вони мають усі права, оскільки закон не застосовується. Просто цю ситуацію необхідно кодифікувати з точки зору права. Можливо, ця криза сприятиме досягненню компромісу з цього питання.
- А який саме компроміс, на Вашу думку, можливий?
- Компроміси повинні досягатися на місцевому рівні, а не на загальнодержавному. Але компроміс не повинен полягати у тому, що, мовляв, давайте матимемо українську як державну мову, а у Донбасі ми усі будемо говорити російською Повинна бути створена правова система, яка б забезпечувала використання української мови у цих регіонах разом із певними правовими гарантіями щодо використання російської мови.
Матеріали по темі:
У Криму проросійські радикали вимагають заборонити українську мову. (24.05.2006)
Українська книжка на Одещині на межі вимирання...(18.05.2006)
Спекуляції та зловживання довкола мовної політики України. Політичний та правовий вимір цієї проблеми.(17.05.2006)