Чорнобиль - як це було. Радянський Союз мовчав три дні.

“У зв’язку з аварією на Чорнобильські атомній електростанції складається несприятлива радіаційна обстановка. Виникає необхідність провести тимчасову евакуацію мешканців міста”.

Таке повідомлення почули мешканці міста Прип’ять за півтори доби після вибуху.

А подія, яка змінила історію України на до і після Чорнобиля сталася о першій годині, двадцять три хвилини і 48 секунд, 26 квітня 1986 року. В центрі Європи, за 90 кілометрів від столиці України.

В ніч на 26 квітня 4-й енергоблок закривають, щоб провести планові ремонтні роботи. В зв’язку із закриттям проводять експеримент, пов’язаний з режимом роботи турбогенераторів: скільки вони за інерцією вироблятимуть електроенергії для власних потреб.

Але станція виходить з під контролю людини і стається серія потужніх теплових вибухів, які повністю руйнують 4-й енергоблок.

За 3 кілометри від станції знаходилося молоде місто Прип’ять. 26-27 квітня, субота та неділя. Півтори дні люди жили звичайним життям, їх лише дивували велика кількість пожежної та військової техніки. Ïм пояснюювали: “навчання проводять”.

Лише в неділю 27 квітня почалася евакуація, після того, як пролу-нало оголошення:



У Києві 27 квітня ще майже ніхто ні про що не знав. Світило сонечко, зрідка накрапав дощик. Дехто з мешканців столиці працював на присадибних ділянках, інші відпочивали на природі.

Першою б’є тривогу Швеція. Там подумали, що в ЇХ країні сталася катастрофа і навіть встигли евакуювати одне маленьке містечко. Лише згодом, проаналізувавши напрям вітрів, зрозуміли, що аварія сталася в СРСР.

Радянський Союз мовчав три дні. Перше офіційне повідомлення з’явилося лише у вівторок 29 квітня:

"На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, пошкоджено один з атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Потерпілим подається допомога. Створено урядову комісію".

Радянські газети надрукували лише це маленьке повідомлення. Але того ж дня американська “Нью Йорк Таймс” всю першу сторінку присвятила цій трагедії. Радянська пропаганда ці повідомлення коментувала так: “В СРСР Чорнобиль, а на Заході Чорно міф”.



Але міф виявився правдою. Проте, в Києві відбулася першотравнева демонстрація і “Велогонка миру”.

Перше повідомлення про рівні радіації лише з’явилося 7 травня. ТАСС уповноважений заявити:



Одразу з’явився жарт “Рівень радіації був нормальним, а потім почав покращуватися”.

А кияни вже намагалися відрізнити “бер” від “рентгена”, “гама” опромінення від “альфа” і “бета” променів та стояли в чергах за алкоголем, який, на їхню думку, виводив радіацію з організму.

Державне радіо, просило не відкривати кватирки, робити вологе прибирання і приймати душ. А машини регулярно мили вулиці майже безлюдного Києва.



А в самому Чорнобилі найбільш небезпечною роботою була розчистка даху сусіднього третього енергоблоку. Солдати радянської армії, які лопатами скидали з даху радіоактивний графіт, працювали не більше 2-х 3-х хвилин, потім їх відправляли додому. На відео хроніці 20-ти річної давності видно, солдати посміхаються, ставлять один одному ріжки. Радіють, адже 2 хвилини роботи на даху прирівняли до 2-х років служби в армії. Ці хвилини для декого перетворилися у вічність.

Серед тих, кого у 86 році призвали на перепідготовку, або як тоді казали “ забрали в “партизани” був і нинішній голова Асоціації українських банків Олександр Сугоняко:

“Коли я взнав, що біда така трапилася, я взяв з зарплати і віддав 30 рублів своїх. А коли прихожу додому, то дружина каже, що прийшла повістка тобі на 25 днів у Чорнобиль. Ще до повістки у мене було відчуття, що я там буду.”

Замість 25 днів Олександр Сугоняко був у зоні пів року.

Лунали оголошення:

“Вимкнути електричні і газові прилади. Перекрити водопровідні крани. Просимо дотримуватися спокою під час тимчасової евакуації”.

А мешканці Прип’яті і навколишній сіл, свої оселі більше не побачать. Тимчасова евакуація відбулася раз і назавжди.