Наталка Кудрик Київ, 29 березня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - У той час, як Україна оговтується після виборів до Верховної Ради, в Італії виборчі пристрасті чимдалі запекліші. Майже за два тижні, 9-10 квітня, країна обиратиме новий парламент і прем”єр-міністра. На сьогодні, за рейтингами популярності, з невеликим відривом від правлячих правих сил лідирує лівий блок Романо Проді. Але хто б не був переможцем в Італії, позитивних зрушень у стосунках між Києвом і Римом не передбачається, вважають оглядачі.
Після парламентських виборів в Італії українсько-італійські стосунки навряд чи зміняться, а тим більше не варто очікувати суттєвих позитивних змін у ставленні до України. Так вважають українські оглядачі у Римі. Дві провідні політичні сили в Італії, правоцентристи і лівоцентристи, переймаються в основному локальними проблемами країни, ніж розвитком міжнародних стосунків. Вже протягом багатьох років політичний клас Італії не виробляє цілеспрямованої стратегії відносин із державами Східної Європи, зокрема з Україною.
Чому італійці такі неактивні у цьому плані? В інтерв”ю радіо „Свобода” завкафедри україністики Римського університету „La Sapienza” Оксана Пахльовська назвала такі причини:
„Праві сили цього не роблять, тому що глава уряду С.Берлусконі себе задекларував у парадоксальний спосіб вірним другом президента Росії В.Путіна. Через це фактично перерізав собі шлях до альтернативного сценарію стосунків із Східною Європою. А щодо лівих сил, то вони є і сьогодні в Італії заручниками старих російсько-центричних прокомуністичних схем, тому вони не пропонуватимуить, я гадаю, серйозних сценаріїв (відносин зі Східною Європою) ”.
На думку аналітиків, нині українсько-італійські стосунки дуже нерівномірні. З одного боку, надто активний економічно-торговельний обмін, і з іншого боку політичний діалог Києва і Рима є інерційним.
Одним із проблемних пунктів двосторонньої співпраці вважають питання легалізації сотень тисяч українських іммігрантів в Італії. Оксана Пахльовська переконана, що в цьому плані саме Україна, дбаючи про своїх громадян, має ініціювати діалог на кардинально іншому рівні, ніж було донині. За словами політолога Олени Пономаревої, традиційно ліві сили, які ймовірно переможуть на виборах, мають ліберальніші підходи до імміграційної політики. Але зарано говорити, чи це реально поліпшить становище українців в Італії.
Стосовно євроінтеграційних намірів України, то тут також не варто розраховувати на серйозну підтримку Італії як члена-фундатора ЄС. За спостереженнями оглядачів, нині італійський голос у Євросоюзі не є вирішальним, оскільки сама Італія переживає кризу політичних орієнтацій. Поза тим ця держава відома досить суб’єктивним ставленням до України.
В інтерв’ю радіо „Свобода” політолог Олена Пономарева зазначила:
„Наймовірніший переможець парламентських виборів, лідер лівого центру Романо Проді, коли був головою Єврокомісії, казав , що Україна не має жодних шансів увійти до ЄС. Однак міжнародний контекст змінюється і Україна має навчитися використовувати його на користь собі, а не на шкоду. На мою думку, одним із пріоритетів у роботі нових урядів України та Італії буде енергетична безпека”.
Передумови для поглиблення українсько-італійської співпраці цілком реальні, вважають аналітики, але наголошують, що саме Україна повинна активніше розвивати двосторонні зв’язки з державами-членами ЄС, щоб забезпечити власні інтереси у цьому регіоні.
Чому італійці такі неактивні у цьому плані? В інтерв”ю радіо „Свобода” завкафедри україністики Римського університету „La Sapienza” Оксана Пахльовська назвала такі причини:
„Праві сили цього не роблять, тому що глава уряду С.Берлусконі себе задекларував у парадоксальний спосіб вірним другом президента Росії В.Путіна. Через це фактично перерізав собі шлях до альтернативного сценарію стосунків із Східною Європою. А щодо лівих сил, то вони є і сьогодні в Італії заручниками старих російсько-центричних прокомуністичних схем, тому вони не пропонуватимуить, я гадаю, серйозних сценаріїв (відносин зі Східною Європою) ”.
На думку аналітиків, нині українсько-італійські стосунки дуже нерівномірні. З одного боку, надто активний економічно-торговельний обмін, і з іншого боку політичний діалог Києва і Рима є інерційним.
Одним із проблемних пунктів двосторонньої співпраці вважають питання легалізації сотень тисяч українських іммігрантів в Італії. Оксана Пахльовська переконана, що в цьому плані саме Україна, дбаючи про своїх громадян, має ініціювати діалог на кардинально іншому рівні, ніж було донині. За словами політолога Олени Пономаревої, традиційно ліві сили, які ймовірно переможуть на виборах, мають ліберальніші підходи до імміграційної політики. Але зарано говорити, чи це реально поліпшить становище українців в Італії.
Стосовно євроінтеграційних намірів України, то тут також не варто розраховувати на серйозну підтримку Італії як члена-фундатора ЄС. За спостереженнями оглядачів, нині італійський голос у Євросоюзі не є вирішальним, оскільки сама Італія переживає кризу політичних орієнтацій. Поза тим ця держава відома досить суб’єктивним ставленням до України.
В інтерв’ю радіо „Свобода” політолог Олена Пономарева зазначила:
„Наймовірніший переможець парламентських виборів, лідер лівого центру Романо Проді, коли був головою Єврокомісії, казав , що Україна не має жодних шансів увійти до ЄС. Однак міжнародний контекст змінюється і Україна має навчитися використовувати його на користь собі, а не на шкоду. На мою думку, одним із пріоритетів у роботі нових урядів України та Італії буде енергетична безпека”.
Передумови для поглиблення українсько-італійської співпраці цілком реальні, вважають аналітики, але наголошують, що саме Україна повинна активніше розвивати двосторонні зв’язки з державами-членами ЄС, щоб забезпечити власні інтереси у цьому регіоні.