Людмила Литовченко Київ, 14 березня 2006 (RadioSvoboda.Ua) - До цього часу не з’явилося жодних додаткових повідомлень у справі арешту минулого тижня в Туркменістані двох кореспондентів радіо Свобода попри те, що такі міжнародні правозахисні організації, як Гельсінська Федерація людських прав, Репортери без кордонів, Гюмен Райтс Вотч, Міжнародний Інститут преси тощо висловили свою стурбованість незаконною, на їхню думку, дією туркменської влади.
Повернімося до подій 7-го березня, коли в Туркменістані без пред’явлення звинувачень було заарештовано двох кореспондентів радіо Свобода – Мерета Хаммадова і Ямадурди Овезова. Того дня вони телефоном мали передати свої матеріали до Празького офісу радіо Свобода. Працівники туркменської редакції зателефонували з Праги до Мерета Хамадова. Далі розповідає директор редакції Олександр Народецький:
«Трубку взяла мама. Довго плакала, не можна було з’ясувати, що і як, потім вона, нарешті, сказала, що Мерета забрали. Потім вже пізніше родичі повідомили нам, що забрали не тільки його, а й іншого кореспондента - Джумадурди Овезова, який живе там же, в тому ж місті. Ïх забрали разом, відвели в міліцейську дільницю, а потім звідти їх забрали, а родичам не говорили - куди. Отож 7-го березня вони щезли. До цієї справи підключилося багато Міжнародних організацій: Амнесті Інтернешенал, Репортери без кордонів, Гельсінська федерація людських прав, підключилося посольство Сполучених Штатів у Ашгабаді, Вони намагаються довідатися за що і чому заарештованіо наших кореспондентів».
У вівторок, 14-го березня, низка Міжнародних правозахисних організацій висловила свою стурбованість з приводу арешту двох туркменських журналістів. Рашель Денбер, заступник директора Європейського і Центральноазійського відділення організації Гюмен Райтс Вотч вважає:
«На жаль, цей арешт є ще одним підтвердженням того, що туркменська влада абсолютно ігнорує свободу слова в Туркменистані».
Свою заяву з приводу арешту туркменських журналістів зробила також організація «Репортери без кордонів» з осередком у Парижі. У ній зазначено /цитую/: «повна відсутність інформації про причини і обставини арешту цих журналістів є яскравою ілюстрацією відсутності прозорості в Туркменістані» – к.ц.
Не лишилися осторонь і працівники Міжнародного Інституту преси, що у Відні. Говорить Дарія Орлова:
«Ми думаємо, що ситуація дуже тривожна і вважаємо, що їм, Хаммадову і Овезову, мали б дозволити продовжити їхню роботу, і вони мали б бути звільнені і причина їхнього арешту мусить бути пояснена, тому, що ми не поінформовані, чому цих людей було заарештовано».
На сам кінець я запитала у директора туркменської редакції радіо Свобода пана Народецького, чим, на його думку, може скінчитися справа арешту двох його співробітників. Олександр Народецький: «Я сподіваюсь, що їх скоро випустять, потрібна лише якась належна подія. От буде у 20-тих числах березня день народження матері президента Туркменістану. Я сподіваюся, що під цей день народження їх, можливо, і випустять», - вважає директор туркменської редакції радіо Свобода Олександр Народецький.
«Трубку взяла мама. Довго плакала, не можна було з’ясувати, що і як, потім вона, нарешті, сказала, що Мерета забрали. Потім вже пізніше родичі повідомили нам, що забрали не тільки його, а й іншого кореспондента - Джумадурди Овезова, який живе там же, в тому ж місті. Ïх забрали разом, відвели в міліцейську дільницю, а потім звідти їх забрали, а родичам не говорили - куди. Отож 7-го березня вони щезли. До цієї справи підключилося багато Міжнародних організацій: Амнесті Інтернешенал, Репортери без кордонів, Гельсінська федерація людських прав, підключилося посольство Сполучених Штатів у Ашгабаді, Вони намагаються довідатися за що і чому заарештованіо наших кореспондентів».
У вівторок, 14-го березня, низка Міжнародних правозахисних організацій висловила свою стурбованість з приводу арешту двох туркменських журналістів. Рашель Денбер, заступник директора Європейського і Центральноазійського відділення організації Гюмен Райтс Вотч вважає:
«На жаль, цей арешт є ще одним підтвердженням того, що туркменська влада абсолютно ігнорує свободу слова в Туркменистані».
Свою заяву з приводу арешту туркменських журналістів зробила також організація «Репортери без кордонів» з осередком у Парижі. У ній зазначено /цитую/: «повна відсутність інформації про причини і обставини арешту цих журналістів є яскравою ілюстрацією відсутності прозорості в Туркменістані» – к.ц.
Не лишилися осторонь і працівники Міжнародного Інституту преси, що у Відні. Говорить Дарія Орлова:
«Ми думаємо, що ситуація дуже тривожна і вважаємо, що їм, Хаммадову і Овезову, мали б дозволити продовжити їхню роботу, і вони мали б бути звільнені і причина їхнього арешту мусить бути пояснена, тому, що ми не поінформовані, чому цих людей було заарештовано».
На сам кінець я запитала у директора туркменської редакції радіо Свобода пана Народецького, чим, на його думку, може скінчитися справа арешту двох його співробітників. Олександр Народецький: «Я сподіваюсь, що їх скоро випустять, потрібна лише якась належна подія. От буде у 20-тих числах березня день народження матері президента Туркменістану. Я сподіваюся, що під цей день народження їх, можливо, і випустять», - вважає директор туркменської редакції радіо Свобода Олександр Народецький.