Звернення Президента Кваснєвського до студентства.

Богдана Костюк
Олександр Кваснєвський:
Київ, 25 листопада 2005 (RadioSvoboda.ua) - Безпечна стабільна Європа неможлива без демократичної, економічно розвиненої України, - таким був лейтмотив виступу Президента Польщі Олександра Кваснєвського перед студентами Києво-Могилянської академії. Керівник Академії В”ячеслав Брюховецький назвав виступ польського гостя символічним: Олександр Кваснєвський за місяць до передачі президентських повноважень своєму наступникові передає йому і естафету розбудови оновленої – помаранчевої – України, поліпшення українсько-польських стосунків молодому поколінню.

За доби Президентства Олександра Кваснєвського, Польща та Україна пройшли спільно важливий шлях – дорогу поєднання, і якою би складною ця дорога не була, іншого шляху й іншого вибору не мали і не мають ані Польща, ні Україна. З цього розпочав свій виступ перед студентами Києво-Могилянської академії її почесний академік Олександр Кваснєвський:

“Я відчуваю велике особисте задоволення, що мав можливість активно співтворити цей процес. Надто багато було у нашій спільній історії кривд і взаємних претензій. Треба нам про це все говорити – щоби спільно пам’ятати і взаємно собі прощати. Прекрасним прикладом того, як багато можна завдяки цьому досягнути, було спільне відзначення шістдесятої річниці волинської трагедії, за участю Президентів Польщі та України. Історична драма, яка могла б і надалі болісно розділяти наші народи, завдяки зусиллям обох сторін стала предметом спільної пам”яті. У Польщі цей новий підхід був продемонстрований у дебатах навколо сумнозвісної операції “Вісла”. Зворушливим кульмінаційним моментом у наших спільних заходах для подолання історичних кривд стало відкриття – у присутності Президентів Польщі та України – львівського “Цвинтаря Орлят”. Той факт, що вдалося допровадити до нинішнього стану відносини між нашими державами, вважаю одним з найбільших досягнень моєї Президентури”.

Так само, за словами Олександра Кваснєвського, спільних дій вимагають від Києва і Варшави і головні виклики сьогодення – міжнародний тероризм, глобалізація економіки та інтеграційні процеси, що відбуваються в Європі. А отже, ключовими завданнями для української і польської влади та молоді на початку двадцять першого століття пан Кваснєвський визначає наступні:

“МИ повинні спільно утримувати шанс стати рівноправними учасниками процесу світового розвитку, який має за мету зменшити прірву між державами багатими і державами бідними. Я дивлюсь у майбутнє з оптимізмом, і вірю, що взаємини поміж нашими країнами, нашими народами покращуватимуться. А приводом для мого оптимізму є ті демократичні процеси, що відбуваються тепер в Україні. Ми – поляки та українці – мусимо розвивати у своїх державах громадянське суспільство, яке за нинішніх умов є гарантом дотримання прав і свобод громадян, гарантом відкритості на інші народи, традиції, культури. Українці, ви самі перевірили вірність цієї тези у дні Помаранчевої революції. Ми, поляки, підтримали вас тоді. І для вас і для нас Помаранчева революція стала народженням громадянського суспільства України”.

На думку Олександра Кваснєвського, у ХХІ столітті Польща та Україна будуть партнерами не лише у сусідських чи регіональних масштабах, а і у масштабах глобальних. І польський громадянин – почесний професор Києво-Могилянської академії Олександр Кваснєвський обіцяє докласти усіх зусиль для зміцнення цього партнерства.