Марія Щур
Аудіозапис програми:
Прага, 30 жовтня 2005 року.
Марія Щур
Шановні слухачі, вітаю вас на хвилях радіо “Свобода”.
В ефірі “Економічний журнал”. Перед мікрофоном Марія Щур.
Сьогодні в програмі:
- Продаж «Криворіжсталі» - найбільший успіх влади за останній рік;
- Українське сільське господарство не готове до вступу до СОТ;
- Ким були власники однієї з перших в Україні фармакологічних фабрик? Їхня аптека досі працює у Львові.
Відкритий аукціон з продажу «Криворіжсталі», що відбувся у понеділок, перевершив усі очікування оглядачів та вселив надію у тих, кого почала розчаровувати пост-революційна українська дійсність.
Новий закордонний власник компанії, індійська фірма “Міттал Стіл”, заплатила за український комбінат 4 мільярда 800 мільйонів, що є майже у 6 разів більше, ніж попередні власники і більше, ніж під час усіх попередніх приватизацій разом узятих.
З деякими закордонними коментарями на цю подію вас ознайомить Зиновій Фрис.
Зиновій Фрис
Економічний експерт телерадіокорпорації ВВС Родні Сміт написав: "Аукціон з продажу "Криворіжсталі" можна назвати прикладом прозорості".
Власника ж міжнародної компанії "Міттал Стіл", британця індійського походження Лакшмі Міттала, аналітик вважає таким, що "має репутацію бізнесмена, здатного відновити підприємства, які перебувають у занепаді".
Британська газета "Файненшл Таймс" результат аукціону з продажу "Криворіжсталі" називає несподіваним. Та й узагалі, за словами впливового видання ділових кіл, там нічого практично не відбувалося за планом.
"Це найвища ціна за одну приватизаційну угоду, яку отримувала досі якась з пострадянських держав", - підкреслює газета.
В іншій статті ця ж газета зазначає: “Ціна, яку погодився заплатити Міттал за "Криворіжсталь", встановлює нові стандарти вартості для українських активів".
А полемізуючи з тими, хто вважає цю ціну надто високою, "Файненшл Таймс" наводить слова власника "Міттал Стіл": "Це остання велика приватизація в європейській сталеливарній промисловості, а сам комбінат - один із небагатьох вертикально інтегрованих: він має поклади залізної руди і сам себе забезпечує коксом".
Британська газета наводить думку фахівців і про ту роль, яку міг зіграти прямий ефір під час аукціону. З’ясувалося, що саме пряма телетрансляція справді мотивує учасників пропонувати найвищі ціни.
А австрійська “Ді Прессе” написала, що пряма трансляція аукціону взагалі розгорталася в стилі детективу: “Стало зрозуміло, що компанія “Міттал Стіл” готова заплатити будь-яку ціну”.
“Для України, як робить висновок “Ді Прессе”, аукціон став небувалим економічним і політичним успіхом”. “Маючи такі гроші, в уряду з’являється можливість виконати передвиборчі обіцянки. Наприклад, виділити гроші на проведення запланованої соціальної програми. До того ж аукціон змив ганебне минуле, адже “Криворіжсталь” в народі вважали символом корупції та наживи представників попереднього режиму,” - вважає австрійська “Ді Прессе”.
Американське видання "Іnternational Нerald Тribune" зазначає, що для Президента Віктора Ющенка вдалий продаж "Криворіжсталі" – це виконання його передвиборчої обіцянки. Для Юлії ж Тимошенко, як продовжує газета, висока ціна за "Криворіжсталь" прийшла, як запізнала перемога.
Натомість інша американська газета, Wall Street Journal, вмістила статтю, що різко контрастує практично з усіма іншими публікаціями на тему перепродажу "Криворіжсталі". На думку видання, навіть попри такі успішні приватизаційні операції, популярність українського лідера падатиме. Часткову причину проблем Президента Ющенка, як вважає автор статті, полягає в тому, що революційна риторика погана для економіки.
“Закордонних інвесторів ще раніше цього року налякала тривала дискусія про те, скільки компаній належить націоналізувати, аби скасувати підозрілі інвестиційні угоди,” – написала американська Wall Street Journal.
Марія Щур
Україна здобулася і на похвалу Світового банку у зв’язку з успішним продажем «Криворіжсталі».
Більше про те, за що саме хвалить Світовий Банк українську владу, розповість Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Світовий банк привітав уряд України з успішним продажем на аукціоні понад 93 відсотків акцій металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Директор Банку в справах України Пол Берминґгам особливо зазначив, що цей процес відбувся прозоро. Саме це, на його думку, відіграло важливу роль у тому, щоб зацікавити кількох першокласних претендентів на купівлю й здобути більшу від очікуваної ціну.
24 мільярди 200 мільйонів гривень, тобто приблизно 4 мільярди 800 мільйонів американських доларів, які має заплатити за «Криворіжсталь» переможець аукціону, німецький підрозділ найбільшого в світі металургійного концерну «Міттал Стіл», дійсно значно більше, ніж очікували аналітики. Вони прогнозували суму десь у 3, щонайбільше 3 з половиною мільярди доларів.
Про те, що ціна приватизації комбінату перевищила всі очікування, говорив після аукціону, наприклад, директор-розпорядник інвестиційного дому «Драґон Капітал» у Києві Томаш Фіала.
А дехто з оглядачів прямо говорить, що ця ціна просто зависока. Наприклад, за оцінкою Васілія Ніколаєва з російської інвестиційної компанії «Тройка Діалоґ», «Міттал» переплатив за «Криворіжсталь» відсотків 70. «Це свідчить, як цінують цей сектор стратегічні інвестори, адже в світі залишилося так мало таких великих неприватизованих підприємств. За те, щоби приєднати їх до своїх володінь, люди готові заплатити й велику ціну,» – вважає російський аналітик.
Сам Лакшмі Міттал, британський мільярдер родом із Індії й голова зареєстрованої в Нідерландах родинної металургійної імперії «Міттал Стіл», сказав у Києві, що таки трохи нервував, роблячи таку інвестицію. А на запитання, чи не переплатив він за «Криворіжсталь», Міттал тільки відповів, що українська влада має бути дуже рада такій ціні.
Натомість один із інших учасників аукціону, головний європейський сталевиробник «Арселор», який змагався за «Криворіжсталь» у консорціумі разом із «Індустріальним союзом Донбасу», вийшов із торгів, коли вирішив, що ціна вже стала зависокою.
“Український уряд, задоволений аукціоном, готує й дальші приватизації,” - сказав прем’єр-міністр Юрій Єхануров.
Юрій Єхануров
Інвестори світу відчули, що в Україні змінилася ситуація, змінився клімат. І є чітка влада, яка продемонструвала, що вона здатна організовувати, незважаючи на всі негаразди, прозорі конкурси. Ну а тепер наступний об’єкт буде.
Сергій Драчук
Як повідомляють, Фонд держмайна планує далі виставити на продаж частку України в Криворізькому гірничо-збагачувальному комбінаті окислених руд. Ця частка становить 56 відсотків акцій, решту мають Румунія й Словаччина. І Лакшмі Міттал на зустрічі з Юрієм Єхануровим говорив і про те, що може позмагатися й за цей комбінат. Але це буде приватизація державного майна.
Тим часом аналітики сподіваються, що подальших реприватизацій, як то було з «Криворіжсталлю», в Україні вже не буде, якщо тільки українська влада не хоче понервувати іноземних інвесторів.
А Світовий банк у своїй заяві особливо вітає заявлені наміри нового уряду України не вдаватися до нових реприватизацій.
Марія Щур
Компанію Mittal Steel добре знають на Центральноєвропейських теренах, де індійський інвестор закупив чимало металургійних підприємств.
Для Польщі купівля міжнародним концерном “Міттал Стіл” українського металургійного комбінату - це передусім запорука безперебійної роботи декількох місцевих металургійних комбінатів, які раніше придбав це й же концерн. Адже новий власник "Криворіжсталі" матиме доступ до потужних засобів залізної руди, яка вже раніше експортувалася до Польщі.
Водночас сусіди згадують і про неприємний власний досвід з цим інвестором.
Перед мікрофоном наш варшавський кореспондент Роман Крик.
Роман Крик
Концерн “Міттал Стіл”, який вже кілька років тому здійснив інвестиції в польські сталеварні, на початку нинішнього року викликав велике незадоволення серед польських профспілок.
На думку профспілкових діячів, концерн, здійснивши інвестиції в польську економіку, налаштований передусім на досягнення якнайбільших прибутків і мало піклується про робітників.
Ба більше, “Міттал Стіл” має проблеми і з здійсненням інвестиційних зобов’язань в частині, що торкається соціальної політики і не квапиться підвищувати робітникам зарплату.
Незадоволення, яке тоді почало наростати серед робітників, стало основною запорукою приходу на польський ринок українського інвестора “Індустріального союзу Донбасу”. Донецький концерн придав цього року контрольний пакет акції польської Гути Ченстохова.
В тривалій дуелі поміж “Міттал Стіл” та “ІСД” за право стати власником Гути Ченстохова остаточно, попри рекомендації уряду у Варшаві, перемогли українці.
Цією перемогою передусім завдячують робітникам з Гути Ченстохова, які підтримали українського інвестора і рішуче відкинули приватизаційний пакет іншого інвестора. Йшлося не лише про те, що соціальний пакет “ІСД” був набагато вигіднішим для робітників польського комбінату, але і про побоювання, що “Міттал Стіл” не виконає навіть тих зобов’язань, які будуть прописані в офіційних документах.
Сума майже у п’ять мільярдів доларів, яку концерн “Міттал Стіл” заплатив за “Криворіжсталь” викликала серед польських політиків шокуючи враження. Адже, як вказують вони, цей міжнародний концерн набагато менше заплатив за декілька польських сталеварень.
“Ми маємо уважно проаналізувати цю ситуацію. Чому так сталося, що українці змогли вибити високу ціну за своє підприємство, а Польщі це не вдалося? Правда, тепер вже нічого неможливо змінити, проте це має бути уроком на майбутнє. Єдине, що залишається, - це уважно спостерігати за тим, як корпорація “Міттал Стіл” виконує свої інвестиційні зобов’язання,” – каже один із депутатів з партії “Право та справедливість”.
Проте більшість польських політиків вважає, що для Польщі вістка про нового власника “Криворіжсталі” – це хороша інформація, оскільки вона дає впевненість, що польські металургійні комбінати матимуть доступ до української руди. А відтак, зможуть нормально працювати і не переживати за своє майбутнє.
Марія Щур
“Неготовність українського сільського господарства працювати за міжнародними стандартами може загальмувати шлях України до Світової організації торгівлі,” - стверджують експерти і радять пришвидшити переговори про доступ на ринки товарів та послуг насамперед зі США та Австралією.
Про перспективи членства Україні в СОТ у контексті сільського господарства детальніше у розповіді мого колеги Сергія Собуцького.
Сергій Собуцький
Члени СОТ вимагають, щоб Україна суттєво знизила щорічну державну підтримку сільського господарства і почала використовувати замість цього інші компенсаторні механізми.
“Це навряд чи станеться,” - прокоментувала ситуацію Наталія Ясько, директор Українського центру міжнародної інтеграції. Адже Мінагрополітики та парламент, за її словами, під тиском аграрного лоббі швидше за все не переглядатимуть заявлений у 1,35 мільярда доларів обсяг підтримки сільського господарства.
Ще одна проблема – це відсутність угод про доступ на ринки товарів та послуг з десятком держав. Викликають занепокоєння, насамперед, переговори з провідними сільськогосподарськими країнами: США та Австралією.
І якщо з американцями, як очікує міністр закордонних справ Борис Тарасюк, угода буде підписана за кілька тижнів, під час візиту до США прем’єр-міністра Юрія Єханурова, то з Австралією переговори, за оцінками оглядачів, перебувають фактично в глухому куті.
Каменем спотикання став розмір квоти на поставку в Україну цукрової тростини. Київ вважає квоту занадто високою і заявляє про загрозу через це цукровій промисловості держави.
Але є і реальний поступ агропромислового комплексу України у напрямку СОТ. У вівторок про успішну реалізацію в Україні проекту створення механізму сертифікації та контролю стандартів сільськогосподарської продукції відповідно до фіто-санітарних вимог СОТ говорили на круглому столі організатори проекту: представники Європейської комісії та Міністерства аграрної політики.
За їх словами, зараз Україна більше захищена від неякісного імпорту і в той же час готова до широкого експорту сільгосппродукції згідно фіто-санітарних вимог країн-членів СОТ.
При цьому можливі переваги від лібералізації зовнішньої торгівлі після вступу до СОТ, як зазначила на круглому столі представниця Міністерства економіки Євгенія Новожилова, важко переоцінити.
Євгенія Новожилова
Це і зменшення тарифних та нетарифних обмежень українських товарів, більш ефективне застосування міжнародних норм захисту національного виробника від масованого імпорту, це і антидемпінгові заходи, зняття бар’єрів, створення оптимального нормативно-правового забезпечення діяльності як на зовнішньоекономічному, так і на внутрішньому ринках. Це – збільшення фінансування науково-дослідних робіт щодо питань торгової політики та розширення експорту сільськогосподарської продукції та продовольства.
Сергій Собуцький
Як зазначив на круглому столі, другий секретар представництва Європейської комісії в Україні Ремі Дюфло, зараз комісія розглядає можливість реалізації в Україні у 2006-07 роках секторальної програми в агропромисловому комплексі, основними завданнями якої будуть робота над безпекою продуктів харчування та гармонізація української системи стандартизації з вимогами Світової організації торгівлі. Як очікується, на реалізацію програми Європейська комісія виділить біля 10 мільйонів євро.
Марія Щур
Український автомобільний завод «Автозаз» виходить на російський автомобільний ринок з новим автомобілем. Машини під назвою Chevrolet Lanos, які виробляють у Запоріжжі, будуть продаватися у Росії за ціною майже 9 тисяч доларів. Незабаром запорожці планують вийти на російський ринок із ще однією маркою – Opel Astra.
А от в українських перевізників справи поки що складають не так успішно, як в автомобілевиробників.
У професійне свято автомобілістів моя колега Ірина Біла запросила до розмови Володмира Святокума, власника невеличкої транспортної компанії.
Слово Ірині Білій.
Ірина Біла
Після закінчення автодорожнього інституту Володимир Святокум ось уже 27 років займається бізнесом, пов’язаним з автомобілями.
Спочатку працював на фірмі, що займалася продажем автозапчастин, а з 1997 року, викупивши кілька вантажівок, розпочав власний авто перевізний бізнес.
Про початок своєї робити на посаді директора власної транспортної компанії “МС Транс” розповідає Володимир Святокум.
Володимир Святокум
Коли я починав свій бізнес, я сам об’їздив практично всі країни Європи, знайомився з порядками, які існують при перевезенні вантажів, діставав досвід у цій справі.
Для того, щоб знати що ти робиш, потрібно самому в цьому брати участь, щоб можна було і контролювати, і правильно виконувати ту чи іншу роботу.
Ірина Біла
Утім, Володимир і досі їздить за кордон. Щоправда, здебільшого для зустрічі із замовниками і для укладання з ними транспортних угод.
Подорожуючи зарубіжжям, він порівнює умови для роботи автоперевізників в Європі і в Україні. Висновки не вельми втішні.
Про найболючіші проблеми українських власників автотранспортних засобів розповідає Володимир Святокум.
Володимир Святокум
На сьогодні для автоперевізника не вирішена проблема отримання довгострокових віз. Візи сьогодні видають, як правило, на 3-6 місяців, і знову водії простоюють черги до посольства.
Серед постійних проблем – це простої на митницях, на автопереходах. Автомобілі більше проводять в очікуванні розмитнення, замитнення, ніж в дорозі.
Велика проблема на сьогодні і відсутність єдиної тарифної політики на перевезення. Необґрунтовані також затрати на оплату різних послуг на кордоні, таких як ветеринарні карантини, послуги т.зв. “Укрінтеравтосервісу” - до сервісу ще далеко, але за послуги треба заплатити.
Введення ПДВ на частину перевезення по Україні дуже б’є по кишені перевізника.
Ірина Біла
Більшість з цих проблем не зрозумілі для автоперевізників з-закордону. Адже, за словами Володимира Святокума, в Європі умови для розвитку транспортників значно сприятливіші і простіші.
Володимир Святокум
Таких проблем їх дійсно не існує в європейських країнах, тому що там набагато простіші і сприятливіші умови для організації перевезень. Наприклад, там немає затрат, які несуть наші перевізники по оплаті додаткових послуг. І сьогодні наша галузь практично стає неконкурентноспроможною із зарубіжною.
Останнім часом багато власників вантажів, коли вони замовляють транспорт, просять, щоб замовили, скажімо, польського перевізника, тому що вони знають, що затрати у Польщі менші, і той же польський перевізник може взяти меншу суму за доставку. І проблем у нього буде набагато менше, аніж у нас.
Це якраз і є недолугість держави і неефективність менеджменту в управлінні цієї галуззю.
Ірина Біла
Держава сьогодні, на думку Володимира Святокума, із значно більшим ентузіазмом займається контролем та перевірками українських перевізників, замість того, щоб допомагати або бодай не заважати їм працювати.
Марія Щур
Письменник Ігор Клех оспівав схожі на букіністичні крамнички аптеки Львова, які до вересня 1939 року, наче кораблі, ресторани або цукерні, мали власні імена: «Під чорним орлом», «Під святим духом», «Під золотою зіркою». Про родину власників аптеки «Під золотою зіркою» – промисловців, фармацевтів та фотографів чеського походження Міколяшів розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
1826 року випускник Віденського університету, чех Петро Міколяш приїхав до Львова і невдовзі відкрив у центрі міста аптеку, яку назвав «Під зіркою». Там виготовлялися ліки з місцевих трав і содова вода, а також продавалися привезені з Австрії та Німеччині медикаменти. Незабаром Міколяш очолив Товариство аптекарів Львова.
1852 року в лабораторії аптеки «Під зіркою» фармацевти Ігнатій Лукасе-вич та Іван Зех першими в світі отримали з прикарпатської нафти гас, бензин і мазут. А вже у березні наступного року у вітрині аптеки Міколяша засвітилася перша гасова лампа, виготовлена львівським бляхарем Адамом Братковським.
Після смерті Петра Міколяша аптеку успадкував його син – фармацевт і доктор філософії Кароль Міколяш, який додав одне слово до назви аптеки – «Під золотою зіркою». Згодом він заснував і очолив Галицьке аптекарське товариство. 1900 року сини Кароля Генріх та Юліуш із своїм шваґром, банкіром Андрієм Ромашканом заснували на вулиці Опришківській фармацевтичне підприємство «Петро Міколяш і Спілка». Через 10 років воно контролювало третину всього ринку медичних препаратів Східної Галичини.
Крім виробництва ліків, Генріх Міколяш займався фотографією і викладав її у Львівській Політехниці. 1901 року він збудував між вулицями Коперніка та Вороного пасаж довжиною 120 метрів, в якому розміщувалися родинна аптека, офіси фірм, ювелірні магазини, фотосалони, кав’ярні та кінотеатр.
Щоб позбутися залежності від імпорту ліків, Міколяші заснували у Львові фабрику «Лаокоон». Вона виробляла таблетки, мазі, пластирі, настоянки, екстракти і розчини для ін’єкцій. Крім фабрики, до фірми входили аптека, лабораторія, склади та магазини, які торгували також лаками, фарбами і навіть іспанськими винами. 1913 року продукція «Лаокоона» була відзначена золотою медаллю Третьої міжнародної хімічно-фармацевтичної виставки у Відні.
1921 року власники перетворили «Лаокоон» на товариство з обмеженою відповідальністю, а ще через 2 роки – на акціонерне Товариство хімічних закладів. Напередодні Другої світової війни капітал підприємства становив 400 тисяч злотих, і воно виробляло медичні препарати шістдесяти найменувань.
Більшовики конфіскували фабрику «Лаокоон» і згодом перейменували її на Львівський хімфармзавод. Наприкінці минулого століття на його базі бул
Прага, 30 жовтня 2005 року.
Марія Щур
Шановні слухачі, вітаю вас на хвилях радіо “Свобода”.
В ефірі “Економічний журнал”. Перед мікрофоном Марія Щур.
Сьогодні в програмі:
- Продаж «Криворіжсталі» - найбільший успіх влади за останній рік;
- Українське сільське господарство не готове до вступу до СОТ;
- Ким були власники однієї з перших в Україні фармакологічних фабрик? Їхня аптека досі працює у Львові.
Відкритий аукціон з продажу «Криворіжсталі», що відбувся у понеділок, перевершив усі очікування оглядачів та вселив надію у тих, кого почала розчаровувати пост-революційна українська дійсність.
Новий закордонний власник компанії, індійська фірма “Міттал Стіл”, заплатила за український комбінат 4 мільярда 800 мільйонів, що є майже у 6 разів більше, ніж попередні власники і більше, ніж під час усіх попередніх приватизацій разом узятих.
З деякими закордонними коментарями на цю подію вас ознайомить Зиновій Фрис.
Зиновій Фрис
Економічний експерт телерадіокорпорації ВВС Родні Сміт написав: "Аукціон з продажу "Криворіжсталі" можна назвати прикладом прозорості".
Власника ж міжнародної компанії "Міттал Стіл", британця індійського походження Лакшмі Міттала, аналітик вважає таким, що "має репутацію бізнесмена, здатного відновити підприємства, які перебувають у занепаді".
Британська газета "Файненшл Таймс" результат аукціону з продажу "Криворіжсталі" називає несподіваним. Та й узагалі, за словами впливового видання ділових кіл, там нічого практично не відбувалося за планом.
"Це найвища ціна за одну приватизаційну угоду, яку отримувала досі якась з пострадянських держав", - підкреслює газета.
В іншій статті ця ж газета зазначає: “Ціна, яку погодився заплатити Міттал за "Криворіжсталь", встановлює нові стандарти вартості для українських активів".
А полемізуючи з тими, хто вважає цю ціну надто високою, "Файненшл Таймс" наводить слова власника "Міттал Стіл": "Це остання велика приватизація в європейській сталеливарній промисловості, а сам комбінат - один із небагатьох вертикально інтегрованих: він має поклади залізної руди і сам себе забезпечує коксом".
Британська газета наводить думку фахівців і про ту роль, яку міг зіграти прямий ефір під час аукціону. З’ясувалося, що саме пряма телетрансляція справді мотивує учасників пропонувати найвищі ціни.
А австрійська “Ді Прессе” написала, що пряма трансляція аукціону взагалі розгорталася в стилі детективу: “Стало зрозуміло, що компанія “Міттал Стіл” готова заплатити будь-яку ціну”.
“Для України, як робить висновок “Ді Прессе”, аукціон став небувалим економічним і політичним успіхом”. “Маючи такі гроші, в уряду з’являється можливість виконати передвиборчі обіцянки. Наприклад, виділити гроші на проведення запланованої соціальної програми. До того ж аукціон змив ганебне минуле, адже “Криворіжсталь” в народі вважали символом корупції та наживи представників попереднього режиму,” - вважає австрійська “Ді Прессе”.
Американське видання "Іnternational Нerald Тribune" зазначає, що для Президента Віктора Ющенка вдалий продаж "Криворіжсталі" – це виконання його передвиборчої обіцянки. Для Юлії ж Тимошенко, як продовжує газета, висока ціна за "Криворіжсталь" прийшла, як запізнала перемога.
Натомість інша американська газета, Wall Street Journal, вмістила статтю, що різко контрастує практично з усіма іншими публікаціями на тему перепродажу "Криворіжсталі". На думку видання, навіть попри такі успішні приватизаційні операції, популярність українського лідера падатиме. Часткову причину проблем Президента Ющенка, як вважає автор статті, полягає в тому, що революційна риторика погана для економіки.
“Закордонних інвесторів ще раніше цього року налякала тривала дискусія про те, скільки компаній належить націоналізувати, аби скасувати підозрілі інвестиційні угоди,” – написала американська Wall Street Journal.
Марія Щур
Україна здобулася і на похвалу Світового банку у зв’язку з успішним продажем «Криворіжсталі».
Більше про те, за що саме хвалить Світовий Банк українську владу, розповість Сергій Драчук.
Сергій Драчук
Світовий банк привітав уряд України з успішним продажем на аукціоні понад 93 відсотків акцій металургійного комбінату «Криворіжсталь».
Директор Банку в справах України Пол Берминґгам особливо зазначив, що цей процес відбувся прозоро. Саме це, на його думку, відіграло важливу роль у тому, щоб зацікавити кількох першокласних претендентів на купівлю й здобути більшу від очікуваної ціну.
24 мільярди 200 мільйонів гривень, тобто приблизно 4 мільярди 800 мільйонів американських доларів, які має заплатити за «Криворіжсталь» переможець аукціону, німецький підрозділ найбільшого в світі металургійного концерну «Міттал Стіл», дійсно значно більше, ніж очікували аналітики. Вони прогнозували суму десь у 3, щонайбільше 3 з половиною мільярди доларів.
Про те, що ціна приватизації комбінату перевищила всі очікування, говорив після аукціону, наприклад, директор-розпорядник інвестиційного дому «Драґон Капітал» у Києві Томаш Фіала.
А дехто з оглядачів прямо говорить, що ця ціна просто зависока. Наприклад, за оцінкою Васілія Ніколаєва з російської інвестиційної компанії «Тройка Діалоґ», «Міттал» переплатив за «Криворіжсталь» відсотків 70. «Це свідчить, як цінують цей сектор стратегічні інвестори, адже в світі залишилося так мало таких великих неприватизованих підприємств. За те, щоби приєднати їх до своїх володінь, люди готові заплатити й велику ціну,» – вважає російський аналітик.
Сам Лакшмі Міттал, британський мільярдер родом із Індії й голова зареєстрованої в Нідерландах родинної металургійної імперії «Міттал Стіл», сказав у Києві, що таки трохи нервував, роблячи таку інвестицію. А на запитання, чи не переплатив він за «Криворіжсталь», Міттал тільки відповів, що українська влада має бути дуже рада такій ціні.
Натомість один із інших учасників аукціону, головний європейський сталевиробник «Арселор», який змагався за «Криворіжсталь» у консорціумі разом із «Індустріальним союзом Донбасу», вийшов із торгів, коли вирішив, що ціна вже стала зависокою.
“Український уряд, задоволений аукціоном, готує й дальші приватизації,” - сказав прем’єр-міністр Юрій Єхануров.
Юрій Єхануров
Інвестори світу відчули, що в Україні змінилася ситуація, змінився клімат. І є чітка влада, яка продемонструвала, що вона здатна організовувати, незважаючи на всі негаразди, прозорі конкурси. Ну а тепер наступний об’єкт буде.
Сергій Драчук
Як повідомляють, Фонд держмайна планує далі виставити на продаж частку України в Криворізькому гірничо-збагачувальному комбінаті окислених руд. Ця частка становить 56 відсотків акцій, решту мають Румунія й Словаччина. І Лакшмі Міттал на зустрічі з Юрієм Єхануровим говорив і про те, що може позмагатися й за цей комбінат. Але це буде приватизація державного майна.
Тим часом аналітики сподіваються, що подальших реприватизацій, як то було з «Криворіжсталлю», в Україні вже не буде, якщо тільки українська влада не хоче понервувати іноземних інвесторів.
А Світовий банк у своїй заяві особливо вітає заявлені наміри нового уряду України не вдаватися до нових реприватизацій.
Марія Щур
Компанію Mittal Steel добре знають на Центральноєвропейських теренах, де індійський інвестор закупив чимало металургійних підприємств.
Для Польщі купівля міжнародним концерном “Міттал Стіл” українського металургійного комбінату - це передусім запорука безперебійної роботи декількох місцевих металургійних комбінатів, які раніше придбав це й же концерн. Адже новий власник "Криворіжсталі" матиме доступ до потужних засобів залізної руди, яка вже раніше експортувалася до Польщі.
Водночас сусіди згадують і про неприємний власний досвід з цим інвестором.
Перед мікрофоном наш варшавський кореспондент Роман Крик.
Роман Крик
Концерн “Міттал Стіл”, який вже кілька років тому здійснив інвестиції в польські сталеварні, на початку нинішнього року викликав велике незадоволення серед польських профспілок.
На думку профспілкових діячів, концерн, здійснивши інвестиції в польську економіку, налаштований передусім на досягнення якнайбільших прибутків і мало піклується про робітників.
Ба більше, “Міттал Стіл” має проблеми і з здійсненням інвестиційних зобов’язань в частині, що торкається соціальної політики і не квапиться підвищувати робітникам зарплату.
Незадоволення, яке тоді почало наростати серед робітників, стало основною запорукою приходу на польський ринок українського інвестора “Індустріального союзу Донбасу”. Донецький концерн придав цього року контрольний пакет акції польської Гути Ченстохова.
В тривалій дуелі поміж “Міттал Стіл” та “ІСД” за право стати власником Гути Ченстохова остаточно, попри рекомендації уряду у Варшаві, перемогли українці.
Цією перемогою передусім завдячують робітникам з Гути Ченстохова, які підтримали українського інвестора і рішуче відкинули приватизаційний пакет іншого інвестора. Йшлося не лише про те, що соціальний пакет “ІСД” був набагато вигіднішим для робітників польського комбінату, але і про побоювання, що “Міттал Стіл” не виконає навіть тих зобов’язань, які будуть прописані в офіційних документах.
Сума майже у п’ять мільярдів доларів, яку концерн “Міттал Стіл” заплатив за “Криворіжсталь” викликала серед польських політиків шокуючи враження. Адже, як вказують вони, цей міжнародний концерн набагато менше заплатив за декілька польських сталеварень.
“Ми маємо уважно проаналізувати цю ситуацію. Чому так сталося, що українці змогли вибити високу ціну за своє підприємство, а Польщі це не вдалося? Правда, тепер вже нічого неможливо змінити, проте це має бути уроком на майбутнє. Єдине, що залишається, - це уважно спостерігати за тим, як корпорація “Міттал Стіл” виконує свої інвестиційні зобов’язання,” – каже один із депутатів з партії “Право та справедливість”.
Проте більшість польських політиків вважає, що для Польщі вістка про нового власника “Криворіжсталі” – це хороша інформація, оскільки вона дає впевненість, що польські металургійні комбінати матимуть доступ до української руди. А відтак, зможуть нормально працювати і не переживати за своє майбутнє.
Марія Щур
“Неготовність українського сільського господарства працювати за міжнародними стандартами може загальмувати шлях України до Світової організації торгівлі,” - стверджують експерти і радять пришвидшити переговори про доступ на ринки товарів та послуг насамперед зі США та Австралією.
Про перспективи членства Україні в СОТ у контексті сільського господарства детальніше у розповіді мого колеги Сергія Собуцького.
Сергій Собуцький
Члени СОТ вимагають, щоб Україна суттєво знизила щорічну державну підтримку сільського господарства і почала використовувати замість цього інші компенсаторні механізми.
“Це навряд чи станеться,” - прокоментувала ситуацію Наталія Ясько, директор Українського центру міжнародної інтеграції. Адже Мінагрополітики та парламент, за її словами, під тиском аграрного лоббі швидше за все не переглядатимуть заявлений у 1,35 мільярда доларів обсяг підтримки сільського господарства.
Ще одна проблема – це відсутність угод про доступ на ринки товарів та послуг з десятком держав. Викликають занепокоєння, насамперед, переговори з провідними сільськогосподарськими країнами: США та Австралією.
І якщо з американцями, як очікує міністр закордонних справ Борис Тарасюк, угода буде підписана за кілька тижнів, під час візиту до США прем’єр-міністра Юрія Єханурова, то з Австралією переговори, за оцінками оглядачів, перебувають фактично в глухому куті.
Каменем спотикання став розмір квоти на поставку в Україну цукрової тростини. Київ вважає квоту занадто високою і заявляє про загрозу через це цукровій промисловості держави.
Але є і реальний поступ агропромислового комплексу України у напрямку СОТ. У вівторок про успішну реалізацію в Україні проекту створення механізму сертифікації та контролю стандартів сільськогосподарської продукції відповідно до фіто-санітарних вимог СОТ говорили на круглому столі організатори проекту: представники Європейської комісії та Міністерства аграрної політики.
За їх словами, зараз Україна більше захищена від неякісного імпорту і в той же час готова до широкого експорту сільгосппродукції згідно фіто-санітарних вимог країн-членів СОТ.
При цьому можливі переваги від лібералізації зовнішньої торгівлі після вступу до СОТ, як зазначила на круглому столі представниця Міністерства економіки Євгенія Новожилова, важко переоцінити.
Євгенія Новожилова
Це і зменшення тарифних та нетарифних обмежень українських товарів, більш ефективне застосування міжнародних норм захисту національного виробника від масованого імпорту, це і антидемпінгові заходи, зняття бар’єрів, створення оптимального нормативно-правового забезпечення діяльності як на зовнішньоекономічному, так і на внутрішньому ринках. Це – збільшення фінансування науково-дослідних робіт щодо питань торгової політики та розширення експорту сільськогосподарської продукції та продовольства.
Сергій Собуцький
Як зазначив на круглому столі, другий секретар представництва Європейської комісії в Україні Ремі Дюфло, зараз комісія розглядає можливість реалізації в Україні у 2006-07 роках секторальної програми в агропромисловому комплексі, основними завданнями якої будуть робота над безпекою продуктів харчування та гармонізація української системи стандартизації з вимогами Світової організації торгівлі. Як очікується, на реалізацію програми Європейська комісія виділить біля 10 мільйонів євро.
Марія Щур
Український автомобільний завод «Автозаз» виходить на російський автомобільний ринок з новим автомобілем. Машини під назвою Chevrolet Lanos, які виробляють у Запоріжжі, будуть продаватися у Росії за ціною майже 9 тисяч доларів. Незабаром запорожці планують вийти на російський ринок із ще однією маркою – Opel Astra.
А от в українських перевізників справи поки що складають не так успішно, як в автомобілевиробників.
У професійне свято автомобілістів моя колега Ірина Біла запросила до розмови Володмира Святокума, власника невеличкої транспортної компанії.
Слово Ірині Білій.
Ірина Біла
Після закінчення автодорожнього інституту Володимир Святокум ось уже 27 років займається бізнесом, пов’язаним з автомобілями.
Спочатку працював на фірмі, що займалася продажем автозапчастин, а з 1997 року, викупивши кілька вантажівок, розпочав власний авто перевізний бізнес.
Про початок своєї робити на посаді директора власної транспортної компанії “МС Транс” розповідає Володимир Святокум.
Володимир Святокум
Коли я починав свій бізнес, я сам об’їздив практично всі країни Європи, знайомився з порядками, які існують при перевезенні вантажів, діставав досвід у цій справі.
Для того, щоб знати що ти робиш, потрібно самому в цьому брати участь, щоб можна було і контролювати, і правильно виконувати ту чи іншу роботу.
Ірина Біла
Утім, Володимир і досі їздить за кордон. Щоправда, здебільшого для зустрічі із замовниками і для укладання з ними транспортних угод.
Подорожуючи зарубіжжям, він порівнює умови для роботи автоперевізників в Європі і в Україні. Висновки не вельми втішні.
Про найболючіші проблеми українських власників автотранспортних засобів розповідає Володимир Святокум.
Володимир Святокум
На сьогодні для автоперевізника не вирішена проблема отримання довгострокових віз. Візи сьогодні видають, як правило, на 3-6 місяців, і знову водії простоюють черги до посольства.
Серед постійних проблем – це простої на митницях, на автопереходах. Автомобілі більше проводять в очікуванні розмитнення, замитнення, ніж в дорозі.
Велика проблема на сьогодні і відсутність єдиної тарифної політики на перевезення. Необґрунтовані також затрати на оплату різних послуг на кордоні, таких як ветеринарні карантини, послуги т.зв. “Укрінтеравтосервісу” - до сервісу ще далеко, але за послуги треба заплатити.
Введення ПДВ на частину перевезення по Україні дуже б’є по кишені перевізника.
Ірина Біла
Більшість з цих проблем не зрозумілі для автоперевізників з-закордону. Адже, за словами Володимира Святокума, в Європі умови для розвитку транспортників значно сприятливіші і простіші.
Володимир Святокум
Таких проблем їх дійсно не існує в європейських країнах, тому що там набагато простіші і сприятливіші умови для організації перевезень. Наприклад, там немає затрат, які несуть наші перевізники по оплаті додаткових послуг. І сьогодні наша галузь практично стає неконкурентноспроможною із зарубіжною.
Останнім часом багато власників вантажів, коли вони замовляють транспорт, просять, щоб замовили, скажімо, польського перевізника, тому що вони знають, що затрати у Польщі менші, і той же польський перевізник може взяти меншу суму за доставку. І проблем у нього буде набагато менше, аніж у нас.
Це якраз і є недолугість держави і неефективність менеджменту в управлінні цієї галуззю.
Ірина Біла
Держава сьогодні, на думку Володимира Святокума, із значно більшим ентузіазмом займається контролем та перевірками українських перевізників, замість того, щоб допомагати або бодай не заважати їм працювати.
Марія Щур
Письменник Ігор Клех оспівав схожі на букіністичні крамнички аптеки Львова, які до вересня 1939 року, наче кораблі, ресторани або цукерні, мали власні імена: «Під чорним орлом», «Під святим духом», «Під золотою зіркою». Про родину власників аптеки «Під золотою зіркою» – промисловців, фармацевтів та фотографів чеського походження Міколяшів розповідає ведучий рубрики «Українські підприємці в історії» Віталій Пономарьов.
Віталій Пономарьов
1826 року випускник Віденського університету, чех Петро Міколяш приїхав до Львова і невдовзі відкрив у центрі міста аптеку, яку назвав «Під зіркою». Там виготовлялися ліки з місцевих трав і содова вода, а також продавалися привезені з Австрії та Німеччині медикаменти. Незабаром Міколяш очолив Товариство аптекарів Львова.
1852 року в лабораторії аптеки «Під зіркою» фармацевти Ігнатій Лукасе-вич та Іван Зех першими в світі отримали з прикарпатської нафти гас, бензин і мазут. А вже у березні наступного року у вітрині аптеки Міколяша засвітилася перша гасова лампа, виготовлена львівським бляхарем Адамом Братковським.
Після смерті Петра Міколяша аптеку успадкував його син – фармацевт і доктор філософії Кароль Міколяш, який додав одне слово до назви аптеки – «Під золотою зіркою». Згодом він заснував і очолив Галицьке аптекарське товариство. 1900 року сини Кароля Генріх та Юліуш із своїм шваґром, банкіром Андрієм Ромашканом заснували на вулиці Опришківській фармацевтичне підприємство «Петро Міколяш і Спілка». Через 10 років воно контролювало третину всього ринку медичних препаратів Східної Галичини.
Крім виробництва ліків, Генріх Міколяш займався фотографією і викладав її у Львівській Політехниці. 1901 року він збудував між вулицями Коперніка та Вороного пасаж довжиною 120 метрів, в якому розміщувалися родинна аптека, офіси фірм, ювелірні магазини, фотосалони, кав’ярні та кінотеатр.
Щоб позбутися залежності від імпорту ліків, Міколяші заснували у Львові фабрику «Лаокоон». Вона виробляла таблетки, мазі, пластирі, настоянки, екстракти і розчини для ін’єкцій. Крім фабрики, до фірми входили аптека, лабораторія, склади та магазини, які торгували також лаками, фарбами і навіть іспанськими винами. 1913 року продукція «Лаокоона» була відзначена золотою медаллю Третьої міжнародної хімічно-фармацевтичної виставки у Відні.
1921 року власники перетворили «Лаокоон» на товариство з обмеженою відповідальністю, а ще через 2 роки – на акціонерне Товариство хімічних закладів. Напередодні Другої світової війни капітал підприємства становив 400 тисяч злотих, і воно виробляло медичні препарати шістдесяти найменувань.
Більшовики конфіскували фабрику «Лаокоон» і згодом перейменували її на Львівський хімфармзавод. Наприкінці минулого століття на його базі бул