Львів прощався з меценатом Василем Іваницьким, який фінансував пам''ятники Кобзареві у багатьох державах світу.

29 серпня у Львові прощались з видатним українським діячем, меценатом з Канади Василем Іваницьким. 27 серпня його серце перестало битись на 87-му році життя. Завдяки невтомній енергії і старанням цього Чоловіка встановлені пам»ятники Тарасові Шевченку в Аргентині, США, Бразилії, у Львові, Севастополі , Петербурзі. Невдовзі він мав брати участь у відкритті пам»ятника Кобзареві у Ялті…

Василя Іваницького, почесного громадянина Львова, поховали на Личаківському цвинтарі у столиці Галичини.

Василь Іваницький був переповнений любов»ю до України. З початку 90-х постійно приїжджав на свою батьківщину, яку змушений був покинути у молодому віці ще напередодні 2 Світової війни. Він 35 років мешкав в Аргентині, де створив власний бізнес, а останні 25 років проживав у Канаді, в Торонто.

Приятель Василя Іваницького з Канади Юрій Москаль, директор суспільної служби українців в в Альберті пригадав:

-- У нього було важке життя, молодим хлопцем виїхав за кордон. Василь Іваницький багато працював, служив у війську, упродовж 2 Світової війни воював за волю України. Він був фанатиком своєї справи, бо завжди хотів щось після себе залишити.

І вдалося президентові Всеукраїнської фундації імені Тараса Шевченка залишити після себе неоціненний скарб - численні пам’ятники Кобзареві в Аргентині, США, Бразилії, в Петербурзі, Севастополі. Василь Іваницький, уродженець Гуцульщини, з Коломийського району, допомагав багатьом навчальним закладам України у придбанні комп’ютерів, копіювальної техніки організовував гастролі українських колективів за кордон, фінансово підтримував українську культуру.

У 1997 році львів’яни присвоїли докторові Василю Іваницькому звання почесного громадянина Львова. Адже завдяки його зусиллям, фінансовій допомозі у самісінькому центрі Львова постав величний пам’ятник Кобзареві.

Орест Косик, родич Василя Іваницького зауважив, що зараз на пароплаві в Україну пливе ще одна скульптура Шевченка, роботу профінансував уже покійний меценат і встановлять цей пам’ятник у Ялті.

-- Так у нього склалась доля, що він залишився живим в роки війни, але завжди був патріотом України. Я не вірю чи хтось ще зможе так допомагати Україні як Василь Іваницький.

На початку серпня Василь Іваницький приїхав з дружиною у Київ на Світовий конгрес жіночих організацій, побував у Харкові та Львові. І тут його серце перестало битись на 87 році життя. Відомий меценат з Канади похований на Личаківському цвинтарі. Але вразило те, що на похороні було обмаль людей, жодної інформації, коли відбудеться похоронна процесія не було, Почесного громадянина Львова не прийшов вшанувати жоден чиновник Львівської мерії. У своєму співчутті рідним Василя Іваницького український поет і приятель покійного Іван Драч написав: “Василь Іваницький умів робити діло - тим він і відрізнявся від словоохочих і нездалих до чину. Він завжди буде з нами і Україною”.

Василь Іваницький усе життя в еміграції сумував за Україною, але доля подарувала йому вічне життя на українській землі.