Людмила Литовченко
Українська державність народжувалася тричі – Гетьманат 1648-1654 років, Українська Народна Республіка 1918 року і вже незалежна Україна 24 серпня 1991 року. Перші дві спроби здобуття державності викликали кілька хвиль української еміграції. І ось цими днями минає 14-та річниця незалежності. Які вона викликає думки в українців, котрі вже у кількох поколіннях живуть за межами України, чи вірять вони в нову державу і чи готові підтримувати її зміцнення та міжнародний поступ?
Незалежність України для професора Петра Потічного з Канади була мрією всього життя. Власне, від 14-ти років, коли він став членом Української повстанської армії. В 1947-му році з рейдом УПА опинився в Західній Німеччині, звідки шлях привів його спершу до Сполучених Штатів, де він здобув професію політолога, пізніше - до Канади, де викладав політологію в університетах, спеціалізуючись на країнах Східної Європи. Кожна річниця незалежності України, говорить професор Потічний, для нього особисто - велике свято.
Петро Потічний: ”14 років незалежності, це справді велике свято. Тим більше, що цього року, після Помаранчевої революції, є принаймні надії на кращі зміни для кращого життя, для народу, для української культури, мови...”
Пане професоре, якою б ви хотіли бачити Україну? Які, Ви вважаєте, треба прикласти зусилля, щоб вона стала такою?
Петро Потічний: “Країна виходить з тіні довговікового поневолення. Тому, на мою думку, треба зробити все можливе для того, щоб відновити цей український дух, зробити її, перш за все, українською державою”.
Але це не тільки на словах. Потрібно зробити все для того, щоб народ в Україні жив добре, економіка держави була поставлена на справжній, добрій основі. І тоді, я переконаний, не тільки українці, а всі громадяни України будуть почуватися добре, в себе вдома, будуть задоволені життям, будуть підтримувати вільну Україну.
Але потрібно для цього, перш за все, звернути увагу на свої власні корені, на свою культуру, на свою мову, боронити права всіх меншин в Україні, але звернути, перш за все, увагу, на себе.
Пане професоре, за сучасних умов наскільки це можливо? Як би довго довелося йти за сучасних обставин до такого ідеалу, про який Ви зараз сказали?
Петро Потічний: ” Це довгий процес, це забирає генерацій. Це тільки перші кроки на дуже довгій дорозі розвитку. Такі переміни, про які я говорю, які потрібні Україні, не можна осягнути за життя однієї генерації. Але для того, щоб їх осягнути, потрібно мати ціль, потрібно мати план цієї важкої дороги і продовжувати іти нею”.
Особливого значення 14-тій річниці незалежності України надає і президент Українського Конґресового Комітету Америки Михайло Савків.
Михайло Савків: “Для американців, спеціально для членів конгресу, я б сказав, що цього року День незалежності України є надзвичайно цікавий день. Справа в тому, що після Помаранчевої революції в Україні члени конґресу підтримують українську державу зараз до тої міри, щоб якнайбільше зв’язки мати не лише з урядом України, але також з цілим суспільством.
Також як українська діаспора ми також тішимося, що цього року ми відзначуємо 14 років незалежності України. Для громади це є спеціальний рік.
Ми хочемо, щоб більше знання про Україну мало американське суспільство. Я вважаю, що після Помаранчевої революції наші українські громади тут в Америці від Каліфорнії до Нью-Йорку будуть старатися якнайбільше, щоб притягнути тих американців, щоб вони знали більше про Україну, щоб більше мати спільні дії з Україною”.
По який бік від кордонів України не мешкали б її сини та дочки, в їхніх словах про незалежність держави є багато спільного. Заступник голови Об’єднання українців Росії Юрій Кононенко проголошення акту про незалежність вважає здійсненням мрії багатьох поколінь українців.
Юрій Кононенко: “Для мене День незалежності України – це великий, я б сказав, величезне свято, бо я вважаю, те, що відбулося в 91 році, це надзвичайно велика подія для всієї держави, для всього народу українського.
Якщо говорити про те, чим цей День незалежності відрізняється, скажімо, від попередніх років, то для мене особисто це велика надія на значні зміни на краще в житті українського народу, у зв’язку з тим, що, як мені здається, зараз Україна має такого Президента, на якого є велике сподівання. Принаймні ми всі живемо такою надією тут в діаспорі.
Тому що ми вважаємо, що українці, які є за межами України, зокрема тут в Росії, це теж частина українського народу, і багато з нас бажають всього найкращого, щоб Україна була такою дійсно гарною європейською державою, міцною економічно і ніколи не забувала зокрема і про тих людей українських, які живуть за її межами”.
Пане Кононенко, Ви як один з керівників української діаспори в Росії, до 15 роковин як Ви збираєтеся дійти? З чим?
Юрій Кононенко: “Тут у нас в Росії думаємо налагодити постійний випуск часопису “Український огляд”, який тут виходить в РФ. Власне, будемо працювати, так я би зараз сказав”.
Незалежність України для професора Петра Потічного з Канади була мрією всього життя. Власне, від 14-ти років, коли він став членом Української повстанської армії. В 1947-му році з рейдом УПА опинився в Західній Німеччині, звідки шлях привів його спершу до Сполучених Штатів, де він здобув професію політолога, пізніше - до Канади, де викладав політологію в університетах, спеціалізуючись на країнах Східної Європи. Кожна річниця незалежності України, говорить професор Потічний, для нього особисто - велике свято.
Петро Потічний: ”14 років незалежності, це справді велике свято. Тим більше, що цього року, після Помаранчевої революції, є принаймні надії на кращі зміни для кращого життя, для народу, для української культури, мови...”
Пане професоре, якою б ви хотіли бачити Україну? Які, Ви вважаєте, треба прикласти зусилля, щоб вона стала такою?
Петро Потічний: “Країна виходить з тіні довговікового поневолення. Тому, на мою думку, треба зробити все можливе для того, щоб відновити цей український дух, зробити її, перш за все, українською державою”.
Але це не тільки на словах. Потрібно зробити все для того, щоб народ в Україні жив добре, економіка держави була поставлена на справжній, добрій основі. І тоді, я переконаний, не тільки українці, а всі громадяни України будуть почуватися добре, в себе вдома, будуть задоволені життям, будуть підтримувати вільну Україну.
Але потрібно для цього, перш за все, звернути увагу на свої власні корені, на свою культуру, на свою мову, боронити права всіх меншин в Україні, але звернути, перш за все, увагу, на себе.
Пане професоре, за сучасних умов наскільки це можливо? Як би довго довелося йти за сучасних обставин до такого ідеалу, про який Ви зараз сказали?
Петро Потічний: ” Це довгий процес, це забирає генерацій. Це тільки перші кроки на дуже довгій дорозі розвитку. Такі переміни, про які я говорю, які потрібні Україні, не можна осягнути за життя однієї генерації. Але для того, щоб їх осягнути, потрібно мати ціль, потрібно мати план цієї важкої дороги і продовжувати іти нею”.
Особливого значення 14-тій річниці незалежності України надає і президент Українського Конґресового Комітету Америки Михайло Савків.
Михайло Савків: “Для американців, спеціально для членів конгресу, я б сказав, що цього року День незалежності України є надзвичайно цікавий день. Справа в тому, що після Помаранчевої революції в Україні члени конґресу підтримують українську державу зараз до тої міри, щоб якнайбільше зв’язки мати не лише з урядом України, але також з цілим суспільством.
Також як українська діаспора ми також тішимося, що цього року ми відзначуємо 14 років незалежності України. Для громади це є спеціальний рік.
Ми хочемо, щоб більше знання про Україну мало американське суспільство. Я вважаю, що після Помаранчевої революції наші українські громади тут в Америці від Каліфорнії до Нью-Йорку будуть старатися якнайбільше, щоб притягнути тих американців, щоб вони знали більше про Україну, щоб більше мати спільні дії з Україною”.
По який бік від кордонів України не мешкали б її сини та дочки, в їхніх словах про незалежність держави є багато спільного. Заступник голови Об’єднання українців Росії Юрій Кононенко проголошення акту про незалежність вважає здійсненням мрії багатьох поколінь українців.
Юрій Кононенко: “Для мене День незалежності України – це великий, я б сказав, величезне свято, бо я вважаю, те, що відбулося в 91 році, це надзвичайно велика подія для всієї держави, для всього народу українського.
Якщо говорити про те, чим цей День незалежності відрізняється, скажімо, від попередніх років, то для мене особисто це велика надія на значні зміни на краще в житті українського народу, у зв’язку з тим, що, як мені здається, зараз Україна має такого Президента, на якого є велике сподівання. Принаймні ми всі живемо такою надією тут в діаспорі.
Тому що ми вважаємо, що українці, які є за межами України, зокрема тут в Росії, це теж частина українського народу, і багато з нас бажають всього найкращого, щоб Україна була такою дійсно гарною європейською державою, міцною економічно і ніколи не забувала зокрема і про тих людей українських, які живуть за її межами”.
Пане Кононенко, Ви як один з керівників української діаспори в Росії, до 15 роковин як Ви збираєтеся дійти? З чим?
Юрій Кононенко: “Тут у нас в Росії думаємо налагодити постійний випуск часопису “Український огляд”, який тут виходить в РФ. Власне, будемо працювати, так я би зараз сказав”.