Марина Пирожук Гості: Валерій Іванов - Президент Академії української преси; Микола Рябчук – культуролог; Андрій Шевченко - віце-президент УНТК.
Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ, 4 серпня 2005 року.
Марина Пирожук
Вітаю всіх, чиї приймачі налаштовані на хвилях радіо “Свобода”. 4 серпня, в ефірі “Вечірня свобода”, перед мікрофоном Марина Пирожук.
Зміни в менеджменті українського телепростору, на що це вказує? Чи вплинуть ці кадрові ротації на інформаційну політику телеканалів? Як працює нині українське телебачення?
Така тема сьогоднішньої “Вечірньої свободи”, яку ми обговоримо з Президентом Академії української преси Валерієм Івановим, культурологом Миколою Рябчуком та віце-президентом УНТК Андрієм Шевченком, який має до нас долучитися телефоном.
Вітаю шановних гостей і дякую за участь у програмі. Я також хочу долучити до нашої розмови наших слухачів. Телефонуйте до нас за номером 490-29-05.
Про зміни в менеджменті ключових українських телеканалів мовиться уже кілька місяців. За неофіційною інформацією, генеральним директором телеканалу “1+1” призначено Юрія Морозова, а відома журналістка Ольга Герасим’юк має замінити на посаді генерального продюсера цього каналу Володимира Оселедчика.
Пані Герасим’юк потвердила цю інформацію радіо “Свобода”, хоча твердить, що ця ротація ще офіційно не задокументована.
Серйозні зміни очікують і на “Інтері”, де на посаду керівника Наглядової ради акціонерами внесена кандидатура відомого українського бізнесмена, співвласника російської металургійної компанії “Євразхолдинг” Валерія Хорошковського. Кадрові зміни плануються і на каналі “СТБ” та інших каналах.
Шановні гості, на що вказує, по-вашому, така рокіровка кадрів? Почнемо з Вас, пане Іванов. Валерій Іванов
На мій погляд, не випадково. Такі-от зміни дійсно довго очікувалися, прогнозувалися, і вони - тільки початок. На мій погляд, це підготовка до парламентських виборів, і завдання тут зрозуміле.
Нова влада хоче, щоб не повторилася ситуація, яка була перед президентськими виборами, коли весь телевізійний ресурс, за виключенням “5 каналу”, грав на боці єдиного кандидата, і тепер перетягує цей телевізійний ресурс на свій бік.
Тобто йде зміна і у власництві каналів, і в топ-менеджменті, щоб провести, зробити ці канали лояльним політичним інструментом на парламентських виборах.
Тільки погано, що все це робиться не прозоро, по-перше. І по-друге, суперечки вже йдуть не тільки в стані, якщо розкласти: “стара влада – нова влада”, але й між новою владою.
Чітко канали вже хочуть, з одного боку, представники “Нашої України”, називається прізвище Порошенка, з іншого – прізвище Тимошенко звучить. Тобто чвари йдуть повністю між новою владою за те, кому вхопити цей ласий шматок, ласий особливо напередодні парламентських виборів.
Марина Пирожук
Дякую, пане Іванов. Андрію, чи чуєте Ви нас?
Андрій Шевченко
Так, я з вами зараз, добрий вечір.
Марина Пирожук
Що Ви бачите в цих змінах? Це звичні бізнесові явища чи в цьому є політичний контекст, як на цьому наполягає пан Іванов?
Андрій Шевченко
Телебачення – це завжди і бізнес, і політика.
Марина Пирожук
Чого тут більше? Чи проглядається тут елемент парламентських виборів наступного року, на Ваш погляд?
Андрій Шевченко
Я думаю, що це зовсім маленька частина питання, бо українці навчилися мислити стратегічно, не тими питаннями, які лежать на відстані 7-8 місяців від сьогодні, а далі.
І я думаю, що ті, хто зараз змагаються за телеканали, вони розуміють, що це можливість зайняти дуже серйозне місце в цій країні і в бізнесі, і в політиці.
Я сказав би більше, на моє переконання, ті зміни, які зараз відбуваються, що можуть бути навколо каналів “Інтер” та “1+1”, очевидно, це тільки початок перемін. Є підстави думати про те, що канали у так званому неформальному холдингу Пінчука, там можуть бути зміни, пов’язані власністю.
Я думаю, що насправді це тільки початок великих перемін. Тільки запізнілий початок, тому що щось схоже мало було відбуватися раніше: або відразу після виборів, або ще до них.
Марина Пирожук
Дякую, Андрію, ми будемо ще про це говорити, залишайтеся з нами. Пане Рябчук, що Ви бачите в цих змінах?
Микола Рябчук
Я цілком згоден з Андрієм в тому сенсі, що ці зміни мусили відбутися набагато раніше, і тоді було б зрозуміліше, чому вони відбуваються. Я маю на увазі передусім очищення каналів від людей забруднених морально, забруднених темниками, продукуванням темників, виконанням темників і просто інформаційним кілерством, ми знаємо цих людей.
Натомість це відбувається чомусь з великим запізненням, і невідомо, як відбувається. Мені важко коментувати, тому що обмаль фактів, натомість багато чуток. Я недостатньо компетентний, щоб коментувати.
Марина Пирожук
Але ж є конкретні прізвища. На скільки якісною, власне, є така заміна, така ротація.
Микола Рябчук
Знаєте, ротація - нормальна річ, якщо йдеться про професійність, якщо йдеться про якісь моральні критерії.
Інша річ, пан Іванов дуже доречно зауважив, що багато чого відбувається не прозоро, і це непокоїть.
Але я хочу звернути вашу увагу, що не треба мабуть переоцінювати важливість цих процесів. Мас-медіа безумовно відіграють істотну роль, але не настільки, і ми переконалися, що навіть повністю контролюючи телебачення колишня влада не змогла врятуватися.
І я боюся, що цю саму помилку може повторити нова влада, якщо вона буде надто покладатися на контроль над мас-медіями, а не на конкретні позитивні справи, не на реальну політику.
Марина Пирожук
Андрію, а чи згодні Ви з аргументацією пана Рябчука про дещо перебільшення ролі ЗМІ? Чи так це?
Андрій Шевченко
Ну, мене більше зрезонувало слово “очищення”. Я просто справді вважаю, що телебачення лишилося неочищеним після революції, після змін.
Єдине, що я б тут розводив дві різні історії: історію з власністю, і історію з працівниками каналів. Тому що це насправді можуть бути досить різні речі, і вони в перспективі мають стати різними речами.
Інформаційна політика не повинна залежати від власників, вона повинна бути такою, яка повинна бути громадськості.
Марина Пирожук
Андрію, а чи вплинуть, власне, ці зміни, про які ми вже говорили, на інформаційну політику телеканалів, на якісь інформаційної продукції?
Андрій Шевченко
Стовідсотково! Ми зараз бачимо, що зберігається практика, коли телеканали просувають, відстоюють комерційні інтереси своїх власників. Це зараз дуже чітко видно на прикладі каналів, які входять до холдингу пана Пінчука.
Звичайно, якщо ці канали змінять свого власника, мабуть, там не буде щоденних сюжетів на захист інтересів Пінчука, як власника чи колишнього власника заводу феросплавів чи будь-яких інших.
Марина Пирожук
Тобто ми можемо говорити, що ситуація зміниться на краще?
Андрій Шевченко
Ми можемо говорити про те, що ситуація зміниться.
Марина Пирожук
А як – побачимо...
Андрій Шевченко
На жаль, зберігається практика, коли країна не знає реальних власників, тому дуже важко говорити конкретні речі.
Марина Пирожук
Пан Іванов посміхається на Ваші слова. Пане Іванов, чи відбудуться, на Ваш погляд, якісь зміни в інформаційній політиці, у зв’язку з такою зміною кадрів?
Валерій Іванов
Я згоден з тим, що зміни відбудуться, але чи на користь, чи ні...
Марина Пирожук
Які ви всі солідарні сьогодні!
Валерій Іванов
Дійсно, на мій погляд, знову-таки, я хочу повторитися, що завдання тут таких змін, а змін ще буде досить багато, зробити якісь уроки з попередніх виборів, зробити канали нормальними політичними інструментами. Тобто не нормальними, а слухняними.
А уроки з минулих виборів не в тому, щоб перестати маніпулювати суспільною думкою, ні, цього, звичайно, не буде. Уроки в тому, щоб робити це ефективно, а не так, як це було на останніх виборах, канали великі разом з колишньою владою програли вибори і втратили досить таки багато свого авторитету.
На жаль, таке враження, що сьогоднішня влада не повністю розуміє ці уроки, і я згоден знову-таки з Андрієм, що українці навчилися мислити стратегічно, але таке враження, що можновладці не навчилися так мислити. І це показує хоча б позиція нової влади по питанню суспільного телебачення.
Марина Пирожук
Дякую. Пане Іванов і шановні гості, от я сьогодні спілкувалася з генеральним продюсером телеканалу “Інтер” Владом Ряшиним, і він сказав, що надалі більше жодна політична сила не буде і не може впливати на політику телеканалу.
Я, власне, зараз хочу вам запропонувати послухати його версію.
Влад Ряшин
Було засідання правління, де приймали участь частково представники акціонерів, які запропонували, по-перше, розглянули разом з нами інвестиційний план, план розвитку телеканалу по різних напрямках.
На засіданні правління, на якому були представники акціонерів, була заявлена ідея, пропозиція щодо призначення головою Наглядової ради пана Хорошковського Валерія.
Марина Пирожук
Чи вплине це на інформаційну політику телеканалу? Чи зміниться якість Ваших програм від цього?
Влад Ряшин
На цьому засіданні також був присутнім пан Валерій, і він виказав свою позицію щодо цього. На скільки я зрозумів, це не вплине на професійну політику телеканалу, тому що зараз керівництво телеканалу, будь це Наглядова рада чи правління, взагалі на інформаційну політику ніякого впливу не має.
Інформаційну політику роблять самі журналісти. Зараз цензури в нас немає, тексти журналістів ніхто з керівництва телеканалу не переглядає. На скільки я розумію, і не збирається переглядати. Тому я маю надію, це не вплине на інформаційну політику.
Марина Пирожук
Усі знають політику і пам’ятають політику до виборів. Хто зараз впливає з політичних сил на ваш канал?
Влад Ряшин
Ніхто, можу твердо стверджувати, що ніхто. Керівництво це гарантувало журналістам, підписавши колективний договір, але зі свого боку це не означає, що журналісти можуть робити, що хочуть, тому що є професійні рамки, професійні закони.
За цим ми дивимося. Хочу ще раз сказати, що прямого впливу якоїсь політичної структури немає. Тому зміни за ці останні 7 місяців, я можу стверджувати, вони дійсно позитивні.
Марина Пирожук
В яких ви зараз стосунках з СДПУ(О)?
Влад Ряшин
В таких самих, як і з усіма іншими політичними партіями, це теж стверджую абсолютно точно.
Марина Пирожук
Шановні гості, чи хочете ви прокоментувати сказане паном Ряшиним? Принаймні пан Іванов вже подає такі сигнали, прошу.
Валерій Іванов
Мені здається, що це ілюзія. По-перше, як взагалі можна стверджувати, що ніхто не буде дивитися тексти журналістів. Звичайно, будуть відповідні особи, які випускатимуть в ефір журналістські тексти.
Я так розумію, що пан Ряшин як видатне досягнення подає те, що не буде спеціально призначеного цензора. Так, вибачте, взагалі. Те, що було у нас на останніх президентських виборах, назвати словом “ганьба” – це нічого не сказати, це було вже за рамками, за межами взагалі нормального глузду.
А що стосується сьогоднішнього “Інтера”, казати, що це канал, який мовить з усіма професійними нормами, це не так. Нема там повністю і збалансованості матеріалів, не такий вже високий рівень вказівки на джерела інформації, є й інше по географії матеріалів... Тобто казати про те, що там він вже такий лагідний, пухнастий і білий – це буде неправда.
Звичайно, зрушення відбулися, але канал як був, так і залишається політично заангажованим.
Марина Пирожук
Але, пане Іванов, відомо, що структура, яку Ви очолюєте, здійснює моніторинг роботи телеканалів. На початку року ви особливих досягнень змін в роботі телевізійників не фіксували.
Чи змінилася ситуація зараз загалом не лише на “Інтері”, а на телебаченні загалом?
Валерій Іванов
Якщо порівнювати з періодом президентських виборів, звичайно, змінилася. Звичайно, більше стало збалансованих новин.
Але розумієте, як більше? Вдвічі більше. Але вдвічі - це все рівно мало. Була кожна десята новина збалансована, а потім – кожна п’ята новина збалансована.
Ну що? Це дуже добре, що вдвічі більше, але, з іншого боку, тільки п’ята частина збалансованих тем – це, на мій погляд, дуже і дуже мало.
Марина Пирожук
Пане Рябчук?
Микола Рябчук
Бачте, я думаю, що тут ця розбалансованість може бути пов’язана не лише з політичною заангажованістю, але також і з не досить високий професіоналізмом, з браком просто ресурсів навіть. Канали часом навіть не диспулюють тими ресурсами, які потрібні, наприклад, щоб об’єктивно висвітлювати події в регіонах зокрема. Це може найбільша проблема наших каналів.
Я себе не тішу думкою, що всі канали будуть, як Ви кажете, білі й пухнасті, що всі вони будуть об’єктивні, цього, мабуть, ніколи не відбудеться.
Але все-таки я вважаю, що переглядаючи різні канали, можна скласти досить об’єктивне уявлення про те, що відбувається в Україні, і, в принципі, виглядають вони не так вже й зле. В кожному разі, мені приємніше дивитися український телеканал, ніж, скажімо, російський.
Марина Пирожук
Андрію, Ви можете оцінити ситуацію з середини. Чи помітили Ви позитивні зміни наразі?
Андрій Шевченко
Однозначно. Те, що журналістика стала кращою, професійнішою, чеснішою – це не помітити може тільки сліпий.
З іншого боку, і це може в контексті розмови з паном Ряшиним, як журналіст, як громадянин, як людина, яка має багато друзів на “Інтері”, я мрію, що це буде канал, який працюватиме чесно.
Але давайте дивитися об’єктивно і подивимося в минуле. Ми маємо канал з жахливою репутацією, ми маємо творчий колектив з дуже поганою репутацією, з підмоченою, заплямованою репутацією, в якому великих змін не було після виборів і зміни влади.
Ми маємо пана Хорошковського, який дуже цікавий перспективний політик, людина, яка дуже добре розуміє що таке ЗМІ. Зі свої історії ми пам’ятаємо, що його команда “Озимого покоління” не завжди чисто і чесно працювала з медіа у передвиборчій кампанії 2002 року. Тому, панове, давайте вірити в краще і розраховувати, що все буде у нас добре. Канали ставатимуть чеснішими або стануть чесними. При цьому всьому не забувати ті ризики, які показує минуле.
Марина Пирожук
Андрію, Ви сказали, що певні позитивні зміни є очевидними.
Що ви скажете на зауваження польського експерта, глави правління Східно-Європейського демократичного центру Павла Казанецького твердить, що в Україні ЗМІ не стали вільними і що на період виборів вони знову працюватимуть на своїх власників. Він називає свободу слова в Україні фікцією і відзначає як негатив те, що в Україну почали активно вживлюватися, так би мовити, міжнародні медіа-концерни, особливо російського походження.
Чи справді відбувається експансія російського походження, чи справді відбувається експансія російських медіа-структур? Пане Іванов, може, Ви щось про це знаєте?
Валерій Іванов
Ну як, відбувається. В принципі те, що йдуть інвестиції, то це добре, і не тільки російських і норвезьких, то “Моркло” відповідні угоди з “Ріо” заключила. Інвестиція добра, хоча ми маємо справу з дуже тонкою сферою – з інформацією. Звичайно, якщо у нас будуть панувати медіа, які належать іноземним власникам, то це вже не буде добре.
Марина Пирожук
А кого сьогодні в Україні можна назвати медіа-магнатом, пане Рябчук?
Микола Рябчук
Я не знаю кого. Річ у тім, що ми практично нічого не знаємо про реальних власників. Ми маємо якісь лише чутки, якісь здогади. Одні канали пов’язують з одними особами, інші з іншими. Але, як Ви розумієте, ніде чітко не сказано, хто є власником. Поки цієї прозорості не буде, то я гадаю, що ми і будемо далі перебувати в якомусь такому лімбо, в такий дуже туманній сфері здогадів і т.д. Я лише зауважив, що прихід іноземних власників не є поганим явищем.
Марина Пирожук
Але тут мова йде про російські капітали.
Микола Рябчук
Я би розрізняв саме яких іноземних? Бо якщо йдеться про західний капітал, то це не так зле. Він все-таки звик працювати в більш-менш правових рамках, прозорих рамках. Натомість російський абсолютно не прозорий, великою мірою мафіозний, справді небезпечний, тому що дуже часто йдеться про зовсім інші зиски, не ті, які декларуються.
Марина Пирожук
Андрію, а що Ви скажете на зауваження пана Казанецького про те, що ЗМІ не стали вільними, що насправді свобода слова – це фікція, це фантом, вигаданий владою і журналістами?
Андрій Шевченко
Я поділяю його тривогу. На неї є певні підстави. З іншого боку, я не поділяю настільки категоричну форму. Тому що, мені здається, зайдіть в “Барабан”, кав’ярню в Києві, де збираються журналісти, зайдіть в редакції, підіть в ньюз-руми, послухайте, що говорять зараз журналісти в курилках.
Є багато розчарувань, не всі надії виправдалися, але це абсолютно інші люди, це абсолютно інші розмови, це абсолютно інший режим спілкування між редактором і між журналістом. Реально колективи змінилися. Людині, яка хоч трошки знає це середовище з середини, це абсолютно очевидно.
Це один з наслідків того, що відбулося очищення в журналістських колективах після революції, що було кричущо потрібно.
Марина Пирожук
А це було можливо взагалі ця чистка, фільтрація журналістського цеху?
Андрій Шевченко
Не просто важлива, а я вважаю, що вона і долі необхідна.
Марина Пирожук
В який спосіб це можна зробити?
Андрій Шевченко
Ще дві позиції, по яких це мало статися, то це редакторський менеджмент, який ґвалтував професію, цензуруючи журналістів, змушуючи їх брехати, не даючи їм працювати. Друге, це обличчя, це люди, які були обличчями темників, люди, які були обличчями цензури, самоцензури.
Я, наприклад, не перестаю говорити про те, що вважаю великою менеджерською помилкою телеканалу “1+1”, який я дуже поважаю і де дуже професійний колектив, повернення в ефір В’ячеслава Піховшека.
Марина Пирожук
А чому цю людину зберігають, на Ваш погляд?
Андрій Шевченко
З того, що я знаю, я не мав можливості обговорити це з керівниками каналу, тим більше, що вони зараз змінюються, тому що певну аудиторію має цей ведучий. Для цієї аудиторії цікаво, що він залишився.
Марина Пирожук
Тобто мова йде про рейтинг?
Андрій Шевченко
Частково. Я вважаю, що це підриває довіру до каналу.
Марина Пирожук
Пан Рябчук тягне руку, хоче щось додати. Прошу.
Микола Рябчук
Я хочу лише зауважити, що проблема Піховшека і подібних до нього персонажів, то це є насамперед проблема суспільства. Це справа керівників каналу тримати чи не тримати, справа глядачів дивитися чи не дивитися.
Але що мені видається неприпустимим в нашій ситуації, то це те, що цілком порядні інтелігентні люди, політики, журналісти йдуть на передачу, погоджуються брати участь в його передачах. Тобто ми бачимо на цьому телеканалі людей, яких я поважаю, як вони йдуть до Піховшека, до Кисельова, йдуть розмовляти з Погребінським за одним столом. Це, мені здається, катастрофа національна, це є ганьба національна.
Марина Пирожук
Тобто Ви вважаєте, що таких персон і людей треба ігнорувати?
Микола Рябчук
Абсолютно, це було б найкращим рішенням.
Марина Пирожук
Шановні гості, які канали сьогодні належать або є підконтрольними владі? Чи володієте ви такою інформацією, пане Іванов?
Валерій Іванов
Розумієте як. Влада дуже сильний вплив має на всі канали. Адже трагедія українського медіа-простору в тому, що економічна прибутковість найбільших медіа не є для власників чимось значущим.
Наприклад, всі зараз великі канали прибуткові. Але що для пана Пінчука цей прибуток грає дуже велику роль? Ні. Звичайно, він може в будь-який момент, на мій погляд, зробити ці свої канали розмінною монетою при вирішенні питань свого основного бізнесу. Можливо, так воно і відбудеться.
Таким чином влада має дуже сильний вплив на всі канали. До речі, події після революції це показали. Коли Ющенко став президентом, то рейтинг уваги до нього був таким, яким ніколи не був до Леоніда Кучми.
Андрій Шевченко
Я якраз хотів погодитися і сказати, що, мені здається, що зараз влада має дуже лояльний телепростір. Я вважаю, що це персонально заслуга в першу чергу Ющенка і Тимошенко, яким дуже симпатизували журналісти і дуже великий кредит симпатій залишається зараз. Про формальний контроль говорити дуже складно.
Марина Пирожук
А скільки телеканалів тоді належить опозиційним силам? Ви б могли визначити? Чи взагалі є якійсь баланс в цьому розподілі?
Валерій Іванов
У нас зараз ще не йдуть вибори.
Марина Пирожук
Тобто розподіл починається ближче до виборів?
Валерій Іванов
Воно краще буде видно. Ви згадайте як Березовський гарно робив з “Нєзавісімой газєтой” (НГ). НГ більш-менш давала об’єктивістську політику, давала збалансовані новини. Потім наближаються вибори, і вона б’є вже по тій аудиторії, яка звикла, що вона дає збалансовані новини, що їй можна довіряти.
Я думаю, що зараз канали дають більш-менш збалансовані новини. Але напередодні виборів я боюся, що вони будуть, звичайно, в такій мірі як це було перед останніми виборами, то це неможливо. Я, до речі, не вірю в можливість формального контролю на кшталт темників, як це було. Я думаю, що це ми вже проїхали. Ми до цього вже не повернемось.
Я думаю, що певні технології повинні вжити для того, щоб використати ці канали, щоб чітко кожен канал, хто на нього впливає, щоб він працював тільки на цю політичну силу. Це ненормально, але, на мій погляд, перед цими парламентськими виборами у нас ще так буде.
Марина Пирожук
Чи втримається від різних спокус “Перший національний”, який представляє сьогодні Андрій Шевченко в нашому ефірі?
Валерій Іванов
Андрій така принципова людина. Я думаю, поки він там, то утримається від таких спокус. Якщо воно так піде далі, а тенденція, на мій погляд, подекуди набувають загрозливого характеру, то і Андрія можуть позбутися. Андрій, вибач, я не хочу, щоб тебе позбулися.
Мені здається, що якщо будуть тенденції для того, щоб використовувати от так тупо як інструмент політичного впливу, то таких журналістів, таких менеджерів будуть просто позбуватися.
Марина Пирожук
Оскільки ми заговорили про роботу конкретного телеканалу “Першого національного”, то відомо, що було дуже багато декларацій, обіцянок і, навіть очікувань щодо змін на УТ-1. Нове керівництво “Першого національного” обіцяло зміни, мова йшла передусім про якість, об’єктивність, збалансованість інформаційної продукції. Чи помітили Ви ці зміни, пане Рябчук, як споживач?
Микола Рябчук
Я не так часто дивлюся саме цей канал. Мені здається, що звичайно він зробився краще, хоча боюся виставляти поки що якісь оцінки.
Марина Пирожук
Пане Іванов, чи змінився стиль інформаційної продукції саме цього каналу, не загалом телебачення?
Валерій Іванов
Мені здається, що це вже інший канал.
Марина Пирожук
Але він став радикально іншим?
Валерій Іванов
Я думаю, що це інший канал. Я просто пам’ятаю цей канал. Я просто через той моніторинг мав дивитися всі канали, ми аналізували всі канали, то був зовсім інший канал.
Марина Пирожук
Андрію, чи легко Вам провадити реформи на цьому телеканалі? Чи легко Вам там взагалі працювати?
Андрій Шевченко
Не просто, але дуже цікаво. Якщо говорити про спокуси, то я думаю, що ми не втримаємося від найбільшої спокуси, яка тут є – зробити канал-лідер. Для цього є дуже велике бажання, є можливості.
Марина Пирожук
А що може стати цьому на перешкоді, що може завадити цим амбіціям?
Андрій Шевченко
Мені здається, те, що поновилася дискусія про доцільність створення суспільного мовлення на базі державного телебачення, то показує, що ми трошки переоцінили розуміння цієї теми в суспільстві і у владі. Тому що кілька місяців тому в той час, коли проводились парламентські слухання щодо суспільного мовлення, то здавалося, що питання вирішене, що є ясність, буде суспільне мовлення на базі державного телебачення.
Зараз ми бачимо, що було великою помилкою так думати. Очевидно, треба далі пояснити країні, владі, середовищу, чим цей канал буде відрізнятися від інших, чим буде відрізнятися від комерційних каналів, які лягатимуть завжди під комерційні інтереси, чим відрізнятиметься у своєму наповненні, змісті і т.д.
Марина Пирожук
Андрію, Ви можете це зробити тезово зараз.
Андрій Шевченко
Підхід дуже простий. Я думаю, що це має бути канал, який інакше будує свої пріоритети, тому що це не є канал, який своєю метою має заробляння грошей, це канал, який виконує особливу функцію, який має особливі стосунки з владою. Вони полягають в тому, що це канал, в якому в першу чергу влада може повідомляти найважливіші для суспільства речі.
Звичайно, тут має бути дуже потужний сегмент освітніх, культурологічних програм, які не зможуть собі дозволити інші комерційні гравці.
Це має бути канал стандартів, зразково-показовий канал.
Марина Пирожук
Сформульовано і гарно визначено. Знову ж, Андрію, а що стоїть зараз цьому на перешкоді, що заважає реалізувати цей проект про необхідність якого говорили і, до речі, той самий президент, і прем’єр, і всі журналісти, чи принаймні значна частина журналістського цеху?
Андрій Шевченко
Є колосальні внутрішні проблеми в компанії, це дуже запущена організація, запущена установа з величезними боргами.
Марина Пирожук
Це єдина причина?
Андрій Шевченко
Але це не головна причина. Моє переконання, що головна причина, то це не повне, таке дуже рване розуміння функцій, місії цього каналу, яка є у владі, є в суспільстві.
Марина Пирожук
А чи не ховається за цим якийсь політичний підтекст, як на цьому наголошують, наполягають експерти?
Андрій Шевченко
Влада завжди буде намагатися використати цей канал як інструмент просування своїх ідей. Це очевидно. Так само як і будь-який інший канал. Звичайно, ще дуже велика спокуса покривати цим каналом і залишити його в ручному режимі.
Але, я думаю, що ті хто всерйоз спробує це реалізувати, то для них буде велике розчарування, тому що змінилася країна, змінилися журналісти, змінився глядач.
Зараз рейтинг каналу, як це не сумно визнавати, я зараз переглядаю рейтинги за вчорашній день, 0,1% - це рейтинг каналу.
Марина Пирожук
Тобто це дуже низький рейтинг?
Андрій Шевченко
Це означає, що його дивилися близько 50 тисяч осіб в середньому. Такий канал з таким рейтингом, впливом і таким продуктом не може бути інструментом політичного впливу.
Єдиний шанс зробити його впливовим, значимим, цікавим і важливим, то це швидкі зміни, свобода можливість цього каналу працювати за стандартами професії.
Валерій Іванов
На мій погляд, для того, щоб зробити на базі “Першого національного” суспільне телебачення бракує тільки одного – політичної волі.
Щодо Президента, який користується джерелами інформації в Секретаріаті Президента... Чому я на цьому наголошую, бо вже раніше секретаріат артикулював подібне тому (в останній заяві Президента), що треба окремо державне, окремо суспільне телебачення. Це нісенітниця. Тут важко коментувати.
Але ж причина, на мій погляд, у тих же виборах 2006-го року, де вважається, що нібито державне телебачення краще дозволить донести думки до населення, аніж суспільне телебачення. Це теж така дурниця.
У нас при владі, на жаль, не обов’язково фахівці у галузі масової комунікації чи в галузі піару, але, мабуть, вважають себе фахівцями дуже великими.
Саме через те ми втрачаємо шанси, втрачає шанси в цілому Україна, бо суспільне телебачення – це одна із ознак демократичного суспільства. Ми з гордістю говоримо, що зробили величезний крок до демократії, але щоб було...
Марина Пирожук
Ось Андрій каже, що в суспільстві ще немає розуміння необхідності цього. А чи саме суспільство, а може, це влада не розуміє або не хоче?
Валерій Іванов
Суспільство тут не вирішує, це не вирішується демонстраціями. Якщо б суспільство вже мало цей продукт, то там була б вже якась думка. Наше суспільство ніколи не мало такого продукту. Якщо воно вже мало б, то, може, захищаючи свій продукт, воно, як в Чехії, вийшло на вулиці.
Марина Пирожук
Шановні гості, всі ми пам’ятаємо, принаймні у пресі було багато публікацій з приводу корпоративних війн довкола Нікопольського заводу феросплавів.
За цими публікаціями нібито Петро Порошенко лобіює інтереси Пінчука і групи російських бізнесменів, яким нібито зять Кучми формально вже продав цей завод, і що внаслідок цього пан Порошенко має отримати контроль над телеканалом “Інтер”.
У цих публікаціях також мовиться і про пані Тимошенко, яка нібито за повернення цього заводу у власність державі може отримати бонус у вигляді симпатії до неї телеканалу “1 плюс 1”.
Як ви це прокоментуєте?
Микола Рябчук
Нам тільки лишається зачекати і побачити, чим це все закінчиться. Якщо цей сценарій реалізується, то, очевидно, він слушний.
Валерій Іванов
На жаль, ми будемо чекати, бо все це припущення. Але ж абсолютно ненормально, що у нас перехід каналів з власності у власність, заміна топ-менеджменту робляться абсолютно не прозоро. Суспільство ніякої участі у цьому не бере.
Великі канали – це дуже прибутковий бізнес, але він стає заручником ще більшого бізнесу. Це призведе до того, що ці канали будуть поставлені в умови, коли вони мають захищати інтереси не свої, тобто зробити свою інформацію такою, якій довіряє аудиторія, щоби аудиторія довіряла цим каналам, збільшувалися рейтинги, туди йшла реклама, і вони заробляли гроші, а робити свою інформацію такою, яка потрібна власнику для досягнення інтересів у якомусь іншому бізнесі.
Тут вже можлива і втрата довіри, тут вже можливі і маніпулювання думкую глядачів.
На жаль, це лишається реаліями нашого медіа-простору. Це абсолютно нецивілізовано.
Андрій Шевченко
У конфлікті навколо цього заводу і не тільки навколо нього обидві сторони виглядали не дуже добре, тому що обидві сторони розміщували свої матеріали у пресі, розміщували сюжети на замовлення. В принципі, це вже стало останньою краплею, коли дуже багато людей сказали: “Дістало просто”.
Якщо стежити за розмовами у журналістському середовищі, те, що друкується на сайті “Телекритика”, то ми бачимо, що навіть з’явилися репліки людей, які роками терпіли “джинсу” і сюжети на замовлення в ефірі, сказали: “Слухайте, колись це ж має припинитися”.
Марина Пирожук
А припиниться?
Андрій Шевченко
Я думаю, що так.
Марина Пирожук
Коли?
Андрій Шевченко
Тоді, коли набереться критична маса журналістів, які скажуть “Ні!” у своїх редакціях. Ми знаємо успішні приклади не тільки на цьому каналі, на якому я маю честь працювати, на УТ-1, який відмовився від “джинси” у новинах, зараз її немає.
Ми знаємо приклад “Нового каналу”, де команда Ткаченка в 1999-му році винесла сюжети на замовлення з новин. Дуже прикро, що вони туди повернулися, бо є ознаки того, що вони повернулися.
Одним словом, тут ініціатива за журналістами, і вони повинні переконати редакторів, вони повинні відстояти своє право на чесну інформацію.
Марина Пирожук
І у нас є слухач.
Добрий вечір!
Слухач
Добрий вечір!
Петро з Києва.
Стосовно наповнення телебачення культурою, то театральний режисер з Львова на радіо “Ера” назвав телевізор “дебілізатором”, який включати не треба.
А останнім часом слухачі з радістю повідомляють про поломку телевізора і перехід на слухання радіо. Про яку популярність і рейтинг мова, шановні?
Андрій Шевченко
Я тепер знаю насправді, на що я працюю.
Марина Пирожук
Давайте наразі послухаємо матеріал Сергія Грабовського.
Сергій Грабовський
Телевізія вперше як масовий пропагандистський інструмент задіяна була в Третьому рейхові. Вже під час берлінської Олімпіади 1936-го року мільйони німців дивилися репортажі про спортивні змагання, які мали наочно довести торжество істинно арійського духу і тіла.
По загибелі відомства доктора Геббельса разом із ним самим боротьбу за краще використання телебачення у цілях пропаганди повели демократичний і комуністичний світи. При цьому Захід робив акцент здебільшого на інформацію, оскільки високий рівень масового споживання у демократичній Європі та Америці, з одного боку, та ҐУЛАҐ плюс масло та м‘ясо за талонами говорили самі за себе.
А от комуністи взяли за основу телепропаганди розробки ідейно їм близького доктора Геббельса. Хіба що велася ці пропаганда не так уміло, слухачі старшого і середнього віку легко згадають нудні до нестями московські програми “Время” брежнєвського часу і ще нуднішу київську “Актуальну камеру”.
Українське телебачення як пропагандистський інструмент донедавна нагадувало таку собі кашу зі здобутків демократичного світу, зварену нащадками якщо й не самого Геббельса, то його колеги Жданова.
Особливо яскраво це виявило себе під час минулорічних президентських виборів та помаранчевої революції.
Справа не лише у “П‘ятихвилинках ненависті” від Джанґірова та Корчинського, не лише у гнівних інвективах Кисельова та Піховшека на адресу лише однієї політичної сили і не тільки у суворій селекції фактів (якщо не брутальній цензурі) на абсолютній більшості телеканалів.
Справа у загальній тональності, яка панувала на телебаченні і на тлі якої “5-й канал” та “Ера”, попри свої неприховані політичні симпатії та значно менші технічні можливості, видавалися ковтками свіжого повітря.
Чи наразі пішли на українському телебаченні на довічний спочинок натхненник арійського духу Геббельс і борець із низькопоклонством перед Заходом Жданов?
Хтось може сказати – так, бо ж торжествує демократія. Та чи не лишилася в ефірі більша частина зірок брудних політтехнологій? Чи не сидять у підсвідомості телевізійників старі пропагандистські схеми? І, головне, чи не перетворилися за цей рік група зневажених режимом Кучми бізнесменів, котра фінансувала демократичне телебачення, на новітніх олігархів, які захоплюють нові й нові телеканали, щоб перетворити їх на знаряддя збереження свого повновладдя? Збереження за будь-яку ціну.
Марина Пирожук
Шановні колеги, чи можливі рецидиви, про які говорив Сергій Грабовський у своєму матеріалі, на парламентських виборах, рецидиви старого режиму, коли окремі журналісти виконували функції маніпуляторів і рупорів однієї або двох політичних сил з використанням брудних технологій? Іншими словами, чи з’являться нові “піховшеки”, “кисельови” або, може, старі будуть продовжувати цю місію?
Валерій Іванов
Без сумніву, так і буде.
Микола Рябчук
Я гадаю, що все-таки наше суспільство помаленьку змінюється у кращий бік. Це є питання еволюції, це є питання часу. Цілком нормальним воно ніколи не буде, але вона стає дедалі нормальнішим.
Андрій Шевченко
Я оптиміст. Думаю, що буде добре. Найбільший виклик буде, як показувати вибори, де дуже красива влада, популярна, яскрава, і дуже сіра і нецікава опозиція. Буде найбільший виклик для журналістів суто творчий.
Марина Пирожук
Минулий тиждень був позначений скандалом довкола інтерв’ю з чеченським польовим командиром Шамілем Басаєвим, який показав американський телеканал ABC.
У цьому зв’язку Міністерство закордонних справ Росії визначило цей канал небажаним для контактів з будь-якими державними установами і вирішило не продовжувати акредитацію співробітникам цього телеканалу, що, до речі, викликало здивування в Держдепартаменті США.
В Росії на це інтерв’ю була досить агресивна реакція не лише з боку влади, а й в журналістських колах. Знакові російські видання засудили автора цього інтерв’ю, назвавши Басаєва не людиною. Зокрема, це зробила газета “Ізвєстія”.
Російська преса також звинувачує американський уряд у подвійних стандартах і вважає, що якби будь-який російський телеканал оприлюднив інтерв’ю з Усамою Бен Ладеном, то реакція американців була б такою, як російського МЗС на інтерв’ю з Басаєвим.
Як ви відреагували на це інтерв’ю? Якби, скажімо, в Україні на телеканалах було показано інтерв’ю з Бен Ладеном, то як би реагували на це тут і американський уряд?
Микола Рябчук
Я вважаю, що сама паралель не зовсім коректна. По-перше, я сумніваюся, що американська реакція на інтерв’ю з Бен Ладеном була би такою, як російська на інтерв’ю з Басаєвим.
Я вважаю некоректним саме порівняння Бен Ладена і Басаєва. Очевидно, що Басаєв не надто симпатична постать, але коріння всіх цих проблем є дуже різним.
Я хочу нагадати, що ніхто не окуповував батьківщини Бен Ладена, і вся та боротьба, яку він почав, має інші причини. Натомість постать Басаєва – це трагічна постать, як і, зрештою, вся проблематика чеченська.
Мені здається, що російське керівництво не має жодного морального права що-небудь говорити. Це люди, які здійснюють геноцид на території невеличкої країни, люди, у яких руки в крові, давайте речі називати своїми іменами. Якщо у них є рештки совісті, то їм краще було б мовчати.
Валерій Іванов
Тут з боку США є прояви подвійних стандартів, бо ми пам’ятаємо, як різко завжди реагують США на виступи “Аль-Джазіри”. Від сьогоднішнього виступу теж буде відповідна реакція.
Тут треба просто домовлятися самим журналістам, і тут не якісь законодавчі заборони мають бути, а мають бути етичні, тобто показувати чи не показувати, в яких випадках показувати, в яких випадках не показувати. Точно так, як журналісти у тій самій Росії домовилися про висвітлення терористичних актів. Це має бути врегульовано через кодекс етики. А от ігри з акредитацією ніякої користі не принесуть.
Андрій Шевченко
Як журналіст я Басаєва показував би, але я точно давав би контекст, що це за людина, і що за ним стоїть.
На жаль, я не бачив матеріалу, який зробили американські колеги, я тоді міг би сказати більше.
Марина Пирожук
Дякую усім за участь в передачі.
На цьому ми мусимо завершувати нашу розмову.
Це була “Вечірня Свобода”, яку підготувала і провела Марина Пирожук.
Говорить радіо “Свобода”!