Сергій Грабовський
Аудіозапис програми:
Київ, 9 липня 2005 року.
Олекса Боярко
Ви знову зустрічаєтесь на хвилях Радіо “Свобода” із таємничими і забутими епізодами української історії.
Ви знову дізнаєтесь щось нове про яскраві, подвижницькі, а часом і трагічні постаті української культури.
Радіожурнал “Країна Інкоґніта” – це спільний пошук історичної істини.
“Країна Інкоґніта” – це знайомство з маловідомими сторінками життя України.
“Країна Інкоґніта” – для тих, хто не боїться долати чужі та власні забобони і упередження.
Максим Стріха
Говорить Радіо “Свобода”!
З вами Максим Стріха – доктор фізико-математичних наук, член Асоціації українських письменників.
Ігумен же з братією заклали церкву велику, І монастир стовпами обнесли, І келій набудували багато, І церкву звели, І оздобили її іконами. І відтоді почали звати монастир Печерським.
Пролунали слова з нашого літопису “Повісті врем’яних літ” преподобного Нестора Літописця. За майже тисячу років свого існування Києво-Печерська Лавра була не лишень одним з найвідоміших монастирів Східної Європи.
Внесок Києво-Печерської Лаври в духовний розвій українського народу у формування ідеї тяглості України від часів княжої Руси до часів Гетьманщини безсумнівний. Сьогодні той комплекс пам’яток, що склався у лаврському монастирі від ХІ і до ХХ ст. включений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО (тобто Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури) була заснована 16 листопада 1945 року. Ця спеціалізована установа ООН із центром у Парижі координує міжнародну співпрацю з поширення базової освіті, розвитку науки, утвердження культурного різноманіття і міжкультурного діалогу. Україна є членом ЮНЕСКО від 1954 року.
Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО нині включає понад 700 рукотворних і природних об’єктів з усього світу – від індійського мавзолею Тадж-Махал і давнього африканського міста Тімбукту і аж до унікальної екосистеми Великого Бар’єрного Рифу Австралії. 1990-го року до цього Списку було включено (за одним номером) Софію Київську й Києво-Печерську Лавру, а 1998 року – історичний центр Львова.
Україну у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО представляють лише формально дві пам’ятки. Реально, звичайно, пам’ятки комплексні. Але все одно це не пропорційно мало як на реальну вагу нашої держави у історії світової культури.
Відтак Національна комісія України у справах ЮНЕСКО вже давно ставить питання про долучення до цього списку інших пам’яток від України, а проте не менше важить як ми даємо ради з тими пам’ятками, які вже в цьому спискові.
Під час першого засідання так званого оновленого складу Національної комісії України у справах ЮНЕСКО всіх приголомшив генеральний директор Національного заповідника “Києво-Печерська Лавра” Сергій Кролевець. Він сказав про те, що Лавра сьогодні руйнується значно швидше, аніж відновлюється.
Причина проста, адже сьогодні безцінні пам’ятки лаврського заповідника перебувають не лишень у руках держави. Значною мірою вони потрапили до рук людей, які елементарно не розуміють їхньої історичної і культурної ваги.
Про, так би мовити, “бізнес-підхід” священослужителів Печерського монастиря до пам’яток культури говорить експерт асоціації “Гардарика”, депутат Київради двох минулих скликань Костянтин Матвієнко.
Костянтин Матвієнко
Думаю, існують дві проблеми взаємин національних культурних заповідників і монастирів. На превеликий жаль, церква розглядає пам’ятки культури, історії і архітектури як господарські об’єкти і експлуатує їх як це роблять і бізнесмени.
Тобто коли ми говоримо про обвал в ближніх печерах Лаври Київської, то причина просто в нещадній експлуатації цих культурних об’єктів, не лише культових священнослужителями з метою отримання прибутку.
Отже, перша проблема, то це бізнес-підходи попів, свідомо вживаю цей термін, до об’єктів культури, бізнес-підходи. Друга проблема, це загальний низький культурно-освітній рівень священства, що на жаль, особливо характерно для священства Московського Патріархату.
Проблема Лаври не нова. Ще тоді, коли відбувалася передача дальніх і ближніх печер свого часу, то там вже виникали проблеми. Зокрема, кричуща річ в Різдво-Богородицькій Церкві, коли були знищені фрески-малюнки Івана Квітковського, це початок ХІХ ст., і замальовано для “красівості” псевдовізантійськими якимись малюнками. Це зробили санкт-петербурзькі художники.
Максим Стріха
Тоді ж у ті часи, про які говорить Костянтин Матвієнко з печер було усунено прилади контролю за вологістю і температурою. Справді, їх колись не було. Ченці мають рацію. Але ж і антропогенне навантаження на печери було тоді незміренно меншим.
А відтак вже з початку дев’яностих неозброєним оком стало видно як у печерах накопичується конденсат згубний для лесових грунтів, у яких вони вириті. Зауважу, першого масштабного обвалу в печерах, який відбувся 23 травня цього року слід було очікувати, адже музейники попереджали монастир про цю небезпеку, але ніяких реальних важелів впливу, ніякої змоги змусити церковників дотримуватись вимог пам’ятко-охоронного законодавства в них не було.
Хоча на території заповідника господарює не лише монастир, а чимало інших державних установ. Про їхнє господарювання говорить генеральний директор Національного заповідника “Києво-Печерська Лавра” Сергій Кролевець.
Сергій Кролевець
Для збереження пам’яток конфесійна приналежність ніякого значення немає. Я говорив не про те, що там, припустимо, монастир погано господарює, а про те, що ми разом господарюємо на цій території невідповідним чином. Я ніколи не виділяв там окремо монахів, оскільки перед тим як подають претензії, зокрема, до представників Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, до яких звичайно є питання, але ці питання в ряду з тими питаннями, які і до інших суб’єктів господарювання.
На цій території півтора десятки юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність. З прийняттям закону про охорону пам’яток, а саме, здається 8 червня 2000 року вступив в силу новий закон про охорону культурної спадщини. Усі раділи страшенно, я в тому числі, поки не вчитався в окремі статті, норми і положення цього закону.
В цьому законі змінилось все від порядку оподаткування заповідників до того, хто є вирішальною інстанцією при наданні дозволів. Сьогодні я абсолютно відповідально заявляю на всіх рівнях, що цей закон нічого не забороняє, дозволяється будь-що і будь-де.
При наявності дозволу можна в центрі заповідника збудувати хмарочос. Це не може бути поставлено в вину тим, хто будує, якщо в них є на це дозвіл. Відсутність дозволу є порушенням закону, а наявність дозволу на будівництво відповідає вимогам нашого закону.
Друге, заповідники по всій Україні, не тільки Києво-Печерського заповідника перестали буди органами охорони на своїй території. Сьогодні дозволи на будівництво, на реставрацію, на ремонт, на інші роботи на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника дирекція заповідника не дає. Вона не приймає участі в обговоренні питань щодо реставрації, будівництва, ремонту і інших видів господарювання на цій території. Ці дозволи дає Державний комітет охорони культурної спадщини.
От на цій території, зрозуміло, якщо півтора десятки суб’єктів господарювання зареєстровані і ведуть свою діяльність на цій території, то ведуть її згідно зі своїх статутів. Вони виконують роботу по утриманню будівель, по заміні якихось аварійних комунікацій. Все це виконується без відома дирекції.
Парадокс в тому, що будівлі знаходяться в оперативному управлінні заповідника і на балансі у заповідника, використовують оці 15 юридичних осіб. Для того, щоб вони здійснювали певні дії з цими будівлями – господарювали, то вони не повинні звертатись до дирекції заповідника. Це вимоги нашого закону.
Кому можна пред’явити претензії? Виділити окремо церкву? Я б цього не робив. Давайте почнемо з нас – з представників державної влади.
Максим Стріха
Висновок фахівців сьогодні один. Господарями в Києво-Печерському заповіднику, а також і в інших заповідниках мають стати не ченці в юрисдикції сусідньої держави і не чиновники з міської влади, які надто часто вирішують питання про дозволи про хабарі, а пам’яткоохоронці.
В іншому разі, як застеріг Сергій Кролевець, уже ближчим часом може постати питання про виключення Лаврського заповідника зі Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, – бо Україна не виконує взятих на себе зобов’язань щодо його належного збереження.
Сергій Кролевець
Серед майже 700 об’єктів, які включені до переліку об’єктів всесвітнього культурно надбання жодного немає, який отримав, так би мовити, карт-бланш, що ніколи цей об’єкт не буде вилучений. Є певні вимоги міжнародні як повинен охоронятись об’єкт, який попав в список об’єктів всесвітньої культурної спадщини, що можна робити з ним, а що не можна.
Не можна його спотворювати, не можна змінювати зовнішній облік і змінювати ті ознаки, ті критерії, по яких об’єкт було прийнято. Дуже просто. Жодного немає в світі.
Кьольнський собор. Розглядається в останній час питання ЮНЕСКО щодо відповідності критеріям Кьольнського собору або інші якісь об’єкти. Вони постійно знаходяться у вивченні, в моніторингу щодо відповідності тим критеріям, тим ознакам, по яких об’єкт було включено, по яких держава дала обов’язок зберігати.
Є певні вимоги, в тому числі збереження середовища не тільки об’єкт у відриві, а і в тому середовищі, в якому він знаходиться. Якщо у нас буде вільна забудова вестись як за межами так і на території заповідника, то хто мені скаже, що Україна не може розглядатись в ЮНЕСКО під питанням відповідності і, звичайно, вилучення.
Максим Стріха
Колись майже 15 років тому Лавру і Святу Софію були внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО за одним номером. Отже, сьогодні потенційне виключення з цього списку Лаври означатиме і автоматичне виключення Софії. Звичайно, це не потягне для України жодних міжнародних санкцій, але це потягне велику ганьбу для всіх нас.
Сьогодні українські фахівці, музейники, дипломати змагаються до за включення до Списку світової спадщини ще більш як 10 нових об’єктів. Серед них історичний центр Чернігова, унікальний природний ландшафт пам’яток Камінця-Подільського, Бахчисарайський і Ханський палац, навіть міжнародний об’єкт разом із Словаччиною ландшафт Букові праліси Карпат.
Кожен з цих об’єктів за всіма критеріями гідний бути у списку світової спадщини за однієї умови. Якщо ми зрозуміємо, що повинні належним чином зберігати те, що є в цьому списку, і Святу Софію. А ми пам’ятаємо як кілька років тому виникла ганебна історія щодо будівництва під стінами Софії фітнес-центру. Ми пам’ятаємо історію з готелем, який мало не спотворив ситуацію докорінно навколо Святої Софії.
Сьогодні ми почули, яка є ситуація є навколо Києво-Печерської Лаври. На жаль, не краща ситуація із історичним центром Львова, так само нашим фігурантом Списку світової спадщини. Виникає логічне питання: чи має за таких умов Україна право витрачати 90 млн. гривень на будівництво макету Десятинної церкви в натуральну величину? Чи має вона витрачати кошти на інші амбіційні, але не першочергові сьогодні проекти? Чи все ж таки ми повинні зберегти те, що руйнується сьогодні і те, у відповідальності за збереження чого ми розписалися перед усією світовою спільнотою.
Невже для нормального вирішення цього питання повинно гостро стати на порядку денному питання про виключення із Списку світової спадщини ЮНЕСКО Києво-Печерської Лаври, Святої Софії і історичного центру міста Львова?
Вів радіожурнал “Країна Інкоґніта” Максим Стріха.
Хай вам щастить.
Наступного тижня ми рушимо далі у світ загадок і забутих сторінок української історії.
Залишайтеся з нами!
Говорить радіо “Свобода”!