Володимир Притула
Симферополь, 1 липня 2005 - З Ізраїля надійшла сумна звістка – на 72-му році життя там помер дисидент радянських часів, відомий правозахисник і громадський діяч Генріх Алтунян. Як повідомляють інформаційні агенції, Генріх Алтунян був госпіталізований у середині травня нинішнього року і проходив лікування спершу в лікарні в Харкові, а потім в ізраїльській клініці.
1969 року став він одним із засновників Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР, пройшов ув’язнення і табори Пермі, Чистополя і Мордовії. Як депутат українського парламенту, він безпосередньо брав участь у проголошенні незалежності України. Тривалий час очолював правозахисну громадську організацію “Меморіал”. Минулої осені і зими брав найактивнішу участь у подіях Помаранчевої революції, був постійним спікером всіх мітингів на підтримку Віктора Ющенка на майдані Свободи у Харкові.
Смерть Генріха Алтуняна стала сумною новиною для всієї України, але особливо – для Крииму. Адже тут його вважають великим другом кримськотатарського народу. В радянські часи він відкрито виступав на захист кримських татар. І ще за життя у кількох кримськотатарських селищах нові вулиці назвали на честь цього правозахисника. Про це – розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула, який розмовляв з відомим дисидентом, лідером Меджлісу кримськотатарського народу Мустафою Джемілєвим.
Мустафа Джемілєв, сам довголітній в’язень радянських таборів, з Генріхом Алтуняном, якого називає великою людиною і гордістю правозахисного руху, позайомився у тому ж 1969 році. Вони разом увійшли до першої в Радянському Союзі правозахисної організації – Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР З цього часу їх зв’язувала справжня дружба. Мустафа Джемілєв каже, що Ініціативної групи брали не всіх: “Підбирали людей, які не зламаються за будь-яких обставин. І те, що вибір вправ і на Генріха Алтуняна з-поміж тих 15-ти з усього Радянського Союзу – це багато про що говорить. І він справді гідно себе вів на всіх етапах, ніде не зламався, ніде не злякався, нікого не зрадив. Був справжнім чоловіком”, - сказав лідер Меджлісу.
В особі Генріха Алтуняна Мустафа Джемілєв знайшов не тільки надійного товариша та однодумця, але й справжнього друга всього кримськотатарського народу. Мустафа Джемілєв продовжує: “Його дуже багато пов’язувало з кримськими татарами. Він брав участь майже в усіх жалобних мітингах. Він дуже близько сприймав біль нашого народу. Коли був депутатом Верховної Ради України постійно піднімав наші проблеми. Якщо з парламентської трибуни звучало щось про кримських татар – в основному завжди від Генріха Алтуняна”, - каже Мустафа Джемілєв.
За його словами, це – велика втрата для всього українського суспільства: “Таких як Генріх Алтунян, нажаль, в нашій країні не дуже багато. Людей, які за будь-яких обставин говорять правду. Звичайно, це значна втрата для демократичних сил Укораїни”, - вважає колишній дисидент, лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
В одному з останніх інтерв’ю харківській пресі, ще до Помаранчевої революції, в якій він брав найактивнішу участь, Генріх Алтунян сказав, що нічого не боїться, цитую: “Мені сімдесят років, як кажуть, уже “з ярмарку”. Я усілякого пізнав. Думаю, що нічого гіршого, аніж багатоденне сидіння в карцері Чистопольської в’язниці, я особисто вже не побачу. Я боюся за країну, в якій живу, і за майбутнє моїх близьких. Ще Бруно Ясенський закликав боятися байдужих. Дай Бог, щоб наш народ таким не став…”, - сказав Генріх Алтунян. В ніч на сьогодні він помер на 72-му році життя. Справжнього життя.
1969 року став він одним із засновників Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР, пройшов ув’язнення і табори Пермі, Чистополя і Мордовії. Як депутат українського парламенту, він безпосередньо брав участь у проголошенні незалежності України. Тривалий час очолював правозахисну громадську організацію “Меморіал”. Минулої осені і зими брав найактивнішу участь у подіях Помаранчевої революції, був постійним спікером всіх мітингів на підтримку Віктора Ющенка на майдані Свободи у Харкові.
Смерть Генріха Алтуняна стала сумною новиною для всієї України, але особливо – для Крииму. Адже тут його вважають великим другом кримськотатарського народу. В радянські часи він відкрито виступав на захист кримських татар. І ще за життя у кількох кримськотатарських селищах нові вулиці назвали на честь цього правозахисника. Про це – розповідає наш кримський кореспондент Володимир Притула, який розмовляв з відомим дисидентом, лідером Меджлісу кримськотатарського народу Мустафою Джемілєвим.
Мустафа Джемілєв, сам довголітній в’язень радянських таборів, з Генріхом Алтуняном, якого називає великою людиною і гордістю правозахисного руху, позайомився у тому ж 1969 році. Вони разом увійшли до першої в Радянському Союзі правозахисної організації – Ініціативної групи захисту прав людини в СРСР З цього часу їх зв’язувала справжня дружба. Мустафа Джемілєв каже, що Ініціативної групи брали не всіх: “Підбирали людей, які не зламаються за будь-яких обставин. І те, що вибір вправ і на Генріха Алтуняна з-поміж тих 15-ти з усього Радянського Союзу – це багато про що говорить. І він справді гідно себе вів на всіх етапах, ніде не зламався, ніде не злякався, нікого не зрадив. Був справжнім чоловіком”, - сказав лідер Меджлісу.
В особі Генріха Алтуняна Мустафа Джемілєв знайшов не тільки надійного товариша та однодумця, але й справжнього друга всього кримськотатарського народу. Мустафа Джемілєв продовжує: “Його дуже багато пов’язувало з кримськими татарами. Він брав участь майже в усіх жалобних мітингах. Він дуже близько сприймав біль нашого народу. Коли був депутатом Верховної Ради України постійно піднімав наші проблеми. Якщо з парламентської трибуни звучало щось про кримських татар – в основному завжди від Генріха Алтуняна”, - каже Мустафа Джемілєв.
За його словами, це – велика втрата для всього українського суспільства: “Таких як Генріх Алтунян, нажаль, в нашій країні не дуже багато. Людей, які за будь-яких обставин говорять правду. Звичайно, це значна втрата для демократичних сил Укораїни”, - вважає колишній дисидент, лідер Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.
В одному з останніх інтерв’ю харківській пресі, ще до Помаранчевої революції, в якій він брав найактивнішу участь, Генріх Алтунян сказав, що нічого не боїться, цитую: “Мені сімдесят років, як кажуть, уже “з ярмарку”. Я усілякого пізнав. Думаю, що нічого гіршого, аніж багатоденне сидіння в карцері Чистопольської в’язниці, я особисто вже не побачу. Я боюся за країну, в якій живу, і за майбутнє моїх близьких. Ще Бруно Ясенський закликав боятися байдужих. Дай Бог, щоб наш народ таким не став…”, - сказав Генріх Алтунян. В ніч на сьогодні він помер на 72-му році життя. Справжнього життя.