Геннадій Сахаров

Порядок денний був звичайним для установчих конференцій – ухвалення рішення про заснування організації, вибори голови, вибори ради організації, висування делегатів на з’їзд та різне. Головою міської організації НСНУ обраний 31-річний правник Олександр Добровольський. Свою програмну промову пан Добровольський виголосив російською мовою, посилаючись на те, що у залі більшість присутніх російськомовні. Головні тези промови – підготовка кадрів для заміни старого чиновництва, співпраця з владою при одночасному контролі її дій і забезпечення перемоги НСНУ на виборах усіх рівнів. Пізніше, доводячи, що і українська йому не чужа, новообраний голова міської організації НСНУ з виразним російським акцентом зачитав з аркуша короткий текст.
До ради міської організації НСНУ обрані 38 осіб. Цю раду можна без перебільшення назвати радою директорів – чи не половина членів ради є директорами, заступниками директорів, членами правління різноманітних фірм і організацій. Треба зазначити що значна частина членів ради підчас виборів президента були членами та головами виборчих комісій від блоку Віктора Ющенка, у раді міської організації НСНУ є депутати міської та районних рад. Конференцією вирішено делегувати на з’їзд НСНУ членів ради організації.
“Я не зрозумів вашого місьекого лідера, який сказав, що ви не готові у кадровому розумінні, що немає кадрового потенціалу. Абсолютно не розумію як може бути що серед тринадцяти партій, які підтримували Віктора Андрійовича Ющенка у Дніпропетровській області, недостатньо потенціалу щоб замінити отой кучмівський апарат. Я цього просто не розумію. (Аплодисменти у залі). Тим більше не розумію як можна признавати це програмно – “ви знаєте, не виявилися.”. А я вважаю що ми виявилися готові до того потенціалу силами тих партій, бо я знаю той актив. А коли я дивлюся – у вас стільки молоді, то просто не можна цього говорити. Я закликаю до хорошої роботи, до прекрасної нашої української роботи де ми відвоюємо, ми тепер зміцнимо і нікому вже не віддамо нашу Україну з нашим народним президентом. Слава Україні!” – сказав Іван Шулик.
Дещо понизив евфоричний настрій і виступ Миколи Лугового, котрий ще у 80-і роки очолював районну організацію Народного Руху. Звертаючись до, за його словами “новоспечених політиків”, пан Луговий висловив протест проти того, що дві третини людей, що знаходяться у залі, служили комуністичному режиму і режиму Кучми, підтримували на виборах Януковича, що до ради міської організації НСНУ обрані люди з непогашеними судимостями. На знак протесту Микола Луговий зробив заяву про вихід з Народного Союзу.
Пізніше на пресконференції голова міської організації НСНУ сказав, що помилки можливі та що своєрідним ноу хау дніпропетровської міської організації НСНУє намір запропонувати керівництву партії провести люстрацію членів партії. Краще б Олександр Добровольський того не казав. Бо люстрація одразу після утворення партії може означати тільки одне – до лав новоствореної партії у поспіху приймали усіх, хто подав заяви, що, відчувши нові можливості і переваги членства у пропрезидентській партії, до Народного Союзу Наша Україна посунули кар’єристи і пристосуванці. Отака ложка дьогтю у діжці меду.