Петро Кагуй
Прага, 4 червня 2005 року.
Аудіозапис програми:
Петро Кагуй
В ефірі передача “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.
Вітаю Вас, Шановні слухачі!
Слухач
Народ за Юлію Тимошенко. А такі як Порошенко, Литвин, Безсмертний. Безсмертний з цією реформою, хіба він у народу питав?
Слухач
Я хотів, би щоб ви це якось передали. Те, що кажуть, що немає політичних всіх справ, то я думаю, що вони все-таки є.
Слухачка
Через цю кумівську систему я виїхала з України, тому що обікрали людей, зробили нижчими.
Слухач
Не бійтесь нічого, хай Бог дай вам сили. Борітесь за інтереси України. знищуйте оту нечисть, яка просочила всю Україну.
Петро Кагуй
Найбільш резонансні події в українському політичному житті завжди знаходять свої відгуки і у нашої слухацької аудиторії. Не залишилося поза увагою наших слухачів і обговорення у Верховній Раді інциденту між працівниками міліції та депутатами від СДПУ(о) в Ужгороді.
Під час цього обговорення лідер парламентської фракції СДПУ(о), колишній президент України Леонід Кравчук звинуватив нову владу у переслідуванні політичних опонентів та заявив, що якби він знав, що творитиметься нині в Україні, у Верховній Раді, то він у 1991 році не підписав би Біловезькі угоди.
Леонід Кравчук
Якби я знав у 91-му році, що буде так, як є, що в залі будуть зневажати один одного народні депутати, що президенти будуть думати тільки про своє, де сидіти, який кабінет, як оздобити, в який палац перейти, що замість демократії буде свавілля, я б не підписав Біловезькі угоди”.
Петро Кагуй
Біловезькі угоди 1991 року, підписані тодішніми керівниками України, Росії і Білорусі, констатували припинення існування СРСР і задекларували утворення Співдружності незалежних держав.
Далі пропоную послухати вже відгук нашого слухача із Вінниці Івана Мірошника.
Слухач
Я по питанню роботи ВР 1 червня по виступу Прошкуратової і по виступу Кравчука. Прошкуратову підставили просто, щоб вона одягнула наручники. Її підставили, тому що Шуфрич і Різак два друга. Не без Різака Шуфричу були виділені землі на Закарпатті.
Кравчук. Де Ви були, Леонід Макарович, де Ви були, Герой України, пані Прошкуратова, коли народних депутатів в Мукачевому волочили? Чому ви не зайняли такої позиції? Я цілком згоден з виступом Леоніда Макаровича, але де ваша позиція була тоді, коли в Донецьку Ющенко приїхав на форум демократичних сил, то що там було зроблено? Скажіть, що там було зроблено в Донецьку, Мукачевому, в Ромнах, коли били студентів-дітей сумських? Чому ви не зайняли такої позиції, як ви зайняли вчора? Чого ви тоді язик запхали в одне місце.
Леонід Макарович, Ви мудра людина і увійшли в історію України навіки і тут Ви виступаєте і говорите, що не підписали, якби знав, що таке. Та ви ж самі робили в цьому Мукачевому, в Донецьку, і в Ромнах, в Херсоні і інших містах? Сьогодні Ви дуже великий демократ.
Ющенко йшов на вибори з гаслом: “Бандити будуть сидіть в тюрмі”. З таким гаслом йшов Ющенко, і народ його підтримав і це гасло. Коли почали брати бандитів, то чому Ви не виступили і не зайняли принципової позиції, коли брали начальників дільничних комісій виборчих, коли фальсифікувались вибори? Чому ви не зайняли цієї позиції, коли цілі поїзди і люди ходили по кілька талонів голосували?
А сьогодні Ви зайняли позицію зовсім демократичну. Леонід Макарович, я не думав, що Ви так зможете зробити. Мені в голові не вкладується, що Ви мудра людина і так себе поводите.
Прошкуратову підставив Шуфрич. Зараз у нас у Вінниці жінки кажуть: “Метод Прошкуратової”. Прикуй мужика кандалами до нього і будеш з мужиком.
Мені просто обідно, що наше суспільство розколюється на 2 табори. Винити в цьому нинішню владу, я вважаю, що несправедливо. Хоча нинішня влада теж багато прикладує до цих речей.
Я не можу зрозуміти позицію Ющенка, коли він в Казахстані заявив про ЄЕП, про створення державної структури. Віктор Андрійович, Ви ж ішли на вибори з гаслом, що ЄЕПу не буде, що до ЄЕПу треба буде придивитися. Сьогодні Ви вже кажете про наддержавну структуру.
Якщо я був противник політреформи, то сьогодні я за політичну реформу і стою на позиції Мороза, але ВР не цій, котра розколота, де йдуть розборки тільки. Це не ВР у нас. Зараз Верховна зрада, де йдуть тільки розборки політичних сил між собою. Більш нічого там не йде.
Колись іще на зорі був Рух, така була організація, не партія, а Рух. Костенко вліз туди, розколов цей Рух. Що Костенкова партія зараз робить, що зробила? Дайте правову оцінку комуністам. Що комуністи за 70 років зробили на Україні? Виставте народ сюди.
Ви говорите, що був голодомор. Я не вірю цьому, хоча в 1947 році голодував. Не вірю, хоча мій тесть 7 років заробляв право голосу на Далекому Сході, бо батька його взяли як куркуля і до сих пір немає. Я не вірю цьому, бо немає правової оцінки. Це все ляпотня. Лапшу вішають.
А ми говоримо про голодомор, коли енкавидисти замість бандерівців ходили, під бандерівців підроблялись, під оунівців. Коли на мене кажуть “бандерівець”, то я горжуся зараз.
Не знаю, хлопці, мені щось дуже-дуже складно.
Місто Вінниця, Іван Мірошник.
Слухач
Звучить вірш у виконанні слухача
Слухач
Я, Гунько Василь Сергійович, директор Центру культури та мистецтв МВС України.
Я хочу звернутися з таким проханням, якщо можна там передати, з тим, що от вже 3 місяці мене заставляють написати заяву за власним бажанням, щоб я звільнився, бо як каже заступник міністра внутрішніх справ Фокін Олександр Олександрович, що я не в його команді.
Хотів би, що ви це передали, що все-таки кажуть, що немає політичних справ, то вони все-таки є. Також радник міністра Мельник Валерій Гордійович, то вони вдвох тероризують практично всю культуру в МВС України. Комісії, ансамбль пісні і танцю перевіряли, але нічого не найшли.
Я хотів би звернутися до них через вас, бо до міністра ніяк не можна попасти, тому що вони просто не пускають до нього.
Дякую вам.
Слухач
Я хотів би особливо сказати кілька слів про нашого славного лицаря Юрія Луценка.
Пане Юрію, ми вас з дружиною дуже любимо. Коли була помаранчева революція, то ми до 11 години не спали, зранку рано вставали, щоб на каналі “Ера” почути Ваше слово, відношення до правди, до України, до її інтересів, до помаранчевої революції, яку творив народ.
Всі ми розуміємо як Вас шантажують, як хочуть зробити з Вас людину, яка неправдива, яка воює проти народу. Ви зараз наш рицар, рицар правди, рицар України.
Не бійтесь нічого, хай Бог дай вам сили. Борітесь за інтереси України. Знищуйте оту нечисть, яка просочила всю Україну, щоб вона була чиста, щоб вона була благородна, щоб вона була справедлива, добра і світла. Хай Бог дає Вам натхнення, сили. Залишайтеся таким непримиренним, вірним революції помаранчевій, таким відданим народу, Україні.
А що стосується так званої опозиції, то якось не повертається назвати опозицією. Якийсь Шурма буквально вчора: “Хочуть знищити СДПУ(О)”. Яке СДПУ(О)? Чи це демократична партія? Це зграя грабіжників, зграя бандитів.
Не треба нас дурити, не треба нам, як кажуть, вішати лапшу на вуха. Ми на вас надивилися, ми вас побачили, хто ви такі. Скільки вас не кричало, скільки б ви не говорили, що вас нищать, що ви комусь потрібні, то ви нікому не потрібні. Народ висловив вам своє відношення на виборах, які ви мали рейтинг, які ви мали результати виборів.
Я не знаю, на що їм дають телебачення, виводять на екрани. Гидко дивитися. Я їх не вважаю і більшість народу їх за партію. Це не партія. Вони розграбували Україну. Партія повинна нести добро не тільки собі, а державі, в якій вона існує. А хіба ця партія дала щось добре Україні. Та вона дала тільки зло Україні.
Не треба на чорне казати біле. Ми не такі дурні, пробачте на слові, щоб не розібратися. Давно вже розібралися і побачили все.
Так що хай наші рицарі нашої помаранчевої революції на правильному шляху, вони не вкрадуть нічого. Вони намагаються зробити, незважаючи на перешкоди, незважаючи на цей супротив цих бандитів, вони щось роблять з усіх сил. Люди оцінять, прийде час, оцінять їх.
Хай вас Бог благословляє. Слава Україні!
Петро Кагуй
Останнім часом, телефонні дзвінки, котрі ми ще називаємо звуковими листами – потіснили листи слухачів, надіслані звичною поштою.
Звичайно, телефонні дзвінки мають великі переваги – реакція слухачів на ті чи інші події надходить відразу. І, очевидно, цікавіше почути безпосередньо людину, котра особисто озвучує свої погляди, дає оцінки тим чи іншим суспільним процесам.
Але, не усі наші слухачі мають змогу до нас телефонувати, а комусь простіше саме висловити свої думки на папері і переслати їх звичною поштою.
Спробую зробити невеликий огляд поштових послань хоча б окремими цитатами та тезами.
Володимир Царенко із Києва днями написав, що почув виступ нашої слухачки із Вінниці Світлани Олійник, яка за його словами, дала чітку оцінку комуністичній партії та її злочинній діяльності.
“У зв’язку з цим у мене виникла ідея, - пише пан Царенко, у кожній Вашій передачі приділяти 3-5 хвилин цитатам із праць “вождя світового пролетаріату”.., у яких яскраво показано, яка сатанинська сила керувала нашим народом”. Для прикладу, Володимир Царенко згадує листа Володимира Леніна до Джержинського, в якому Ленін радив розстрілювати якомога більше священиків, не допускаючи зайвої тяганини.
Дістається комуністам і від наших слухачів із нині польського міста Перемишля, які подають лише свої імена: Михайло і Леся. Вони запитують нашу редакцію: “Чому Ви так мало розповідаєте про злочини комуністичної партії на теренах України?”. Автори листа також радять нинішньому лідеру компартії України Петрові Симоненку - не намагатися рахувати злочини інших, а краще порахувати злочини своєї більшовицької компартії проти українського народу.
А в листі Анатолія Демедюка зі села Зозів Липовецького району Вінницької області є такі слова: “Кримінал за 14 років пустив коріння дуже глибоко і широко. Тому й вони галасують, коли їхні щупальця причавлюють”, - кінець цитати.
Певний оптимізм відчувається у посланні Петра Савоніка із міста Нововолинська, який зауважує: “Бог вислухав наші молитви і допоміг вистояти на майдані у ті зимові несприятливі умови”.
А вже Степан Телегій зі села Лавочне Сколівського району Львівської області більше розповідає про себе. Він інвалід 1 групи, у 1950 році був репресований – засуджений на 10 років позбавлення волі.
За словами пана Телегія, попри те, що він інвалід 1 групи, останнім часом він отримує пенсію меншу ніж інваліди 2 та 3 груп. Його дружина також інвалід і вони разом перебувають у складному матеріальному становище.
Пан Телегій обурюється тими політиками, котрі спершу заявляли про необхідність визнання ветеранів ОУН-УПА учасниками Другої світової війни, а після того, коли потрапили у владні крісла – відразу позабували про свої заяви та обіцянки.
“Я віддав на Помаранчеву революцію 110 гривень зі своєї жебрацької пенсії, і возили мене до виборчої дільниці на підводі, щоб я зміг проголосувати. А тепер мені кажуть: “за що боровся, на те напоровся”, - пише Степан Телегій із Львівщини.
А інший слухач Йосиф Рик із Одещини закликає: “Якщо не можете офіційно визнати Українську Повстанську Армію, то будь-ласка не принижуйте людей, котрі пройшли тортури, ГУЛАГИ, заслання і багато з котрих віддали своє життя у боротьбі з двома державними окупантами”.
Слухачка
Добрий день, моя дорога Україно, дороге радіо!
Я живу в Копенгагені вже 14 років. Я була і в Нігерії, і в Роттердамі, і в Лас-Пальмасі, Португалії, Лагосі, в Абертіні була. Всюди я працювала. Я полюбила Європу.
Через цю кумівську систему я виїхала з України, тому що обікрали людей, зробили нижчими. Скільки мені років, то я вчила датську мову. Щоб отримати їх статус повинна була вивчити їхню мову і тоді вони мене прийняли на роботу. Без мови я не могла влаштуватися на роботу.
Ще вони проти Європи. Хай вони не говорять, що Європа погана. Європа навпаки – немає бандитів. А вони ганьблять Європу. Я люблю свою Україну і люблю Європу. Я хочу, щоб вся Україна заговорила по-українськи і щоб всі чини по-українські.
Моя знайома їхала в Кіровоград, то я її попросила, що привезла мені щось з українського почитати, а вона сказала, що всі газети, реклами по-російському.
Обідно за Україну. Вона така велика. Я хочу, щоб Україна моя говорила по-українськи, щоб всі люди. Я люблю Україну свою. Я пишаюся, що я є українка із прикарпатського краю.
Бувайте здорові, хай вам Бог святий у всьому допомагає, моїй любимій Україні.
До побачення.
Слухач
Доброго дня, шановна радіостанція радіо “Свобода”.
Хочу такий наче оглядовий виступ наче зробити. В чому я підтримую Кучму, то що він в свій час сказав обідне слово у адресу українського народу, що українці меншвартосні, а взагалі вони з придурью. До деякої міри він правий. Є в нас таке, що не вміємо себе шанувати, що не вміємо своєї мови глядіти. В Росії, як кажуть, “народ і Буквар – одне ціле”, а в нас, що ціле?
Мене цікавить інше цьому питанні. До яких пір у нас будуть шельмувати наш народ такі як Вітренко, Корчинський і інші. Потім ще одне треба сказати. Якщо наш президент почне і далі шельмувати Юлію Володимирівну Тимошенко, то йому успіху не бачити.
Народ за Юлію Тимошенко. А такі як Порошенко, Литвин, Безсмертний. Безсмертний з цією реформою, хіба він у народу питав? А люди то згідні, щоб робити оцю реформу територіальну. Чого люди завжди залишаються тільки заручниками, а вони ці бездарні люди отак хазяйнують.
Є у нас дуже багато і хороших і всяких юристів. Дуже б хотілося, щоб якось через референдум, може ще якимось шляхом, може КСУ ... Але нащо нам, коли Росія у скільки разів більша і територіально і по населенню, а має 450 депутатів. І в нас 450. Так записано в Конституції. Нащо вони потрібні дармоїди. Хватить для нас 150-200 максимум.
Як кажуть люди: “У великому казану доброго борщу не звариш”. Так і тут із такою кількістю людей, нащо вони потрібні? Який толк? Є такий баласт, які ніколи не виступають. На що? Треба взятися за розум. Народ просто не видерже. Та це ж тільки 450, а скільки референтів, скільки штатних, позаштатних суфлерів. На що все це потрібно?
Це думка моя і моїх товаришів, але я думаю, що у більшості народу така думка. Треба, щоб цей новий уряд, новий президент наший проснувся, а не так ходив, як не знаю, що сказати. Так же не можна.
Йому треба підібрати команду. Не така команда, як в Порошенка, там оцей Безсмертний, Кінах. Вони його заведуть, що він за Юлією Тимошенко другий вилетить звідси. Юлію Тимошенко не смійте чіпати. Вона одна працівниця і боліє за Україну.
А за Луценка, міністра внутрішніх справ. 10 числа зять їде із гробків, перестріває міліція, питає чи вчора пив. Хто ж на гробки не вип’є чарочку. Сутки пройшли. Він каже, що звичайно пив. 25 доларів давай. Хоч би що. Оце машинне беління, яке було таке і залишилося. Міліція не змінилася.
Будьте здорові. Вибачайте, що так може незграбно виступив. На те в мене є причини. Хотілося усе сказати.
Я з Ірпіня. Прізвище моє Мірошниченко.
Петро Кагуй
На цьому, шановні слухачі, ми завершуємо передачу “Листи на Свободу”. З Вами був Петро Кагуй.
Дякуємо Вам за увагу, за Ваші листи та телефонні дзвінки!
На все добре, до наступних зустрічей в ефірі.
Аудіозапис програми:
Петро Кагуй
В ефірі передача “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.
Вітаю Вас, Шановні слухачі!
Слухач
Народ за Юлію Тимошенко. А такі як Порошенко, Литвин, Безсмертний. Безсмертний з цією реформою, хіба він у народу питав?
Слухач
Я хотів, би щоб ви це якось передали. Те, що кажуть, що немає політичних всіх справ, то я думаю, що вони все-таки є.
Слухачка
Через цю кумівську систему я виїхала з України, тому що обікрали людей, зробили нижчими.
Слухач
Не бійтесь нічого, хай Бог дай вам сили. Борітесь за інтереси України. знищуйте оту нечисть, яка просочила всю Україну.
Петро Кагуй
Найбільш резонансні події в українському політичному житті завжди знаходять свої відгуки і у нашої слухацької аудиторії. Не залишилося поза увагою наших слухачів і обговорення у Верховній Раді інциденту між працівниками міліції та депутатами від СДПУ(о) в Ужгороді.
Під час цього обговорення лідер парламентської фракції СДПУ(о), колишній президент України Леонід Кравчук звинуватив нову владу у переслідуванні політичних опонентів та заявив, що якби він знав, що творитиметься нині в Україні, у Верховній Раді, то він у 1991 році не підписав би Біловезькі угоди.
Леонід Кравчук
Якби я знав у 91-му році, що буде так, як є, що в залі будуть зневажати один одного народні депутати, що президенти будуть думати тільки про своє, де сидіти, який кабінет, як оздобити, в який палац перейти, що замість демократії буде свавілля, я б не підписав Біловезькі угоди”.
Петро Кагуй
Біловезькі угоди 1991 року, підписані тодішніми керівниками України, Росії і Білорусі, констатували припинення існування СРСР і задекларували утворення Співдружності незалежних держав.
Далі пропоную послухати вже відгук нашого слухача із Вінниці Івана Мірошника.
Слухач
Я по питанню роботи ВР 1 червня по виступу Прошкуратової і по виступу Кравчука. Прошкуратову підставили просто, щоб вона одягнула наручники. Її підставили, тому що Шуфрич і Різак два друга. Не без Різака Шуфричу були виділені землі на Закарпатті.
Кравчук. Де Ви були, Леонід Макарович, де Ви були, Герой України, пані Прошкуратова, коли народних депутатів в Мукачевому волочили? Чому ви не зайняли такої позиції? Я цілком згоден з виступом Леоніда Макаровича, але де ваша позиція була тоді, коли в Донецьку Ющенко приїхав на форум демократичних сил, то що там було зроблено? Скажіть, що там було зроблено в Донецьку, Мукачевому, в Ромнах, коли били студентів-дітей сумських? Чому ви не зайняли такої позиції, як ви зайняли вчора? Чого ви тоді язик запхали в одне місце.
Леонід Макарович, Ви мудра людина і увійшли в історію України навіки і тут Ви виступаєте і говорите, що не підписали, якби знав, що таке. Та ви ж самі робили в цьому Мукачевому, в Донецьку, і в Ромнах, в Херсоні і інших містах? Сьогодні Ви дуже великий демократ.
Ющенко йшов на вибори з гаслом: “Бандити будуть сидіть в тюрмі”. З таким гаслом йшов Ющенко, і народ його підтримав і це гасло. Коли почали брати бандитів, то чому Ви не виступили і не зайняли принципової позиції, коли брали начальників дільничних комісій виборчих, коли фальсифікувались вибори? Чому ви не зайняли цієї позиції, коли цілі поїзди і люди ходили по кілька талонів голосували?
А сьогодні Ви зайняли позицію зовсім демократичну. Леонід Макарович, я не думав, що Ви так зможете зробити. Мені в голові не вкладується, що Ви мудра людина і так себе поводите.
Прошкуратову підставив Шуфрич. Зараз у нас у Вінниці жінки кажуть: “Метод Прошкуратової”. Прикуй мужика кандалами до нього і будеш з мужиком.
Мені просто обідно, що наше суспільство розколюється на 2 табори. Винити в цьому нинішню владу, я вважаю, що несправедливо. Хоча нинішня влада теж багато прикладує до цих речей.
Я не можу зрозуміти позицію Ющенка, коли він в Казахстані заявив про ЄЕП, про створення державної структури. Віктор Андрійович, Ви ж ішли на вибори з гаслом, що ЄЕПу не буде, що до ЄЕПу треба буде придивитися. Сьогодні Ви вже кажете про наддержавну структуру.
Якщо я був противник політреформи, то сьогодні я за політичну реформу і стою на позиції Мороза, але ВР не цій, котра розколота, де йдуть розборки тільки. Це не ВР у нас. Зараз Верховна зрада, де йдуть тільки розборки політичних сил між собою. Більш нічого там не йде.
Колись іще на зорі був Рух, така була організація, не партія, а Рух. Костенко вліз туди, розколов цей Рух. Що Костенкова партія зараз робить, що зробила? Дайте правову оцінку комуністам. Що комуністи за 70 років зробили на Україні? Виставте народ сюди.
Ви говорите, що був голодомор. Я не вірю цьому, хоча в 1947 році голодував. Не вірю, хоча мій тесть 7 років заробляв право голосу на Далекому Сході, бо батька його взяли як куркуля і до сих пір немає. Я не вірю цьому, бо немає правової оцінки. Це все ляпотня. Лапшу вішають.
А ми говоримо про голодомор, коли енкавидисти замість бандерівців ходили, під бандерівців підроблялись, під оунівців. Коли на мене кажуть “бандерівець”, то я горжуся зараз.
Не знаю, хлопці, мені щось дуже-дуже складно.
Місто Вінниця, Іван Мірошник.
Слухач
Звучить вірш у виконанні слухача
Слухач
Я, Гунько Василь Сергійович, директор Центру культури та мистецтв МВС України.
Я хочу звернутися з таким проханням, якщо можна там передати, з тим, що от вже 3 місяці мене заставляють написати заяву за власним бажанням, щоб я звільнився, бо як каже заступник міністра внутрішніх справ Фокін Олександр Олександрович, що я не в його команді.
Хотів би, що ви це передали, що все-таки кажуть, що немає політичних справ, то вони все-таки є. Також радник міністра Мельник Валерій Гордійович, то вони вдвох тероризують практично всю культуру в МВС України. Комісії, ансамбль пісні і танцю перевіряли, але нічого не найшли.
Я хотів би звернутися до них через вас, бо до міністра ніяк не можна попасти, тому що вони просто не пускають до нього.
Дякую вам.
Слухач
Я хотів би особливо сказати кілька слів про нашого славного лицаря Юрія Луценка.
Пане Юрію, ми вас з дружиною дуже любимо. Коли була помаранчева революція, то ми до 11 години не спали, зранку рано вставали, щоб на каналі “Ера” почути Ваше слово, відношення до правди, до України, до її інтересів, до помаранчевої революції, яку творив народ.
Всі ми розуміємо як Вас шантажують, як хочуть зробити з Вас людину, яка неправдива, яка воює проти народу. Ви зараз наш рицар, рицар правди, рицар України.
Не бійтесь нічого, хай Бог дай вам сили. Борітесь за інтереси України. Знищуйте оту нечисть, яка просочила всю Україну, щоб вона була чиста, щоб вона була благородна, щоб вона була справедлива, добра і світла. Хай Бог дає Вам натхнення, сили. Залишайтеся таким непримиренним, вірним революції помаранчевій, таким відданим народу, Україні.
А що стосується так званої опозиції, то якось не повертається назвати опозицією. Якийсь Шурма буквально вчора: “Хочуть знищити СДПУ(О)”. Яке СДПУ(О)? Чи це демократична партія? Це зграя грабіжників, зграя бандитів.
Не треба нас дурити, не треба нам, як кажуть, вішати лапшу на вуха. Ми на вас надивилися, ми вас побачили, хто ви такі. Скільки вас не кричало, скільки б ви не говорили, що вас нищать, що ви комусь потрібні, то ви нікому не потрібні. Народ висловив вам своє відношення на виборах, які ви мали рейтинг, які ви мали результати виборів.
Я не знаю, на що їм дають телебачення, виводять на екрани. Гидко дивитися. Я їх не вважаю і більшість народу їх за партію. Це не партія. Вони розграбували Україну. Партія повинна нести добро не тільки собі, а державі, в якій вона існує. А хіба ця партія дала щось добре Україні. Та вона дала тільки зло Україні.
Не треба на чорне казати біле. Ми не такі дурні, пробачте на слові, щоб не розібратися. Давно вже розібралися і побачили все.
Так що хай наші рицарі нашої помаранчевої революції на правильному шляху, вони не вкрадуть нічого. Вони намагаються зробити, незважаючи на перешкоди, незважаючи на цей супротив цих бандитів, вони щось роблять з усіх сил. Люди оцінять, прийде час, оцінять їх.
Хай вас Бог благословляє. Слава Україні!
Петро Кагуй
Останнім часом, телефонні дзвінки, котрі ми ще називаємо звуковими листами – потіснили листи слухачів, надіслані звичною поштою.
Звичайно, телефонні дзвінки мають великі переваги – реакція слухачів на ті чи інші події надходить відразу. І, очевидно, цікавіше почути безпосередньо людину, котра особисто озвучує свої погляди, дає оцінки тим чи іншим суспільним процесам.
Але, не усі наші слухачі мають змогу до нас телефонувати, а комусь простіше саме висловити свої думки на папері і переслати їх звичною поштою.
Спробую зробити невеликий огляд поштових послань хоча б окремими цитатами та тезами.
Володимир Царенко із Києва днями написав, що почув виступ нашої слухачки із Вінниці Світлани Олійник, яка за його словами, дала чітку оцінку комуністичній партії та її злочинній діяльності.
“У зв’язку з цим у мене виникла ідея, - пише пан Царенко, у кожній Вашій передачі приділяти 3-5 хвилин цитатам із праць “вождя світового пролетаріату”.., у яких яскраво показано, яка сатанинська сила керувала нашим народом”. Для прикладу, Володимир Царенко згадує листа Володимира Леніна до Джержинського, в якому Ленін радив розстрілювати якомога більше священиків, не допускаючи зайвої тяганини.
Дістається комуністам і від наших слухачів із нині польського міста Перемишля, які подають лише свої імена: Михайло і Леся. Вони запитують нашу редакцію: “Чому Ви так мало розповідаєте про злочини комуністичної партії на теренах України?”. Автори листа також радять нинішньому лідеру компартії України Петрові Симоненку - не намагатися рахувати злочини інших, а краще порахувати злочини своєї більшовицької компартії проти українського народу.
А в листі Анатолія Демедюка зі села Зозів Липовецького району Вінницької області є такі слова: “Кримінал за 14 років пустив коріння дуже глибоко і широко. Тому й вони галасують, коли їхні щупальця причавлюють”, - кінець цитати.
Певний оптимізм відчувається у посланні Петра Савоніка із міста Нововолинська, який зауважує: “Бог вислухав наші молитви і допоміг вистояти на майдані у ті зимові несприятливі умови”.
А вже Степан Телегій зі села Лавочне Сколівського району Львівської області більше розповідає про себе. Він інвалід 1 групи, у 1950 році був репресований – засуджений на 10 років позбавлення волі.
За словами пана Телегія, попри те, що він інвалід 1 групи, останнім часом він отримує пенсію меншу ніж інваліди 2 та 3 груп. Його дружина також інвалід і вони разом перебувають у складному матеріальному становище.
Пан Телегій обурюється тими політиками, котрі спершу заявляли про необхідність визнання ветеранів ОУН-УПА учасниками Другої світової війни, а після того, коли потрапили у владні крісла – відразу позабували про свої заяви та обіцянки.
“Я віддав на Помаранчеву революцію 110 гривень зі своєї жебрацької пенсії, і возили мене до виборчої дільниці на підводі, щоб я зміг проголосувати. А тепер мені кажуть: “за що боровся, на те напоровся”, - пише Степан Телегій із Львівщини.
А інший слухач Йосиф Рик із Одещини закликає: “Якщо не можете офіційно визнати Українську Повстанську Армію, то будь-ласка не принижуйте людей, котрі пройшли тортури, ГУЛАГИ, заслання і багато з котрих віддали своє життя у боротьбі з двома державними окупантами”.
Слухачка
Добрий день, моя дорога Україно, дороге радіо!
Я живу в Копенгагені вже 14 років. Я була і в Нігерії, і в Роттердамі, і в Лас-Пальмасі, Португалії, Лагосі, в Абертіні була. Всюди я працювала. Я полюбила Європу.
Через цю кумівську систему я виїхала з України, тому що обікрали людей, зробили нижчими. Скільки мені років, то я вчила датську мову. Щоб отримати їх статус повинна була вивчити їхню мову і тоді вони мене прийняли на роботу. Без мови я не могла влаштуватися на роботу.
Ще вони проти Європи. Хай вони не говорять, що Європа погана. Європа навпаки – немає бандитів. А вони ганьблять Європу. Я люблю свою Україну і люблю Європу. Я хочу, щоб вся Україна заговорила по-українськи і щоб всі чини по-українські.
Моя знайома їхала в Кіровоград, то я її попросила, що привезла мені щось з українського почитати, а вона сказала, що всі газети, реклами по-російському.
Обідно за Україну. Вона така велика. Я хочу, щоб Україна моя говорила по-українськи, щоб всі люди. Я люблю Україну свою. Я пишаюся, що я є українка із прикарпатського краю.
Бувайте здорові, хай вам Бог святий у всьому допомагає, моїй любимій Україні.
До побачення.
Слухач
Доброго дня, шановна радіостанція радіо “Свобода”.
Хочу такий наче оглядовий виступ наче зробити. В чому я підтримую Кучму, то що він в свій час сказав обідне слово у адресу українського народу, що українці меншвартосні, а взагалі вони з придурью. До деякої міри він правий. Є в нас таке, що не вміємо себе шанувати, що не вміємо своєї мови глядіти. В Росії, як кажуть, “народ і Буквар – одне ціле”, а в нас, що ціле?
Мене цікавить інше цьому питанні. До яких пір у нас будуть шельмувати наш народ такі як Вітренко, Корчинський і інші. Потім ще одне треба сказати. Якщо наш президент почне і далі шельмувати Юлію Володимирівну Тимошенко, то йому успіху не бачити.
Народ за Юлію Тимошенко. А такі як Порошенко, Литвин, Безсмертний. Безсмертний з цією реформою, хіба він у народу питав? А люди то згідні, щоб робити оцю реформу територіальну. Чого люди завжди залишаються тільки заручниками, а вони ці бездарні люди отак хазяйнують.
Є у нас дуже багато і хороших і всяких юристів. Дуже б хотілося, щоб якось через референдум, може ще якимось шляхом, може КСУ ... Але нащо нам, коли Росія у скільки разів більша і територіально і по населенню, а має 450 депутатів. І в нас 450. Так записано в Конституції. Нащо вони потрібні дармоїди. Хватить для нас 150-200 максимум.
Як кажуть люди: “У великому казану доброго борщу не звариш”. Так і тут із такою кількістю людей, нащо вони потрібні? Який толк? Є такий баласт, які ніколи не виступають. На що? Треба взятися за розум. Народ просто не видерже. Та це ж тільки 450, а скільки референтів, скільки штатних, позаштатних суфлерів. На що все це потрібно?
Це думка моя і моїх товаришів, але я думаю, що у більшості народу така думка. Треба, щоб цей новий уряд, новий президент наший проснувся, а не так ходив, як не знаю, що сказати. Так же не можна.
Йому треба підібрати команду. Не така команда, як в Порошенка, там оцей Безсмертний, Кінах. Вони його заведуть, що він за Юлією Тимошенко другий вилетить звідси. Юлію Тимошенко не смійте чіпати. Вона одна працівниця і боліє за Україну.
А за Луценка, міністра внутрішніх справ. 10 числа зять їде із гробків, перестріває міліція, питає чи вчора пив. Хто ж на гробки не вип’є чарочку. Сутки пройшли. Він каже, що звичайно пив. 25 доларів давай. Хоч би що. Оце машинне беління, яке було таке і залишилося. Міліція не змінилася.
Будьте здорові. Вибачайте, що так може незграбно виступив. На те в мене є причини. Хотілося усе сказати.
Я з Ірпіня. Прізвище моє Мірошниченко.
Петро Кагуй
На цьому, шановні слухачі, ми завершуємо передачу “Листи на Свободу”. З Вами був Петро Кагуй.
Дякуємо Вам за увагу, за Ваші листи та телефонні дзвінки!
На все добре, до наступних зустрічей в ефірі.