Надія Кандиба
Німеччина, 27 травня 2005 - Німеччина стала дев’ятою країною серед членів Європейського союзу, яка ратифікувала Конституцію ЄС. Це справді знакова подія, якщо врахувати, що через два дні питання про Основний закон Євросоюзу виноситиметься на референдум у Франції.
Після того, як кілька тижнів тому Конституцію ЄС вже ухвалив Бундестаґ, сьогодні сказав своє слово ще й Бундесрат – представництво федеральних земель. Більшість членів верхньої палати німецького парламенту підтримали законопроект. Утрималися тільки представники Мекленбургу-Передньої Померанії. У цій федеральній землі при владі перебуває так звана червоно-червона коаліція, до складу якої входять соціал-демократи та правонаступники ендеерівських комуністів - члени Партії демократичного соціалізму. Саме останні відмовляються підтримувати Конституцію ЄС.
Аби уникнути розколу в земельному уряді було ухвалене рішення утриматися від голосування. Але це жодним чином не вплинуло на процес ратифікації в Німеччині, так що ця країна стала в ряд з тими, які вже проголосували за загальноєвропейський Основний закон. Офіційний Берлін розраховує, що такий результат матиме також сигнальне значення для Франції. Міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер заявив:
“Сьогодні важливий для Німеччини день, оскільки ми ратифікуємо Конституцію ЄС, і я сподіваюся, що цей сигнал зрозуміють у Франції”, - сказав Фішер. Згідно з соціологічними опитуваннями, більшість французів скептично ставляться до загальноєвропейської конституції.
Перед голосуванням у Бундесраті як почесний гість виступив колишній французький президент Валері Жискар д’Естен, який очолював конституційний конвент. Основний закон ЄС він назвав “інструкцією для майбутнього”. Німецькі політики оцінюють європейську констиуцію, як оптимальний компроміс і вказують на те, що кращого результату навряд чи вдалося б досягти. Водночас німці подбали і про механізм для відстоювання своїх національних інтересів. Бундесрат ухвалив супроводжувальний закон, який дозволяє земельним парламентам, а також Бундестаґу втручатися в законодавчий процес на загальноєвропейському рівні.
Таким чином німецькі депутати отримали змогу оскаржувати рішення ЄС в суді – аж до Європейської судової палати.
Після того, як кілька тижнів тому Конституцію ЄС вже ухвалив Бундестаґ, сьогодні сказав своє слово ще й Бундесрат – представництво федеральних земель. Більшість членів верхньої палати німецького парламенту підтримали законопроект. Утрималися тільки представники Мекленбургу-Передньої Померанії. У цій федеральній землі при владі перебуває так звана червоно-червона коаліція, до складу якої входять соціал-демократи та правонаступники ендеерівських комуністів - члени Партії демократичного соціалізму. Саме останні відмовляються підтримувати Конституцію ЄС.
Аби уникнути розколу в земельному уряді було ухвалене рішення утриматися від голосування. Але це жодним чином не вплинуло на процес ратифікації в Німеччині, так що ця країна стала в ряд з тими, які вже проголосували за загальноєвропейський Основний закон. Офіційний Берлін розраховує, що такий результат матиме також сигнальне значення для Франції. Міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер заявив:
“Сьогодні важливий для Німеччини день, оскільки ми ратифікуємо Конституцію ЄС, і я сподіваюся, що цей сигнал зрозуміють у Франції”, - сказав Фішер. Згідно з соціологічними опитуваннями, більшість французів скептично ставляться до загальноєвропейської конституції.
Перед голосуванням у Бундесраті як почесний гість виступив колишній французький президент Валері Жискар д’Естен, який очолював конституційний конвент. Основний закон ЄС він назвав “інструкцією для майбутнього”. Німецькі політики оцінюють європейську констиуцію, як оптимальний компроміс і вказують на те, що кращого результату навряд чи вдалося б досягти. Водночас німці подбали і про механізм для відстоювання своїх національних інтересів. Бундесрат ухвалив супроводжувальний закон, який дозволяє земельним парламентам, а також Бундестаґу втручатися в законодавчий процес на загальноєвропейському рівні.
Таким чином німецькі депутати отримали змогу оскаржувати рішення ЄС в суді – аж до Європейської судової палати.