Петро Кагуй
Прага, 21 травня 2005 року
Аудіозапис програми:
Петро Кагуй
В ефірі передача “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.
Вітаю Вас, Шановні слухачі!
Слухачка
Хочу поділитися одними враженнями про одну книжечку. Вона була написана кілька років тому, та в умовах режиму кучмізму не змогла дійти до читача.
Слухач
Мені розвивається серце, коли він обливає брудом нашу нову владу. Це не до лиця вам.
Слухач
Нині ці колишні, але казково багаті люди шкодять і саботують новій владі в Україні.
Слухач
Ці дві людини Вітренко і Симоненко – це саме наше лихо.
Слухачка
Оцей масовий психоз святкування 60-тиріччя не вкладається в поняття об’єднання України.
Слухач
Невже не знайдеться хоч один український історик, котрий розкаже справжню історію України? Віктор Андрійович, на Вас надія.
Петро Кагуй
Після анонсу окремих звукових послань розпочну передачу листом Володимира Прийми зі села Куровичі, що на Львівщині:
“В Україні, з перемогою Віктора Ющенка на президентських виборах, відбувається дуже складний процес становлення справжньої української влади як у центрі, так і на місцях”, - пише пан Прийма. “Це тисяч посадових місць у всіх сферах та владних структурах, починаючи від сільської ради і аж до Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Президента України.
За роки владарювання Кравчука і Кучми на усіх владних щаблях відбулося спотворення посадовця як у духовному, моральному, національному, так і у професійному аспекті.
Усім відомо, що риба гниє з голови. Та й чому той менший голова, чи найнижчий чин, той же депутат сільської ради - не буде думати, в першу чергу, беручи приклад з Кравчука чи Кучми - про себе самого, про свою кишеню. Рідко хто встояв від спокуси, щоб не покласти щось і собі...
У незалежній пресі, на радіо, на телебаченні оприлюднюють нечувані зловживання службовими обов''язками, владою. Україну розкрадали, грабували, руйнували, дарували - від центру і “до самих окраїн”. А що ще оприлюднять, що ще спливе із надр таємних сховків: Ахметова, Суркіса, Медведчука, Бакая, та тих же Кравчука і Кучми та іже з ними, їм немає числа. Це цілі об''єднання, партії, організації.
Команда, яка йшла на вибори разом із Ющенком повинна дотримуватись принципу, що всяке зло повинно бути покаране. Кримінальні справи які сьогодні порушують, як на мене, це правильно роблять. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко правильно чинить. В його чесності і мужності ніхто не сумнівається. Він є прикладом для решти чільних Міністрів і посадових осіб на усіх рівнях”, - мовиться у листі Володимира Прийми.
А наприкінці свого великого послання, пан Прийма наголошує:
“Сьогодні в Україні настав найсприятливіший історичний момент, щоб згуртуватися національно свідомим, патріотично налаштованим українцям на усіх владних щаблях, у політичних партіях та громадських організаціях, у селах та містах. І стояти твердо та натхненно будувати свою Україну, за яку боролись і вмирали кращі сини і дочки нашого народу.
Слава Україні - Героям Слава!”.
Слухач
Дорога редакція радіо “Свобода”! Я, Володимир Павлюк, з міста Хмільника.
Я уже не раз вам дзвонив. Мені дуже прикро, коли ви надаєте ефір бувшому президенту спаплюженої України, як Кравчук, то мені розривається серце, коли він обливає брудом нашу нову владу. Це не до лиця вам. Ви дозволяєте цьому хамові, який обікрав Україну, продав чорноморське пароплавство, виступати в ефірі і давати зараз нашій новій владі, яка ще тільки приступила, ще не встигла розібратись з таким як він, обливати її брудом. Я не знаю, мені просто прикро.
Від жителів міста Хмільника я вас прошу таких горе-героїв, які захищають зараз свої інтереси не допускайте до ефіру.
Спасибі за увагу.
Слухачка
Я Наталя, Одеська область, Красноокнянський район.
Дзвоню з приводу пікетування Януковичем будівлі ВР на рахунок зняття 18 тисяч чоловік з роботи з політичних поглядів. У нас вчора відбувалась сесія райради, де вибрали начальника штаба Януковича головою райради Шевченко Миколу Володимировича. Так що ні про які репресії в Красноокнянском районі Одеської області мови навіть не може бути. У мене така інформація.
Слухач
Дуже прошу радіо “Свобода” в своїх передачах розказати про Вітренко і Симоненко. Це дуже негарні люди, які стільки лиха роблять для України. Особливо вони використовують наших старих вже трошки дурненьких людей. Їх обманюють, обдурюють. Покажіть їх лице. Тільки так, не треба дуже багато негативу, тільки правду. Це дуже негарні люди. Це раз.
Друге питання: скільки в Вітренко стільки грошей? Для того, щоб забезпечити любу акцію, любу компанію потрібно дуже багато грошей. Де вона їх бере? Я знаю, що раніше їй Хусейн виділяв, там Росія помагала, там ще інші допомагали. Знайдіть, розкажіть про неї. Вистачить вже її терпіти.
Я не можу вже. Прийшли другі часи трошки. Замість того, щоб працювати разом на Україну. Навіть Янукович Ющенку пропонував, видно він трошки патріот, щоб якось знайшов йому місце. Ці дві людини Вітренко і Симоненко – це саме наше лихо.
Все, я закінчив.
Слухачка
Багато мені, що хотілося би розказати по радіо “Свобода”: і про 100 днів уряду пані Юлії, його оцінки пересічним громадянином України, простої гуцулки з Карпат; розказати про народного депутата пана Романа Зварича, а він балотувався на нашому окрузі, я ходила агітувала за нього; і за народження партії НС “НУ”; за цю болючу тему – адміністративно-територіальну реформу пана Безсмертного, зауважте, не президента, а саме пана Безсмертного, але все таки ще і ще за цю велику перемогу 9 травня, бо сьогодні святкують ще один день великої перемоги оці вилупки зозулі Росії “Лукойл”, “Тюменьнафтогаз” і всі інші нафтогазові комплекси, які виросли на нашій території.
Тому 9 травня після служби Божої, яка відбулася в церкві, де осередок КУНу замовив панахиду за упокій душ тих, які визволяли Україну від нацистів і тих, які боролись за долі і волі України, всіх-всіх, як і вояків УПА, що загинули за здобуття незалежності нашої вітчизни, так і тих, хто нерозумно визнавав совєцькую родіну своєю батьківщиною.
І одних і других немає в живих, вони вже на правді. Вони стоять перед Богом, і Бог їм суддя. Тримаючи хліб і цукор, з’єднались руки ще живих учасників всіх воєнних дій на теренах нашої матінки України. На мій власний погляд, оце і є примирення між всіма. Ті, що лежать у могилах під хрестами і ті, хто не мають цього християнського ознаку, то вони зараз потребують тільки нашої молитви і прощення.
Це день скорботи, день пам’яті про тих, які загинули в полум’ї війни, які боролися з ненависними окупантами будь-якої армії, це день спогадів для тих, хто залишився в живих, тих, які пройшли муки концтаборів як Німеччини, так і отої безликої совєцької родіни, і тих, які згадують праведну боротьбу з нацистами Германії, шовіністами Польщі і сталіністами великої Росії.
Така моя думка, що отой масовий психоз святкування 60-тиріччя не вкладається в поняття об’єднання України. Це розмаїття червоного кольору на екранах телевізора, це зусилля ЗМІ, щоб принизити роль учасників визвольних змагань. Все це зроблено тільки для того, щоб роз’єднати згуртоване національною ідеєю суспільство після помаранчевої революції.
Дивлячись на екран телевізора, думаєш, що вернувся в 60-ті роки. Дуже мені було соромно дивитися, що під цю вакханалію підстроювався пан президент і пані прем’єр-міністр. Хотіла би їх виправдати, та ніяк не можу. Якщо вже пані Юлія заявила, що потрібно переглядати кожну справу вояка УПА окремо. Якщо вже така висока особа не знає справжньої історії України, то що вже говорити за пересічного громадянина Слобожанщини чи Одещини.
Пані Антоніна Спільна, просто гуцулка з Карпат.
Слухач
Я, Мазур Іван, із Гірника, Львівщина, ваш постійний слухач з 70-тих років. Мені 78 років.
Звертаюсь через вашу редакцію до державних мужів і президента України про те, як найширше висвітлити історію України її народу і її нації.
Пройшло 60 років після Другої світової війни. По радіо і телебаченню по сьогодні ллється бруд і фальсифікація на все, що є українське, а особливо на воїнів УПА. Це були святі люди, котрі віддали все на вівтар жертовності, все, що тільки є у людини: молодість, здоров’я, свою родину і навіть життя.
Ні один із не спитав: що я матиму за це? А йшли добровільно за честь і волю свого народу. Вони не хотіли не завоювати ні Москви, ні Варшави, а боронили свій народ на своїй рідній землі. Уже четверте століття ллється на українців всяка брехня. Задурманюють, оболванюють молоде покоління.
Невже не знайдеться хоч один український історик, котрий розкаже справжню історію України? Віктор Андрійович, на Вас надія. Особливо такі історики, як Литвин і йому подібні, котрі насичені тим московським шовінізмом. Вони не повинні навіть слова свого говорити.
А ще двомовність. Хочу звернутись до Мороза і Вітренко і їм подібних. Вона потрібна та двухмовність, але не Україні, вони помилися в географії, Курську, Кубані, Тюмені і багатьом десяткам міст, в яких проживають компактно наші українці, котрі по сьогоднішній день тужать за своєю батьківщиною.
З повагою до вас Іван. Дякую.
Слухач
Медвідь Микола Степанович, місто Сокаль, Львівської області.
Присвячую вірш героям УПА, які загинули за незалежну Україну. Також цей вірш присвячується Марії Стасюк, яка проживає у Польщі, якої батько загинув і спочиває в селі у Гриневі, Сокальського району, Львівської області.
Звучить вірш у виконанні слухача
Слухачка
Дорога “Свобода”, я постійна твоя слухачка Ганна Сивенька хочу поділитися своїми враженнями із шановними слухачами твоїх передач про одну книжечку, яка нещодавно попала мені в руки, а називається вона “Анатомія міфології розкола або новій шапі на старий лад”.
Написав її Арсен Миколайович Гудима, професор Тернопільської медакадемії імені Горбачовського. Можна тільки позавидувати авторові, як він так доступно, лаконічно, зрозуміло для читача написав її.
Отож, хотілося аби більше мирян, душ пасторів прочитали ту надзвичайно цікаву книжечку. Вона була написана вже кілька років тому, та в умовах режиму кучмізму не змогла дійти до читача. А лише після помаранчевої революції побачила світ.
В ній автор порушує чимало важливих проблем, а саме: чим страшить люд московська патріархія, кому належить пальма першості у християнстві східнослов’янських народів згідно церковного права, хто порушує священні норми церковного життя, які записані у перших семи Вселенських соборах. Чимало уваги на сторінках книги приділено проблемам, які пов’язані з Почаївської Лаврою, про російську православну церкву, яка була і залишається національною і державною.
На всі поставлені проблеми автор, як історик, релігієзнавець, посилаючись на архівні матеріали дає вичерпні відповіді. Не упустив автор сказати і про ту ганебну роль, яку грала РПЦ МП в Україні під час виборчої кампанії президента України.
Читачеві так і хочеться сказати людям в рясах РПЦ словами Івана Котляревського: “Поступки ваші всі негожі”.
Закінчує автор книгу щирою порадою нам християнам: “Припадаючи до руки духовного пастора в рясі, спочатку гляньте йому пильно в очі, чи не болваніє в них давній варвар”.
Отож, велике спасибі авторові за те, що він в цій книжці пролив нам християнам світло правди про РПЦ МП в Україні.
З повагою до радіо “Свобода” та її слухачів Ганна Сивенька. Дякую.
Слухач
Хотів би звернутися до шановних радіослухачів. Якщо у них виникнуть зустрічі з Петром Симоненком або Наталією Вітренко, то щоб вони задали їм одне питання: чому вони захищають російську мову, від кого вони захищають російську мову, так як інформаційний простір переповнений російською мовою або, можна сказати, є російськомовним?
Мене звати Олександр, місто Знамянка, Кіровоградська область.
Петро Кагуй
Тема мовної ситуації в Україні - одна з тих, котрі найчастіше порушують наші слухачі. Ось і днями ми отримали великого електронного листа від Станіслава Змієвського із Харкова. Прочитаю лише основні фрагменти цього послання:
“Кожного разу, коли в Україні наближається чергова виборча кампанія, деякі політичні сили здіймають неймовірний галас, вимагаючи захистити російську мову. Особливо голосно волають такі плакальники у південних та східних регіонах, прагнучи розчулити й привернути на свій бік електорат.
Добре знаючи Північне Причорномор’я, Придунав’я, Слобожанщину і Крим, я можу поклястися, що голосіння регіоналів, об’єднаних есдеків, комуністів та соціалістів про нібито існуючу тут насильницьку українізацію абсолютно безпідставні”, - наголошує пан Змієвський. “Російська мова і так має у нас досить високий статус. Це закріплено в Конституції України, яка забезпечує російськомовному населенню усі права, передбачені демократичними нормами. Тож порушення так званої “мовної проблеми” – це вже досить набридлі передвиборні спекуляції.
Та дивує мене не лемент призвідників міжнаціональних протистоянь, а дивна байдужість нової влади до фактично антидержавних закликів.
Глибоке занепокоєння й тривогу суспільства викликає той факт, що нині на Банковій переймаються не відродженням української мови, яка впродовж століть була об’єктом гоніння, заборони і прямого нищення, а там готують указ про захист прав на використання російської мови та мов інших національностей.
Чи усвідомлює сам Президент, що нашіптувані йому відвертими недоброзичливцями поради, в разі реалізації їх, не додадуть владі авторитету. Заграючи із поборниками колоніального становища України, відвертими сепаратистами, які ладні посіяти міжнаціональний розбрат і розшматувати державу, Віктор Ющенко цим не задобрить їх, а зробить ризикований і хибний крок, який може дорого коштувати нашому народу.
Але я вірю, що цього не станеться, бо пробуджена революцією нація вже нікому не дозволить перетворити українську мову на другорядну й бутафорську та не дозволитьзневажати її державний статус. Рідну мову народу – його безцінний скарб мають шанувати всі, починаючи з гаранта Конституції. Станіслав Змієвський, місто Харків.
Слухач
Володимир Осипчук, Вінниця.
Коли спостерігаю за тим, з якими потугами встає з колін наша молода держава Україна, за тим соціально політичним роздраєм в суспільстві, то не можеш стояти осторонь і раз відразу берешся за перо чи в інший спосіб для того, щоб заявити про ту чи іншу думку державницької позиції.
Бо хто ж як не ми, свідомі українці, допоможемо зміцніти Україні. Мене турбує не зовсім зрозуміла для простого пересічного українця позиція влади щодо тих колишніх можновладців, починаючи від Кучми, Медведчука, Януковича, Азарова, багатьох голів держадміністрацій, держслужбовців вищого рівня, які за роки незалежності обібрали свій народ до нитки, самі погрузли в розкоші і ситості, вседозволеності і беззаконні. Потрібно їх судити і відібрати те, що вони забрали в нас, в українського народу.
Коли дивишся на мозолисті і порепані руки простих людей, які втрачають своє здоров’я і життя, щоб якось проіснувати, і це тоді, коли вище згадані новоруші бісяться з жиру.
Хто вони такі? За які такі заслуги їм ці привілеї? Де вони були раніше? Що корисного зробили для суспільства? Чи були вони в перших рядах борців за незалежність України? Ні.
Це прищі на здоровому тілі українського народу. Що цікавого? Як тільки когось з них викликають на допит, як зразу їх посібники розвивають намети, ставлять пікети, роблять гучні заяви.
Це ми спостерігаємо з Колесниковим чи Різаком, або ще якихось корупціонерів. Вони награбували величезні гроші і цими грішми розбещують молодь, яка стоїть в цих наметах. Ті гроші, які їм сують в кишені медведчуки, пінчуки, суркіси, шурми і т.д. Це недопустимо.
А ще виявляється, що всі ці корупціонери дуже хворі люди, сердечники. Всі вони зразу попадають в лікарні з серцевими недугами. А де були ваші серця, коли ви обкрадали людей, відрізали журналістам голови і вбивали своїх опонентів? А що це за лікарі, які ставлять їм ці діагнози? Що, за хабарі?
Потрібні суди, слідства, і сажати в тюрми тих негідників. Це на їх совісті страждання мільйонів українців. Якщо ми з ними не справимося, то вони, не дай Боже, можуть щось зробити з Ющенком і Тимошенко та з іншими патріотами. Нині ці колишні, але казково багаті люди шкодять і саботують новій владі в Україні.
Ще кілька слів про почуте в телепрограмі “Іду на Ви”, коли голова ВР Литвин сказав, що справжня опозиція в Україні – це комуністи. Ні, пане Литвин, комуністи – це не опозиціонери ні до влади, ні до провладних, це опозиція для України, і держави, і українців. Так що потрібно давати належну оцінку комуністам України, цим лютим ворогам всього українського і антидержавникам.
Ще ми хочемо, щобГенпрокуратура, суди, МВС не зволікали з судом над Колесниковим, Ківаловим, Рзаком, Щербанем і тими, хто повбивав Гонгадзе, отруїв Ющенка і на обібрав, окунув у злидні і страждання. Ми хочемо, щоб над ними був народний людський суд згідно чинного законодавства України, щоб вони одержали по заслугам.
Володимир Осипчук, Вінниця.
Петро Кагуй
Час передачі “Листи на Свободу” вичерпано. Я лише нагадаю, наш телефон у Києві, за яким, Ви, шановні слухачі, можете зателефонувати до нашого київського корпункту і висловити свої міркування з тих чи інших проблем українського сьогодення.
Щодня, від понеділка до п’ятниці між 11 і 13 годиною наші звукооператори запишуть Вас за телефоном 490-29-04.
Цього разу з Вами був Петро Кагуй, а наступну передачу “Листи на Свободу” проведе мій колега Зиновій Фрис.
На все добре, до наступних зустрічей в ефірі.
Аудіозапис програми:
Петро Кагуй
В ефірі передача “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.
Вітаю Вас, Шановні слухачі!
Слухачка
Хочу поділитися одними враженнями про одну книжечку. Вона була написана кілька років тому, та в умовах режиму кучмізму не змогла дійти до читача.
Слухач
Мені розвивається серце, коли він обливає брудом нашу нову владу. Це не до лиця вам.
Слухач
Нині ці колишні, але казково багаті люди шкодять і саботують новій владі в Україні.
Слухач
Ці дві людини Вітренко і Симоненко – це саме наше лихо.
Слухачка
Оцей масовий психоз святкування 60-тиріччя не вкладається в поняття об’єднання України.
Слухач
Невже не знайдеться хоч один український історик, котрий розкаже справжню історію України? Віктор Андрійович, на Вас надія.
Петро Кагуй
Після анонсу окремих звукових послань розпочну передачу листом Володимира Прийми зі села Куровичі, що на Львівщині:
“В Україні, з перемогою Віктора Ющенка на президентських виборах, відбувається дуже складний процес становлення справжньої української влади як у центрі, так і на місцях”, - пише пан Прийма. “Це тисяч посадових місць у всіх сферах та владних структурах, починаючи від сільської ради і аж до Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Президента України.
За роки владарювання Кравчука і Кучми на усіх владних щаблях відбулося спотворення посадовця як у духовному, моральному, національному, так і у професійному аспекті.
Усім відомо, що риба гниє з голови. Та й чому той менший голова, чи найнижчий чин, той же депутат сільської ради - не буде думати, в першу чергу, беручи приклад з Кравчука чи Кучми - про себе самого, про свою кишеню. Рідко хто встояв від спокуси, щоб не покласти щось і собі...
У незалежній пресі, на радіо, на телебаченні оприлюднюють нечувані зловживання службовими обов''язками, владою. Україну розкрадали, грабували, руйнували, дарували - від центру і “до самих окраїн”. А що ще оприлюднять, що ще спливе із надр таємних сховків: Ахметова, Суркіса, Медведчука, Бакая, та тих же Кравчука і Кучми та іже з ними, їм немає числа. Це цілі об''єднання, партії, організації.
Команда, яка йшла на вибори разом із Ющенком повинна дотримуватись принципу, що всяке зло повинно бути покаране. Кримінальні справи які сьогодні порушують, як на мене, це правильно роблять. Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко правильно чинить. В його чесності і мужності ніхто не сумнівається. Він є прикладом для решти чільних Міністрів і посадових осіб на усіх рівнях”, - мовиться у листі Володимира Прийми.
А наприкінці свого великого послання, пан Прийма наголошує:
“Сьогодні в Україні настав найсприятливіший історичний момент, щоб згуртуватися національно свідомим, патріотично налаштованим українцям на усіх владних щаблях, у політичних партіях та громадських організаціях, у селах та містах. І стояти твердо та натхненно будувати свою Україну, за яку боролись і вмирали кращі сини і дочки нашого народу.
Слава Україні - Героям Слава!”.
Слухач
Дорога редакція радіо “Свобода”! Я, Володимир Павлюк, з міста Хмільника.
Я уже не раз вам дзвонив. Мені дуже прикро, коли ви надаєте ефір бувшому президенту спаплюженої України, як Кравчук, то мені розривається серце, коли він обливає брудом нашу нову владу. Це не до лиця вам. Ви дозволяєте цьому хамові, який обікрав Україну, продав чорноморське пароплавство, виступати в ефірі і давати зараз нашій новій владі, яка ще тільки приступила, ще не встигла розібратись з таким як він, обливати її брудом. Я не знаю, мені просто прикро.
Від жителів міста Хмільника я вас прошу таких горе-героїв, які захищають зараз свої інтереси не допускайте до ефіру.
Спасибі за увагу.
Слухачка
Я Наталя, Одеська область, Красноокнянський район.
Дзвоню з приводу пікетування Януковичем будівлі ВР на рахунок зняття 18 тисяч чоловік з роботи з політичних поглядів. У нас вчора відбувалась сесія райради, де вибрали начальника штаба Януковича головою райради Шевченко Миколу Володимировича. Так що ні про які репресії в Красноокнянском районі Одеської області мови навіть не може бути. У мене така інформація.
Слухач
Дуже прошу радіо “Свобода” в своїх передачах розказати про Вітренко і Симоненко. Це дуже негарні люди, які стільки лиха роблять для України. Особливо вони використовують наших старих вже трошки дурненьких людей. Їх обманюють, обдурюють. Покажіть їх лице. Тільки так, не треба дуже багато негативу, тільки правду. Це дуже негарні люди. Це раз.
Друге питання: скільки в Вітренко стільки грошей? Для того, щоб забезпечити любу акцію, любу компанію потрібно дуже багато грошей. Де вона їх бере? Я знаю, що раніше їй Хусейн виділяв, там Росія помагала, там ще інші допомагали. Знайдіть, розкажіть про неї. Вистачить вже її терпіти.
Я не можу вже. Прийшли другі часи трошки. Замість того, щоб працювати разом на Україну. Навіть Янукович Ющенку пропонував, видно він трошки патріот, щоб якось знайшов йому місце. Ці дві людини Вітренко і Симоненко – це саме наше лихо.
Все, я закінчив.
Слухачка
Багато мені, що хотілося би розказати по радіо “Свобода”: і про 100 днів уряду пані Юлії, його оцінки пересічним громадянином України, простої гуцулки з Карпат; розказати про народного депутата пана Романа Зварича, а він балотувався на нашому окрузі, я ходила агітувала за нього; і за народження партії НС “НУ”; за цю болючу тему – адміністративно-територіальну реформу пана Безсмертного, зауважте, не президента, а саме пана Безсмертного, але все таки ще і ще за цю велику перемогу 9 травня, бо сьогодні святкують ще один день великої перемоги оці вилупки зозулі Росії “Лукойл”, “Тюменьнафтогаз” і всі інші нафтогазові комплекси, які виросли на нашій території.
Тому 9 травня після служби Божої, яка відбулася в церкві, де осередок КУНу замовив панахиду за упокій душ тих, які визволяли Україну від нацистів і тих, які боролись за долі і волі України, всіх-всіх, як і вояків УПА, що загинули за здобуття незалежності нашої вітчизни, так і тих, хто нерозумно визнавав совєцькую родіну своєю батьківщиною.
І одних і других немає в живих, вони вже на правді. Вони стоять перед Богом, і Бог їм суддя. Тримаючи хліб і цукор, з’єднались руки ще живих учасників всіх воєнних дій на теренах нашої матінки України. На мій власний погляд, оце і є примирення між всіма. Ті, що лежать у могилах під хрестами і ті, хто не мають цього християнського ознаку, то вони зараз потребують тільки нашої молитви і прощення.
Це день скорботи, день пам’яті про тих, які загинули в полум’ї війни, які боролися з ненависними окупантами будь-якої армії, це день спогадів для тих, хто залишився в живих, тих, які пройшли муки концтаборів як Німеччини, так і отої безликої совєцької родіни, і тих, які згадують праведну боротьбу з нацистами Германії, шовіністами Польщі і сталіністами великої Росії.
Така моя думка, що отой масовий психоз святкування 60-тиріччя не вкладається в поняття об’єднання України. Це розмаїття червоного кольору на екранах телевізора, це зусилля ЗМІ, щоб принизити роль учасників визвольних змагань. Все це зроблено тільки для того, щоб роз’єднати згуртоване національною ідеєю суспільство після помаранчевої революції.
Дивлячись на екран телевізора, думаєш, що вернувся в 60-ті роки. Дуже мені було соромно дивитися, що під цю вакханалію підстроювався пан президент і пані прем’єр-міністр. Хотіла би їх виправдати, та ніяк не можу. Якщо вже пані Юлія заявила, що потрібно переглядати кожну справу вояка УПА окремо. Якщо вже така висока особа не знає справжньої історії України, то що вже говорити за пересічного громадянина Слобожанщини чи Одещини.
Пані Антоніна Спільна, просто гуцулка з Карпат.
Слухач
Я, Мазур Іван, із Гірника, Львівщина, ваш постійний слухач з 70-тих років. Мені 78 років.
Звертаюсь через вашу редакцію до державних мужів і президента України про те, як найширше висвітлити історію України її народу і її нації.
Пройшло 60 років після Другої світової війни. По радіо і телебаченню по сьогодні ллється бруд і фальсифікація на все, що є українське, а особливо на воїнів УПА. Це були святі люди, котрі віддали все на вівтар жертовності, все, що тільки є у людини: молодість, здоров’я, свою родину і навіть життя.
Ні один із не спитав: що я матиму за це? А йшли добровільно за честь і волю свого народу. Вони не хотіли не завоювати ні Москви, ні Варшави, а боронили свій народ на своїй рідній землі. Уже четверте століття ллється на українців всяка брехня. Задурманюють, оболванюють молоде покоління.
Невже не знайдеться хоч один український історик, котрий розкаже справжню історію України? Віктор Андрійович, на Вас надія. Особливо такі історики, як Литвин і йому подібні, котрі насичені тим московським шовінізмом. Вони не повинні навіть слова свого говорити.
А ще двомовність. Хочу звернутись до Мороза і Вітренко і їм подібних. Вона потрібна та двухмовність, але не Україні, вони помилися в географії, Курську, Кубані, Тюмені і багатьом десяткам міст, в яких проживають компактно наші українці, котрі по сьогоднішній день тужать за своєю батьківщиною.
З повагою до вас Іван. Дякую.
Слухач
Медвідь Микола Степанович, місто Сокаль, Львівської області.
Присвячую вірш героям УПА, які загинули за незалежну Україну. Також цей вірш присвячується Марії Стасюк, яка проживає у Польщі, якої батько загинув і спочиває в селі у Гриневі, Сокальського району, Львівської області.
Звучить вірш у виконанні слухача
Слухачка
Дорога “Свобода”, я постійна твоя слухачка Ганна Сивенька хочу поділитися своїми враженнями із шановними слухачами твоїх передач про одну книжечку, яка нещодавно попала мені в руки, а називається вона “Анатомія міфології розкола або новій шапі на старий лад”.
Написав її Арсен Миколайович Гудима, професор Тернопільської медакадемії імені Горбачовського. Можна тільки позавидувати авторові, як він так доступно, лаконічно, зрозуміло для читача написав її.
Отож, хотілося аби більше мирян, душ пасторів прочитали ту надзвичайно цікаву книжечку. Вона була написана вже кілька років тому, та в умовах режиму кучмізму не змогла дійти до читача. А лише після помаранчевої революції побачила світ.
В ній автор порушує чимало важливих проблем, а саме: чим страшить люд московська патріархія, кому належить пальма першості у християнстві східнослов’янських народів згідно церковного права, хто порушує священні норми церковного життя, які записані у перших семи Вселенських соборах. Чимало уваги на сторінках книги приділено проблемам, які пов’язані з Почаївської Лаврою, про російську православну церкву, яка була і залишається національною і державною.
На всі поставлені проблеми автор, як історик, релігієзнавець, посилаючись на архівні матеріали дає вичерпні відповіді. Не упустив автор сказати і про ту ганебну роль, яку грала РПЦ МП в Україні під час виборчої кампанії президента України.
Читачеві так і хочеться сказати людям в рясах РПЦ словами Івана Котляревського: “Поступки ваші всі негожі”.
Закінчує автор книгу щирою порадою нам християнам: “Припадаючи до руки духовного пастора в рясі, спочатку гляньте йому пильно в очі, чи не болваніє в них давній варвар”.
Отож, велике спасибі авторові за те, що він в цій книжці пролив нам християнам світло правди про РПЦ МП в Україні.
З повагою до радіо “Свобода” та її слухачів Ганна Сивенька. Дякую.
Слухач
Хотів би звернутися до шановних радіослухачів. Якщо у них виникнуть зустрічі з Петром Симоненком або Наталією Вітренко, то щоб вони задали їм одне питання: чому вони захищають російську мову, від кого вони захищають російську мову, так як інформаційний простір переповнений російською мовою або, можна сказати, є російськомовним?
Мене звати Олександр, місто Знамянка, Кіровоградська область.
Петро Кагуй
Тема мовної ситуації в Україні - одна з тих, котрі найчастіше порушують наші слухачі. Ось і днями ми отримали великого електронного листа від Станіслава Змієвського із Харкова. Прочитаю лише основні фрагменти цього послання:
“Кожного разу, коли в Україні наближається чергова виборча кампанія, деякі політичні сили здіймають неймовірний галас, вимагаючи захистити російську мову. Особливо голосно волають такі плакальники у південних та східних регіонах, прагнучи розчулити й привернути на свій бік електорат.
Добре знаючи Північне Причорномор’я, Придунав’я, Слобожанщину і Крим, я можу поклястися, що голосіння регіоналів, об’єднаних есдеків, комуністів та соціалістів про нібито існуючу тут насильницьку українізацію абсолютно безпідставні”, - наголошує пан Змієвський. “Російська мова і так має у нас досить високий статус. Це закріплено в Конституції України, яка забезпечує російськомовному населенню усі права, передбачені демократичними нормами. Тож порушення так званої “мовної проблеми” – це вже досить набридлі передвиборні спекуляції.
Та дивує мене не лемент призвідників міжнаціональних протистоянь, а дивна байдужість нової влади до фактично антидержавних закликів.
Глибоке занепокоєння й тривогу суспільства викликає той факт, що нині на Банковій переймаються не відродженням української мови, яка впродовж століть була об’єктом гоніння, заборони і прямого нищення, а там готують указ про захист прав на використання російської мови та мов інших національностей.
Чи усвідомлює сам Президент, що нашіптувані йому відвертими недоброзичливцями поради, в разі реалізації їх, не додадуть владі авторитету. Заграючи із поборниками колоніального становища України, відвертими сепаратистами, які ладні посіяти міжнаціональний розбрат і розшматувати державу, Віктор Ющенко цим не задобрить їх, а зробить ризикований і хибний крок, який може дорого коштувати нашому народу.
Але я вірю, що цього не станеться, бо пробуджена революцією нація вже нікому не дозволить перетворити українську мову на другорядну й бутафорську та не дозволитьзневажати її державний статус. Рідну мову народу – його безцінний скарб мають шанувати всі, починаючи з гаранта Конституції. Станіслав Змієвський, місто Харків.
Слухач
Володимир Осипчук, Вінниця.
Коли спостерігаю за тим, з якими потугами встає з колін наша молода держава Україна, за тим соціально політичним роздраєм в суспільстві, то не можеш стояти осторонь і раз відразу берешся за перо чи в інший спосіб для того, щоб заявити про ту чи іншу думку державницької позиції.
Бо хто ж як не ми, свідомі українці, допоможемо зміцніти Україні. Мене турбує не зовсім зрозуміла для простого пересічного українця позиція влади щодо тих колишніх можновладців, починаючи від Кучми, Медведчука, Януковича, Азарова, багатьох голів держадміністрацій, держслужбовців вищого рівня, які за роки незалежності обібрали свій народ до нитки, самі погрузли в розкоші і ситості, вседозволеності і беззаконні. Потрібно їх судити і відібрати те, що вони забрали в нас, в українського народу.
Коли дивишся на мозолисті і порепані руки простих людей, які втрачають своє здоров’я і життя, щоб якось проіснувати, і це тоді, коли вище згадані новоруші бісяться з жиру.
Хто вони такі? За які такі заслуги їм ці привілеї? Де вони були раніше? Що корисного зробили для суспільства? Чи були вони в перших рядах борців за незалежність України? Ні.
Це прищі на здоровому тілі українського народу. Що цікавого? Як тільки когось з них викликають на допит, як зразу їх посібники розвивають намети, ставлять пікети, роблять гучні заяви.
Це ми спостерігаємо з Колесниковим чи Різаком, або ще якихось корупціонерів. Вони награбували величезні гроші і цими грішми розбещують молодь, яка стоїть в цих наметах. Ті гроші, які їм сують в кишені медведчуки, пінчуки, суркіси, шурми і т.д. Це недопустимо.
А ще виявляється, що всі ці корупціонери дуже хворі люди, сердечники. Всі вони зразу попадають в лікарні з серцевими недугами. А де були ваші серця, коли ви обкрадали людей, відрізали журналістам голови і вбивали своїх опонентів? А що це за лікарі, які ставлять їм ці діагнози? Що, за хабарі?
Потрібні суди, слідства, і сажати в тюрми тих негідників. Це на їх совісті страждання мільйонів українців. Якщо ми з ними не справимося, то вони, не дай Боже, можуть щось зробити з Ющенком і Тимошенко та з іншими патріотами. Нині ці колишні, але казково багаті люди шкодять і саботують новій владі в Україні.
Ще кілька слів про почуте в телепрограмі “Іду на Ви”, коли голова ВР Литвин сказав, що справжня опозиція в Україні – це комуністи. Ні, пане Литвин, комуністи – це не опозиціонери ні до влади, ні до провладних, це опозиція для України, і держави, і українців. Так що потрібно давати належну оцінку комуністам України, цим лютим ворогам всього українського і антидержавникам.
Ще ми хочемо, щобГенпрокуратура, суди, МВС не зволікали з судом над Колесниковим, Ківаловим, Рзаком, Щербанем і тими, хто повбивав Гонгадзе, отруїв Ющенка і на обібрав, окунув у злидні і страждання. Ми хочемо, щоб над ними був народний людський суд згідно чинного законодавства України, щоб вони одержали по заслугам.
Володимир Осипчук, Вінниця.
Петро Кагуй
Час передачі “Листи на Свободу” вичерпано. Я лише нагадаю, наш телефон у Києві, за яким, Ви, шановні слухачі, можете зателефонувати до нашого київського корпункту і висловити свої міркування з тих чи інших проблем українського сьогодення.
Щодня, від понеділка до п’ятниці між 11 і 13 годиною наші звукооператори запишуть Вас за телефоном 490-29-04.
Цього разу з Вами був Петро Кагуй, а наступну передачу “Листи на Свободу” проведе мій колега Зиновій Фрис.
На все добре, до наступних зустрічей в ефірі.