Петро Кагуй
Прага, 20 травня 2005 року – Офіційний Ташкент виступає проти міжнародного розслідування збройного придушення масових виступів на сході Узбекистану.
Наразі не принесла успіху й учорашня телефонна розмова генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй Кофі Аннана із президентом Узбекистану Ісламом Карімовим.
За словами генерального секретаря ООН, Іслам Карімов сказав йому, що ситуація в республіці контрольована, а всі винні у смерті людей будуть покарані. Й тому немає потреби у міжнародному розслідуванні.
На думку оглядачів, вже те, що Іслам Карімов боїться міжнародного розслідування – свідчить, що під час придушення масових виступів було убито набагато більше людей, ніж про це повідомляють офіційно. За офіційною версією, котру оголосив сам Карімов та генеральний прокурор Узбекистану, було убито 169 осіб, з них 32 співробітника правоохоронних органів. При цьому Іслам Карімов заявив, що від рук правоохоронців загинули лише бунтівники, а не звичайні, мирні мешканці.
Однак, місцеві правозахисники називають інші цифри: в Андижані убитих понад 500 осіб, а в сусідньому місті Пахтаабаді – понад 200 осіб. Міжнародна Гельсінська Федерація з прав людини також заявила, що загальне число убитих цивільних осіб у двох містах Андижані та Пахтаабаді може сягнути 1000 осіб.
За повідомленнями безпосередніх очевидців та учасників подій, військові стріляли нерозбірливо по усіх, а третина тіл, що їх потім вивозили військовими вантажівками – були жіночі тіла.
Про необхідність незалежного міжнародного розслідування, окрім міжнародних правозахисних організацій та ООН, заявляв також Європейський Союз.
Натомість, президент Узбекистану Іслам Карімов говорить, що поїздки закордонних дипломатів та журналістів до Андижану, що відбулася минулої середи - цілком достатньо і на цьому потрібно ставити крапку.
Як ми вже повідомляли, узбецька влада ретельно підготувала згадану поїздку дипломатів і журналістів. Їх фактично ізолювали - позбавили можливості вільно поспілкуватися з місцевими мешканцями та водили по вже добре вичищених та вимитих від крові місцях.
З цього приводу прес-секретар управління Верховного комісара ООН з прав людини Хосе-Луіс Діас зауважив: “Я не думаю, що цю поїздку можна вважати як таку, що замінює міжнародне і незалежне ознайомлення чи розслідування. Вважаю, що потрібне більш систематичне і професійне розслідування, щоб дізнатися, що там відбулося”.
Події в Узбекистані залишаються у центрі уваги західних мас-медіа. Так, у редакційній статті британського часопису “The Economist” мовиться, що збройне придушення виступів в Узбекистані, очевидно, є найбільш жорстоким урядовим заходом проти демонстрантів від часу подій 1989 року на площі Тяньаньмень у столиці Китаю.
А вже американська газета “The Wall Street Journal” зауважує, що найближчим часом Карімов може опинитися у міжнародній ізоляції, бо він, як і багато інших лідерів авторитарних режимів, не зрозумів одного: “свої політичні проблеми силою не вирішити”.
Наразі не принесла успіху й учорашня телефонна розмова генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй Кофі Аннана із президентом Узбекистану Ісламом Карімовим.
За словами генерального секретаря ООН, Іслам Карімов сказав йому, що ситуація в республіці контрольована, а всі винні у смерті людей будуть покарані. Й тому немає потреби у міжнародному розслідуванні.
На думку оглядачів, вже те, що Іслам Карімов боїться міжнародного розслідування – свідчить, що під час придушення масових виступів було убито набагато більше людей, ніж про це повідомляють офіційно. За офіційною версією, котру оголосив сам Карімов та генеральний прокурор Узбекистану, було убито 169 осіб, з них 32 співробітника правоохоронних органів. При цьому Іслам Карімов заявив, що від рук правоохоронців загинули лише бунтівники, а не звичайні, мирні мешканці.
Однак, місцеві правозахисники називають інші цифри: в Андижані убитих понад 500 осіб, а в сусідньому місті Пахтаабаді – понад 200 осіб. Міжнародна Гельсінська Федерація з прав людини також заявила, що загальне число убитих цивільних осіб у двох містах Андижані та Пахтаабаді може сягнути 1000 осіб.
За повідомленнями безпосередніх очевидців та учасників подій, військові стріляли нерозбірливо по усіх, а третина тіл, що їх потім вивозили військовими вантажівками – були жіночі тіла.
Про необхідність незалежного міжнародного розслідування, окрім міжнародних правозахисних організацій та ООН, заявляв також Європейський Союз.
Натомість, президент Узбекистану Іслам Карімов говорить, що поїздки закордонних дипломатів та журналістів до Андижану, що відбулася минулої середи - цілком достатньо і на цьому потрібно ставити крапку.
Як ми вже повідомляли, узбецька влада ретельно підготувала згадану поїздку дипломатів і журналістів. Їх фактично ізолювали - позбавили можливості вільно поспілкуватися з місцевими мешканцями та водили по вже добре вичищених та вимитих від крові місцях.
З цього приводу прес-секретар управління Верховного комісара ООН з прав людини Хосе-Луіс Діас зауважив: “Я не думаю, що цю поїздку можна вважати як таку, що замінює міжнародне і незалежне ознайомлення чи розслідування. Вважаю, що потрібне більш систематичне і професійне розслідування, щоб дізнатися, що там відбулося”.
Події в Узбекистані залишаються у центрі уваги західних мас-медіа. Так, у редакційній статті британського часопису “The Economist” мовиться, що збройне придушення виступів в Узбекистані, очевидно, є найбільш жорстоким урядовим заходом проти демонстрантів від часу подій 1989 року на площі Тяньаньмень у столиці Китаю.
А вже американська газета “The Wall Street Journal” зауважує, що найближчим часом Карімов може опинитися у міжнародній ізоляції, бо він, як і багато інших лідерів авторитарних режимів, не зрозумів одного: “свої політичні проблеми силою не вирішити”.