Сергій Куделя
З огляду на досвід інших східноєвропейських країн, експерт американського Центру стратегічних та міжнародних досліджень Кіт Сміт наголосив, що найбільші російські енергетичні компанії, як то “Газпром”, “Роснєфть” та “Лукойл”, використовуються керівництвом Росії для відновлення контролю над колишніми радянськими республіками. Він також відзначив особливу вразливість України, в якій чотири з шести нафтопереробних заводів є у власності росіян.
На брифінгу у вашингтонському бюро радіо "Свобода" побував наш кореспондент Сергій Куделя.
Кіт Сміт, який працював американським послом в декількох європейських державах, вперше звернув увагу на політичну складову російської енергетичної політики взимку 1990 року. Подорожуючи тоді Латвією та Естонією, він був змушений мерзнути у готелях через енергетичну блокаду Москви, яка таким чином намагалася перешкодити незалежності балтійських республік. Сміт вважає, що зараз держави Центральної та Східної Європи не менш залежні від російських енергоносіїв, ніж були тоді. А вступ до Євросоюзу навіть посилив таку залежність для балтійських держав через особливості його регулятивної політики. Зокрема, ЄС змусив Литву закрити одну з її атомних електростанцій та вимагає зупинки іншої.
Водночас, американський експерт відзначає, що питання енергетичної безпеки змушує лідерів Франції та Німеччини йти на постійні поступки Москві, що особливо відчутно у їхній політиці щодо східно-європейських держав, зокрема України. Він вважає, що навіть Помаранчева революція в Україні не змінила їхнього ставлення до цієї держави. Пояснює Кіт Сміт:
“Зверніть увагу, як вони відреагували на президента Ющенка під час його перебування на саміті НАТО. Ширак демонстративно виходить прямо посеред його виступу, а Шредер соромиться, що змушений фотографуватися поруч з Ющенком. І вони не дуже й підтримують бажання України приєднатися до ЄС”.
Колишній американський дипломат називає енергетичну політику Росії щодо її сусідів “неоколоніальною”, і вважає, що держави Центрально-Східної Європи можуть протистояти їй лише через співпрацю. Як приклад, він наводить їхню успішну участь у врегулюванні політичної кризи в Україні. Продовжує Кіт Сміт:
“Якщо б не Польща та Литва, Євросоюз не відреагував би на події в Україні. Він би просто відвернувся від України. Отже, нові держави додають цій організації динамізму та свіжих ідей, але їм треба бути разом”.
Нова українська влада, на думку американського експерта, стоїть перед серйозними випробуваннями у сфері енергетичної політики:
“Переважна частина енергетичної інфраструктури України є в руках росіян чи проросійськи налаштованих олігархів. Цю проблему не можна вирішити шляхом одних виборів. Перебуваючи нещодавно у Києві, я був свідком приїзду двох делегацій з Росії, які хотіли придбати і все, що ще залишилося. І обидві делегації зустрілися з Ющенком. Отже, це дуже складна ситуація. Наприклад, власником Одеського нафтопереробного заводу є “Лукойл”. А цей завод займає надзвичайно стратегічну позицію”.
Допомога з боку європейців, зазначає Кіт Сміт, може врівноважити російську присутність в Україні. Зокрема, експерт сподівається, що Європейський Інвестиційний Банк надасть фінансову підтримку добудові трубопроводу Одеса-Броди до польського міста Гданськ. Нагадаємо, що у лютому президент цього банку, створеного під егідою Євросоюзу, заявив про готовність надати 500 мільйонів євро для реалізації такого проекту.
На брифінгу у вашингтонському бюро радіо "Свобода" побував наш кореспондент Сергій Куделя.
Кіт Сміт, який працював американським послом в декількох європейських державах, вперше звернув увагу на політичну складову російської енергетичної політики взимку 1990 року. Подорожуючи тоді Латвією та Естонією, він був змушений мерзнути у готелях через енергетичну блокаду Москви, яка таким чином намагалася перешкодити незалежності балтійських республік. Сміт вважає, що зараз держави Центральної та Східної Європи не менш залежні від російських енергоносіїв, ніж були тоді. А вступ до Євросоюзу навіть посилив таку залежність для балтійських держав через особливості його регулятивної політики. Зокрема, ЄС змусив Литву закрити одну з її атомних електростанцій та вимагає зупинки іншої.
Водночас, американський експерт відзначає, що питання енергетичної безпеки змушує лідерів Франції та Німеччини йти на постійні поступки Москві, що особливо відчутно у їхній політиці щодо східно-європейських держав, зокрема України. Він вважає, що навіть Помаранчева революція в Україні не змінила їхнього ставлення до цієї держави. Пояснює Кіт Сміт:
“Зверніть увагу, як вони відреагували на президента Ющенка під час його перебування на саміті НАТО. Ширак демонстративно виходить прямо посеред його виступу, а Шредер соромиться, що змушений фотографуватися поруч з Ющенком. І вони не дуже й підтримують бажання України приєднатися до ЄС”.
Колишній американський дипломат називає енергетичну політику Росії щодо її сусідів “неоколоніальною”, і вважає, що держави Центрально-Східної Європи можуть протистояти їй лише через співпрацю. Як приклад, він наводить їхню успішну участь у врегулюванні політичної кризи в Україні. Продовжує Кіт Сміт:
“Якщо б не Польща та Литва, Євросоюз не відреагував би на події в Україні. Він би просто відвернувся від України. Отже, нові держави додають цій організації динамізму та свіжих ідей, але їм треба бути разом”.
Нова українська влада, на думку американського експерта, стоїть перед серйозними випробуваннями у сфері енергетичної політики:
“Переважна частина енергетичної інфраструктури України є в руках росіян чи проросійськи налаштованих олігархів. Цю проблему не можна вирішити шляхом одних виборів. Перебуваючи нещодавно у Києві, я був свідком приїзду двох делегацій з Росії, які хотіли придбати і все, що ще залишилося. І обидві делегації зустрілися з Ющенком. Отже, це дуже складна ситуація. Наприклад, власником Одеського нафтопереробного заводу є “Лукойл”. А цей завод займає надзвичайно стратегічну позицію”.
Допомога з боку європейців, зазначає Кіт Сміт, може врівноважити російську присутність в Україні. Зокрема, експерт сподівається, що Європейський Інвестиційний Банк надасть фінансову підтримку добудові трубопроводу Одеса-Броди до польського міста Гданськ. Нагадаємо, що у лютому президент цього банку, створеного під егідою Євросоюзу, заявив про готовність надати 500 мільйонів євро для реалізації такого проекту.