Василь Зілгалов Гості: Олександр Дергачов - політолог; Борис Беспалий – народний депутат України, член президії "Народного союзу “Наша Україна”.
Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ-Прага, 7 березня 2005 року.
Василь Зілгалов
Добрий вечір, шановні слухачі, в ефірі, як завжди, в цей час “Вечірня Свобода”.
З Праги ведучий Василь Зілгалов.
Дехто відраджував нас говорити сьогодні про політику, мовляв, завтра жіноче свято в Україні. Але якщо вдуматися, то про що, як не про політику, говорити напередодні.
По-перше, слово політика жіночого роду.
По-друге, те, що добре в політиці, не може бути дурним в моралі, як хтось казав.
По-третє, політика - це одна з найдревніших професій, може ще більш древня, як одна з дуже часто згадуваних. Хтось казав, що політика дуже подібна до сфінкса з казки, вона пожирає всіх тих, хто не може розгадати її загадок. І жінка також, пам’ятаєте, як французи казали, “шерше ля фам” - шукайте жінку.
Тим більше в минулі вихідні відбулося дві потужні події, два політичні з’їзди, які поставили масу питань, масу загадок для України сучасної.
Тому ми будемо говорити знову про політику, про політичні партії, що чекає Україну на майбутніх політичних виборах, що принесуть Україні ці політичні партії.
Нагадаю слухачам нашої “Вечірньої Свободи”, що телефон нашої київської студії 490-29-05, код Києва 044. Ми розпочинаємо “Вечірню Свободу”.
Буде вестися мова сьогодні про політичні події, які сталися цих вихідних, про з’їзди двох найбільш крупних політичних сил в Україні: з’їзду Партії регіонів і з’їзду нової партії, яку ще називають партією Ющенка “Народний союз “Наша Україна”.
У нас сьогодні гості: у київській студії відомий політолог, наш постійний учасник передач пан Олександр Дергачов; і на зв’язку з нами також відомий політик, народний депутат, позаштатний радник Президента, член президії партії “Народний союз “Наша Україна”, Борис Беспалий.
Борис Беспалий
Добрий вечір, Україно! Добрий вечір, “Свободо”!
Василь Зілгалов
Я хочу почати сьогодні з гарячого сліду подій. Сьогодні вже багато коментарів. Насамперед хочу звернутися до безпосереднього учасника подій пана Безпалого з тим, що дуже багато вже перцю є, що стосується цих політичних подій.
Наприклад, відомий нам інтернет-сайт навів нам такі слова, що “є ризик, що партія Ющенка може перетворитись в народно-демократичну партію, її може чекати доля НДП.
І далі. “Депутат Безпалий, який стрімко набирає вагу, і тепер, крім членства у президії Ющенка, є ще й радником Президента, пообіцяв, що в “Народному союзі “Наша Україна” буде бар’єр для додаткових людей.
Він полягатиме у тому, що вступити до партії Ющенка можна буде, як до закритого клубу, лише за рекомендацію двох уже наявних членів. Але навряд такий паркан буде дуже високий для кон’юнктурників”.
Пане Беспалий, прошу Вас прокоментувати те, що сьогодні кажуть, і проінформувати про те, що відбулося. Що стоїть за створенням “Народного союзу “Наша Україна”?
Борис Беспалий
Дякую. Я хотів би продовжити надану цитати, що слід від нашого з’їзду не тільки гарячий, а й жовтогарячий, це з’їзд “помаранчевих”. Але разом з тим є і та проблема, про яку Ви вказали, що кар’єристи можуть піти в партію, бо це дійсно партія, яка є при владі. І одне з завдань – це певний бар’єр захисту помаранчевої революції від так званих “помаранчевих мародерів”, але це не основне завдання.
Основне завдання – надати дійсно широкій народній ініціативі організаційних форм таких, щоб це все-таки була масова всенародна партія. І це перше завдання. Я думаю, що з ним впоралися.
Друге завдання – це зробити виборчий механізм, виборчу машину, а не просто гарну таку собі партію, яка всім подобається, може комусь менше подобається, але не вміє вигравати. Це виборчий механізм.
І нарешті те, про що Ви сказали, рекомендації. Рекомендації на членство в партії були не тільки в комуністичній партії, до речі. А вони є, наприклад, і в Народному Русі, який славний своїми традиціями. Це нормальна процедура в умовах, коли все ж таки сталої нормальної багатопартійності в країні немає.
Є ще один потужний захисний момент. Членство партії приймається всіма організаціями: первинними, районними, міськими і так далі. Але обов’язково затверджується керівництвом обласної організації: чи кримської, чи київської, або севастопольської.
Це якраз потрібно для того на першому етапі, щоб все ж таки певний такий бар’єр внутрішній був. Тому що всі люди мають право підтримувати ту чи іншу політичну партію, але в деяких випадках треба буде уважніше ставитися до окремих кандидатур, які потребують більш прискіпливої уваги суспільства і так далі.
До речі, коли формувалися керівні органи партії, це робилося за списком, на з’їзді була досить жвава дискусія по окремих кандидатурах. Ми пропонуємо таку систему: всі, хто обраний в керівний орган ради партії, вони повинні будуть знайти підтримку ще обов’язково місцевих конференцій, які повинні будуть або схвалити такий вибір, або ж не схвалити.
Це якраз для того, щоб у нікого не було “зоряної хвороби”, щоб ніхто не відривався від тих помаранчевих майданів, які стали основою даної партії.
Василь Зілгалов
Пане Безпалий, залишайтесь з нами, будемо надалі обговорювати деталі цих подій.
Пане Дергачов, попрошу Вас продовжити цю тему. Я чую останнім часом критичні зауваження на адресу нового Президента, що він іде по протореному шляху, по шляху свого попередника Леоніда Кучми, який прийшов також до влади ніби-то з благими намірами, але впродовж своєї кар’єри вже вкінці першого терміну він створив із своїх друзів, із своїх прибічників опозицію своєму правлінню.
Кажуть, що Ющенко також здійснює такі кроки. І цей з’їзд, який відбувся в Палаці спорту, також є одним з прикладів того, що Ющенко може якраз цим з’їздом зробити ще один крок в напрямку того, що зміцнить політичну опозицію своєму президентству.
Як Ви вважаєте, пане Дергачов? Як Ви оцінюєте як політолог ці події
Олександр Дергачов
В нас так мало було президентів, що ми просто змушені порівнювати Ющенка і Кучму, звичайно. Але цей привід, з’їзд нової партії, створення нової партії, він не дає таких підстав, оскільки Кучма завжди був дуже далекий від такої форми публічної політики, як партійна політика, і намагався залишатися поза будь-якими партійними проектами, хоча його дуже наполегливо запрошували, тягли.
Партії влади у нас дійсно були, Ви вже щойно згадали НДП. Вони були несправжні партії, які не могли навіть номінально проголосити, що ось Президент їх підтримує.
Але те, що сьогодні ми маємо партію “під Ющенка”, але без нього, і почесне головування – це є такий паліатив, не знімає більш серйозного питання, оскільки загальною владою політичних систем на пострадянському просторі є те, що замість того, щоб удосконалювати класичний поділ гілок влади, баланс і взаємодію між законодавчою, виконавчою і самостійною судовою, ми спостерігаємо багато варіантів, коли президенти практично в кожній країні, ми можемо це легко проілюструвати, формують якусь окрему гілку влади, яка є найвища, яка не пов’язує себе з виконавчою, як це класично прийнято, і керує не тільки виконавчою, але й законодавчою, керує всім, керує державою.
Україні потрібно (і це питання не конституційної реформи, як такої, це більш широке питання) дійсно сформувати таку політичну практику, за якої Президент виконує все ж таки більш класичні і за європейськими зразками функції, окреслені Конституцією, і не спотворює розподіл повноважень і функцій між гілками влади.
Наскільки партії, а ми крокуємо до пропорційних виборів, і взагалі суспільство очікує вже чергових результатів, чергових виборів, оскільки очевидно, що сьогоднішня ВР не відображає суспільних настроїв і не може ефективно підтримувати реформу проголошення новою президентською владою, новим урядом.
Тож місце партій у цьому процесі – це одне з найважливіших питань, яке ми будемо спостерігати протягом найближчого року. Ось ми починаємо з такого з’їзду.
Мабуть варто звернути увагу на з’їзд Партії регіонів так само.
Василь Зілгалов
Ми будемо намагатися це зробити. Але хочу в пана Беспалого запитати. Чи правда, наскільки я чув, що Ви залишили лави УНП, перейшовши до “Народного союзу”?
Борис Беспалий
Я спочатку хотів би солідаризуватися з таким тривалим монологом пана Дергачова, власне, думаю, що слухачам більш цікаві жваві контрдіалоги, але я солідаризуюсь, і хотів би зробити кілька уточнень.
Я не був членом УНП. Я мав високу честь бути членом партійної групи цієї партії. Я сподіваюсь, що УНП об’єднається і увійде в партію “Народний союз “Наша Україна”, власне, буде об’єднавчий процес.
Тепер щодо репліки пана Дергачова. Критичні зауваження до президента, як би не було його прізвище, чи Кравчук, чи Кучма, чи Ющенко, - це нормально, суспільство має тримати його під контролем.
Друге. Різниця між Ющенко і Кучмою є принципово та, що Леонід Данилович був принципово проти партійності в Україні. Я пригадую у 92-му році депутатське об’єднання “Нова Україна” (тоді створене) лобіювало його дуже потужно на посаду прем’єра.
В перший же день, як він став прем’єром, він сказав, от тепер би всі партії на рік розпустити, щоб дали нормально попрацювати.
А Віктор Ющенко - не лише почесний голова. Я ще не маю точних протокольних документів з’їзду, але у мене є таке враження, що Ющенко вступив у партію рядовим також членом, і є серед учасників, засновників. Принаймні він голосував на з’їзді мандатом учасника, а не гостя, тобто він взяв на себе цю відповідальність.
Щодо НДП, то вона створювалася як справжня партія. Досить сказати, що голови співкомітету там були і зараз є досить такі відомі і політики, як А.Матвієнко і В.Філенко. Вона протягувала руку Л.Кучмі, руку від суспільства до верховної влади (я в цьому теж солідаризуюся з Дергачовим), але Кучма її не потиснув. Ющенко навпаки протягує руку і Майдану, і колишнім опонентам, так що тут є принципове ставлення до партійності.
Ющенко, як і весь сучасний демократичний цивілізований світ, стоїть на позиції партійності, тому що Президент має працювати в інтересах всього народу, але команда, яка з ним співпрацює політично, має бути точно відомою, не може бути тут поспішної анонімності.
От скажіть мені, будь ласка, яка політична сила візьме відповідальність за 10 років з гаком президентства Л.Кучми? Немає такої сили. А Ющенко не хоче політичної анонімності. Тут принципова різниця.
Василь Зілгалов
Днями комуністи сказали, що створюється американського зразку двопартійна політична система в Україні, і американці допомагають у цьому. Чи це є перебільшенням, чи це є своєрідним політичним жартом, пане Дергачов?
Олександр Дергачов
Україні потрібні нормальні партії, які мають власний електорат, чітку систему цінностей і, бажано, але це з роками, власну політичну історію, яка може свідчити про їх відповідальну чи менш відповідальну політику і більш професійну чи менш професійну.
З такими партіями більшість нашого електорату ще незнайома. Я думаю, що з перемогою помаранчевої революції і в очікуванні виборів до ВР у 2006-го року ми маємо говорити про новий етап розвитку партійної системи, коли не будемо рахувати партії, чи буде їх набагато менше, ніж сотня, але нам дійсно потрібна не мультипартійність і не розмитість ідеологій, що ми зараз спостерігаємо, і не тільки електоральні проекти, нам потрібні ті партії, які б забезпечували зв’язок між владою і громадянами.
То ж нам потрібні якісно нові партії, європейські, ліві, праві, але не штучні, не з штучними програмами і не з лідерами, які тримаються тільки завдяки високим посадам у державних структурах. Це перше.
По-друге, якщо говорити про двопартійність чи іншу конфігурацію, то ми можемо звернутися до досвіду: жорсткі президентські системи передбачають таку приблизно двопартійність, і Америка демонструє подібну партійність.
Для парламентських і парламентсько-президентських республік притаманна інша структура партійна, де діють 3-5, інколи якісь нові виникають партії чи об’єднання, але це знову ж таки малопартійність, оскільки розпорошеність просто не функціональна.
Сьогодні на даному етапі розвитку суспільства, і українського також, хоча ми на перехідному етапі за багатьма показниками, все ж таки немає такої суперечності суспільних інтересів, як це колись спостерігалось чи штучно відтворювалося.
І є можливість для створення партії з дуже широким представництвом народних партій. Власне, “Народний союз “Наша Україна” претендує на те, щоб стати сучасною народною партією, на яку будуть орієнтуватися дуже різні і досить широкі верстви населення.
Василь Зілгалов
Пане Беспалий, а чи розглядалося на установчому з’їзді “Народного союзу” питання про противників політичних? Чи давалися якісь характеристики “Регіонам України” чи СДПУ(О), чи КПУ?
Борис Беспалий
От чого не було, того не було. Слово “противник” ніяк не звучало. Ми не розглядаємо опозицію, як противників, ми розглядаємо опозицію, як колег з іншою точкою зору. Нехай їм щастить, тільки хай вони свою політичну боротьбу ведуть чесними засобами.
Ми розрізняємо політичну силу, все-таки той же В.Янукович отримав багатомільйонну підтримку, і ми це враховуємо, партія “Регіони України” є популярною.
Інше питання, що під час виборчої кампанії, це визнано і судовими органами, ряд учасників цієї команди порушували законодавство, ми це розрізняємо.
Щодо наших політичних партнерів, то ми бачимо в одному виборчому блоці безумовно “Батьківщину” Юлії Тимошенко”, хотіли б бачити Народну партію В.Литвина, хотіли, щоб об’єдналися з “Народним союзом” НРУ, і УНП, партія, яку очолює Віктор Пинзеник. Сподіваємося, що так воно і буде.
Так що ми швидше шукаємо партнерів, ніж ворогів. Цього у нас точно немає.
І одну репліку я хотів би сказати по попередньому питанні.
Дві домінуючих партії, серед багатьох, бо і в Америці, і в Англії багато партій, це схема, яка є в країнах з різними політичними відмінностями. Наприклад, це не тільки в США (я не знаю, чому Америка комуністам, як більмо в оці), така система склалася і у Великобританії, де на сьогодні домінують лейбористська партія і консервативна, у Федеративній Німеччині, де домінуючими є соціал-демократична партія і союз християнських демократій. Це ті партії, які є більш потужні.
В Україні сьогодні не складається двопартійна система, тому що популярною є партія і О.Мороза, і Ю.Тимошенко. Тобто, тут просто викристалізовується 4-5 потужних політичних партій, сонмища досить дрібних, і вони стануть центром тяжіння.
Я, до речі, запропоновував би навіть обговорити таку тему, що наступні вибори 2010-го проводити без партійних блоків, щоб це були тільки політичні партії, бар’єр 5%, то це дуже стимулювало б партії зі схожими програмами і позиції до дійсного об’єднання.
Скажімо, у нас кілька партій соціал-демократичної орієнтації. При чому Медведчука я не вважаю, бо вони соціал-демократи лише за назвою, а інші. Цього потребують люди.
Знаєте, зрештою люди дуже зраділи консолідації Майдану, об’єднанню навколо Ющенка, Мороза, Тимошенко, і Кінаха, а зараз О.Омельченко приєднався. Це ж запит людей.
Чому так люди Ющенка підтримують? Тому, що його і програма, і дії стали адекватною відповіддю на суспільних запит, він проводив нормальну, людську політику, тому і отримав підтримку людей. Це абсолютно нормально. Зараз суспільство вимагає укрупнення партій, які виражали б інтереси суспільства, а не тільки своїх членів.
Василь Зілгалов
Пане Дергачов, як Ви вважаєте, що нового було на цьому з’їзді партії “Регіони України”, може, позитивного в рисах цієї опозиційної нової сили, крім того що жовтогарячих фарб додалося на їхній емблематиці?
Олександр Дергачов
Те, що видно зі сторони, то все ж таки тут є певна оригінальність, а чи це буде оригінальним проектом, який був би якісно відмінний від того, що ми мали досі.
Найбільш класичним для демократичної організації - це починати організацію знизу. Звичайно, сам Майдан зробив певну частку організаційної роботи, але все ж таки якщо взяти формально партійне будівництво, то сьогодні ми маємо проект згори, який має отримати підтримку вже потім, на іншому етапі, знизу.
Чи встановиться така практика, коли буде існувати партійна дисципліна і партійна демократія, чи будуть нормальні можливості для ведення дискусії, чи відбудеться консолідація все ж таки досить строкатих політичних сил, які об’єдналися нещодавно під президентські вибори навколо кандидата від демократичних сил?
Скажімо так, цій організації ще належить пройти досить складний шлях і тільки пізніше можна буде давати оцінку, чи є це організація нового типу, європейського зразку, яка не бюрократизується, яка буде втримувати і розвивати ідеї широкого народного демократичного руху.
Василь Зілгалов
Пане Беспалий, Ви нагадали про УНП і про партію Пинзеника... На цьому установчому з’їзді пан Ющенко сказав: “Народний союз “Наша Україна”, БЮТ і Народна партія Литвина – коаліція буде єдина з трьох політичних сил – це те кредо, на якому ми стоїмо”.
Тут названо три сили, а на яких умовах... Бо я чув від Костенка і Тарасюка, що вони також хочуть на коаліційних умовах, але ж вони не названі, як коаліційні сили, тобто перед ними немає альтернативи?
Борис Беспалий
Альтернатива завжди є, і кожен вибирає свою долю. Але досить точно підмічено. На цей момент і наш політичний лідер “Народного союзу “Наша Україна” В.Ющенко гранично точно це сформулював. Тимошенко і Литвина ми бачимо як партнерів у виборчому блоці.
Вони і не встигають, і вони не є учасниками процесостворення нової партії. Але ж партії, які очолюють Борис Тарасюк, Юрій Костенко – це є більш тісні партнери Віктору Ющенку, тому ми їх бачимо і в процесі єднання, і щоб у нас була одна партія.
І саме з цією метою проголошено, що рада партії утворена в чисельності 151 чоловік, але обрано лише 120 чоловік. Враховуючи, що там багато ввійшло депутати всі, які подали заявки, то для партії залишено ці квоти, вони насправді є, як запрошення і до Народного руху України, і до Української народної партії.
І, особливо, ситуація стартів “Реформи і порядок “Наша Україна”, яку очолює Пинзеник. Ця партія фактично в процесі, але вона не проводила з’їзду, оскільки вона є демократична, то там не могло керівництво волюнтаристськи сказати, що ми вступаємо в партію Ющенка, треба провести обласні конференції, а потім з’їзд. Але настрій такий, і ми відчуваємо, що ця партія увіллється, щоб об’єднатися з “Народним союзом “Наша Україна”.
А щодо того, що є різні помаранчеві відтінки, то це чудово, нас це не лякає. Помаранчевий колір має багато відтінків, як і є багато нюансів у тих політичних силах, бо це дійсно широкий “Народний союз”.
Загроза не в тому, що різні є помаранчеві поміж собою, загроза певна полягає тому, що у партію влади можуть дійсно піти косяком, спробують йти безпринципні кар’єристи от саме з цією метою у нас і введений такий певний внутрішньопартійний відбір.
Василь Зілгалов
Ми маємо слухача. Добрий вечір, будь ласка.
Слухачка
Пані Олена, місто Київ. У мене запитання до пана Беспалого.
В (слово не розбірливе) попав пан Омельченко Олександр Олександрович. Зараз в Києві проходить серйозна акція по усуненню його з керівництва міста Києва. Не боїться партійне керівництво “Нашої України”, що при наявності Олександра Омельченка в його списках, кияни просто не проголосують на виборах – цей чоловік розбазарив землі Києва, він спотворив наше місто, не відомо за які послуги він роздавав ці землі?
Василь Зілгалов
До цього додається ще один момент сьогодні, я помітив в Інтернет-сайтах, що деякі партії, які ввійшли до “Народного союзу” не провели це входження через свої з’їзди. Наскільки, я знаю, то партія Омельченка також не ухвалювала на з’їзді рішення про саморозпусків входження до “Народного союзу”?
Борис Беспалий
Дякую за такий відвертий характер розмови. Для радіо “Свобода” це характерна відвертіть. Але спочатку я хотів би пані Олену і всіх жінок привітати з святом. На душі тепло, хоча в нас і погода трохи затягнулася. Так що зі святом вас, дорогі жінки.
Стосовно того, що сказала пані Олена щодо масової акції по усуненню Омельченка, то мені про це не відомо, а відомо навпаки, що він обраний мером був двічі з дуже високими рейтингами. Але в основі своїй ми поділяємо ось яку позицію.
Дійсно, партія, яку він очолює, “Єдність”, не підтримала Віктора Ющенка, ні в другому турі, ні в першому, ні при повторному голосуванні в другому турі як партія, бо вона навіть не завоювала свій громадський штаб на чолі з олімпійським чемпіоном, чемпіоном світу Юрієм Чижем, який виступив на підтримку Ющенка. І, здається, пану Чижу навіть там трішечки в службовому плані це позначилось. Такі моменти були.
Разом з тим Олександр Омельченко і Київська міська влада (і це ніхто не може заперечувати) дуже чуйно і по-людськи віднеслись до учасників помаранчевої революції. Велике їм за це спасибі. Це теж треба врахувати так само, як і роботу пана Жукова, який своїми машинами перекрив можливість застосовувати водомети і таке інше (це один із київських керівників).
Але політична сутність проблеми є в тому, що ми є відкриті в тому числі, і до пана Омельченка, який політично себе не дискредитував. Але є певна (і тут я погоджуюсь) загроза спроб кучмівської київської влади, яка була призначена при Кучмі опанувати київську організацію нової партії. Така певна небезпека є.
Тому ми готові, команда Віктора Ющенка, брати до себе включати окремих представників, які займали до цього часу іншу політичну позицію. Але, звичайно, як і пані Олена, ми не готові до того, щоб масово згуртована команда імені Леоніда Кучми, до якого ми (до речі, поважаємо його право на свою позицію) але цей проект все ж таки з лідерства Віктора Ющенка, це помаранчевий проект.
Щоб ці люди не затопили і не підім’яли під себе, то така позиція є. Я думаю, що Олександр Омельченко і його команда ставляться з розумінням, і з розумінням поставляться й до того, якщо все ж таки і в Києві очолювати Київську організацію нової партії будучи ющенківцями, а ми все ж таки не кучмівці.
Це є нормально, тут нічого нема особистого, але такими є суспільні очікування. Трішечки я м’якше це формулюю, ніж пані Олена, але в цьому ми є однодумці.
Василь Зілгалов
В нас є слухач, добрий вечір, Ваше питання.
Слухач
Пан Василь Давидович, місто Вінниця. Я хочу (слово не розбірливе) поступити в партію Ющенка, щоб підтримувати політику Ющенка, щоб бути не осторонь всіх подій, які відбуваються. Раніше, коли був Кравчук, то можна було дізнатися, де партія знаходиться “Народний рух”, а зараз якось все тихо відбувається. Я тільки дізнаюся від радіо “Свободи”, що відбувся з’їзд партії Ющенка, де присутній Ющенко і він організовується. І таке питання, де можна про це дізнатися?
Василь Зілгалов
Я думаю, що пан Беспалий, дуже коротко скаже, де можна знайти джерела відповідні.
Борис Беспалий
Дякую за підтримку. Це дуже точне до мене запитання, як до голови статутної комісії з’їзду. Подвійне членство – це справа самих громадян, вони самі повинні обрати з тих партій, якщо вони є і в “Єдності”, і в “Нашій Україні”, де вони будуть, і вийти зі складу іншої партії.
Як вступити до тих, хто не є учасником установчого з’їзду. На цей момент членами партії “Народний союз”, “Наша Україна” є всі, хто був з вирішальним голосом учасників установчого з’їду. З їхнього числа проводяться (з числа цих учасників) установчі обласні конференції у Вінницькій, Волинській областях, місто Київ і так далі.
Вони утворюють обласні організації і розпочинають прийом членів партії на відповідній території, тобто в Вінницькій, Волинській у всіх 27-ми адміністративних одиницях. Тому цей масовий прийом почнеться через кілька тижнів після утворення обласних організацій, організацій в Криму, в Києві, в Севастополі. І запрошуємо, звичайно, всіх прихильників нашої політичної програми до дійсного членства в цій дійсній партії. Дуже хороша кампанія приєднуйтесь, будь ласка.
Василь Зілгалов
Пане Дергачов, ми звернули увагу навіть на з’їзді “Народного союзу” все так відчувається участь Президента і деякі, так би мовити, нюанси, які вважають порушеннями Конституції, що партії не провели своє входження до “Народно союзу” через з’їди деякі партії. Тобто відчувається адміністративний певний ресурс, як дехто підкреслює чи не загрожує цей адміністративний ресурс по маленьку перейти і на наступний парламентські вибори?
Олександр Дергачов
Такий ризик, очевидно є, оскільки, в нас немає іншого досвіду і створення цієї партії, це спроба набути нового досвіду. Я вже казав про те, що дійсно тут почалось з гори і дуже важливо, щоб на місцях все відбувалось демократично, а потім була така вертикальна рухливість, щоб пересічний член партії міг легко довести свою думку по всій вертикалі партії, щоб були такі спілкування і нормальні дискусії.
В зв’язку з цим, можливо це ще просто не вирішено, але на попереднє питання пан Борис Беспалий, не відповів повністю. Можливо вже є сайт для тих, хто може користуватися Інтернетом і яка газета буде партійною, і наскільки швидко вона розгорне свою діяльність – це дуже важливо.
Але, якщо повертатися до вашого питання, я думаю, що багато з аналітиків сьогодні будуть близькими до тієї думки, що зараз партія створюється не тільки тому, що сформувався новий громадський рух під час помаранчевої революції, а й тому, що ми наближаємося до чергових виборів.
І для створення партії, для того, щоб вона була уставлена нормальним організмом, звичайно потрібен час, потрібно, щоб з’явились досвідчені активісти на всіх рівнях, швидко цього не зробиш.
І багато-що в межах цієї партії зараз буде робитися з огляду саме на майбутні вибори в цьому немає біди, але головне щоб це не був тільки виборчий проект, щоб ця партія розпочинала в цих умовах, коли ми від одних виборів рухаємося дуже швидко до інших і перемога на тих виборах є надзвичайно важливою.
Ми врешті не завершили ще цей етап, коли авторитарний реванш є неможливим, ми маємо зробити його неважливим забезпечивши перемогу демократичних сил і лівих демократичних, і правих демократичних сил на найближчих виборах.
І тільки тоді, звичайно, виникне більш спокійна уставлена ситуація, і для того, щоб реформи проводити, і для того, щоб партії добудовувати. Тож сьогодні, я думаю, що треба бути свідомим того, що будівництво є і таким класичним партійним будівництвом, але значною мірою, це є підготовка до майбутніх виборів – це реальність.
Василь Зілгалов
Дякую вам наші шановні гості. Я нагадаю, що ми обговорювали сьогодні проблеми партійного будівництва в Україні на передодні парламентських виборів, два політичні з’їзди, які відбулися в минулих вихідних.
Брали участь в програмі: політолог Олександр Дергачов і народний депутат Борис Беспалий.
З Праги вів програму Василь Зілгалов.
Слухайте “Вечірню Свободу”.